Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 03:11

Листи на Свободу


Петро Кагуй Листи на Свободу

Прага, 17 травня 2003 року.

Петро Кагуй

В ефірі передача «Листи на свободу». Вітаю Вас, шановні слухачі!







Серед редакційної кореспонденції останнього часу і далі переважать листи, у яких наші слухачі діляться своїми міркуваннями стосовно ініціативи президента Леоніда Кучми провести в Україні масштабну політичну реформу. І це не дивно, оскільки вже понад два місяці, можливість проведення такої реформи залишається основною темою політичного життя в Україні. Тим більше, що свої пропозиції президент виніс не лише на розгляд депутатів Верховної Ради, але й на, за його визначенням, «всенародне обговорення». Отож, що пишуть наші слухачі.

Розпочнемо передачу листом від Алли Ткач із Києва, якого пропоную послухати у дикторському читанні.

«Хочу поділитися своїми враженнями від поїздки на свою малу Батьківщину – в Дніпропетровську область на могили батьків у поминальні дні.

Оскільки цього разу я була у своїй рідній Васильківці аж п’ять днів, то змогла зустрітися з великою кількістю людей, які проживають, як у самому нашому селищі, так і в інших місцях Дніпропетровської області, котрі з’їхалися, щоб відвідати могили рідних.

І ось які висновки я зробила після багатьох бесід зі своїми земляками: усі вони об’єднані почуттям ненависті до діючої влади і особливо до нашого ґаранта.

Мої земляки не вірять жодному слову, яке йде від влади і жодній дії з її боку.. Усі люди дивуються, чому людина, яка була при владі 7 років - не думала про реформи, а тепер, коли закінчується її повноваження, розгорнула таку бурхливу діяльність.

Крім нових бід, обману, підступу, люди нічого не чекають від нашою правлячої верхівки. Й тому, навіть не вникаючи у зміст запропонованих змін, люди налаштовані «проти». Я, принаймні не зустріла жодної людини, яка б була «за». У селищі масове безробіття. Нащадки козацьких родів, красиві хлопці, тиняються без роботи, не мають мети, не бачать перспектив для себе, стають бездуховними, втрачають свою національну самосвідомість, яка тримає людину випростаною і не дає зігнутися і впасти. Усе зруйноване, розкрадене. Вони проклинають владу і від безвиході, від неможливості реалізувати себе – починають пити, що нерідко передчасно зводить їх у могилу.

І після усього цього мною почутого і побаченого, як насміхання звучать повідомлення про «обговорення» в трудових колективах президентської реформи і про масову підтримку її народом. Це підла брехня! Як не соромно! І це озвучує міністр юстиції Олександр Лавринович».

Ось такого змісту листа надіслала наша слухачка Алла Ткач із Києва. Ділячись враженнями від поїздки на її рідну Дніпропетровщину, пані Ткач кількома рядками написала і про мовну ситуацію у цьому реґіоні:«Дивилася я місцеве телебачення, передачі приватної телестудії «Електа»... Не знаю, за якими правилами їм надається ліцензія, але, на землі моїх батьків, дідів-прадідів українців, телевізійну програму ведуть виключно російською мовою. Те ж саме – радіостанція на FM «Самара».

Але найбільше мене вразило те, що моїх зігнутих односельчан (окрім кількох моїх друзів-рухівців і моєї 85-річної вчительки української літератури Надії Йосипівни) цей факт не хвилює.

І на 12-му році Незалежності наша держава не змогла відродити почуття національної гідності у моїх земляків. Значить якась не така у нас Держава, і реформи – не такі».

Після листа Алли Ткач із Києва, якого ми почули у дикторському читанні, процитую невеликий фрагмент із одного з останніх послань нашого постійного слухача пана Величка зі селища міського типу Артемівка Чутівського району Полтавської області.

«Мене, пересічного громадянина, дивує незрозуміла сліпота чи байдужість політиків, - пише він. - Чому вони не звертають уваги на дивну оперативність ґаранта? За весь період його керівництва, не завершено жодної з проголошеної ним реформ. А нині, «пропозиції» президента пустили на двомісячне, так зване, «всенародне обговорення» з неодмінним «одобрямсом». Уся офіційна мовлячо-пишуча рать намагається вдовбати люду, як то воно буде гарно, якщо премудрі пропозиції стануть законом. Відразу ж появляться ліки від усіх негараздів у вигляді - «солідарної відповідальності влади». І та влада буде така мила, що обов’язково її передаватимуть у спадщину для наступних поколінь».

Надійшов до нас також лист і з самої Полтави. «Хочу звернутися до нашого президента, - пише у своєму короткому листі полтавчанка Світлана Сербиченко. - Навіщо Ви, шановний пане президенте, звернулися до таких, як я, позбавлених прав на життя Вами і Вашою владою? Можливо, щоб ми розуміли, що за правом на життя звертатися немає до кого? ... А стосовно реформи, яка Вам потрібна... – то це також усе для того, щоб жила тільки влада, а народ помирав».

А ось коротка цитата із листа Маряна Проця зі Львова: «Якщо у державі є конституція і закони, але влада ними не керується, то немає потреби міняти закони і Конституцію, а треба міняти владу. Умови для цього є. Рейтинг президента і представників його оточення критично низький, у порівнянні з рейтингами опозиційних лідерів».













На черзі дещо довше послання від Михайла Баканчука із Тернополя. Цей лист прозвучить у дикторському читанні.

«Як пересічний український громадянин, я не можу бути байдужим до, запропонованої президентом України Леонідом Кучмою, політичної реформи, яку винесено на так зване "всенародне обговорення", щоб потім "всенародний референдум" затвердив ці пропозиції як закон для негайного виконання.

Я належу до тієї численної верстви українського народу, яка пережила усі негаразди і репресії колишнього тоталітарного режиму. Пам''ятаючи минуле, я «передбачливо» думаю про майбутнє, щоб потім не нарікати на запізніле прозріння. Життєвий досвід підказує - обережно реагувати та аналізувати дії, рішення, укази, пропозиції президента України, як і інших владних структур, які на дванадцятому році незалежності України довели свою неспроможність змінити життя українського народу на краще.

Та й хіба можна ставитися з довір''ям до тих, котрі сьогодні є при владі, а ще недавно були секретарями ЦК КПУ, обкомів, райкомів та інших «...комів»? Вони тоді до хрипоти переконували наш люд, що скоро будемо жити в "світлому майбутньому". Але марево їхньої брехні розсипалося, як і глиняний колос СРСР.

Ейфорія від здобуття незалежності України, часткова розгубленість, синдром страху перед тінню КДБ, а також невизначеність та амбітна хворобливість окремих лідерів національно-демократичного руху - дозволили колишній партійній номенклатурі втриматися при владі. Вони поміняли значки державної символіки, але в душі залишилися червоними. При цьому стали широко використовувати нові можливості для пограбування України, що призвело до руйнації національної економіки.

Злиденне життя і негаразди більшості українського суспільства змушують наших людей мільйонами залишати Україну. Вони стають заробітчанами в чужих країнах, бо не можуть вдома заробити на прожиття, реалізувати свої таланти, наукові досягнення.

На мою думку, Україна як держава, яка називає себе демократичною, потребує в першу чергу вирішення соціальних та політичних проблем, щоб більшість нашого народу не жила за межею бідності. Що заважає при діючій Конституції навести лад і оживити виробництво в промисловості, сільському господарстві та інших галузях економіки? Невже не можна було раніше схвалити закон про вибори до парламенту на пропорційній основі? Чому досі немає закону про кабінет-міністрів? Чому немає закону про імпічмент президента та відкликання депутатів, які порушили свої обов''язки перед виборцями? Подібних "чому" можна перераховувати досить довго. Діюча Конституція ще далеко себе не вичерпала. Лукавить наш президент Леонід Кучма, коли говорить, що політична реформа сьогодні вкрай необхідна. Скоріше за все, це політичний фарс, з метою врятувати нинішню збанкрутілу владу.

Вважаю, що сьогодні для України не час бавитися в реформу. А краще, сповна реалізувати можливості діючої Конституції. Пора відкинути облудну багатовекторність і чітко визначитись, куди маємо прямувати: чи до Європу, щоб жити як інші європейські держави, чи туди, де нас давно чекають як хохлів-малоросів?

А щоб отримати від народу довіру, потрібно, щоб кожен виборець був переконаний, що президент України Є людиною слова і честі. А будівництво ілюзорного суспільства за високими парканом олігархічних маєтків, під якими тиняється зубожілий люд, не принесе главі держави ні слави, ні честі, а тим більше довіри».

Петро Кагуй

Це був лист від Михайла Баканчука із Тернополя.

Не усі з наших слухачів та дописувачів критично налаштовані до президента України Леоніда Кучми та й до запропонованих ним політичних змін.

Надіслав нам листа Володимир Грецький зі селища міського типу Зайцеве Донецької області. Він, серед іншого, пише:

«На мій погляд, усі наші негаразди валяться на голову президента, і тут виникає запитання: Якщо уявити, що президент - це єдина особа, яка вирішує усе, то чи може одна особа без вагомої підтримки щось робити? Найрозумніша людина без підтримки стає безпорадною, слабкою і вразливою, а ми, як завжди, лаємо когось, тільки не себе.

І коли тричі порушували мої права, я тричі звертався до за допомогою до президента України і стільки ж із подібним проханням я звертався до Генеральної прокуратури. Як президент, так і генпрокуратура захистили мене у повній мірі на основі закону. І коли до мене люди поставились по-людськи, то як я повинен ставитися до них?

А не так давно представники енергонагляду, з певних причин, відрізали дріт електроструму в однієї літньої хворої жінки-пенсіонерки. Багато разів ця бабуся зверталася до органів місцевої влади. Все марно. В її хаті було темно і сумно. Тоді ця бабуся звернулася з листами до Леоніда Кучми і до Генеральної прокуратури і довго чекати не довелося: прикрутили відрізаний дріт до електромережі і хата наповнилася і світлом, і радістю. Хіба погано, коли у людини щира радість?»

Це був фрагмент із листа Володимира Грецького зі селища міського типу Зайцеве Донецької області, який також зауважив:

«Президента України розкритикували за ідею двопалатного парламенту, нібито, така система управління шкідлива. На мою думку, це залежить від того, хто і як собі уявляє таку систему. Самі обставини змусили президента поступити так, як він поступив».

Лист пана Грецького є, до певної міри, незвичним, бо не так часто наші слухачі активно виступають на захист нинішнього глави української держави. Цікавими є і приклади, які наводить автор листа. Звичайно, що дуже добре, що Володимир Грецький, як він стверджує, вже не раз зумів захистити свої права шляхом написання листів на ім’я президента України і Генеральної прокуратури. І бабусі, яку він згадує, відновили постачання електрики завдяки таким же діям. Ми часто зауважуємо, що кожен громадянин повинен знати свої права і вміти захищати свої інтереси, домагатися справедливого вирішення того чи іншого конфлікту у владних чи судових інстанціях. І якщо в якихось випадках допомагають лише листи на ім’я президента і Генеральної прокуратури, то чому б не скористатися досвідом пана Грецького іншим? Але, тут виникають запитання, чому для того щоб поновити постачання електричного струму у приватному помешканні у селищі потрібно звертатися аж до глави держави та Генеральної прокуратури? Чи це нормально? І хто винен у тому, що саме така нинішня дійсність та скільки вона ще триватиме?

«Маємо те, що маємо», - сказав одного разу відомий політик. Цю фразу часто повторюють, особливо, коли говорять про складні проблеми, а дехто згадує ці слова для певного самозаспокоєння. Але, очевидно, не варто миритися з тим, що маємо, а потрібно прагнути більшого. І потрібно глибше шукати причини – чому ми «маємо, те що маємо»?

Однак, залишимо ці питання відкритими і перейдімо до іншого листа, який також досить незвичний. Це офіційний лист за підписом Голови Калуської районної ради Івано-Франківської області Василя Прокопіва. У цьому листі мовиться:

«Засоби масової інформації, у першу чергу телевізійні, щоденно інформують про підтримку населенням все більшого числа регіонів - проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України", запропонованого Леонідом Кучмою. Однак існує альтернативна думка громадян.

Депутати Калуської районної ради підвели підсумки обговорення на Калущині пропонованих змін до Конституції.

Усі присутні на сесії 73 депутати (із 81 обраного до складу ради) одноголосі схвалили звернення до народних депутатів України щодо відхилення законопроекту Президента України.

Просимо оприлюднити позицію Калуської районної ради у Ваших радіопрограмах.

З повагою, Голова районної ради Василь Прокопів».

До цього листа додано копії рішення та звернення Калуської районної ради до депутатів Верховної Ради України. Документи датовані 6-им травням. У зверненні до народних депутатів, зокрема, сказано:

«...На розгляд Верховної Ради та всенародне обговорення винесено поспіхом підготовлений законопроект з багатьма суперечливими та невиписаними нормами. Якщо внести в Основний Закон України у повному обсязі зміни, запропоновані Президентом України, то «оновлена» Конституція України буде більше характерна для республік євразійського простору з їхніми авторитарним режимами, але аж ніяк не для держави Україна, що сподівається вступити до Євросоюзу.

Вважаємо, що потреба в політичній реформі назріла давно. Громадяни України втомилися жити в зневірі та без упевненості в завтрашньому дні. Деструктивно, коли вибрана народом влада... функціонує сама для себе. І закономірне прагнення громадян мати владу, на яку демократичними методами можна впливати, і, відповідно, влада змушена реагувати та рахуватися з вимогами своїх виборців.

Однак, у запропонованих главою держави змінах до Конституції України, не знаходимо втілення цих прагнень українського народу. Вісім попередніх років, протягом яких помінялися сім урядів України є переконливим підтвердженням того, що ця влада неспроможна провести реформи в інтересах українського народу.

Особливо, звертаємо увагу на те, що в законопроекті закладено небезпечну пропозицію – схвалювати законодавчі акти на всенародних референдумах без їхнього затвердження органами державної влади і посадовими особами. Така норма дозволить, використовуючи новітні політ-технології, підконтрольні засоби масової інформації та доморощений досвід фальсифікації і адміністративного тиску, маніпулювати законодавством, прикрившись «ініціативою» народу. Є підстави підозрювати, що українські «реформатори» з Банкової, попри шляхетні заяви, піклуються виключно про власні інтереси і сподіваються в найближче десятиліття ще не раз змінювати Конституцію України.

З огляду, на вищенаведене ми, депутати Калуської районної ради, просимо народних депутатів України:

- Відхилити проект Закону України "Про внесення змін до Конституції України", запропонований Леонідом Кучмою, як передчасний.

- Враховуючи те, що до чергових виборів Президента залишилося 18 місяців, вважати доцільним – вносити зміни до Конституції за участю та з урахуванням пропозицій вже новообраного в 2004 році президента України, політична та державницька програма якого отримає довіру українського народу на наступні 5 років, і що дасть йому беззаперечне право ініціювати проведення політично-адміністративної реформи та внесення відповідних змін до Конституції України».

Петро Кагуй

Це були основні фрагменти зі звернення Калуської районної ради до депутатів Верховної Ради України. У цьому посланні також запропоновано домагатися оприлюднення суми витрачених бюджетних коштів на проведення нинішнього всенародного обговорення.

Нагадаю, що з прохання оприлюднити позицію Калуської районної ради до нас звернувся Голова цієї ради Василь Прокопів.

А зараз пропоную послухати віршованого листа, якого надіслав Іван Киреєв із міста Шепетівки Хмельницької області.



Я зачарований.

Я зачарований реформою, Вона іде дванадцять літ! Під себе владу Кучма горне! Мені ж вона – холодний лід!

Не звеселить і не нагріє, І не одягнеш, як кожух! Ця влада обкрутити вміє: За стільки років – спритний зух

Латають знову Конституцію, Ця влада дуже «гарний» швець! Як би до неї ще й Конфуція – В реформу гнали б, як овець!

Вже рухів різких не роблю я, Боюсь, що упадуть штани! Життя таке собі малюю: Не спи, працюй і не горни! І я вже став значним господарем – Нічим штани не залатав! Хай тіло світить моє «гордеє» - А нащо Кучму обирав?

Ось такого вірша надіслав нам Іван Киреєв із міста Шепетівка Хмельницької області.

Отримавши низку листів від наших слухачів, а також Калуської районної ради стосовно наміру Президента України провести масштабну політичну реформу, ми звернулися за коментарем до кандидата філософських наук, доцента Києво-Могилянської академії Ігоря Лосєва. Ми попросили пана Лосєва дати оцінку кампанії «всенародного обговорення» пропозицій президента.

Ігор Лосєв

Якщо регулярно слухати радіо і дивитися телебачення, то може виникнути враження, що весь український народ одностайно бере участь у всенародному обговоренні проекту конституційної реформи, запропонованої Леонідом Кучмою. Хоча сам процес дуже нагадує аналогічні всенародні наради часів СРСР. Досить глянути в минуле з його урочистим обговоренням сталінської Конституції 1936 року, чи брежнєвської - у 1967. Звичайно, нині за критичну думку щодо предмету всезагального захвату людину не запроторять до ГУЛАГу, чи психушки. Та щось цих критичних думок на офіційних теле - і радіоканалах і не чути.

А між тим, будь-яке обговорення, якщо це справді обговорення, передбачає не лише позитивні, але і негативні оцінки, весь спектр настрою громадян. За часів СРСР усі обговорення були виключно «за» пропозиції влади і ніколи «проти». Ця традиція ретельно зберігається і якщо вірити телеканалам 1+1, «Інтер», ТЕТ, то загальне схвалення владної ініціативи масами у наших містах і селах, ясна річ, різне, але ніде не опускається нижче позначки 80%. Проте, як свідчать соціологи, далеко не всі наші громадяни добре розуміють про що, взагалі, йдеться. Тяжко розібратися пересічній людині в найскладніших питаннях балансу гілок влади, системи стримань і противаг. З цим впорається не кожний фаховий юрист, якщо він не спеціалізується на питаннях конституційного права. А як пояснити простій нашій людині, чому одна палата в парламенті - це погано, а дві – це добре?

Величезні біг-борди біля доріг закликають:«Хочеш краще жити - голосуй за двопалатний парламент!». Виявляється, ми багато років жили погано, через ту однопалатну систему парламенту. Однак, у світі не бракує цивілізованих і заможних країн саме з однопалатним парламентом. Невже після створення двопалатного парламенту крадії припинять красти, хабарники - брати хабарі, а корупціонери використовувати державний механізм у власних приватних інтересах? Невже від зменшення кількості депутатів суттєво покращиться якість їхньої роботи? сусідня Польща, маючи на 10 мільйонів менше населення, має на сотню депутатів більше, ніж в Україні, а живуть вони краще.

Та і кількість референдумів не є головною і єдиною ознакою демократичності держави. Швейцарія демократична не тому, що там мало не щодня відбуваються референдуми, адже в нацистській Німеччині плебісцитів було не набагато менше. А Ірак, де Саддам Хусейн перевірив 2 місяці тому ставлення народу до себе референдумом і отримав 100% голосів «за», так і залишався тоталітарною диктатурою до останнього дня існування режиму.

Численні абсурди і недоречності всенародного обговорення, пов’язані з тим, що треба розв’язувати квадратуру кола - як вбрати авторитарно-кланову систему правління у білі шати демократії?

Петро Кагуй

Це був Ігор Лосєв, кандидата філософських наук, доцент Києво-Могилянської академії.

До сказаного додам, що у п’ятницю Верховна Рада підтримала запит групи народних депутатів до міністра юстиції стосовно фальсифікації результатів обговорення ініціатив Президента України щодо проведення конституційної реформи.

У своєму запиті депутати повідомили, що 11 травня у місті Ірпінь Київської області було проведено опитування громадськості для з`ясування ставлення жителів Приірпіння до ініціатив Президента.

У перебігу опитування, відповіді надали 2 тисячі 713 осіб, з них проти змін, запропонованих президентом, висловились 2520 осіб, а «за» - лише 150 осіб. 43 бюлетені були визнані недійсними.

Після цього у приміщенні кінотеатру «Ірпінь» відбулося відкрите обговорення пропозицій щодо проведення політичної реформи в Україні. Схвалена, за результатами цього обговорення, резолюція свідчить про те, що запропоновані зміни «є спробою збанкрутілої влади продовжити своє панування та уникнути покарань за вчинені злочини», - мовиться у депутатському запиті.

Таким чином, наголошують депутати, результати опитування та обговорення, проведені у середовищі громадян, незалежних від адміністративного та силового тиску, свідчать про негативне ставлення переважної частини мешканців вищезазначеного реґіону до запропонованих президентом змін.

І «це дає підстави стверджувати про відверті масові фальсифікації волевиявлення громадян та оприлюднення фальшивої інформації державними структурами України», - заявляють автори запиту і просять вжити заходів для припинення фальсифікації волевиявлення народу.

Петро Кагуй











Після тяжкої теми (пропозицій президента провести в Україні радикальну політичну реформу) завершимо передачу жартівливою піснею Тризубого Стаса «Вітамін Ю».

Але спершу, подякую Вам, шановні слухачі, за вашу увагу та Ваші листи.

Цього разу з Вами був Петро Кагуй. А озвучувати листи мені допомагали мої колеги: Алла Снігур, Сергій Драчук, Олекса Боярко та Василь Дарчук.

На все добре! До наступної зустрічі в ефірі.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG