Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 00:25

70 років тому, на початку травня в Берліні вперше відбулось публічне спалення книг


Оксана Пеленська 70 років тому, на початку травня в Берліні вперше відбулось публічне спалення книг

Прана, 9 травня 2003 - 10 травня 1933 року. Берлін, велика площа перед Бранденбурзькою брамою. Пізно ввечері тут запалили вогнище. На очах і під гучні вигуки багатотисячного натовпу нацисти кидали у вогонь книги. Запалали твори Томаса Манна, Леона Фейхтванґера, Генріха Гейне, запалали цілі бібліотеки. ’’Якщо палають книги, потім можуть горіти люди’’, - цю пророчу думку задовго перед наступом нацизму висловив саме великий німець Генріх Гейне.

Один з тих, хто спостерігав за видовищем з високої трибуни в Берліні, був Йозеф Гебельс. Це йому належить ініціатива акції, хоча сама ідея, як відомо, не нова. Згадаймо, хоча б середньовічні привселюдні спалення відьом і крамольних книг, наприклад, Коперника, чи проведене за царським указом спалення українських книжок в Україні в 1914 році.

В 1933 році фашистський режим Німеччини поставив під заборону всі твори Еріха Марії Ремарка. І вони палали на вогнищах, як було повідомлено, ’’за літературне зрадництво, заради виховання народу в дусі войовничості’’. Три роки пізніше письменника позбавили німецького громадянства. Саме тоді, коли у США за творами Ремарка ’’На західному фронті без перемін’’, ’’Повернення’’ і ’’Три товариша’’ знімались Оскарівські фільми. В 1939 році, напередодні Другої світової війни, Еріх Марія Ремарк встиг виїхати до Америки. Та його сестру Ельфриду спіткала інша доля. Ïї вбили нацисти, звинувативши в пропаганді морального розкладання.

До кінця свого життя Ремарк залишився пацифістом, він одним з перших засудив спорудження Берлінської стіни. Сьогодні на його батьківщині, в рідному місті Оснабрюк одна з вулиць носить ім’я письменника, а його твори видаються мільйонним накладом багатьма мовами світу. Так само, як усіх інших авторів, заборонених 70 років тому німецьким тоталітарним режимом. Спадає на думку закон про незнищенність духовної енергії, як його називає Євген Сверстюк: не можна безслідно поховати ту силу, що сходила кров’ю, вкривалась могилами, а потім знову вставала.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG