Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 20:08

“Права людини”


Надія Шерстюк “Права людини”

Надія Шерстюк

На хвилях української служби радіо “Свобода” Ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність” . Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом Артем Мостовий. Вітаємо Вас, шановні слухачі.

Сьогодні у програмі:

- Річниця депортації кримських татар.

- Буковинські журналісти виступили на захист свободи слова.

- Проблема доступу до правосуддя на Луганщині.

- Огляд слухацької пошти.

У Криму кримські татари вимагають відновлення їхніх прав, втрачених внаслідок депортації 1944 року. Тут 18-го травня пройшли жалобні заходи на відзначення 59-ї річниці депортації кримськотатарського народу до Сибіру та Центральної Азії. Кримські татари стверджують, що і досі вони зазнають утисків за національною ознакою. Детальніше про це – розповідає наш кореспондент Володимир Притула.

Володимир Притула

59 років тому, 18 травня 1944 року за наказом тодішнього радянського керівництва з Криму був висланий весь кримськотатарський народ. За офіційними даними, одразу і в перші роки депортації загинуло близько третини усіх депортованих кримських татар. Тепер, повернувшись із вислання на батьківщину, вони вимагають поновлення їхніх політичних, культурних і соціальних прав.

В неділю 18-го травня на мітингу, який зібрав у центрі Симферополя до 15 тисяч осіб, його учасники ухвалили заяву, в якій закликали Верховну Раду України до травня наступного року розглянути і затвердити закон про відновлення прав кримськотатарського народу, а Президента і Кабінет Міністрів України – всіляко сприяти цьому. Учасники мітингу заявили, що відсутність базового закону, спрямованого на повне відновлення політичних, економічних і культурних прав кримськотатарського народу, не тільки законсервовує багато наслідків злочинної депортації 18 травня 1944 року, але й часто призводить до подальшого ігнорування інтересів та нових порушень прав репатріантів.

Виступаючи перед багатолюдним натовпом, голова меджлісу Мустафа Джемілєв заявив, що “не може бути жодного виправдання юридично закріпленому процесу обезземелення кримських татар, протидії відкриттю шкіл з кримськотатарською мовою навчання, відмові у закріпленні статусу однієї з офіційних мов у Криму за кримськотатарською мовою, відмові у поверненні історичної топоніміки, нерівності у ставленні органів влади автономії до віруючих різних релігійних конфесій, дискримінації під час прийому на державну службу, упередженому ставленню правоохоронних органів до кримських татар”.

А в резолюції мітингу відзначено, що особливу стурбованість викликає й те, що запропонована політична реформа в Україні не передбачає усунення перешкод, раніше закладених у текст Конституції Автономної Республіки Крим і низки законів України, які не допускають рівне представництво кримських татар в органах представницької та виконавчої влади АРК.

Після мітингу заступник голови меджлісу Рефат Чубаров відкинув твердження деяких засобів масової інформації про те, що цього року вимоги кримських татар на традиційному жалобному мітингу менш жорсткі, аніж раніше. За словами пана Чубарова, оскільки порушені права кримських татар законодавчо досі не відновлені, то позиція меджлісу залишається жорсткою, більше того, зараз перед владою поставлені чіткі терміни – травень 2004 року, коли виповниться 60 років з дня депортації.

Надія Шерстюк

13-го травня журналісти незалежних ЗМІ Буковини пікетували Чернівецьку обласну держадміністрацію. Вони вимагали від місцевої влади припинити утиски свободи слова в регіоні. Наша кореспондентка Богдана Костюк розмовляла з одним із ініціаторів пікету - заступником головного редактора газети "Молодий буковинець" Олександром Мостипакою.

Богдана Костюк

Пане Олександре, що спричинило пікетування?

Олександр Мостипака

Ця акція була акцією корпоративної солідарності журналістів, у зв’язку з постійним тиском на ЗМІ незалежні з боку облдержадміністрації, зокрема, її голови Теофіла Бауера, і тією війною, яку він веде з ЗМІ впродовж всього періоду свого перебування на посаді. В даному випадку, ця акція була на підтримку незалежної газети “Час”, на яку чиновник колишній облдержадміністрації висунув позов, і суд задовольнив його позов, виставивши газеті санкції на суму в 50 тисяч гривень.

Богдана Костюк

Пане Олександре, а чи зустрілися з Вами представники облдержадміністрації?

Олександр Мостипака

Так, до пікетників виходив заступник голови облдержадміністрації Франц Федорович, який заявив, що вони будуть намагатися владнати конфлікт, але цьому ніхто не вірить, оскільки перед тим, як мав початися пікет, сам голова держадміністрації терміново від’їхав в район, де проводив нараду на тваринницьких фермах і полях (тобто, виїздний семінар нарад). Тому, ніхто не вірить, що це буде.

Богдана Костюк

А чи Ви очікуєте на позитивні для Вас і для Ваших колег з часом результати пікетування?

Олександр Мостипака

Тут єдиний результат, наскільки ми переконалися за останні 4 роки, що ця ситуація призведе до часткового припинення оцього тиску, але пізніше, коли голова облдержадміністрації знову відчує впевненість і силу, і побачить, що реакція з боку центрального керівництва відсутня, це все буде продовжено.

Надія Шерстюк

Луганське обласне відділення громадської організації Комітет виборців України разом з редакцією газети “Третій сектор” організували громадське обговорення проблеми доступу до правосуддя у місті Сіверсько-Донецьк. За результатами обговорення Комітет виборців підготував звіт, який він представив на розгляд профільного комітету Верховної Ради. З подробицями – наш луганський кореспондент Василь Соколенко.

Василь Соколенко

За оголошенням в газеті “Третій сектор” мешканці міста, які мали досвід спілкування з сіверсько-донецькими суддями, надіслали до редакції заяви, зауваження, пропозиції. Журналісти разом з представниками відділення узагальнили надіслані повідомлення. Ось що, з цього приводу, для радіо “Свобода” заявив керівник облвідділення Комітету виборців Олексій Цвєтіков.

Олексій Цвєтіков

Нажаль, проблема правосуддя сьогодні є однією з головних проблем правозахисту України, проблеми збереження прав людини в Україні. Дуже часто самі судді порушують права людини, і цей наш звіт присвячений цій проблемі.

Василь Соколенко

В звіті проаналізовано всі ті правопорушення, які відбулися на території міста Сіверсько-Донецьк, так?

Олексій Цвєтіков

Це, мається на увазі, порушення, які допущені двома суддями, котрі сьогодні проходять процедуру затвердження і обрання у ВР. Наш висновок, що їх не можна обрати, бо не завжди громадяни відчувають себе у такому суді захищеними законом.

Василь Соколенко

А які найбільш поширені такі порушення суддів?

Олексій Цвєтіков

На наш погляд, судді найперше за все порушують процедуру розгляду судових справ, завдяки чому люди, які звертаються до суду, чи яких притягують до суду, позбуваються якихось своїх суттєвих прав на захист. На превеликий жаль, крім того, великою проблемою є суб’єктивність оцінки суддями тих доказів, які наводять сторони. Згідно закону, сторони - рівні, і суд відбувається на основі змагання сторін. Але, коли суддя відноситься до доказів упереджено, то, звичайно, одна зі сторін лишається права на правосуддя. Ми сподіваємося, що ті матеріали, які ми рапортували і направили у ВР, будуть враховані при розгляді кандидатур цих суддів в профільному комітеті і при процедурі затвердження суддів.

Надія Шерстюк

І на завершення передачі – огляд листів, адресованих програмі “Права людини”. Мій колега Андрій Охрімович переглянув ваші листи, які стосуються скарг на несправедливий судовий розгляд і скарг на тортури в правоохоронних органах.

Андрій Охрімович

Маємо лист від Дмітрієва О.Б. Полтавський апеляційний суд засудив його на довічне ув’язнення. “Якось”, - пише пан Дмитрієв, - “в одному з випусків програми “Права людини: українська реальність” я почув виступ Ніни Карпачової. Вона говорила про те, що дуже мало громадян звертаються до неї зі скаргами про порушення прав людини. Шановна Ніно Іванівно, достукатися до Вас практично неможливо, а якщо можливо, то скажіть, будь ласка, як? На мою думку, проблема полягає в тому, що Ви, наче панциром, оточили себе заступниками на кшталт пана Василенка, який протягом тривалого часу годує мене бездушними відписками на кшталт “ми цим більше не займаємося”. А на останнє звернення до Вас, я отримав відповідь від С.Тарганій, який потішив мене обіцянкою на мої листи більше не відповідати. Ніно Іванівно, а до кого ж тоді звертатися людині, якій правоохоронні органи жорстоко поламали життя?”

Далі пан Олександр Дмитрієв розповідає про методи ведення слідства в РОВД та в слідчих органах міста Лубни Полтавської області.

“У мене”, - пише він, - “на пальцях ніг і рук повипадали нігті. Наполовину погіршився не тільки зір, але й здоров’я вцілому. Я – не робот. Будь-яка людина після катування струмом та інших процедур, написала б не тільки “явку з повінной”, але й зізналася б і у вбивстві Г.Гонгадзе, В.Гетьмана та багатьох інших”.

“Тим часом”, - продовжує пан Дмитрієв, - “на момент споєння злочину, мене бачили в іншому місці. Абсолютно тверезо, що, знову ж таки, вступає в протиріччя з вибитої з мене “явкі з повінной”. Крім того, є багато свідків, які можуть підтвердити мою непричетність до злочину. Навіть батько потерпілого говорив у суді, що він особисто бачив мене в іншому місці. Крім отої злополучної “явкі з повінной”, суд не мав жодних доказів. Тим не менше, Полтавський апеляційний суд вважає, що цього більш як достатньо аби запакувати мене до в’язниці на віки вічні. Можна ще багато подробиць у цій справі описати, але не хочу зайвий раз травити і без того отруєну душу. На знак протесту проти незаконного засудження я оголосив голодовку і буду тримати її доти, поки не доб’юсь правди або смерті”.

Завершує свого листа пан Дмитрієв побажанням працівникам кримінального розшуку менше на рибалку з шашличками виїжджати, а інтенсивніше займатися пошуками справжнього злочинця.

Інший лист від матері засудженого Терехова Олега Дмитровича волає про те ж таки. “Мій син”, - пише вона, - “як і Саша Дмитрієв, засуджений за вбивство, яке він не скоював. Це зізнання вибили з нього працівники Миргородського РОВД Полтавської області. Я і мій син зверталися з проханням переглянути справу в усі судові інстанції та до Ніни Карпачової, але до цього часу ніхто нею не поцікавився. З повагою до Вас, Терехова Катерина Юхимівна”.

Погодьтеся, що листи ці потребують мінімальний коментар. Увесь коментар зводиться до прямого речення: Уповноважена ВР з прав людини Ніна Карпачова таки має відповідати своїм повноваженням і щільно займатися подібними справами, бо то, саме той випадок, де судова помилка може коштувати людині життя, а шановному омбудсманові – чистої совісті.

Надія Шерстюк

На цьому ми завершуємо програму “Права людини: українська реальність”. В наступних випусках мова піде, зокрема, про звільнення одеського юриста і правозахисника Леоніда Сапи, про ситуацію, що склалася у київському гуртожитку Національної академії наук.

Передачу уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною у київській студії працював Артем Мостовий. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG