Від часів Французької революції гімн і прапор стали символами суверенної волі народу, який реалізує себе в державному вивершенні. Згадаймо хоча б знамениту “Марсельєзу”, численні інші європейські гімни. Текст Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна” - теж з цього ряду. Він став українським відгомоном загальноєвропейського імпульсу, що ввійшов в історію під назвою “весна народів”.
Тим часом, частина українського суспільства сприймає цей гімн неадекватно, про що, зокрема, засвідчили сьогоднішні парламентські події.
Довкола питання Державного гімну пристрасті закипіли не на жарт. Частина депутатів варіант, запропонований президентом України Леонідом Кучмою і, з поправками, підтриманий Левком Лук’яненком, вважають застарілим. Йдеться саме про текст Павла Чубинського. На думку опонентів, крім архаїчності, історичний гімн хибує ще й ідеологічною заангажованістю. А відтак, він не буде слугувати головній меті – об’єднанню українського суспільства. Так, зокрема, вважають депутати від фракції Комуністичної партії. Такої ж думки дотримуються і соціалісти. Говорить лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз. МОРОЗ: “Якщо говорити щодо текстів, то на мій погляд, треба брати такі тексти, за які б проголосували не триста навіть, а хоч би 400-420 депутатів, бо ми повинні найти символ єднання України і об’єднання людей на досягнення тих завдань, які вони перед собою ставлять тобто для досягнення того життя, яким вони будуть всі задоволені. А тому тут повинна бути і патріотична тема, і повага до власної держави, повага до людей, як до основних суб’єктів держави, тощо.” Натомість парламентарі від лівих партій пропонують власний варіант державного гімну. Мелодія залишається старого, ще сталінського зразка, відома від 44-го року. А ось слова нові, хоча теж трохи нагадують текст гімну Української РСР.
Живи, Україно, прекрасна і сильна, Єднай і згуртовуй оновлений люд. Між рівними рівна, між вільними вільна, Про пращурів славних своїх не забудь.
Не коментуючи поетичну вартість запропонованого шедевру, зазначимо, що дехто з депутатів-комуністів пропонує винести питання про державний гімн на референдум. Позиція, за якою прапор і герб не обирають, а успадковують, схоже, не близька українським лівим. Ось тільки чи сприятиме подібний референдум сподіваному згуртуванню суспільства? Зрештою, можна винести на всенародне обговорення і назву країну – чом би й ні? А раптом комусь більше до вподоби “Малоросія” чи, скажімо, “Юго-Западний край”...
Довкола питання Державного гімну пристрасті закипіли не на жарт. Частина депутатів варіант, запропонований президентом України Леонідом Кучмою і, з поправками, підтриманий Левком Лук’яненком, вважають застарілим. Йдеться саме про текст Павла Чубинського. На думку опонентів, крім архаїчності, історичний гімн хибує ще й ідеологічною заангажованістю. А відтак, він не буде слугувати головній меті – об’єднанню українського суспільства. Так, зокрема, вважають депутати від фракції Комуністичної партії. Такої ж думки дотримуються і соціалісти. Говорить лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз. МОРОЗ: “Якщо говорити щодо текстів, то на мій погляд, треба брати такі тексти, за які б проголосували не триста навіть, а хоч би 400-420 депутатів, бо ми повинні найти символ єднання України і об’єднання людей на досягнення тих завдань, які вони перед собою ставлять тобто для досягнення того життя, яким вони будуть всі задоволені. А тому тут повинна бути і патріотична тема, і повага до власної держави, повага до людей, як до основних суб’єктів держави, тощо.” Натомість парламентарі від лівих партій пропонують власний варіант державного гімну. Мелодія залишається старого, ще сталінського зразка, відома від 44-го року. А ось слова нові, хоча теж трохи нагадують текст гімну Української РСР.
Живи, Україно, прекрасна і сильна, Єднай і згуртовуй оновлений люд. Між рівними рівна, між вільними вільна, Про пращурів славних своїх не забудь.
Не коментуючи поетичну вартість запропонованого шедевру, зазначимо, що дехто з депутатів-комуністів пропонує винести питання про державний гімн на референдум. Позиція, за якою прапор і герб не обирають, а успадковують, схоже, не близька українським лівим. Ось тільки чи сприятиме подібний референдум сподіваному згуртуванню суспільства? Зрештою, можна винести на всенародне обговорення і назву країну – чом би й ні? А раптом комусь більше до вподоби “Малоросія” чи, скажімо, “Юго-Западний край”...
