Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 04:54

Лiдери країн, щo виникли пiсля розвалу колишньої Югославiї, невтомно заявляють про прискорену демократизацiю. Однак оглядачi попереджають, що демократiю неможливо запровадити одним чи кiлькома декретами. Йдеться про складний та довготривалий процес


Михайло Рамач Лiдери країн, щo виникли пiсля розвалу колишньої Югославiї, невтомно заявляють про прискорену демократизацiю. Однак оглядачi попереджають, що демократiю неможливо запровадити одним чи кiлькома декретами. Йдеться про складний та довготривалий процес

Белград, 22 квiтня – Про демократiю та про свiй демократизм свого часу завзято говорили колишнiй президент Хорватiї Франьо Туджман чи президент Сербiї Слободан Милошевич, хоча їхнi режими за кордоном вважали недемократичними. Нинi демократичнi фрази з таким самим завзяттям повторюють у Белградi, Загребi, Сараєвi й Приштинi.

Слiд сказати, що нинiшнi уряди у Сербiї й Хорватiї неможливо ототожнювати з колишнiми. Однак, в обох країнах є сильнi кола, якi хотiли б вiдновити колишнi режими. Такi кола очолює фiнансово-офiцерська олiгархiя, котра здобула багатства й впливовi позицiї у суспiльствi пiд час вiйн. Сербського прем’єра Джинджича на початку березня вбили саме колишнi воєннi герої.

Сербська й хорватська нацiоналiстичнi опозицiї, манiпулюючи учасниками вiйн, майже тими самими словами виступають проти застосування загальноприйнятих європейських принципiв, коли йдеться, скажiмо, про права нацiональних меншин.

В Боснiї i Герцеговинi та Косовi справи ще складнiшi, оскiльки вони є свого роду протекторатами ООН. Коли йдеться про риторику, боснiйськi серби, прихильники Радована Караджича, якого Гаазький трибунал звинувачує у скоєннi воєнних злочинiв, анiтрохи не вiдстають від колишнього лiдера косовських повстанцiв Хашима Тачi, який пiсля вiйни став лiдером партiї й депутатом у парламентi. Коли розмовляють iз закордонними урядовцями або журналiстами, усi вони б’ють себе в груди, присягаючи, що додержуються принципiв демократiї. А на практицi вони щодня обмежують права своїх землякiв, а тим паче iнших. I у Боснiї i в Косовi, скажiмо, правлячi кола виступають за повернення бiженцiв та їхнього майна. Проте, горе тому. хто повiрить і повернеться. Майна не вiддають, а тих, хто повернеться, не раз убивають. У Приштинi, зрештою, небезпечно й заговорити по-сербськи. У косовському парламентi такого ще не було, щоб хоч один етнiчний албанець голосував за будь-яку пропозицiю сербських депутатiв. А серби, як правило, голосують проти усiх рiшень албанської бiльшостi або покидають зал.

Замах на сербського прем’єра Джинджича став кривавим попередженням, що в країнах колишньої Югославiї не треба мати iлюзiй щодо розбудови демократiї. Впливовi воєннi лобi, якi володiють великим капiталом, нацiональнi цiнностi кладуть вище загальнолюдських. Найвищою нацiональною цiннiстю для них є: один народ, одна держава, одна партiя, один вождь.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG