Прага, 9 травня 2003 – Головний аргумент на користь воєнної акції в Іраку з боку Сполучених Штатів була ймовірна наявність зброї масового знищення в руках агресивної диктатури. Проте ані військові інспектори ООН, ані американські військові, які уже майже два місяці перебувають в Іраку, донині жодних надійних доказів наявності цієї зброї поки що так і не знайшли.
Незважаючи на досі безуспішні пошуки, президент Сполучених Штатів Джордж Буш твердо переконаний, що рано чи пізно зброю масового знищення в Іраку буде знайдено. «Ми знаємо напевно, що Саддам Гуссейн володів збройною програмою. Ми також знаємо, що він роками намагався приховати цю програму, але з часом правда відкриється. Американський народ побачить, що після того, як ми позбавилися Саддама Гуссейна, Америка буде у більшій безпеці», - заявив американський президент.
Тим часом, критики Америки продовжують наполягати, що американцям, у першу чергу, йшлося про зміну режиму, а не про зброю масового знищення. Не допомагають у пошуках і заарештовані чільні урядові режиму Саддама Гуссейна. З 55 осіб, що були включені до списку розшукуваних, 19 були заарештовані, але жоден із тих, хто був причетний до розробки хімічної, чи біологічної зброї, так і не вивів американців до схованок. Американський президент скаржився нещодавно, що навіть Тарик Азиз, один із найвищих урядовців у минулому режимі, не надав нових даних: «Що ми дізнаємось? Ми дізнаємось, наприклад, що Тарик Азиз не знає, як сказати правду. Не вмів говорити правду, коли він був при владі, він не вміє цього і в ув’язненні».
На думку аналітиків, зокрема Джона Волшталя з Фонду Карнеґі, американці можуть домогтися кращих результатів, якщо звернуться по допомогу до нижчого ешелону влади та науковців, тих, хто за висловом Джорджа Буша, «підносив воду». «Якщо потрібна загальна картина щодо того, як ці речі заховані, та щодо їхньої кількості, то тут може буде корисним керівництво. Якщо ж ідеться про те, щоб знайти цю зброю якнайшвидше, поки вона не потрапила до рук терористів, то тут потрібні безпосередні виконавці», - говорить експерт.
Проте і ці люди не поспішають співпрацювати з американцями, і на думку Джона Волшталя, американці винні у цьому самі. «Ми продовжуємо ставитися до них, як до злочинців, тому вони і почувають себе безпечно. Також немає жодної гарантії, що як вони прийдуть до американців, то їх потім місцевий уряд не покарає за це, як за зраду. Ïм не пропонують ані амністії, ані можливості покинути країну. Так що, на мою думку, американці самі ускладнюють собі завдання», - говорить американський аналітик.
Інший експерт, відставний американський генерал Едвард Аткінсон, вважає, що Пентаґон не має достатніх даних про зброю масового знищення, і використав це лише як привід для воєнної кампанії. «Ще перед тим, як хтось згадав про зброю масового знищення, була купка людей у Пентаґоні, які вважали, що Саддам Гуссейн поганий і він має піти. Потім їм потрібен був якийсь привід, і зброя масового знищення підійшла для цього», - говорить відставний генерал. На його думку, зброю американці можуть і знайти, проте це не має затьмарити їхньої репутації, адже зараз відкриваються нові докази злочинів іракського режиму, тож американська та британська громадськість можуть прийняти і це для виправдання війни. Цього, однак, може бути замало з точки зору міжнародного права.
Незважаючи на досі безуспішні пошуки, президент Сполучених Штатів Джордж Буш твердо переконаний, що рано чи пізно зброю масового знищення в Іраку буде знайдено. «Ми знаємо напевно, що Саддам Гуссейн володів збройною програмою. Ми також знаємо, що він роками намагався приховати цю програму, але з часом правда відкриється. Американський народ побачить, що після того, як ми позбавилися Саддама Гуссейна, Америка буде у більшій безпеці», - заявив американський президент.
Тим часом, критики Америки продовжують наполягати, що американцям, у першу чергу, йшлося про зміну режиму, а не про зброю масового знищення. Не допомагають у пошуках і заарештовані чільні урядові режиму Саддама Гуссейна. З 55 осіб, що були включені до списку розшукуваних, 19 були заарештовані, але жоден із тих, хто був причетний до розробки хімічної, чи біологічної зброї, так і не вивів американців до схованок. Американський президент скаржився нещодавно, що навіть Тарик Азиз, один із найвищих урядовців у минулому режимі, не надав нових даних: «Що ми дізнаємось? Ми дізнаємось, наприклад, що Тарик Азиз не знає, як сказати правду. Не вмів говорити правду, коли він був при владі, він не вміє цього і в ув’язненні».
На думку аналітиків, зокрема Джона Волшталя з Фонду Карнеґі, американці можуть домогтися кращих результатів, якщо звернуться по допомогу до нижчого ешелону влади та науковців, тих, хто за висловом Джорджа Буша, «підносив воду». «Якщо потрібна загальна картина щодо того, як ці речі заховані, та щодо їхньої кількості, то тут може буде корисним керівництво. Якщо ж ідеться про те, щоб знайти цю зброю якнайшвидше, поки вона не потрапила до рук терористів, то тут потрібні безпосередні виконавці», - говорить експерт.
Проте і ці люди не поспішають співпрацювати з американцями, і на думку Джона Волшталя, американці винні у цьому самі. «Ми продовжуємо ставитися до них, як до злочинців, тому вони і почувають себе безпечно. Також немає жодної гарантії, що як вони прийдуть до американців, то їх потім місцевий уряд не покарає за це, як за зраду. Ïм не пропонують ані амністії, ані можливості покинути країну. Так що, на мою думку, американці самі ускладнюють собі завдання», - говорить американський аналітик.
Інший експерт, відставний американський генерал Едвард Аткінсон, вважає, що Пентаґон не має достатніх даних про зброю масового знищення, і використав це лише як привід для воєнної кампанії. «Ще перед тим, як хтось згадав про зброю масового знищення, була купка людей у Пентаґоні, які вважали, що Саддам Гуссейн поганий і він має піти. Потім їм потрібен був якийсь привід, і зброя масового знищення підійшла для цього», - говорить відставний генерал. На його думку, зброю американці можуть і знайти, проте це не має затьмарити їхньої репутації, адже зараз відкриваються нові докази злочинів іракського режиму, тож американська та британська громадськість можуть прийняти і це для виправдання війни. Цього, однак, може бути замало з точки зору міжнародного права.
