Доступність посилання

ТОП новини

Сюжети


Надія Степула Сюжети

Надія Степула

Київ, 17 квітня 2003 року.

Надія Степула

Пропонуємо вам на хвилях радіо “Свобода” новий радіожурнал “Сюжети”. Автор і ведуча – Надія Степула.

У нашому світі людей завжди щось відбувається. Перебіг подій, тем, явищ, - звичних і незвичайних, драматичних і ні, але таких, що полишають слід по собі, все це – сюжети. Їх багато. Із усього розмаїття ми зосередимо увагу на сюжетах літератури і, ширше – культури. Саме без них життя було б сумним і не цікавим. Сьогодні до Вашої уваги сюжети, відібрані часом, і час – як учасник сюжетів. Час, який незримо наповнює душі та оселі таємницями, гордістю чи соромом, страхом чи злочинами. І часто ховає все те, разом із радістю перемог чи гіркотою невдач, у словах, книгах, фільмах, мистецьких шедеврах.

Час руйнує і будує, розвіює попіл, несе вітри перемін; сьогодні він панує в ірреальних храмах, де давно не моляться, хоч дух молитов іще тривожить екскурсантів.

Часи людських життів ретельно фіксує література, тисячоліттями наповнюючи змістом бездонну криницю духовності.

А починається все із буднів. Із прозорих світанків, як нинішній, із новин радіо та преси, котрі давно замінили глиняні таблички…

Отже, дрібний бісер новин у рубриці – “Сюжетики”.

В Україні вкотре піддано сумнівові тезу про те, що “рукописи не горять”. Кілька днів тому на території середньовічного Францисканського костелу в Кам”янці-Подільському горіли історичні фонди міського архіву. Жертвами вогню стали понад сто тисяч найцінніших справ - із документами, датованими вісімнадцятим століттям. Причини пожежі з”ясовуються. Пригадуючи спалені бібліотеки, архіви тощо, слід зазначити, що сумні традиції - зумисного чи ні - знищення культурних та історичних цінностей мають новітнє продовження, на превеликий жаль.

Тим часом в історичному архіві міста Жирона в Каталонії під час реставрації ветхих манускриптів виявлені близько тисячі аркушів рукописів 14-15 століть, які вогонь пощадив. Записи, зроблені сефардським варіантом древньоєврейської мови, були сховані в палітурках майже двох сотень томів і уникли інквізиції.

У Дніпропетровську, в Національному гірничому університеті, відкритий Центр культури української мови імені Олеся Гончара.Тут же відбулися традиційні гончарівські читання, приурочені до днів пам”яті письменника, якому цього квітня сповнилося б 85 літ і потрактування творчості та й особистості якого сьогодні далеко не однозначне.

У Національній музичній академії в Києві презентовані компакт-диски із записами голосу Соломії Крушельницької – легендарної оперної співачки. Рідкісні записи зібрали ентузіасти – директор літературного музею Григорія Кочура Андрій Кочур та його дружина Марія.

Киянам взагалі щастить на презентації. Щойно побачив світ ілюстрований альбом-каталог “Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття.” Видання презентує дві сотні імен художників, більшість яких зробила б честь будь-якій країні.

У світі зростає активність археологів. То в одній країні, то в іншій, вони відшукують щось сенсаційне. Зрештою, їм на землі завжди знайдеться робота, бо час, який присипає піском піраміди і храми, нищить папірус чи спалює папір, не дасть археологам байдикувати. У китайській провінції Шаньдун відшукали кісточки та черепахові панцири, пописані ієрогліфами, яким ,виявилося, 3200 років. А в Перу, на шматку древнього гарбуза, віднайдене зображення тамтешнього верховного божества, яке вчені датували 2250 роком до нашої ери.

Час наздоганяє нас, чи ми наздоганяємо час?

Змагатися з часом найважче поетам. Визнання рідко знаходить їх при повному роквіті сил і здоров”я. Як написала Ліна Костенко: “Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох”. Нинішні часи не вважаються найліпшими для поетів, як не вважалися жодні інші. З Василем Герасим”юком, лауреатом Шевченківської премії спілкувався мій колега Павло Вольвач.

Павло Вольвач: “Василю, а який, на твою думку, нинішній стан української поезії?”

Василь Герасим”юк: “Ти сам поет, ти розумієш, що поетів менше, ніж пальців на руці. Звичайно, у нас іноді філологічна робота вважається поезією чи викаблучування на вулиці. Це просто смішно. Мене цікавить творчість. Це цілий комплекс, все життя, біографія...”

Надія Степула

Актуальні питання, які тривожать людей сьогодні, незалежно від того, поети вони чи хлібороби, робітники чи вчителі, кондитери чи політики, змушують замислюватися над ними всіх. Передусім – письменників, бо так історично склалося, що письменники – це і літописці, і речники народів, і проповідники ідей, і – часом – оракули.

Величезний загін світових фантастів належить саме до останніх. Передбачати розвиток подій, узагальнювати досвід цивілізацій, застерігати, шукати відповідей на глобальні питання стає все складніше. Тому й фантастика як жанр ускладнюється і стає все цікавішою. Сьогодні кращі зразки її далекі від того, щоб малювати прості схеми утопічних суспільств чи химерного майбутнього. Пропоную стислий огляд окремих видань:

Ще сорок років тому роман Джека Фіннея “Між двох часів” був виданий у США і викликав без перебільшення фурор. Минуло багато років – і автор, відгукнувшись на численні прохання сотень тисяч читачів, написав продовження – “Між трьох часів”. Йдеться не тільки про подорожі в часі. Захопливі сюжети людських життів, виявляється, можуть змінюватися часами тільки до певної міри. Незалежно від того, який рік на світі, які декорації на тій сцені, де грає свою роль той чи той із нас, цю роль грає ще хтось. – Бог? Доля? Випадок?

А це вже кому як пощастить. Головне – в усіх часах залишатися собою.

Над проблемами цивілізації, агресивної в самій своїй основі й тому небезпечної, міркує Ларрі Нівен у книзі “Мошка в зіниці Господа”. Твір, написаний тридцять років тому, сьогодні перекладається багатьма мовами, що пояснюється, очевидно, актуальністю питань, поставлених автором та пошуками відповіді на головне з них: що робити з цивілізацією, яка фактом свого існування загрожує існуванню всього людства?

Жанр наукової фантастики за останні десятиліття трансформувався письменниками-фантастами, тому все частіше їхні книги мають ознаки хроніки, драми і психологічного роману. “Я знаю, що таке страх, бо ми з ним – давні друзі, - написав Пітер Страуб у романі “Оселя тіней”. Написав двадцять років тому. Але час дуже рідко зістарює фантастичні твори. Здебільшого вони продовжують бути актуальними довгі десятиліття. Або й набувають з часом новітньої злободенності – як саме цей роман Пітера Страуба. Чому? Тому що пошуки раю на землі, які ведуть в основному поети, успіхом за тисячі літ так і не увінчалися. Пекло на землі знаходять переважно прозаїки, які пишуть історію воєн, голодоморів та інших потрясінь. Пітер Страуб наближає читача до божевільної думки про те, що і пекло, і рай – це одна й та ж оселя. Її можна наповнити страхом, панікою, гнівом, депресіями, духом руйнації, зрештою, хаосом, який поглинає все і всіх. Але є й інші наповнювачі – добро, краса, свіжість, радість, світло, надії, любов і віра в усе це. І найголовніше – вибір існує.

Це був огляд актуальних книг відомих світових фантастів. На цьому радіожурнал “Сюжети” сьогодні завершується.

Дякую за те, що ви були з нами,дорогі радіослухачі, на все добре.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG