Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 12:54

“Права людини”


Надія Шерстюк "Права людини"

Київ, 17 квітня 2003 року.

Говорить радіо “Свобода”. В ефірі програма “Права людини: українська реальність” . Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом Михайло Петренко. Вітаємо Вас, шановні слухачі!

Надія Шерстюк

Сьогодні у програмі, зокрема, такі теми:

1. Рівненські журналісти свідчать у кримінальній справі, порушеній за фактом втручання у діяльність посадових осіб.

2. У Криму міліція розігнала наметове містечко дрібних підприємців, які голодували під стінами кримського уряду.

3. Низці громадян України, які подали позов до Печерського місцевого суду Києва проти компанії “Енергоатом” почали погрожувати.

Редактора рівненської обласної газети “Волинь” Сергія Кричильського викликали на допит до міської прокуратури Рівного як свідка у кримінальній справі. За словами Сергія Кричильського, цю справу Генеральна прокуратура України порушила проти керівника наукових програм Інституту відкритої політики Максима Стріхи за фактом втручання у діяльність посадової особи -Президента України Леоніда Кучми. У грудні минулого року в одному з українських інтернет-видань Максим Стріха опублікував статтю, в якій спробував змалювати політичне майбутнє України. Саме цей матеріал газета “Волинь” передрукувала на своїх шпальтах. До речі , за словами самого Максима Стріхи, він не знає, що проти нього порушили кримінальну справу. Ситуацію вивчала наша рівненська кореспондентка Валентина Одарченко.

Валентина Одарченко

Як пояснив Сергій Кричильський, спочатку до редакції часопису “Волинь” завітали працівники місцевої прокуратури. Із робочої підшивки вилучили грудневий примірник часопису “Волинь”. Подібне відбувалося у редакції рівненського тижневика “Діалог”, який друкує статті киянки Тетяни Коробової. Тоді помічник міського прокурора навіть не зміг пояснити,свідками в якій справі є працівники видання, з якими він вирішив поспілкуватися прямо на робочому місці. Говорить Сергій Кричильський.

Сергій Кричильський

Повісткою мене викликали до прокуратури. Я давав свідчення у справі, яку мені показали. Це окреме доручення Генеральної прокуратури. Начебто порушена кримінальна справа за однією з нових таких статей “Втручання в діяльність особливої особи”, в даному випадку- Президента нашої держави. Конкретно, щодо часопису “Волинь”, справа стосувалася публікації на шпальтах нашої газети в минулому році статті під назвою “Україна Януковича”, автор якої відомий громадський, політичний діяч, науковець, доктор фізико-математичних наук Максим Стріха.

В протоколі допиту ,як свідку, мені були поставлені досить кумедні запитання. Хто такий Максим Стріха? Чи особисто я з ним знайомий? Чи не друкується Максим Стріха під псевдонімом? Яке його місце проживання? Тобто, було запитано: звідки ми взяли цей матеріал? Я відповів, що такий матеріал ми взяли з інтернет-сторінки.

Валентина Одарченко

Окрім цього, Сергію Кричильському довелося відповідати про засновників часопису “Волинь”, їхні юридичні адреси. Оскільки відповіді на запитання кореспондента “Свободи” безпосередні виконавці, помічники прокурора, уникали, я звернулася до їхнього керівника, прокурора міста Романа Войтюка. На що почула.

Роман Войтюк

Документи свідчать. Не можу за нього відповідати. Тобто, ви хочете побачити окреме доручення, документи прокуратури, але ви не маєте права з ними ознайомитися.

Валентина Одарченко

Прокурори в столиці вважають, що з цим документом не повинен бути ознайомлений і сам підозрюваний Максим Стріха, бо коли ми випадково зустрілися з науковцем на одній з рівненських конференцій, він щиро обурився, зазначивши, що вперше чує про відкриту проти себе справу.

Максим Стріха

Для мене, чесно кажучи, це новина, як і те, що ця стаття була передрукована. Це свідчить про дикість рівня людей, які намагаються прогнутися, вислужитися перед кимось. Стаття є суто аналітична. Вона не містить особистих випадів проти будь-кого. Це сценарій того, що може бути в Україні при перемозі проросійських сил. Цей сценарій, як показують факти, здійснюється.

Валентина Одарченко

Ви не від кого не ховаєтеся, оскільки в Рівному випитують – де ви є?

Максим Стріха

Прошу. Максим Стріха. Доктор фізико-математичних наук, керівник наукових програм Інституту відкритої політики. Службовий телефон 252-68-14. Це для місцевих представників прокуратури. Прошу дзвонити. Хоча на таке я прийду за офіційним запрошенням. І говорити з людьми по телефону з приводу якихось абсурдів я не буду.

Валентина Одарченко

Згідно з законом України про авторське право і суміжні права, розкривати псевдоніми автора, посвячені в цю таємницю особи, мають лише через 50 років після публікації. Окрім того, журналісти і видавці, до яких висловлює претензії прокуратура, вважають, що вони теж захищені за статтею 181 того ж таки Кримінального кодексу, де передбачено покарання за перешкоджання професійній діяльності журналістів.

Валентина Одарченко з Рівного для радіо “Свобода”.

Надія Шерстюк

До матеріалу Валентини Одарченко . Європейський суд з прав людини низкою своїх рішень дав зрозуміти, що преса має певну свободу у коментуванні питань, які становлять політичний або суспільний інтерес. За висновками Європейського Суду, представники ЗМІ мають широке право критикувати політичних лідерів, державних посадовців. Європейський суд пояснив, що для країн-членів РЄ є неприпустимим ув’язнювати людей за критику посадових осіб.

В одній із минулих передач ми розповідали про акцію протесту дрібних підприємців у Симферополі, які оголосили голодування і вимагають від кримської влади припинити утиски малого бізнесу. Зранку 14-го квітня представники правоохоронних структур силою ліквідували наметове містечко, в якому перебували учасники акції протесту, однак уже за кілька годин голодування на центральному майдані Симферополя відновилося. Детальніше про це розповідає наш кримський кореспондент Володимир Притула.

Володимир Притула

Кілька десятків дрібних підприємців протестують під стінами Постійного представництва Президента України в Криму. Вони принесли до Представництва скаргу до Президента Кучми, але ніхто з чиновників до них не вийшов.

На центральному майдані Симферополя, коло уряду автономії, 8 колишніх торговців з комунального ринку “Автостоп” із 31 березня проводять голодування. О 6-й ранку 14-го квітня близько сотні міліціонерів та осіб, одягнутих у цивільне, силою ліквідували наметове містечко, в якому розташувалися учасники акції протесту. Між правоохоронцями і протестувальниками, серед яких були переважно жінки, відбулися сутички, однак ніхто не постраждав. Один з дрібних підприємців був затриманий правоохоронцями, але згодом його відпустили. Розповідає одна з учасниць зіткнення з ранковими нападниками:

“Вони нас швидко оточили – переодягнені у цивільне хлопці. Вони були наче обкурені і несамовиті. Почали різати і рвати намети. А міліція стала витісняти жінок. Ті молодчики стягували жінок з розкладачок, забирали речі. Дуже багато забрали речей. У багатьох жінок були сумки з грошима, документами – і все це вантажили на дві вантажні автомашини. Забирали все підряд. Все! Навіть воду, що залишили дівчатам, які голодують – і ту забрали. Ламали, руйнували все на світі!”

У Центрі громадських зв’язків Головного Управління МВС України в Криму тим часом повідомили, що ранкова акція була здійснена на виконання рішення місцевого суду, який 11 квітня за позовом міськвиконкому Симферополя визнав акції протесту незаконними і постановив ліквідувати наметове містечко. За повідомленням міліцейського главку, операцію здійснили співробітники виконавчої служби Центрального району Симферополя, а міліція лише забезпечувала при цьому правопорядок.

Самі ж пікетувальники кажуть, що з ними поводилися брутально і жодних документів, рішень суду ніхто з нападників не показав. У понеділок же вони відновили один намет і повідомили, що продовжать свою акцію протесту. Цей конфлікт триває уже кілька років. З 2000-го року симферопольський міськвиконком намагається закрити останній в місті комунальний ринок “Автостоп”, який розташований у центрі Симферополя. Торік у грудні цей ринок таки ліквідували. І з того часу дрібні торговці, а їх близько 200 осіб, вимагають відновлення його роботи, припинення тиску влади на малий бізнес. Вони стверджують, що стали конкурентами кількох поруч розташованих приватних ринків, інтереси яких лобіюють корумповані чиновники.

Надія Шерстюк

Українська екологічна організація “Зелений світ” і низка громадян України подали позов до Печерського місцевого суду Києва проти компанії “Енергоатом”. Вимога громадськості – негайно припинити добудову двох нових ядерних енергоблоків на Рівненській і Хмельницькій АЕС. У квітні цього року позивачам почали погрожувати. Детальніше з Києва – Богдана Костюк.

Богдана Костюк

9-го квітня невідомий зателефонував одному з позивачів - координаторові справи “ Громадяни проти “Енергоатому”- Олексієві Толкачову і порекомендував відкликати позови, якщо студенти воліють успішно закінчити університет. За словами Толкачова, невідомий натякав на те, що неслухняні студенти можуть отримати “вовчі” дипломи, а справу проти “Енергоатому” їм виграти не дадуть. Тим не менше, каже Олексій Толкачов, позивачі відступати не збираються.

Олексій Толкачов

Ми вже витратили більше року, щоб добитися правди і рішення в суді на нашу користь. На сьогодні можливо саме те, що нам почали погрожувати і буде стимулювати нас до того, щоб ми йшли до кінця. Коли нам цей невідомий чоловік сказав, що ми поставили під загрозу проект вартістю 7 млрд. гривень, ми чітко зрозуміли, що цю справу, “Громадяни проти “Енергоатому”, ми можемо виграти.

Богдана Костюк

Залякування екологів, які намагаються захистити екологічні права співгромадян, не є новина для України. В 1998 році активісти міжнародної екологічної організації “Хранителі веселки” пікетували представництва Європейського банку реконструкції та розвитку у Києві, Москві і Лондоні, вимагаючи не фінансувати добудову блоків на РАЕС і ХАЕС. Тоді ж, як згадав один з учасників пікетування Роман, студентам також погрожували “вовчими” дипломами. Нині ж ситуація повторюється. На моє запитання: “Що привело вас на прес-конференцію позивачів у справі “Громадяни проти “Енергоатома”, Роман відповів.

Роман

Моя мета - допомогти хлопцям оприлюднити цю інформацію, протидіяти тискові, як мені здається, спецслужб. Адже, в Україні в добудові атомних реакторів зацікавлені високі посадові особи.

Богдана Костюк

На його думку, від висвітлення журналістами цієї справи залежить безпека як окремих людей, так і цілої держави, котра може перетворитися на заручницю бізнесових інтересів окремих осіб та ядерних реакторів. З Києва для “Радіо “Свобода” Богдана Костюк.

Надія Шерстюк

Минулого тижня Апеляційний суд Києва виніс рішення за скаргою студентки Світлани Бабак, яка добивалася виконання чинного законодавства київським вузом - Національним університетом імені Тараса Шевченка. Суд визнав дії університету неправомірними, проте відмовив позивачці у відшкодуванні моральної і матеріальної компенсації. Нагадаємо, що Світлана Бабак закінчила 167-у київську гімназію із золотою медаллю, а також стала переможницею Всеукраїнської олімпіади з німецької мови, що давало їй право стати студенткою Київського Національного університету імені Тараса Шевченка без вступних випробувань. Саме такий зміст 19-го пункту Наказу Міністерства освіти і науки “Про затвердження умов прийому до вищих навчальних закладів” . Однак університет дотримувався іншої думки і відмовив Світлані Бабак у зарахуванні до цього навчального закладу. Після цього родина Бабаків звернулася в суд. Далі – наш київський кореспондент Тарас Марусик.

Тарас Марусик

Справа Світлани Бабак пройшла через низку районних судів, аж поки не опинилася в Апеляційному суді столиці України. Відповідач Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Ірина Саленко не змогла переконливо пояснити, відповідаючи на питання судді Людмили Стратієнко, чому в резолюції ректора сказано, що Світлані Бабак відмовили, в зв’язку з невідповідністю правил прийому, а не через підвищення на 50% кількості місць відведених на держзамовлення. Саме на останньому наполягав університет упродовж засідань у судах різних інстанцій.

Скаргу Світлани задоволено частково, бо “ вимоги про стягнення відповідача матеріальної і моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки їхнє стягнення не передбачене чинним законодавством”. На моє запитання, яке все ж таки покарання визначено за встановлене порушення, представник Світлани в суді, її батько Віталій Бабак, відповів так.

Віталій Бабак

Ніякого враження не складається з рішення Апеляційного суду. Вийшов парадокс: маємо правопорушення, маємо порушника закону, але не маємо ніякого покарання для нього. Тобто, є порушення права, є постраждала сторона, але їй нічого не відшкодовується.

Тарас Марусик

Родина Бабаків намагалася знайти правду і в органах виконавчої влади, в тому числі в тих, яким підлягає згаданий університет, але марно.

Віталій Бабак

Річ у тім, що за цих півтора року, що тривав розгляд справи, ми зверталися, як зазначено в законодавстві, до всіх органів контролю. І найцікавіше, що ніхто не відповів не те що по суті, фізично не відповіли, хоча це є порушенням закону про звернення громадян. Не відповіли в Міністерстві освіти, Адміністрація Президента не відповіла, комітет ВР з питань науки і освіти навіть не прислав відповіді.

Тарас Марусик

Чим це Ви поясните?

Віталій Бабак

З неофіційних джерел казали, що це пов’язано з неофіційним статусом пана Скопенка. Ніхто не хоче з ним зв’язуватися.

Тарас Марусик

Тобто, статусом Київського національного університету, який навпростець залежить від Банкової?

Віталій Бабак

Виходить так, бо він поставив себе над законом.

Тарас Марусик

А тепер про своє враження від Апеляційного суду м. Києва Світлана Бабак.

Світлана Бабак

Тут можна зробити такий висновок: якщо сильно домагатися, тобто, ставити тих, хто порушує закон в ту ситуацію, що просто їм немає чим крити, то якось це довести можна. Але, знову ж таки, частково.

Тарас Марусик

На мої численні прохання, в тому числі і письмове, адресовані Київському національному університету ім. Тараса Шевченка, і особисто ректору Віктору Скопенку, прокоментувати згадане судове рішення, мені відповіли відмовою. Підготовка такої усної відповіді, озвученої юристом Іриною Саленко, зайняла цілий тиждень. А тим часом родина Бабаків готує касаційну скаргу у Верховний суд України.

Тарас Марусик для радіо “Свобода”, Київ.

Надія Шерстюк

На цьому передачу “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною у київській студії працював Михайло Петренко. На все добре. Говорить “Радіо “Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG