Нью-Йорк, 16 травня 2003 - Цими днями вибухнув великий скандал в американській журналістиці. Один з кореспондентів “Нью-Йорк Таймс” виявився професійним шахраєм: у репортажах вигадував події, наводив факти, яких не було, а до того ж , був плагіатором, тобто “запозичував”, без посилань і лапок, фрагменти дописів з інших видань, а просто кажучи, крав. Журналіста-шахрая примусили звільнитися, але скандал не вщухає, бо ж подібне трапляється не часто, а “Нью-Йорк Таймс” вважається найкращою газетою Америки.
“А чи ви не маєте наміру теж подавати у відставку?” – запитували розгнівані репортери “Нью-Йорк Таймс” головного редактора Говела Рейнса. Той відбивався щосили, визнав, що часто заплющував очі на “помилки” молодого журналіста Джейсона Блера, бо плекав особисту симпатію до нього як до представника расової меншини. Блер – негр. Тепер редакція газети просить вибачення у читачів і пише, що цей скандал – найприкріший за всі 152 роки існування “Нью-Йорк Таймс”.
Але інший міський щоденник- “ Нью-Йорк Сан”- у редакційній статті зазначає, що, звичайно, шахрайство Блера -ганебна річ, яка завдає шкоди репутації газети, але це не є питанням життя або смерті. Курс світових подій від цього не зміниться. “Отож, - пише Нью-Йорк Сан, - якщо “Нью-Йорк Таймс” вважає цей скандал – найгіршим за всю її історію, то газета обманює себе й читача. Бо значно ганебнішими були вчинки Волтера Дюранті, кореспондента газети в комуністичній Росії у 30-их роках”. Дюранті, як нагадує Нью-Йорк Сан, був у Радянському Союзі у період сталінської колективізації, внаслідок якої померли голодною смертю мільйони українських селян. Дюранті подорожував Україною і писав як очевидець у своїх репортажах, що жодного голоду він там не бачив. Дюранті став навіть лауреатом премії Пуліцера за 1932 рік, найпрестижнішої журналістичної нагороди в Америці. “Нью-Йорк Таймс”, приміщуючи на веб-сайті список усіх своїх журналістів – лауреатів Пуліцера, зазначає, що “інші автори в “Таймс” та інших виданнях дискредитували репортажі Дюранті... бо вони ігнорували реальність сталінського масового вбивства”. Нині, коли українська громада Америки відзначає сімдесяті роковини Голодомору, вона вимагає від Пуліцерівського комітету відібрати премію в Дюранті. Український англомовний тижневик “Юкрейніен Віклі” пише з цього приводу в редакційній статті, що це кампанія за відновлення справедливості, хай навіть і заднім числом.
Але інший міський щоденник- “ Нью-Йорк Сан”- у редакційній статті зазначає, що, звичайно, шахрайство Блера -ганебна річ, яка завдає шкоди репутації газети, але це не є питанням життя або смерті. Курс світових подій від цього не зміниться. “Отож, - пише Нью-Йорк Сан, - якщо “Нью-Йорк Таймс” вважає цей скандал – найгіршим за всю її історію, то газета обманює себе й читача. Бо значно ганебнішими були вчинки Волтера Дюранті, кореспондента газети в комуністичній Росії у 30-их роках”. Дюранті, як нагадує Нью-Йорк Сан, був у Радянському Союзі у період сталінської колективізації, внаслідок якої померли голодною смертю мільйони українських селян. Дюранті подорожував Україною і писав як очевидець у своїх репортажах, що жодного голоду він там не бачив. Дюранті став навіть лауреатом премії Пуліцера за 1932 рік, найпрестижнішої журналістичної нагороди в Америці. “Нью-Йорк Таймс”, приміщуючи на веб-сайті список усіх своїх журналістів – лауреатів Пуліцера, зазначає, що “інші автори в “Таймс” та інших виданнях дискредитували репортажі Дюранті... бо вони ігнорували реальність сталінського масового вбивства”. Нині, коли українська громада Америки відзначає сімдесяті роковини Голодомору, вона вимагає від Пуліцерівського комітету відібрати премію в Дюранті. Український англомовний тижневик “Юкрейніен Віклі” пише з цього приводу в редакційній статті, що це кампанія за відновлення справедливості, хай навіть і заднім числом.
