18 березня 2003 – У самій Польщі повним ходом триває підготовка до проведення урочистих заходів вшанування пам’яті польських громадян, які стали жертвами так званої антипольської збройної акції проведеної 60 років тому на Волині, зокрема підрозділами Української Повстанської Армії. Одним із центральних пунктів цих заходів повинно стати відкриття у Варшаві пам’ятника, щоправда тільки польським жертвам цього братовбивчого конфлікту. Важко очікувати, щоб польський пам’ятник вшановував ще й українські жертви, якщо цього не зроблено й у самій Україні. Однак, з’явилася загроза, що форма цього пам’ятника і зміст напису на ньому матимуть тенденційний, а навіть звинувачувальний характер.
Про намір середовища так званих “жертв українського націоналізму” збудувати у польській столиці пам’ятник жертвам “волинської трагедії” відомо уже давно. Не від сьогодні існує й проект такого пам’ятника. Однак, ні сам проект, ні тим більше зміст напису на майбутньому пам’ятнику ще не були предметом обговорення офіційних осіб чи хоч би широких кіл громадськості. Ще тиждень тому газета “Жечпосполіта” із посиланням на керівника Бюро Нацбезпеки Польщі Марека Сівєца писала, що офіційної програми урочистого відзначення 60-ї річниці трагедії ще не існує. Це ж саме стосувалося і побудови пам’ятника.
Однак, до нас потрапив документ, у котрому чорним по білому зазначено, що форма пам’ятника, як і зміст напису на ньому, не тільки існують, але вже й схвалені Радою охорони пам’яті боротьби та мучеництва. Документ цей підписано головою Ради Анджеєм Пшевозніком ще 18 лютого. Та офіційно непоінформованим виявився не лише Марек Сівєц, котрий координує підготовку до відзначення сумної урочистості на державному рівні. Те, що основні атрибути пам’ятника вже схвалено стало несподіванкою і для керівництва Об’єднання українців Польщі, котрі регулярно беруть участь у нарадах з приводу відзначень у кабінеті голови Бюро нацбезпеки. Голова Об’єднання Мирон Кертичак чув про пам’ятник лише на рівні різних попередніх пропозицій.
Мирон Кертичак
Питання пам’ятника було представлене як пропозиція в рамках програми відзначення річниці «волинської трагедії», але обговорювалося лише щодо ідеї. Були голоси такі, щоб найкращим варіантом був пам’ятник на цвинтарі, наприклад, на престижних місцях Варшави, а не на окремій площі в місті. Але були такі голоси, які вважали, що цей пам’ятник повинен бути в експонованому місці серед міста. Натомість на тему змісту напису розмови не було, узгоджень ніяких не було.
Володимир Павлів
Ініціаторами напису на пам’ятнику, як виникає із отриманих нами документів, є ветерани Армії Крайової, котрі воювали проти УПА на Волині. Не дивно, що у цьому написі знайшли місце такі вирази як “різня”, терор і геноцид, вчинені українськими націоналістами з УПА. Більш дивним є те, що напис досить густо буде насичено цифрами: про кількість загиблих поляків – 60 тисяч, спалених населених пунктів – 1050, знищених домашніх господарств – 45 000 і так далі. Рішення увіковічнити ці цифри є сумнівним ще й тому, що історики не сказали останнього слова у цьому питанні. Суперечливим можна визнати і намір розмістити на колонах пам’ятника польські герби та польські назви волинських міст і районів.
Та найдивнішим у цій історії є те, що президентський міністр Марек Сівєц не знає того, що вирішує урядовий міністр Анджей Пшевознік. Тоді виникає питання – хто ж насправді відповідає за підготовку державних урочистостей з нагоди 60-х роковин “волинської трагедії”.
Про намір середовища так званих “жертв українського націоналізму” збудувати у польській столиці пам’ятник жертвам “волинської трагедії” відомо уже давно. Не від сьогодні існує й проект такого пам’ятника. Однак, ні сам проект, ні тим більше зміст напису на майбутньому пам’ятнику ще не були предметом обговорення офіційних осіб чи хоч би широких кіл громадськості. Ще тиждень тому газета “Жечпосполіта” із посиланням на керівника Бюро Нацбезпеки Польщі Марека Сівєца писала, що офіційної програми урочистого відзначення 60-ї річниці трагедії ще не існує. Це ж саме стосувалося і побудови пам’ятника.
Однак, до нас потрапив документ, у котрому чорним по білому зазначено, що форма пам’ятника, як і зміст напису на ньому, не тільки існують, але вже й схвалені Радою охорони пам’яті боротьби та мучеництва. Документ цей підписано головою Ради Анджеєм Пшевозніком ще 18 лютого. Та офіційно непоінформованим виявився не лише Марек Сівєц, котрий координує підготовку до відзначення сумної урочистості на державному рівні. Те, що основні атрибути пам’ятника вже схвалено стало несподіванкою і для керівництва Об’єднання українців Польщі, котрі регулярно беруть участь у нарадах з приводу відзначень у кабінеті голови Бюро нацбезпеки. Голова Об’єднання Мирон Кертичак чув про пам’ятник лише на рівні різних попередніх пропозицій.
Мирон Кертичак
Питання пам’ятника було представлене як пропозиція в рамках програми відзначення річниці «волинської трагедії», але обговорювалося лише щодо ідеї. Були голоси такі, щоб найкращим варіантом був пам’ятник на цвинтарі, наприклад, на престижних місцях Варшави, а не на окремій площі в місті. Але були такі голоси, які вважали, що цей пам’ятник повинен бути в експонованому місці серед міста. Натомість на тему змісту напису розмови не було, узгоджень ніяких не було.
Володимир Павлів
Ініціаторами напису на пам’ятнику, як виникає із отриманих нами документів, є ветерани Армії Крайової, котрі воювали проти УПА на Волині. Не дивно, що у цьому написі знайшли місце такі вирази як “різня”, терор і геноцид, вчинені українськими націоналістами з УПА. Більш дивним є те, що напис досить густо буде насичено цифрами: про кількість загиблих поляків – 60 тисяч, спалених населених пунктів – 1050, знищених домашніх господарств – 45 000 і так далі. Рішення увіковічнити ці цифри є сумнівним ще й тому, що історики не сказали останнього слова у цьому питанні. Суперечливим можна визнати і намір розмістити на колонах пам’ятника польські герби та польські назви волинських міст і районів.
Та найдивнішим у цій історії є те, що президентський міністр Марек Сівєц не знає того, що вирішує урядовий міністр Анджей Пшевознік. Тоді виникає питання – хто ж насправді відповідає за підготовку державних урочистостей з нагоди 60-х роковин “волинської трагедії”.
