Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 01:19

Навколо Іраку: роль Туреччини, курдська проблема


Василь Дарчук Навколо Іраку: роль Туреччини, курдська проблема

Прага, 2 квітня 2003 – Західні оглядачі коментують чергову поїздку держсекретаря США Пауела до Туреччини, уряд якої Пауел мав би схилити до тіснішої співпраці зі США у справі воєнної акції в Іраку. У центрі уваги коментаторів залишається також проблема курдів на півночі Іраку, які домагаються незалежності після повалення режиму Саддама Гуссейна.

Газета «Вашингтон пост» у редакційній статті знову повертається до відмови турецького парламенту дозволити американським підрозділам використовувати турецькі військові бази в акції проти Іраку. Як вважає газета, вина за це лягає на обидві сторони – на недосвідчене нове керівництво в Анкарі і на адміністрацію США, яка не застосувала відповідних дипломатичних заходів для досягнення домовленості. Нинішній візит Пауела до Туреччини, як вважає газета, створює шанс для виправлення добрих робочих відносин. У рамках цих домовленостей Туреччина, серед іншого, мала б стриматися від надсилання своїх військ у північну частину Іраку, заселену переважно курдами, а Сполучені Штати ,зі свого боку, мали б не допустити до відокремлення Курдистану від решти Іраку і забезпечити турецькі інтереси у справі нафтових розробок у Кіркуку. Пауел мав би також домовитися з турецьким керівництвом щодо співпраці у доставках гуманітарної допомоги в Ірак. Однак, як вважає газета, домовленості у справі Північного Іраку мали б стати базою для американсько-турецької співпраці після закінчення воєнної акції в Іраку. Якщо адміністрація Буша зможе пообіцяти не допустити до відокремлення курдів, пише на закінчення газета «Вашингтон пост», то Туреччина може очікувати більше користі від повалення нинішнього багдадського режиму і дальшої стабілізації становища в Іраку.

Британський тижневик «Економіст» присвячує натомість аналітичну статтю проблемі курдів і перспективі здобуття широкої автономії Курдистану в післявоєнному Іраку. Курдів вважають найбільшою національною групою, яка не має власної держави, пише «Економіст». Помилковою є думка, що порівняно невелика кількість курдів поза межами Іраку і члени радикального руху в Туреччині по-справжньому прагнуть незалежності,попри той факт, що більша частина з них розвивають етнічну культуру і свої інституції. «Економіст» цитує знавця курдської проблеми Дейвіда МакДовала, який вважає, що курди у країнах їхнього проживання, зокрема у Туреччині, Сирії, Іраку й Ірані традиційно мають більше спільного із населенням цих країн, ніж із курдами в інших країнах. Незаперечним залишається, однак, той факт, що курдів єднають репресії з боку урядів країн їхнього проживання, які (тобто, ці уряди) мають надмірний страх перед курдськими повстаннями, тому забороняють навіть курдську мову і культуру.

Курди у кожній країні заслуговують на співчуття, веде далі тижневик «Економіст». Іракські курди не можуть почувати себе в безпеці після закінчення воєнної акції, якщо вони не отримають твердих запевнень, що зможуть самі провадити власні справи і ділити багатства(тобто,нафту) на їхній території з іншими іракцями. Зрештою, це ще не означає сепаратизму, закінчує британський тижневик «Економіст».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG