Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 02:52

Польща: клин, чи міст між атлантичними партнерами


Марія Щур Польща: клин, чи міст між атлантичними партнерами

Прага, 13 травня 2003 – Саміт Польщі, Німеччини та Франції, що відбувся протягом останніх вихідних, продемонстрував добрі стосунки між членами так званого Веймарського Трикутника, хоч нотки затамованої образи можна було почути. Рішення підтримати американську кампанію проти Іраку розкололо Європу на «нову» і «стару», за словами американського міністра оборони Дональда Рамсфельда. Проте, якщо беззастережна підтримка воєнної кампанії з боку Британії нікого не здивувала, то участь Польщі, яка також надіслала своїх військових до Іраку, Німеччина та Франція, «старі» Європейські країни, за визначенням Рамсфельда, сприйняли як образу та ледь не як зухвалу підліткову витівку. Однак після саміту оглядачі прихильніше ставляться до можливості примирити «стару і нову» Європу саме завдяки Польщі. Тему продовжує Марія Щур.

Польща, хоч і символічно, підтримала Сполучені Штати, надіславши 200 військових до Іраку. У винагороду за це вона отримала запрошення взяти на себе адміністрування одного із секторів у цій країні. Але це запрошення задзвеніло розмашистим ляпасом для «старої» Європи з боку Сполучених Штатів. Польща не лише не повелася як бідна родичка, яку щойно запросили присісти до столу, але і дозволила собі піти наперекір своїм донорам із Європейського Союзу.

Після розлюченого коментаря в одній із провідних німецьких газет про те, що Польща – це американський «троянський осел» у Європі, слова коментаторів після самміту Веймарського Трикутника звучать більш розважливо. Чи заслуговує Польща на докір за те, що вона вирішила підтримати Сполучені Штати в Іраку, запитує оглядач німецької газети Die Welt. Відповідаючи на своє запитання, він говорить: ні. Польща, пояснює Матіас Віссманн, користується своїм правом та свободою заключати союзи і поза Європою. «Те, що її вибір впав на Америку, можливо, декого здивує, але чи ми не повинні радіти саме з такого вибору? І Німеччина, яка наполягає на такому праві, не мала би критикувати Польщу за це», - вважає коментатор.

На думку британського оглядача із впливового часопису “Економіст”, польська пригода з Іраком може врешті-решт допомогти склеїти побиті горщики між Європою і США. Німеччина, на думку оглядача, намагається зіскочити з того гачка, на якому вона опинилася через свою непоступливість у питання Іраку. Найкращою можливістю для цього, на думку оглядачів, було б підтримати США у Раді Безпеки під час голосування за зняття санкцій з Іраку. І виглядає так, що Німеччина готова проголосувати «за».

На саміті у Вроцлаві німецький канцлер Ґергард Шредер наголосив: «У нас спільні інтереси: попередити гуманітарну катастрофу в Іраку, і тому ми повинні допомогти ( німці, французи, і звичайно, поляки) тими засобами, що маємо у своєму розпорядженні. Крім того, як я уже сказав, ми, в усякому разі я можу це сказати від свого імені, будемо робити все, що у наших силах у рамках ООН для того, щоб підтримати реконструкцію Іраку у всіляких формах».

Дещо більш привітно на саміті у Вроцлаві прозвучав і французький президент Жак Ширак, який однак згадав, що Європі не потрібні посередники у співпраці зі США, яка має понад півстолітню історію. «Продовжуючи нашу дискусію, ми також говорили про недавні проблеми навколо Іраку, а також стосовно того факту, що ми співпрацюємо в Європі, яка має спільну оборону і працює разом із Атлантичним альянсом», - сказав французький президент.

Саме через участь НАТО в Іраку, на думку британського оглядача з часопису “Економіст”, може відбутися покращення стосунків між атлантичними партнерами. Не в останню чергу і тому, що обіцяних Польщею близько 2 тисяч солдатів може і не вистачити. І тоді, можливо, не лише німцям, але і французам доведеться служити в Іраку під польським командуванням.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG