Прага, 13 травня 2003 – Воєнна акція в Іраку і її наслідки – політичні, економічні і дипломатичні і далі залишаються у центрі уваги західних коментаторів. Більшість оглядачів, в тому числі й американських продовжують критикувати адміністрацію США за однобічні рішення у справі Іраку і за розкол у зв’язку з цим у лавах союзу НАТО. Серед іншого західна преса коментує також останню акцію чеченських бойовиків-самовбивць, унаслідок якої загинуло 54 особи і близько трьохсот було поранено.
Газета «Нью-Йорк таймс» містить коментар аналітика і знавця ісламу й мусульманських країн Олівера Роя, який знову повертається до розбіжностей, що постали між Сполученими Штатами і їхніми європейськими союзниками після однобічного рішення адміністрації президента Буша, без попереднього узгодження й консультацій з європейськими союзниками провести вєнну акцію в Іраку. При цьому, веде далі автор, головним аргументом Вашингтона для проведення акції стала потреба позбавити Ірак зброї масового знищення, продовжити боротьбу проти міжнародного тероризму і визволити іракський народ від режиму Саддама Хусейна. Сьогодні європейські лідери вказують на той факт, що зброї масового знищення в Іраку не знайдено, пов’язань Багдада з Аль-Кайдою не виявлено. Проте, щоправда, Саддам Хусейн – це справжній тиран, але хто пощадив його 91-го року під час війни у Перській затоці? – запитує автор. Саме тому, на думку автора, аргументи адміністрації США викликають підозріння, що за ними криється інша причина. Зрештою, додає коментатор, ідеться про не надто приховану причину, а про ізраїльсько-палестинський конфлікт, який залишається найбільшою зовнішньополітичною проблемою Вашингтона і, за словами автора, вийти із цього патового становища можна лише спочатку перетрясши існуючий порядок на всьому Близькому сході. За цих умов, пише на закінчення автор, для участі в коаліційній акції в Іраку європейським союзникам потрібно було принаймні роз’яснити суть цієї стратегії, а не лише запропонувати сліпу участь у бойових діях.
Тим часом європейська преса широко коментує останню чеченську акцію у Знаменському неподалік від Грозного, унаслідок якої загинуло понад 50 осіб. Німецька газета «Зюддойче цайтунг» пише з цього приводу, що, попри запровадження Москвою наприкінці березня нової конституції Чечні, яка мала би гарантувати мир і стабільність, становище залишається по старому критичним. Вина у продовженні конфлікту, підкреслює автор, не лише на боці чеченських сепаратистів. Російські сили безпеки й армія несуть відповідальність за масові убивства, тортури, зникнення людей і зґвалтування, що породжує хаос і гнів з боку місцевого населення. Унаслідок цього партизанські сили поповнюються новими людьми. Газета підкреслює, що дальший розвиток подій у Чечні тепер залежить від Москви, від її готовності повести боротьбу проти кримінальних елементів у російській армії і забезпечити чесну і вільну від корупції відбудову Чечні.
Багато західних оглядачів підкреслюють: остання акція чеченських повстанців свідчить про те, що до закінчення конфлікту в Чечні дорога ще надто далека.
Газета «Нью-Йорк таймс» містить коментар аналітика і знавця ісламу й мусульманських країн Олівера Роя, який знову повертається до розбіжностей, що постали між Сполученими Штатами і їхніми європейськими союзниками після однобічного рішення адміністрації президента Буша, без попереднього узгодження й консультацій з європейськими союзниками провести вєнну акцію в Іраку. При цьому, веде далі автор, головним аргументом Вашингтона для проведення акції стала потреба позбавити Ірак зброї масового знищення, продовжити боротьбу проти міжнародного тероризму і визволити іракський народ від режиму Саддама Хусейна. Сьогодні європейські лідери вказують на той факт, що зброї масового знищення в Іраку не знайдено, пов’язань Багдада з Аль-Кайдою не виявлено. Проте, щоправда, Саддам Хусейн – це справжній тиран, але хто пощадив його 91-го року під час війни у Перській затоці? – запитує автор. Саме тому, на думку автора, аргументи адміністрації США викликають підозріння, що за ними криється інша причина. Зрештою, додає коментатор, ідеться про не надто приховану причину, а про ізраїльсько-палестинський конфлікт, який залишається найбільшою зовнішньополітичною проблемою Вашингтона і, за словами автора, вийти із цього патового становища можна лише спочатку перетрясши існуючий порядок на всьому Близькому сході. За цих умов, пише на закінчення автор, для участі в коаліційній акції в Іраку європейським союзникам потрібно було принаймні роз’яснити суть цієї стратегії, а не лише запропонувати сліпу участь у бойових діях.
Тим часом європейська преса широко коментує останню чеченську акцію у Знаменському неподалік від Грозного, унаслідок якої загинуло понад 50 осіб. Німецька газета «Зюддойче цайтунг» пише з цього приводу, що, попри запровадження Москвою наприкінці березня нової конституції Чечні, яка мала би гарантувати мир і стабільність, становище залишається по старому критичним. Вина у продовженні конфлікту, підкреслює автор, не лише на боці чеченських сепаратистів. Російські сили безпеки й армія несуть відповідальність за масові убивства, тортури, зникнення людей і зґвалтування, що породжує хаос і гнів з боку місцевого населення. Унаслідок цього партизанські сили поповнюються новими людьми. Газета підкреслює, що дальший розвиток подій у Чечні тепер залежить від Москви, від її готовності повести боротьбу проти кримінальних елементів у російській армії і забезпечити чесну і вільну від корупції відбудову Чечні.
Багато західних оглядачів підкреслюють: остання акція чеченських повстанців свідчить про те, що до закінчення конфлікту в Чечні дорога ще надто далека.
