Белград, 28 квiтня 2003 – Мокрин має десять тисяч мешканцiв й належить до найбiльших сiл у Воєводинi й Сербiї. Село розташоване неподалiк румунського кордону. Його сербськi мешканцi колись були австрiйськими прикордонниками. Нинi вони – працьовитi й багатi селяни. Мокрин – село жартiвникiв й кепкунiв. Вони розмовляють сповiльнено й затягуючи, як i годиться людям, котрi своє село називають столицею округу, iнколи навiть республiкою. Там в кожного є два прiзвища: офiцiйне й традицiйне. Якщо шукаєте певного Попова чи Павлова, люди знизують плечима. Треба знати як звався його дiд чи прадiд.
Мокринцiв їхнi сусiди вважають трохи дивакуватими. А в Мокринi кажуть, що усi iншi – дивнi люди. Кожної зими в селi влаштовують боротьбу гусакiв, яку нескромно назвали свiтовою гусакiадою. Власник гусака-переможця стає славним на весь край, а цiна його гусей та їхнiх яєць зростає в кiлька разiв.
А на Великдень дiти й молодь з давнього-давна грали навбитки. Двадцять рокiв тому ця розвага стала офiцiйним змаганням, яке згодом оголосили мiжнародним. У недiлю навбитки грали 200 учасникiв з десяти країн. Перемiг двадцятилiтнiй мокринець Стеван Проданов, котрий наразi перебуває на вiйськовiй службi. Вiн каже, що його брати упродовж трьох мiсяцiв пiдбирали яйця, поки не знайшли саме те, що йому й сiм’ї принесло славу.
Не дай,Боже, щоб на мокринськiй гусакiадi або крашанкiадi перемiг хтось iз сусiднього села. Була б це небачена трагедiя!
Кажуть, що в Мокринi на Великдень зварили сто тисяч яєць. Чим годували курей, в чому варили та чим фарбували яйця – це вже секрет над секретами. У кожнiй сiм’ї є свiй рецепт й усi пiдозрюють, що конкуренцiя хитрує. Буває й таке, що шкаралупу яйця звiльняють вiд рідини й наповнюють воском. Добиранi яйця називають моцаками. Їхню мiцнiсть спершу випробовують ударом об зуб. Перемога чиста лише у разi, якщо переможець перед публiкою розiб’є й з’їсть крашанку. Так було i у недiлю. Чемпiон уже в понедiлок повернувся до казарми. А в Мокринi до наступного Великодня триватимуть дебати про те, як зварити наймiцнiшу крашанку.
Мокринцiв їхнi сусiди вважають трохи дивакуватими. А в Мокринi кажуть, що усi iншi – дивнi люди. Кожної зими в селi влаштовують боротьбу гусакiв, яку нескромно назвали свiтовою гусакiадою. Власник гусака-переможця стає славним на весь край, а цiна його гусей та їхнiх яєць зростає в кiлька разiв.
А на Великдень дiти й молодь з давнього-давна грали навбитки. Двадцять рокiв тому ця розвага стала офiцiйним змаганням, яке згодом оголосили мiжнародним. У недiлю навбитки грали 200 учасникiв з десяти країн. Перемiг двадцятилiтнiй мокринець Стеван Проданов, котрий наразi перебуває на вiйськовiй службi. Вiн каже, що його брати упродовж трьох мiсяцiв пiдбирали яйця, поки не знайшли саме те, що йому й сiм’ї принесло славу.
Не дай,Боже, щоб на мокринськiй гусакiадi або крашанкiадi перемiг хтось iз сусiднього села. Була б це небачена трагедiя!
Кажуть, що в Мокринi на Великдень зварили сто тисяч яєць. Чим годували курей, в чому варили та чим фарбували яйця – це вже секрет над секретами. У кожнiй сiм’ї є свiй рецепт й усi пiдозрюють, що конкуренцiя хитрує. Буває й таке, що шкаралупу яйця звiльняють вiд рідини й наповнюють воском. Добиранi яйця називають моцаками. Їхню мiцнiсть спершу випробовують ударом об зуб. Перемога чиста лише у разi, якщо переможець перед публiкою розiб’є й з’їсть крашанку. Так було i у недiлю. Чемпiон уже в понедiлок повернувся до казарми. А в Мокринi до наступного Великодня триватимуть дебати про те, як зварити наймiцнiшу крашанку.
