Варшава, 23 квітня 2003 - Сьогодні у середу в Варшаві пройшла панахида по Олександрові Кривенку, українському журналістові, що трагічно загинув 9-го квітня біля Києва. Панахиду у греко-католицькій церкві при монастирі ордену Василіан замовили варшавські приятелі загиблого. У Польщі Олександр Кривенко був відомою постаттю ,перш за все, у журналістських колах. Його знали і як головного редактора журналу ПіК, і як речника Форуму Національного Порятунку, і як керівника українсько-польського журналістського клубу “Без упереджень”. Кілька журналістів, що займаються українською тематикою у провідних польських ЗМІ, поділилися з нашим польським кореспондентом своїми спогадами і враженнями про особу Кривенка.
Марцин Войцеховський із “Газети виборчої” був одним із перших польських журналістів, що дізналися про загибель Олександра Кривенка. Для Марцина, як і для всіх друзів, Кривенко був просто Сашком:
Говорить Марцин Войцеховський: Так сталося, що Сашко був першою людиною, завдяки якій я почав пізнавати Україну – пізнавав з його текстів, розмов з ним, з читання ПіКу. І я дуже щасливий від того, що моє знайомство з Україною стало можливим саме завдяки йому. Бо завдяки Сашкові я познайомився з такою Україною, знайомством з якою можу пишатися.
Кор.: Для Пьотра Косцинського із газети “Жеч посполита” Кривенко був одним із найбільш вірогідних джерел інформації про те, що насправді відбувалося в Україні:
Говорить Пьотр Косцинський: Для мене, як для журналіста “Жечі посполитої”, котрий часто потребував та й надалі портебує коментарів різних людей з України, на різні теми політичного і суспільного життя, Саша був просто неоціненним. Мені його буде дуже не вистачати, як людини об”єктивної і чесної.
Кор.: Кореспондентка польської служби радіо “Бі-Бі-Сі “Марія Пжеломець заочно знала Кривенка давно, але ближче з ним познайомилася під час подій 9 березня 2001 року, і як сама твердить, була приємно здивована його ентузіазмом та відкритістю:
Говорить Марія Пжеломець: Ентузіазм завжди потрібний таким опозиціонерам, але водночас його надзвичайна відкритість і мудрість, що не так часто трапляється серед опозиціонерів, - це, мабуть, справило на мене найбільше враження.
Кор.: Після панахиди польські та українські журналісти ще довго розмовляли про Олександра Кривенка та його середовище. І всі погоджувалися з тим, що смерть такої людини не може означати завершення її найцінніших проектів, як професійних так і життєвих.
Марцин Войцеховський із “Газети виборчої” був одним із перших польських журналістів, що дізналися про загибель Олександра Кривенка. Для Марцина, як і для всіх друзів, Кривенко був просто Сашком:
Говорить Марцин Войцеховський: Так сталося, що Сашко був першою людиною, завдяки якій я почав пізнавати Україну – пізнавав з його текстів, розмов з ним, з читання ПіКу. І я дуже щасливий від того, що моє знайомство з Україною стало можливим саме завдяки йому. Бо завдяки Сашкові я познайомився з такою Україною, знайомством з якою можу пишатися.
Кор.: Для Пьотра Косцинського із газети “Жеч посполита” Кривенко був одним із найбільш вірогідних джерел інформації про те, що насправді відбувалося в Україні:
Говорить Пьотр Косцинський: Для мене, як для журналіста “Жечі посполитої”, котрий часто потребував та й надалі портебує коментарів різних людей з України, на різні теми політичного і суспільного життя, Саша був просто неоціненним. Мені його буде дуже не вистачати, як людини об”єктивної і чесної.
Кор.: Кореспондентка польської служби радіо “Бі-Бі-Сі “Марія Пжеломець заочно знала Кривенка давно, але ближче з ним познайомилася під час подій 9 березня 2001 року, і як сама твердить, була приємно здивована його ентузіазмом та відкритістю:
Говорить Марія Пжеломець: Ентузіазм завжди потрібний таким опозиціонерам, але водночас його надзвичайна відкритість і мудрість, що не так часто трапляється серед опозиціонерів, - це, мабуть, справило на мене найбільше враження.
Кор.: Після панахиди польські та українські журналісти ще довго розмовляли про Олександра Кривенка та його середовище. І всі погоджувалися з тим, що смерть такої людини не може означати завершення її найцінніших проектів, як професійних так і життєвих.