Прага, 20 березня, 2003 - Вже півроку Чесько-українська змішана промислова і торговельна палата, яка розташована в західно-чеському місті Плзень, займається працевлаштуванням українських лікарів та медсестер у Чехії. Робить це у зв’язку з виниклою потребою, поза своїми основними посадовими обов’язками. Річ у тому, що в деяких чеських регіонах, наприклад, на півночі Чехії, є лікарні,котрим загрожує закриття через брак лікарів і медсестер. Допомогти вийти з кризової ситуації взялись працівники Чесько-української змішаної торгової палати. Скільки медпрацівників з України вже вдалось влаштувати на роботу в Чеській Республіці? На запитання відповідає президент палати Ладіслав Вольф:
Л.Вольф: Нам вдалось знайти в Україні, тобто ми вже передали до чеського консульства в Києві документи на оформлення віз близько 30 осіб. Та, на жаль, всі процедури з оформленням на роботу тягнуться дуже довго. Однак ми маємо добрі стосунки з нашими друзями в Україні – з одного боку, з другого - ми з’ясували, що наші лікарні справді потребують медсестер і лікарів. Наші медики, на жаль, виїжджають на роботу до Німеччини.
О.Пеленська: Як такий процес працевлаштування реалізується на практиці?
Л.Вольф: В Україні ми маємо своїх представників. Це або хтось з місцевого керівництва, або з органів працевлаштування. Є між ними і керівники лікарень, які раді, що їхні лікарі й медсестри матимуть практику за кордоном.
О.Пеленська: Що далі потрібно, щоб, скажімо, український лікар почав роботу в чеському шпиталі ?
Л.Вольф: Якраз у цьому і є проблема. Ми робимо те, що зробити можливо: оформляємо і завіряємо документи. Ми можемо також легалізувати дипломи. Тобто, теоретично все було б добре, якби не чеський закон про працевлаштування, який нині є замкненим колом – одне положення виключає інше. Якраз у цій справі 25 березня я матиму зустріч з нашим заступником міністра охорони здоров’я.
О.Пеленська: А чи вже працюють українські лікарі в Чеській Республіці ?
Л.Вольф: Ні, ще не працюють. Перша група розпочне роботу через 2 місяці. Будуть це лікарі з Івано-Франківська, Рівного, Ужгорода та навколишніх сіл. Вони, переважно, працюватимуть на північній Мораві, де проблема є найтяжчою.
О.Пеленська: А чи маєте ви підтримку з української сторони? Маю на увазі українську торгово-економічну місію чи Посольство України в Празі ?
Л.Фольф: Ми маємо добрі стосунки з українською стороною, зокрема, з Посольством України. Готуємось до зустрічі з радником Посольства, говоритимемо про квоти на лікарів. Однак, як мені вдалось з’ясувати, квоти на лікарів на цей рік немає і встановлюватись вона не буде. Ми будемо продовжувати працювати, тому що є великий інтерес з української сторони. І тут, у нас, у Чехії, коли поглянути на заявки на медичних працівників (правда, ми набиратимемо і чехів, і іноземців - українців, словаків, поляків), то зі 135 вільних лікарських місць нині зайнятими є близько 65.
Як з приводу працевлаштування іноземців зазначила газета ’’Млада фронта днес’’, є в Чехії регіони, де місцеве населення цілком не боїться того, що чужинці заберуть у них роботу. Навіть навпаки: чехи їх чекають, щоб, врешті відпочити від нічних змін і перепрацювання. А в деяких місцях іноземці просто врятують фірми, в тому числі й медичні установи, від закриття.
Л.Вольф: Нам вдалось знайти в Україні, тобто ми вже передали до чеського консульства в Києві документи на оформлення віз близько 30 осіб. Та, на жаль, всі процедури з оформленням на роботу тягнуться дуже довго. Однак ми маємо добрі стосунки з нашими друзями в Україні – з одного боку, з другого - ми з’ясували, що наші лікарні справді потребують медсестер і лікарів. Наші медики, на жаль, виїжджають на роботу до Німеччини.
О.Пеленська: Як такий процес працевлаштування реалізується на практиці?
Л.Вольф: В Україні ми маємо своїх представників. Це або хтось з місцевого керівництва, або з органів працевлаштування. Є між ними і керівники лікарень, які раді, що їхні лікарі й медсестри матимуть практику за кордоном.
О.Пеленська: Що далі потрібно, щоб, скажімо, український лікар почав роботу в чеському шпиталі ?
Л.Вольф: Якраз у цьому і є проблема. Ми робимо те, що зробити можливо: оформляємо і завіряємо документи. Ми можемо також легалізувати дипломи. Тобто, теоретично все було б добре, якби не чеський закон про працевлаштування, який нині є замкненим колом – одне положення виключає інше. Якраз у цій справі 25 березня я матиму зустріч з нашим заступником міністра охорони здоров’я.
О.Пеленська: А чи вже працюють українські лікарі в Чеській Республіці ?
Л.Вольф: Ні, ще не працюють. Перша група розпочне роботу через 2 місяці. Будуть це лікарі з Івано-Франківська, Рівного, Ужгорода та навколишніх сіл. Вони, переважно, працюватимуть на північній Мораві, де проблема є найтяжчою.
О.Пеленська: А чи маєте ви підтримку з української сторони? Маю на увазі українську торгово-економічну місію чи Посольство України в Празі ?
Л.Фольф: Ми маємо добрі стосунки з українською стороною, зокрема, з Посольством України. Готуємось до зустрічі з радником Посольства, говоритимемо про квоти на лікарів. Однак, як мені вдалось з’ясувати, квоти на лікарів на цей рік немає і встановлюватись вона не буде. Ми будемо продовжувати працювати, тому що є великий інтерес з української сторони. І тут, у нас, у Чехії, коли поглянути на заявки на медичних працівників (правда, ми набиратимемо і чехів, і іноземців - українців, словаків, поляків), то зі 135 вільних лікарських місць нині зайнятими є близько 65.
Як з приводу працевлаштування іноземців зазначила газета ’’Млада фронта днес’’, є в Чехії регіони, де місцеве населення цілком не боїться того, що чужинці заберуть у них роботу. Навіть навпаки: чехи їх чекають, щоб, врешті відпочити від нічних змін і перепрацювання. А в деяких місцях іноземці просто врятують фірми, в тому числі й медичні установи, від закриття.
