Прага, 8 травня 2003 – Перед нинішньою владою Афганістану, яку на Заході хотіли б уважати демократичною, стоїть іще чимало завдань, перш ніж вона досягне бажаного рівня. Одна з проблем, на яку нерідко скаржаться самі афганці, є кумівство й блат. Чимало з високих і найвищих керівників у країні, не виключаючи й нинішнього президента Хаміда Карзая, попризначали на урядові посади своїх родичів і знайомих – на місця, де, як уважають афганці, мали б працювати кваліфіковані фахівці.
Потрапити на якусь важливу посаду у владі Афганістану практично неможливо, якщо не маєш при владі родичів чи близьких знайомих, підтвердив в інтерв’ю для радіо “Свобода” професор права Кабульського університету Абдулахрар Ромізпур: «Коли уряд призначає когось на високу посаду, він мав би дивитись на фаховий рівень, на освіту тієї людини. На жаль, тут усе інакше. Працю тут здобувають по блату, а не за фаховим умінням і знаннями».
Із цим погоджуються й інші афганські експерти, що з ними говорив наш кореспондент. І всі вони визнають, що проблема існує на всіх рівнях у афганській владі, ба й у неурядових організаціях. Співрозмовники перелічували довгі низки імен – наприклад, шістьох двоюрідних братів міністра торгівлі Афганістану. Саїд Мустафо Козимі називає себе патріотом своєї країни, пригадує професор Ромізпур, а тим часом його двоюрідні брати обіймають посади торговельних представників Афганістану в Німеччині, в Дубаї та в Ірані, начальника кабульської митниці й директора Управління постачання харчопродуктів; а міністрів зять є керівником Торговельної палати країни.
Таких прикладів не злічити: чи то в міністерстві оборони, де чимало посад обіймають родичі й колишні соратники моджахедських часів міністра Мохаммада Касима Фахіма, чи в міністерстві внутрішніх справ, де міністр Юнис Кануні прилаштував двох двоюрідних братів послами до України й Болгарії. Те саме роблять і впливові постави меншого, реґіонального рівня; так само й президент нинішньої перехідної влади Афганістану Хамід Карзай надіслав двох дядьків послами – до Чехії й Єгипту.
Заплющити на таке очі важко; причиною ж стали обставини війни з насадженим Радянським Союзом урядом і з радянськими військами, вважає міністр міського розвитку Мухаммад Юсуф Паштун: «Звичайно, жодного сумніву немає – кумівство в Афганістані поширене. Воно виникло в нашій країні в часи джигаду. Тоді нікого не цікавила суспільна справедливість – головним була безпека. Кожен командир, кожен начальник намагався оточити себе людьми, яким можна було довіряти».
Нинішнє становище пояснює інший міністр – відбудови Афганістану Мір Мухаммад Амін Фарханґ: «Як член уряду, я визнаю, що кумівство, на жаль, у нас просто буяє. Підозрюю, що, коли створювали новий уряд, це була майже що політика. Ми планували реформувати цю систему після загальноафганських зборів – Лоя Джирґи. На жаль, реформа так і не відбулася. Тепер мусимо вжинати плоди – кумівство й блат в Афганістані зростають».
Допомагає цьому, за словами міністра, брак робочих місць, брак джерел надійного прибутку в країні. Заробити на прогодування всієї родини в Афганістані майже ніде, тож усі намагаються потрапити на роботу до урядових структур будь-що.
Подолати ж таке становище, вважає високий афганський урядовець, допоможе тільки розвиток неурядового, приватного сектору в країні, бо саме приватний сектор бере на роботу за фаховими вміннями й знаннями, а не через дружні й родинні зв’язки.
Потрапити на якусь важливу посаду у владі Афганістану практично неможливо, якщо не маєш при владі родичів чи близьких знайомих, підтвердив в інтерв’ю для радіо “Свобода” професор права Кабульського університету Абдулахрар Ромізпур: «Коли уряд призначає когось на високу посаду, він мав би дивитись на фаховий рівень, на освіту тієї людини. На жаль, тут усе інакше. Працю тут здобувають по блату, а не за фаховим умінням і знаннями».
Із цим погоджуються й інші афганські експерти, що з ними говорив наш кореспондент. І всі вони визнають, що проблема існує на всіх рівнях у афганській владі, ба й у неурядових організаціях. Співрозмовники перелічували довгі низки імен – наприклад, шістьох двоюрідних братів міністра торгівлі Афганістану. Саїд Мустафо Козимі називає себе патріотом своєї країни, пригадує професор Ромізпур, а тим часом його двоюрідні брати обіймають посади торговельних представників Афганістану в Німеччині, в Дубаї та в Ірані, начальника кабульської митниці й директора Управління постачання харчопродуктів; а міністрів зять є керівником Торговельної палати країни.
Таких прикладів не злічити: чи то в міністерстві оборони, де чимало посад обіймають родичі й колишні соратники моджахедських часів міністра Мохаммада Касима Фахіма, чи в міністерстві внутрішніх справ, де міністр Юнис Кануні прилаштував двох двоюрідних братів послами до України й Болгарії. Те саме роблять і впливові постави меншого, реґіонального рівня; так само й президент нинішньої перехідної влади Афганістану Хамід Карзай надіслав двох дядьків послами – до Чехії й Єгипту.
Заплющити на таке очі важко; причиною ж стали обставини війни з насадженим Радянським Союзом урядом і з радянськими військами, вважає міністр міського розвитку Мухаммад Юсуф Паштун: «Звичайно, жодного сумніву немає – кумівство в Афганістані поширене. Воно виникло в нашій країні в часи джигаду. Тоді нікого не цікавила суспільна справедливість – головним була безпека. Кожен командир, кожен начальник намагався оточити себе людьми, яким можна було довіряти».
Нинішнє становище пояснює інший міністр – відбудови Афганістану Мір Мухаммад Амін Фарханґ: «Як член уряду, я визнаю, що кумівство, на жаль, у нас просто буяє. Підозрюю, що, коли створювали новий уряд, це була майже що політика. Ми планували реформувати цю систему після загальноафганських зборів – Лоя Джирґи. На жаль, реформа так і не відбулася. Тепер мусимо вжинати плоди – кумівство й блат в Афганістані зростають».
Допомагає цьому, за словами міністра, брак робочих місць, брак джерел надійного прибутку в країні. Заробити на прогодування всієї родини в Афганістані майже ніде, тож усі намагаються потрапити на роботу до урядових структур будь-що.
Подолати ж таке становище, вважає високий афганський урядовець, допоможе тільки розвиток неурядового, приватного сектору в країні, бо саме приватний сектор бере на роботу за фаховими вміннями й знаннями, а не через дружні й родинні зв’язки.
