Прага, 4 квітня 2003 - Життя нинішніх комуністичних босів у Чеській Республіці тільки на перший погляд може видаватись нецікавим. Насправді зустрічі з ними відкривають багато несподіванок і зовсім не з життя робітничого класу. Цікаво також, що правди про себе чеські комуністи не афішують, вона, так би мовити, тільки для внутрішнього вжитку. Наприклад, факти про те, що член компартії володіє замком чи що алкоголь за кермом дозволяється тільки вибраним.
Поки що депутати чеського парламенту не домовились, що робити з тими своїми колегами чи, скажімо, міністрами уряду, яких поліція піймала на місці злочину, тобто за кермом у не зовсім тверезому чи, скажімо відверто, у п’яному вигляді. Такі випадки не поодинокі, однак у Чехії про них відразу пише преса. Потрібно зазначити, що чехи доволі прискіпливі до своїх народних обранців та й в цілому до політиків. Ïхнє життя розглядається, як під мікроскопом. У таких умовах приховати випадки перебування у нетверезому стані за кермом неможливо. Однак, що робити зі злочинцями? Адже алкоголь за кермом – це злочин. Ці випадки поліція передає до суду, потім, залежно від вироку, винні відшкодовують завдані збитки. Однак депутатський імунітет часто стає непробивним щитом, за яким досі вдалось приховати немало гальб доброго чеського пива. Можна позбавити депутата імунітету, але процесуально це довго і складно. А через те перебування за кермом напідпитку часто закінчується сплатою штрафів. І це все.
Є, однак, певні речі, які приховати не так просто. Наприклад, замки чи діяльність великих приватних фірм. Члени чеської компартії не люблять згадувати, які гроші їх годують. За принципом ’’гроші не пахнуть’’, вони преспокійно живуть у своїх палацах. Наприклад, співак, член компартії Статіс Прусаліс. Зі словами, що найкраща система у світі – комуністична, він за немалу суму придбав собі замок. У великих і гарних палатах з парком і фонтанами він живе собі з родиною, викликаючи, правда, немалий подив сусідів і туристів. Звідкіля такі гроші, невже за комуністичні переконання? Часом місцева школа приводить на екскурсію до замку школярів. Правда, не всі батьки пускають своїх дітей до комуністичного замку, однак ці, як каже співак, недемократичні жести його не лякають.
А мер південно-східного промислового центу Чехії – міста Карвіна комуніст Антонін Петраш поставив своєю метою створити в місті якнайкращі умови для іноземних інвестицій, адже вони принесуть місту нові робочі місця. А як же з комуністичною тезою щодо розпродажу народного майна? Член компартії товариш Петраш зізнається: ’’Одне – щось говорити з високої трибуни, зовсім інше – робота в місті’’. Завдяки сенаторській платні практичний мер матеріально дуже добре забезпечений. Це, однак, не перешкоджає йому в тиші свого кабінету продовжувати мріяти про братерство і рівність усіх людей. Червоні бізнесмени Чехії зуміли і втримати партквитки, і скористатись усіма благами капіталізму.
Поки що депутати чеського парламенту не домовились, що робити з тими своїми колегами чи, скажімо, міністрами уряду, яких поліція піймала на місці злочину, тобто за кермом у не зовсім тверезому чи, скажімо відверто, у п’яному вигляді. Такі випадки не поодинокі, однак у Чехії про них відразу пише преса. Потрібно зазначити, що чехи доволі прискіпливі до своїх народних обранців та й в цілому до політиків. Ïхнє життя розглядається, як під мікроскопом. У таких умовах приховати випадки перебування у нетверезому стані за кермом неможливо. Однак, що робити зі злочинцями? Адже алкоголь за кермом – це злочин. Ці випадки поліція передає до суду, потім, залежно від вироку, винні відшкодовують завдані збитки. Однак депутатський імунітет часто стає непробивним щитом, за яким досі вдалось приховати немало гальб доброго чеського пива. Можна позбавити депутата імунітету, але процесуально це довго і складно. А через те перебування за кермом напідпитку часто закінчується сплатою штрафів. І це все.
Є, однак, певні речі, які приховати не так просто. Наприклад, замки чи діяльність великих приватних фірм. Члени чеської компартії не люблять згадувати, які гроші їх годують. За принципом ’’гроші не пахнуть’’, вони преспокійно живуть у своїх палацах. Наприклад, співак, член компартії Статіс Прусаліс. Зі словами, що найкраща система у світі – комуністична, він за немалу суму придбав собі замок. У великих і гарних палатах з парком і фонтанами він живе собі з родиною, викликаючи, правда, немалий подив сусідів і туристів. Звідкіля такі гроші, невже за комуністичні переконання? Часом місцева школа приводить на екскурсію до замку школярів. Правда, не всі батьки пускають своїх дітей до комуністичного замку, однак ці, як каже співак, недемократичні жести його не лякають.
А мер південно-східного промислового центу Чехії – міста Карвіна комуніст Антонін Петраш поставив своєю метою створити в місті якнайкращі умови для іноземних інвестицій, адже вони принесуть місту нові робочі місця. А як же з комуністичною тезою щодо розпродажу народного майна? Член компартії товариш Петраш зізнається: ’’Одне – щось говорити з високої трибуни, зовсім інше – робота в місті’’. Завдяки сенаторській платні практичний мер матеріально дуже добре забезпечений. Це, однак, не перешкоджає йому в тиші свого кабінету продовжувати мріяти про братерство і рівність усіх людей. Червоні бізнесмени Чехії зуміли і втримати партквитки, і скористатись усіма благами капіталізму.
