Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю Вас. В ефірі “Інтернет – майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
Чим більше маєш справу з тонкими електронними організмами, тим ясніше усвідомлюєш, що за технічним прогресом та супровідною кібермовою може гнатися тільки фантазія письменника.
Cкажімо, Станіслав Лем, у своїй “Кіберіаді” з жахом спостеріг, у який маразм може впасти нормальна військова частина, коли вона замість того, щоб наліво або направо рівнятись візьметься за вивчення хакерської справи або ж філософії. “Після вправ”, - пише Лем, - “між ротами почались розмови: крізь відчинені вікна казарми долинали вигуки про поняття відносної істини, про судження аналітичні та синтетичні, або про буття, як таке, бо колективна мудрість доскочила й цього. Осягнуто власним розумом і засади філософії. Один саперний батальйон навіть скотився до чистого соліпсизму, проголосивши, що крім нього нічого реального не існує. Оскільки з цього випливало, що немає ні монарха, ані супротивника, то цей батальйон довелось нишком розформувати по інших ротах, які стояли на позиціях епістемологічного реалізму. Десь тоді ж таки у державі Потвориковій шоста десантна дивізія перейшла від військових вправ до містичних і, занурившись у споглядання, мало не втонула у струмку...”.
Словом, шкоду від будь яких форм розумової витонченості письменник-фантаст нам показав. Ну а, яким чином від того всього рятуватись ми і без нього знаємо - шурхотнув газетою і вичистив файл. Надія Шерстюк, огляд віртуальної преси.
Надія Шерстюк
“Для третини українців Першотравень залишається великим святом”, – переповідає результати соцопитувань “Українська правда”. Лише незначна кількість респондентів (4 відсотка) висловилися за те, щоб день усіх трудящих справді відповідав своїй назві. Вони вважають, що 1 Травня має бути звичайним робочим днем”. Представники опозиції провели першотравневий мітинг на Європейській площі у Києві”, - інформує читачів сайт “Форуму”. “Учасники мітингу”, - повідомляє видання, - “вимагали від влади захисту насамперед їхніх соціальних прав, окрім цього вони традиційно виступили за зміну чинної влади і проти політичної реформи, запропонованої Президентом”.
Сам Президент у перші дні травня перебував у Криму, де мав зустріч з своїм російським колегою Володимиром Путіним. “Кучма вкотре підкреслив”, - повідомляє “Укроп.ком.юей”, - “що альтернативи стосункам з Росією він не бачить”. Разом з тим глава держави висловився і за подальший розвиток європейського курсу України. Російський президент у свою чергу наголосив, що якщо офіційний Київ і бажає вступити до Світової організації торгівлі, то має це зробити вкупі з Москвою. “На прогулянці по Ялтинській набережній”, - веде далі видання, - “Володимир Путін, милуючись кримськими пейзажами, висловив своє бажання мати на півострові власну резиденцію”.
“Європейський суд з прав людини зобов’язав Україну виплатити компенсації шістьом ув’язненим в українських тюрмах”, - інформує “Кореспондент.нет”. Суд визнав, що в’язні утримувались в нелюдських умовах, їм забороняли побачення з дружинами, не дозволяли зустрітись зі священиком. Сума компенсації становить від однієї до трьох тисяч євро.
Україна знов отримала незадовільну оцінку від Freedom House за ситуацію зі свободою слова. Сусідками України у списку виявилися Росія та Венесуела.
Андрій Охрімович
Часом, наблукавшись під зав’язку «Павутиною» мозок мій прагне спочинку. Тоді я заповзаю на офіційні сайти, де в атмосфері близької до абсолюту нерухомості даю волю фантазії і уявляю рідний офіціоз чимось подібним до машини з роману Лема «Кіберіада». Герой там, кудись не туди поліз, щось не те крутнув і нудна залізяка враз зажадала стати місіонером серед убогих зоряних племен. Після чого, той таки герой, молотком повибивавши всі логічні контури та, вставивши натомість взаємопристяжні егоцентризатори з нарцистичним зв’язком, прийшов до несподіваного результату: «Машина захиталась, засміялась, заплакала і повідала, що болить їй щось на четвертому поверсі, що все їй набридло, що життя – дивне, а всі – підлі, що скоро, мабуть, вона помре і хоче тільки одного: аби пам’ятали про неї, коли її тут уже не стане».
Такі ось діла трапляються, коли календар завмирає на червоних датах, які додатково муміфікують і без того скам’янілі процеси. Сергій Грабовський. Рубрика «Офіційна павутина».
Сергій Грабовський
Минулого тижня Україна святкувала. Відпочивав Інтернет-портал Кабінету Міністрів. Мовчала більшість партійних сайтів. А президентське Інтернет-представництво, хоча і діяло під гаслом відкритості влади, але розповідало далеко не все. Зокрема, нічого не має там про те, як оцінила ситуацію за свободою преси в Україні така знана у світі організація, як Freedom House. Можливо, речники влади досі діють за приписом, висловленим свого часу товаришем Сталіним?
Йосип Сталін
Все, що необхідно треба сказати – вже сказано і переказано в речах наших керуючих товаришів. Все, що необхідно треба було роз’яснити – вже роз’яснено, перероз’яснено.
Сергій Грабовський
Тим часом ця оцінка є вельми цікавою. Тож доведеться скористатися іншими Інтернет-джерелами. Виявляється, у щорічній доповіді Freedom House Україна за підсумками 2002 року суттєво “впала” донизу, і якщо раніше вона перебувала у категорії “частково вільних” країн, то тепер потрапила до числа “не вільних країн”, тобто таких, де відсутня свобода преси у загальнодержавному масштабі”, - пишуть автори доповіді Freedom House. Держава цензурує телепокази, тривають переслідування і перешкоди роботі незалежних мас-медіа, влада неспроможна належним чином розслідувати на журналістів. “Свобода слова в Україні”, - твердить Freedom House, - “постійно зменшується через постійний політичний тиск та цензуру влади”. “Стаття 34 Конституції України та закон про друковані ЗМІ, прийнятий 1991 року, гарантують свободу слова”, - наголошує Freedom House, - “але на практиці журналісти не мають цієї можливості”. З цією оцінкою, втім, не згоден відомий український журналіст В‘ячеслав Піховшек.
В’ячеслав Піховшек
Я би не сказав би, що в Україні журналісти позбавлені права на професію, тому що люди завжди можуть знайти способи висловлюватися. І я б не сказав, що тут дійшло до такої степені, що треба ставити нас наприкінці списку свободи.
Сергій Грабовський
Одночасно з публікацією доповіді Freedom House правозахисники відзначали 35-річчя уславленої самвидавівської “Хроніки поточних подій”, яка інформувала про політичні переслідування брежнєвських часів. Можливо, В‘ячеслав Піховшек мав на увазі, що у разі потреби журналісти можуть реалізувати свою свободу через самвидав?
Андрій Охрімович
Поки там діло до самвидаву дійде, Станіслав Лем радить нам звернутись до адвоката, перед тим змонтувавши його згідно з рецептом, який до болю нагадує дідівський спосіб приготування квашеної капусти. “Він”, - пише Лем, - “пішов додому, вкинув черпаком шість порцій з вершечком транзисторів у діжку, ще стільки ж реостатів та конденсаторів, налляв електроліту, накрив кружечком, притиснув камінцем, щоб усе це саме добре організувалося, і пішов спати, а через три дні мав такого адвоката, аж любо-дорого було глянути...”.
Інший персонаж письменника має ім’я Демон Другого роду і є чимось синонімічним до Інтернету. Ну а привидітись таке може тільки після кількагодинного блукання сайтами. Пригадується Демон той був «магічним, термодинамічним, некласичним, статистичним; здобував і зносив інформацію про все, що було, що є, що може бути і що буде». Мережа теж виглядає таким собі «вічним двигуном», який виробляє будь-яку можливу інформацію. Над її природою розмірковує мій колеґа Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Як запевняє «Яндекс», - «знайдеться все». І у Мережі все справді знаходиться – врешті-решт, і не раніше того. Особливо, якщо, за порадою системи Google, усвідомлювати себе таким-от «везунчиком» і не надто зважати на інформаційний шум. Бо саме такою зайвою та незначною інформацією повниться кожен сеґмент Павутиння. Там віртуальні політики роблять доленосні заяви, безтілесні дівчата запрошують зайти, і система мудро радить пошукати, приміром, слова «Бруно Шульц» у рубриках «Товари», «Знайомства» або «Анекдоти». Там на сайті «srv1.nasledie.ru” у рубриці «Сучасна Росія» йдеться про нинішню Київську ковбасну фабрику. Там «гарячі» новини застарівають щогодини, і над усе поціновується «новина години» – «свіжак», як кажуть деякі газетярі та «братки» з північного Сходу. Необачний мандрівник “Павутиною” щомиті ризикує стати ефемерною мухою, що застрягла у тенетах повідомлень про добові коливання індексу Доу Джонса чи про надої молока у Мотовилівці. Тож вічною пересторогою віртуальному подорожньому має бути доля дипломованого розбійника Гембона з Лемівської «Кіберіади», розчавленого потоком неструктурованого і непотрібного йому інформаційного мотлоху. Проте “Павутина» насправді існує задля павука-користувача. Це він, обмежений простором і часом, проте наділений суверенним розумом, шукає необхідну інформацію і свавільно встановлює критерії її значимості. Це саме від нього залежать показники відвідання сайтів та поширення віднайдених там відомостей. Зрештою, тільки користувач суб’єктивно визначає змістовні та естетичні відмінності неокласичного сонета від повідомлення про гулю під самим носом алжирського бея.
Андрій Охрімович
Світ, на правду, стає дедалі небезпечнішим. Він ставить нас перед питанням – де гола фантазія письменника, де щира правда, і що то за створіння такі “смочачі аномалії”. Плутано інформуючи про феномен, Станіслав Лем пантеличить і без того потовчену життям публіку. Деякі аналітики вважають, що письменник натякає на організми розмазані у часопросторі “Павутини” хакерами та іншими розумовими тінейджерами. Погодьтесь, що у аж так хитро скучерявленому тумані постановка проблем безпеки виглядає не зовсім ідіотично. Моя колега Богдана Костюк знайшла програміста Юрка Ворового і розпитала його, чи можна нині сотворить такі програми, які вбезпечили б “Павутині” життя спокійне.
Богдана Костюк
Юрію, поясніть, будь ласка, наскільки є ідеальними програми, які пишуться?
Юрій Воровий
На сьогодні жодна програма не є безпечною, тому що їх роблять люди, і якщо хтось намагається її зламати, буде знайдений спосіб її зламати.
Богдана Костюк
На Вашу думку, які найпопулярніші програми часто зламують?
Юрій Воровий
Найпопулярніші програми – це ті програми, які приносять кошти. Це офісні пакети. Взагалі, програми, які користуються найбільшим попитом, вони і ламаються найбільш швидше.
Богдана Костюк
Вони ламаються хакерами з їх власного бажання, чи бувають ситуації, коли хакерам платять?
Юрій Воровий
Наскільки я розумію, все упирається в гроші. Лише якісь малолітні люди взламують програми для власного інтересу. Взагалі, це індустрія, яка пов’язана з грошима та інтересом коштовним.
Богдана Костюк
В Україні Вам відомі випадки зламу якихось державних пакетів інформаційних?
Юрій Воровий
Наскільки я знаю, інколи ламаються сайти з якоюсь державною інформацією, але це не дуже часто трапляється, бо це також можна приписати окремому ресурсу, та все буде гаразд. Немає ніякого сенсу ламати чужий сайт.
Богдана Костюк
Юрію, на Вашу думку, чи правда, що віруси до Інтернету запускають люди, які мають антивірус?
Юрій Воровий
Важко сказати. Взагалі, найчастіше віруси прориваються до мережі, які мають на меті порушити якусь певну компанію, а тоді вже виливаються на всіх інших.
Богдана Костюк
На Вашу думку, чи існує якийсь дієвий метод боротьби з Інтернет-піратством, з вірусами?
Юрій Воровий
Ні. На сьогодні інформація, яка лежить в Інтернеті, користується попитом такого масштабу, що неможливо відмовитися від цього. Тому Інтернет буде жити. Мабуть важливі ресурси, ресурси, які повинні бути захищені, вони, мабуть, будуть виділені до окремої мережі більш захищеної. Там будуть запроваджені якісь методи для захисту інформації. Взагалі, Інтернет, до якого ми звикли, він буде такий небезпечний, який є.
Богдана Костюк
Це був програміст Ю.Воровий.
Андрій Охрімович
Маємо ще одне повідомлення від невтомного Станіслава Лема, який на сторінках «Кіберіади» переконує нас, що вчені сотворили хитру машину під лагідною назвою «Жонотрон». «Помістившись у серці апаратури», - сповіщає письменник, - «можна було за одним махом спізнати усі чари, принади, вроду, нашіптування, поцілунки та пахощі прекрасної статі усього Космосу відразу... Продуктивність механізму у формі пекучих пестощів досягала дев’яноста шести відсотків, а випромінювання жаги, вимірюваної кіломилями, налічувало їх шість на один поцілунок далекого скерування. Жонотрон був оснащений також зворотним поглиначем любовного шалу, каскадним стискообіймальним підсилювачем та автоматом першого погляду...».
Як на мене, то винахід цей затикає за пояс будь-яку найсвіжішу інформацію з поля бою та будь який різновид екстреми помножений на сто.
І на завершення невеличка реклама від Василя Симоненка.
“На перукарні вицвіла об’ява Похмуро сповіщає білий світ: “Коли йдете голитись до роззяви, То не забудьте скласти заповіт”.
На цьому все. В київській студії разом зі мною працював Сергій Балабанов. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
Шановні слухачі, вітаю Вас. В ефірі “Інтернет – майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
Чим більше маєш справу з тонкими електронними організмами, тим ясніше усвідомлюєш, що за технічним прогресом та супровідною кібермовою може гнатися тільки фантазія письменника.
Cкажімо, Станіслав Лем, у своїй “Кіберіаді” з жахом спостеріг, у який маразм може впасти нормальна військова частина, коли вона замість того, щоб наліво або направо рівнятись візьметься за вивчення хакерської справи або ж філософії. “Після вправ”, - пише Лем, - “між ротами почались розмови: крізь відчинені вікна казарми долинали вигуки про поняття відносної істини, про судження аналітичні та синтетичні, або про буття, як таке, бо колективна мудрість доскочила й цього. Осягнуто власним розумом і засади філософії. Один саперний батальйон навіть скотився до чистого соліпсизму, проголосивши, що крім нього нічого реального не існує. Оскільки з цього випливало, що немає ні монарха, ані супротивника, то цей батальйон довелось нишком розформувати по інших ротах, які стояли на позиціях епістемологічного реалізму. Десь тоді ж таки у державі Потвориковій шоста десантна дивізія перейшла від військових вправ до містичних і, занурившись у споглядання, мало не втонула у струмку...”.
Словом, шкоду від будь яких форм розумової витонченості письменник-фантаст нам показав. Ну а, яким чином від того всього рятуватись ми і без нього знаємо - шурхотнув газетою і вичистив файл. Надія Шерстюк, огляд віртуальної преси.
Надія Шерстюк
“Для третини українців Першотравень залишається великим святом”, – переповідає результати соцопитувань “Українська правда”. Лише незначна кількість респондентів (4 відсотка) висловилися за те, щоб день усіх трудящих справді відповідав своїй назві. Вони вважають, що 1 Травня має бути звичайним робочим днем”. Представники опозиції провели першотравневий мітинг на Європейській площі у Києві”, - інформує читачів сайт “Форуму”. “Учасники мітингу”, - повідомляє видання, - “вимагали від влади захисту насамперед їхніх соціальних прав, окрім цього вони традиційно виступили за зміну чинної влади і проти політичної реформи, запропонованої Президентом”.
Сам Президент у перші дні травня перебував у Криму, де мав зустріч з своїм російським колегою Володимиром Путіним. “Кучма вкотре підкреслив”, - повідомляє “Укроп.ком.юей”, - “що альтернативи стосункам з Росією він не бачить”. Разом з тим глава держави висловився і за подальший розвиток європейського курсу України. Російський президент у свою чергу наголосив, що якщо офіційний Київ і бажає вступити до Світової організації торгівлі, то має це зробити вкупі з Москвою. “На прогулянці по Ялтинській набережній”, - веде далі видання, - “Володимир Путін, милуючись кримськими пейзажами, висловив своє бажання мати на півострові власну резиденцію”.
“Європейський суд з прав людини зобов’язав Україну виплатити компенсації шістьом ув’язненим в українських тюрмах”, - інформує “Кореспондент.нет”. Суд визнав, що в’язні утримувались в нелюдських умовах, їм забороняли побачення з дружинами, не дозволяли зустрітись зі священиком. Сума компенсації становить від однієї до трьох тисяч євро.
Україна знов отримала незадовільну оцінку від Freedom House за ситуацію зі свободою слова. Сусідками України у списку виявилися Росія та Венесуела.
Андрій Охрімович
Часом, наблукавшись під зав’язку «Павутиною» мозок мій прагне спочинку. Тоді я заповзаю на офіційні сайти, де в атмосфері близької до абсолюту нерухомості даю волю фантазії і уявляю рідний офіціоз чимось подібним до машини з роману Лема «Кіберіада». Герой там, кудись не туди поліз, щось не те крутнув і нудна залізяка враз зажадала стати місіонером серед убогих зоряних племен. Після чого, той таки герой, молотком повибивавши всі логічні контури та, вставивши натомість взаємопристяжні егоцентризатори з нарцистичним зв’язком, прийшов до несподіваного результату: «Машина захиталась, засміялась, заплакала і повідала, що болить їй щось на четвертому поверсі, що все їй набридло, що життя – дивне, а всі – підлі, що скоро, мабуть, вона помре і хоче тільки одного: аби пам’ятали про неї, коли її тут уже не стане».
Такі ось діла трапляються, коли календар завмирає на червоних датах, які додатково муміфікують і без того скам’янілі процеси. Сергій Грабовський. Рубрика «Офіційна павутина».
Сергій Грабовський
Минулого тижня Україна святкувала. Відпочивав Інтернет-портал Кабінету Міністрів. Мовчала більшість партійних сайтів. А президентське Інтернет-представництво, хоча і діяло під гаслом відкритості влади, але розповідало далеко не все. Зокрема, нічого не має там про те, як оцінила ситуацію за свободою преси в Україні така знана у світі організація, як Freedom House. Можливо, речники влади досі діють за приписом, висловленим свого часу товаришем Сталіним?
Йосип Сталін
Все, що необхідно треба сказати – вже сказано і переказано в речах наших керуючих товаришів. Все, що необхідно треба було роз’яснити – вже роз’яснено, перероз’яснено.
Сергій Грабовський
Тим часом ця оцінка є вельми цікавою. Тож доведеться скористатися іншими Інтернет-джерелами. Виявляється, у щорічній доповіді Freedom House Україна за підсумками 2002 року суттєво “впала” донизу, і якщо раніше вона перебувала у категорії “частково вільних” країн, то тепер потрапила до числа “не вільних країн”, тобто таких, де відсутня свобода преси у загальнодержавному масштабі”, - пишуть автори доповіді Freedom House. Держава цензурує телепокази, тривають переслідування і перешкоди роботі незалежних мас-медіа, влада неспроможна належним чином розслідувати на журналістів. “Свобода слова в Україні”, - твердить Freedom House, - “постійно зменшується через постійний політичний тиск та цензуру влади”. “Стаття 34 Конституції України та закон про друковані ЗМІ, прийнятий 1991 року, гарантують свободу слова”, - наголошує Freedom House, - “але на практиці журналісти не мають цієї можливості”. З цією оцінкою, втім, не згоден відомий український журналіст В‘ячеслав Піховшек.
В’ячеслав Піховшек
Я би не сказав би, що в Україні журналісти позбавлені права на професію, тому що люди завжди можуть знайти способи висловлюватися. І я б не сказав, що тут дійшло до такої степені, що треба ставити нас наприкінці списку свободи.
Сергій Грабовський
Одночасно з публікацією доповіді Freedom House правозахисники відзначали 35-річчя уславленої самвидавівської “Хроніки поточних подій”, яка інформувала про політичні переслідування брежнєвських часів. Можливо, В‘ячеслав Піховшек мав на увазі, що у разі потреби журналісти можуть реалізувати свою свободу через самвидав?
Андрій Охрімович
Поки там діло до самвидаву дійде, Станіслав Лем радить нам звернутись до адвоката, перед тим змонтувавши його згідно з рецептом, який до болю нагадує дідівський спосіб приготування квашеної капусти. “Він”, - пише Лем, - “пішов додому, вкинув черпаком шість порцій з вершечком транзисторів у діжку, ще стільки ж реостатів та конденсаторів, налляв електроліту, накрив кружечком, притиснув камінцем, щоб усе це саме добре організувалося, і пішов спати, а через три дні мав такого адвоката, аж любо-дорого було глянути...”.
Інший персонаж письменника має ім’я Демон Другого роду і є чимось синонімічним до Інтернету. Ну а привидітись таке може тільки після кількагодинного блукання сайтами. Пригадується Демон той був «магічним, термодинамічним, некласичним, статистичним; здобував і зносив інформацію про все, що було, що є, що може бути і що буде». Мережа теж виглядає таким собі «вічним двигуном», який виробляє будь-яку можливу інформацію. Над її природою розмірковує мій колеґа Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Як запевняє «Яндекс», - «знайдеться все». І у Мережі все справді знаходиться – врешті-решт, і не раніше того. Особливо, якщо, за порадою системи Google, усвідомлювати себе таким-от «везунчиком» і не надто зважати на інформаційний шум. Бо саме такою зайвою та незначною інформацією повниться кожен сеґмент Павутиння. Там віртуальні політики роблять доленосні заяви, безтілесні дівчата запрошують зайти, і система мудро радить пошукати, приміром, слова «Бруно Шульц» у рубриках «Товари», «Знайомства» або «Анекдоти». Там на сайті «srv1.nasledie.ru” у рубриці «Сучасна Росія» йдеться про нинішню Київську ковбасну фабрику. Там «гарячі» новини застарівають щогодини, і над усе поціновується «новина години» – «свіжак», як кажуть деякі газетярі та «братки» з північного Сходу. Необачний мандрівник “Павутиною” щомиті ризикує стати ефемерною мухою, що застрягла у тенетах повідомлень про добові коливання індексу Доу Джонса чи про надої молока у Мотовилівці. Тож вічною пересторогою віртуальному подорожньому має бути доля дипломованого розбійника Гембона з Лемівської «Кіберіади», розчавленого потоком неструктурованого і непотрібного йому інформаційного мотлоху. Проте “Павутина» насправді існує задля павука-користувача. Це він, обмежений простором і часом, проте наділений суверенним розумом, шукає необхідну інформацію і свавільно встановлює критерії її значимості. Це саме від нього залежать показники відвідання сайтів та поширення віднайдених там відомостей. Зрештою, тільки користувач суб’єктивно визначає змістовні та естетичні відмінності неокласичного сонета від повідомлення про гулю під самим носом алжирського бея.
Андрій Охрімович
Світ, на правду, стає дедалі небезпечнішим. Він ставить нас перед питанням – де гола фантазія письменника, де щира правда, і що то за створіння такі “смочачі аномалії”. Плутано інформуючи про феномен, Станіслав Лем пантеличить і без того потовчену життям публіку. Деякі аналітики вважають, що письменник натякає на організми розмазані у часопросторі “Павутини” хакерами та іншими розумовими тінейджерами. Погодьтесь, що у аж так хитро скучерявленому тумані постановка проблем безпеки виглядає не зовсім ідіотично. Моя колега Богдана Костюк знайшла програміста Юрка Ворового і розпитала його, чи можна нині сотворить такі програми, які вбезпечили б “Павутині” життя спокійне.
Богдана Костюк
Юрію, поясніть, будь ласка, наскільки є ідеальними програми, які пишуться?
Юрій Воровий
На сьогодні жодна програма не є безпечною, тому що їх роблять люди, і якщо хтось намагається її зламати, буде знайдений спосіб її зламати.
Богдана Костюк
На Вашу думку, які найпопулярніші програми часто зламують?
Юрій Воровий
Найпопулярніші програми – це ті програми, які приносять кошти. Це офісні пакети. Взагалі, програми, які користуються найбільшим попитом, вони і ламаються найбільш швидше.
Богдана Костюк
Вони ламаються хакерами з їх власного бажання, чи бувають ситуації, коли хакерам платять?
Юрій Воровий
Наскільки я розумію, все упирається в гроші. Лише якісь малолітні люди взламують програми для власного інтересу. Взагалі, це індустрія, яка пов’язана з грошима та інтересом коштовним.
Богдана Костюк
В Україні Вам відомі випадки зламу якихось державних пакетів інформаційних?
Юрій Воровий
Наскільки я знаю, інколи ламаються сайти з якоюсь державною інформацією, але це не дуже часто трапляється, бо це також можна приписати окремому ресурсу, та все буде гаразд. Немає ніякого сенсу ламати чужий сайт.
Богдана Костюк
Юрію, на Вашу думку, чи правда, що віруси до Інтернету запускають люди, які мають антивірус?
Юрій Воровий
Важко сказати. Взагалі, найчастіше віруси прориваються до мережі, які мають на меті порушити якусь певну компанію, а тоді вже виливаються на всіх інших.
Богдана Костюк
На Вашу думку, чи існує якийсь дієвий метод боротьби з Інтернет-піратством, з вірусами?
Юрій Воровий
Ні. На сьогодні інформація, яка лежить в Інтернеті, користується попитом такого масштабу, що неможливо відмовитися від цього. Тому Інтернет буде жити. Мабуть важливі ресурси, ресурси, які повинні бути захищені, вони, мабуть, будуть виділені до окремої мережі більш захищеної. Там будуть запроваджені якісь методи для захисту інформації. Взагалі, Інтернет, до якого ми звикли, він буде такий небезпечний, який є.
Богдана Костюк
Це був програміст Ю.Воровий.
Андрій Охрімович
Маємо ще одне повідомлення від невтомного Станіслава Лема, який на сторінках «Кіберіади» переконує нас, що вчені сотворили хитру машину під лагідною назвою «Жонотрон». «Помістившись у серці апаратури», - сповіщає письменник, - «можна було за одним махом спізнати усі чари, принади, вроду, нашіптування, поцілунки та пахощі прекрасної статі усього Космосу відразу... Продуктивність механізму у формі пекучих пестощів досягала дев’яноста шести відсотків, а випромінювання жаги, вимірюваної кіломилями, налічувало їх шість на один поцілунок далекого скерування. Жонотрон був оснащений також зворотним поглиначем любовного шалу, каскадним стискообіймальним підсилювачем та автоматом першого погляду...».
Як на мене, то винахід цей затикає за пояс будь-яку найсвіжішу інформацію з поля бою та будь який різновид екстреми помножений на сто.
І на завершення невеличка реклама від Василя Симоненка.
“На перукарні вицвіла об’ява Похмуро сповіщає білий світ: “Коли йдете голитись до роззяви, То не забудьте скласти заповіт”.
На цьому все. В київській студії разом зі мною працював Сергій Балабанов. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
