Київ, 25 березня, 2003 року.
25 березня минає чотири роки від того часу, як в автокатастрофі загинув один із найвизначніших від початку незалежності України політиків, колишній лідер Народного Руху України В’ячеслав Чорновіл. 23 березня мітинг пам’яти відбувся у Львові. Колишні його побратими не тільки згадували його, але й поверталися до обставин його смерти. Зокрема, народний депутат України Ярослав Кендзьор звинуватив владу у фізичному знищенні В’ячеслава Чорновола.
Радіо “Свобода” вирішило згадати цього політика, який, до речі, неодноразово бував у київській студії.
Одним з найближчих соратників В’ячеслава Чорновола був його колега по Верховній Раді України і по партії, голова парламентського комітету з питань культури та духовности Лесь Танюк. Ось що він сказав про свого побратима:
“Дай, Боже, нам любити Україну понад усе, сьогодні маючи, щоб не довелося гірко любити, втративши. Настав час великого вибору: або єдність, перемога і шлях до світла, або поразка, ганьба і довга дорога до волі. Це слова Чорновола, які мені вчора потрапили на око. І я подумав: наскільки це сказано про сьогодні, з приводу реальності української політики. І мені здається, Чорновіл найцікавіший для нас тим, що він говорить про конкретику, але це стосується і прогнозу. У нього, безумовно, був дар політичного передбачення. І я дуже хотів, щоб ми подивилися на Чорновола не лише як на тактика, але і як на стратега. Бо вся помилка людей, що його найчастіше сприймали, як актуалізованого політика, з точки зору партійної конкретики сьогодення. А сьогодні вже настав час подивитися на цілісну стратегію розбудови української держави за Чорноволом. Мені здається, сьогодні, відчуваючи цю втрату, ми все більше думаємо, що від нас пішов стратегічний чоловік українського національного самоусвідомлення. Не просто дисидент, а філософ дисиденства, який єдиний з усього дисиденства став політиком такого масштабу. Він був не просто керівником партії, але і львівської області. Він як керівник області розумів залежність від центру і потребу змагатися з центром за якісь конкретні львівські ментальності. Але, як керівник партії, він розумів і необхідність централізації держави. На цьому перетині - весь Чорновіл”.
Своїм поглядом про В’ячеслава Чорновола поділився інший народний депутат, лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз: “Чорновіл - це людина, віддана ідеї, лідер від природи. З ним можна було сперечатися, він не завжди звільнявся з полону власних ідеологічних стандартів, але свою позицію відстоював щиро і тому викликав повагу. Шкода, що влада зруйнувала його політичну справу- Рух. Безпосередньо чи опосередковано це і стало причиною його переходу у вічність, я так думаю. Шкода. Він був би особливо сьогодні потрібен Україні. Добре, що його справу продовжує син, взявши кращі риси батька”.
А сина В’ячеслава Чорновола Тараса я знайшов у Львові. Незважаючи на свою хворобу, він погодився відповісти на кілька запитань. Почали ми нашу розмову із того, наскільки просунулося слідство з вивчення обставин загибелі його батька.
Говорить Тарас Чорновіл: “Слідство може зрушитися тільки після того, як зміниться взагалі ситуація в державі. Слідство проводилося два рази. Перший одразу після загибелі, в абсолютно сфальшованому варіанті, тільки виключно як дорожньо-транспортна пригода. Тоді воно було закрите без навіть попередження родичів. Другий раз слідство було відкрите внаслідок дуже жорстких виступів опозиції, в березні 2001. Але коли опозиція пішла на спад, слідство теж закрили, у липні 2001. Третій раз були змушені відкрити слідство у справі як терористичний акт. На сьогодні до мене зверталися заступники Генпрокурора з пропозицією переглянути цю справу. Я на це піду, треба подивитися на деякі матеріали, але я зі справою вже знайомився.
Справа в тому, чи вдасться добути для перегляду оперативні матеріали, найімовірніше, що ні. Вони належать до секретного фонду, і на такий час їх або знищують, або дуже ретельно приховують. Тому надії на те, що слідство буде проведене хоч якимось способом при нинішньому режимі, в мене немає. Я чекаю трошки на майбутнє.”
Не так давно Генеральний прокурор України Святослав Піскун звузив версії загибелі В’ячеслава Чорновола до трьох, не виключаючи і причетності представників Міністерства внутрішніх справ, і в багатьох з’явилося відчуття, що слідство стає не на сфальшований, а на правдивий шлях. Однак Тарас Чорновіл залишається скептичним: “Генпрокурор багато говорить, іноді ці речі мені імпонують, але коли доходить до реального виконання, ми стикаємося з моментами, які подібні до справи Гонгадзе чи інших. Коли доходить до справи - бракує доброї волі чи сміливості провести одну експертизу, один допит, дати доручення, які б могли пролити світло. Доки не буде зміни режиму, навряд ми можемо на щось розраховувати. Але я зустрінуся з заступником Ген прокурора, і ми переговоримо по цій справі.”
А на закінчення я запитав Тараса Чорновола, чи він замислювався над тим, що успадкував від свого батька, зокрема, і як політика. Тарас Чорновіл: “Замислювався. На генетичному рівні, напевно таки темперамент, тому що не можу якось стояти з боку, не можу не реагувати на те, що мені здається важливим. Вже опосередковано, думаю, успадкував відчуття відповідальності , що не може Чорновіл торгувати своїм прізвищем, не може просто відверто продаватися, мусить зважувати, що будуть його порівнювати з його батьком. А батько - дійсно постать епохального значення”.
25 березня минає чотири роки від того часу, як в автокатастрофі загинув один із найвизначніших від початку незалежності України політиків, колишній лідер Народного Руху України В’ячеслав Чорновіл. 23 березня мітинг пам’яти відбувся у Львові. Колишні його побратими не тільки згадували його, але й поверталися до обставин його смерти. Зокрема, народний депутат України Ярослав Кендзьор звинуватив владу у фізичному знищенні В’ячеслава Чорновола.
Радіо “Свобода” вирішило згадати цього політика, який, до речі, неодноразово бував у київській студії.
Одним з найближчих соратників В’ячеслава Чорновола був його колега по Верховній Раді України і по партії, голова парламентського комітету з питань культури та духовности Лесь Танюк. Ось що він сказав про свого побратима:
“Дай, Боже, нам любити Україну понад усе, сьогодні маючи, щоб не довелося гірко любити, втративши. Настав час великого вибору: або єдність, перемога і шлях до світла, або поразка, ганьба і довга дорога до волі. Це слова Чорновола, які мені вчора потрапили на око. І я подумав: наскільки це сказано про сьогодні, з приводу реальності української політики. І мені здається, Чорновіл найцікавіший для нас тим, що він говорить про конкретику, але це стосується і прогнозу. У нього, безумовно, був дар політичного передбачення. І я дуже хотів, щоб ми подивилися на Чорновола не лише як на тактика, але і як на стратега. Бо вся помилка людей, що його найчастіше сприймали, як актуалізованого політика, з точки зору партійної конкретики сьогодення. А сьогодні вже настав час подивитися на цілісну стратегію розбудови української держави за Чорноволом. Мені здається, сьогодні, відчуваючи цю втрату, ми все більше думаємо, що від нас пішов стратегічний чоловік українського національного самоусвідомлення. Не просто дисидент, а філософ дисиденства, який єдиний з усього дисиденства став політиком такого масштабу. Він був не просто керівником партії, але і львівської області. Він як керівник області розумів залежність від центру і потребу змагатися з центром за якісь конкретні львівські ментальності. Але, як керівник партії, він розумів і необхідність централізації держави. На цьому перетині - весь Чорновіл”.
Своїм поглядом про В’ячеслава Чорновола поділився інший народний депутат, лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз: “Чорновіл - це людина, віддана ідеї, лідер від природи. З ним можна було сперечатися, він не завжди звільнявся з полону власних ідеологічних стандартів, але свою позицію відстоював щиро і тому викликав повагу. Шкода, що влада зруйнувала його політичну справу- Рух. Безпосередньо чи опосередковано це і стало причиною його переходу у вічність, я так думаю. Шкода. Він був би особливо сьогодні потрібен Україні. Добре, що його справу продовжує син, взявши кращі риси батька”.
А сина В’ячеслава Чорновола Тараса я знайшов у Львові. Незважаючи на свою хворобу, він погодився відповісти на кілька запитань. Почали ми нашу розмову із того, наскільки просунулося слідство з вивчення обставин загибелі його батька.
Говорить Тарас Чорновіл: “Слідство може зрушитися тільки після того, як зміниться взагалі ситуація в державі. Слідство проводилося два рази. Перший одразу після загибелі, в абсолютно сфальшованому варіанті, тільки виключно як дорожньо-транспортна пригода. Тоді воно було закрите без навіть попередження родичів. Другий раз слідство було відкрите внаслідок дуже жорстких виступів опозиції, в березні 2001. Але коли опозиція пішла на спад, слідство теж закрили, у липні 2001. Третій раз були змушені відкрити слідство у справі як терористичний акт. На сьогодні до мене зверталися заступники Генпрокурора з пропозицією переглянути цю справу. Я на це піду, треба подивитися на деякі матеріали, але я зі справою вже знайомився.
Справа в тому, чи вдасться добути для перегляду оперативні матеріали, найімовірніше, що ні. Вони належать до секретного фонду, і на такий час їх або знищують, або дуже ретельно приховують. Тому надії на те, що слідство буде проведене хоч якимось способом при нинішньому режимі, в мене немає. Я чекаю трошки на майбутнє.”
Не так давно Генеральний прокурор України Святослав Піскун звузив версії загибелі В’ячеслава Чорновола до трьох, не виключаючи і причетності представників Міністерства внутрішніх справ, і в багатьох з’явилося відчуття, що слідство стає не на сфальшований, а на правдивий шлях. Однак Тарас Чорновіл залишається скептичним: “Генпрокурор багато говорить, іноді ці речі мені імпонують, але коли доходить до реального виконання, ми стикаємося з моментами, які подібні до справи Гонгадзе чи інших. Коли доходить до справи - бракує доброї волі чи сміливості провести одну експертизу, один допит, дати доручення, які б могли пролити світло. Доки не буде зміни режиму, навряд ми можемо на щось розраховувати. Але я зустрінуся з заступником Ген прокурора, і ми переговоримо по цій справі.”
А на закінчення я запитав Тараса Чорновола, чи він замислювався над тим, що успадкував від свого батька, зокрема, і як політика. Тарас Чорновіл: “Замислювався. На генетичному рівні, напевно таки темперамент, тому що не можу якось стояти з боку, не можу не реагувати на те, що мені здається важливим. Вже опосередковано, думаю, успадкував відчуття відповідальності , що не може Чорновіл торгувати своїм прізвищем, не може просто відверто продаватися, мусить зважувати, що будуть його порівнювати з його батьком. А батько - дійсно постать епохального значення”.
