Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 09:15

Київські метатексти


Павло Вольвач Київські метатексти

У пересічному сприйнятті Київська Русь аж ніяк не виглядає “терра інкогніта”. Здається, ми знаємо про неї ВСЕ. Хоча, при уважнішому підході, сума знань виглядає не такою вже й ваговитою. Стара, ще з радянських часів, теза про “колиску трьох братніх народів”, рядки зі “Слова про Ігорів похід”, міжусобні чвари, шоломи, меди і хутра... Загальносвітове значення київськоруського світу, його феномен усвідомлюється значно меншою мірою. Тим часом, метафізичний сценарій, закладений в підмурівок старокиєвської доби, надзвичайно важливий і для України, і для Європи в цілому. Так вважає відомий культуролог Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ. З ним, а також із його молодшим колегою Олександром ХОМЕНКОМ спілкувався Павло ВОЛЬВАЧ:

СКУРАТІВСЬКИЙ: “Україна починається саме з києворуського світу. Історик Ключевський, підкреслено російської, державницької, ба, навіть націоналістичної орієнтації, коли його питали, якою мовою розмовляли в Київській Русі, він казав: “А ви послухайте, як ото розмовляють малоруські підкиївські селяни, от тією мовою і розмовляли тоді у Києві. Але найголовніше, звичайно, інше. Найцікавіше, що десь в 9 столітті, ось тут, виникає велетенська політична структура од Білого моря до моря Чорного, яка називається Київська Русь, яка поєднує в собі кілька культурних тенденцій, зовні не схожих поміж собою, але надзвичайно важливих для розуміння того світу. З одного боку – слов’янська першооснова, з другого – германо-скандінавська, яка надходить з півночі, а з Півдня – візантійська імперія, а передовсім – візантійська культура, тоді, одверто кажучи, найсильніша культура у тогочасному світі, а особливо – у європейському, який почасти втратив те, що він здобув у часи античності. І от ці 3 тенденції зустрілися поміж собою і витворили надзвичайно цікавий світ – і політично і, передовсім, духовно. Коли ми дивимося на КР, то ми часто бачимо те, що історик Карамзін називав “князівськими бійками”. Але окрім “княівських бійок” було тут щось інше, абсолютно протилежне, альтернативне. І це “більше” є ніби втілено в тому, що ми називаємо “софією”. А що таке софія? Це передовсім, розуміння того, що світ має розумну, надзвичайно впорядковану структуру. І, як би ми не поруйнували той світ, ми маємо пам’ятати, що в основі його якийсь грандіозний і дуже важливий для нас метафізичний сценарій. І тогочасна людина, власне, пам’ятала про софійне начало світу. А вже на основі цього виникли всі інші культурні системи у цьому світі. І ще одне. Тогочасна Європа – це великий Ліс. Не метафорично, а справді, величезний ліс, од Біскаї і до київських горбів. І от на краю цього лісу виникає дивовижне місто, що називається Київ. Але водночас це місто виникає на краю Степу, що закінчується десь на китайських берегах. І от на перетині цих двох антисвітів виникає місто в режимі абсолютної своєрідності. Ну, щоправда, Київ і розплатився за те, що він перебував на кордоні. Народи-номади прийшли і поруйнували Київ. Але вони поруйнували його політично, а духовно дивовижним чином він продовжився. Більше того, він став столицею конфесійною східного християнства. В ньому з’являлися ті чи ті надзвичайно глибокі і переконливі культурні моделі. І, зрештою, його культурна творчість, вона не закінчилася і в наш час, попри ті катастрофи, які спіткали це місто у ХХ столітті.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG