Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 18:08

Абетка демократії: Час і закони


Василь Зілгалов Абетка демократії: Час і закони

Прага, 27 травня 2003 – Пам’ятаєте, як у Біблії:«Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитися і час помирати, час садити і час виривати посаджене.... час розкидати каміння і час каміння громадити...». Правильно, мабуть, сказано, що хто не знає ціни часу, той не народжений для слави. Так і закони, що їх, як стверджував свого часу грецький реформатор Солон, видають для того, щоб прославити свій час справжніми діяннями для народу. Якщо для закону втрачений час, то він не сприяє народженню нового а, навпаки – вбиває його. Це не раз підтверджувала історія. А як сьогодні ухвалюються українські закони, чи йдуть вони в ногу з часом, з побажаннями його на суспільному рівні?

Ще на початку української незалежності чимало світових експертів вважали, що одними з ключових для України будуть закони з приватизації землі, аграрної реформи. Але й до сьогодні, як кажуть, віз земельного законодавства не те що загруз у власній землі, він, за висловом одного із місцевих українських господарів, «завис між небом і землею. Ще римський поет Овідій колись писав, що «багато порожніх законів породжують великі злочини». Тому не дивно, що й нинішній, так би мовити, час породжує велике недовір’я до авторів цих законів в Україні. Не дивно що, наприклад, міністр британського уряду Деніс МакШейн так і відзначає сьогодні, що про довір’я до України у Європі можна буде говорити лише після розкриття резонансних злочинів та при захищеності громадян України справжніми законами. А справжність закону – це його відповідність часові, а не інтересові того, хто його складає....

Довір’я до влади – це довір’я й до закону. Така аксіома демократичної політики. Один із лідерів українських соціалістів Віталій Шибко відзначив, що приходить час і народ не хоче ні продажних політиків, ні їхніх законів... Не дивно, що сьогоднішнє ставлення до нового закону української влади про 13- відсотковий податок , на думку багатьох київських політологів, пропорційне отим 70 ( а може й більшим) відсоткам недовір’я до існуючого режиму. Тому хай навіть закони будуть ніби-то й справними, але час, визначений для тієї влади, що їх ухвалює, вичерпався і приходить пора «збирати каміння», як пише Еклезіаст.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG