Доступність посилання

02 грудня 2016, Київ 21:55

“Права людини”


Надія Шерстюк “Права людини”

Київ, 27 травня 2003 року.

Надія Шерстюк

На хвилях української служби радіо “Свобода” Ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом Наталія Антоненко. Вітаємо Вас, шановні слухачі.

У сьогоднішній передачі ви почуєте:

Галина Терещукпеляційний суд Києва задовольнив клопотання захисників “унсовців” частково”.

Майя Нагорняк: “Відтепер затриманим надається право користуватися телевізором, радіоприймачем, книгами”.

Тарас Марусик: “Пленум Верховного Суду України встановив, що звернення громадян до правоохоронних органів стосовно своїх прав від неправомірних дій інших осіб, не можуть вважатися поширенням неправдивих відомостей, а тому, не підпадають під дію згаданої статті і Цивільного кодексу”.

Богдана Костюк: “Мешканці будинків по вулицях Велика Васильківська, Предславинська та Анрі Барбюса звернулися до народних депутатів України і київського міського голови з приводу запланованої перебудови у сквері біля музею М.Заньковецької”.

Надія Шерстюк

Апеляційний суд Києва пом’якшив вироки членам УНА-УНСО, яких Голосіївський райсуд столиці засудив на терміни від двох до п’яти років позбавлення волі за організацію масових заворушень 9 березня 2001 року. У березні був звільнений Андрій Косенко, а днями вийшли на волю Олег Селега та Станіслав Самофалов.

За словами лідера УНА-УНСО народного депутата Андрія Шкіля, упродовж наступних трьох місяців будуть звільнені ще 5 унсовців. Окрім цього Андрій Шкіль повідомив, що незабаром решту членів УНА-УНСО, які наразі перебувають у Лук’янівському слідчому ізоляторі, збираються етапувати до виправно-трудових закладів. З подробицями наша львівська колега Галина Терещук.

Галина Терещук

Минулого тижня у залі суду з-під варти звільнили лише одного політв’язня В.Назара – інваліда, який мешкає у Жолківському районі на Львівщині. А 21 травня врешті на волі опинилися О.Селега та С.Самофалов – львівський студент, наймолодший серед усіх політв’язнів. С.Гальчик замість раніше призначених 4-х за гратами перебуватиме ще 3 роки. Його повернення на волю його батьки повинні чекати ще рік. Апеляційний суд Києва задовольнив клопотання захисників “унсовців” частково, адже вони вимагали скасувати вирок Голосіївського суду.

Нагадаю, що торік 26 грудня місцевий суд Києва засудив членів УНА-УНСО на термін покарання від 2-х до 5-ти років, з їхнього числа 3-х осіб умовно. 2 роки покарання отримали А.Косенко, В.Павлюк, С.Самофалов і О.Селега. А.Косенко 14 березня вийшов на волю. У 6-ти засуджених членів УНА-УНСО терміни перебування в Лук’яновському СІЗО закінчувалися у травні.

Натомість, суд скинув кожному хлопцеві півроку або рік, вилучив із вироку місцевого суду деякі серйозні кваліфікаційні ознаки – підпал, застосування зброї і знищення майна, що інкримінувалося всім засудженим. За словами правозахисників, Апеляційний суд не міг не вилучити ці кваліфікації, оскільки вони були дуже кричущі і надумані СБУ. Окрім пом’якшення термінів ув’язнення, були зменшенні і фінансові терміни політв’язнів.

За словами народного депутата України, лідера УНА-УНСО Андрія Шкіля перебування хлопців за гратами мало бути більш скорочене. Він каже, що на суддів чинився тиск з боку СБУ. Тому, ухвала суду, яку затримали на півтори години не є гуманна, вона занадто приглушує пристрасті навколо УНА-УНСО. Однак, сучасних політв’язнів залишили у статусі злочинців. Захисники засуджених членів УНА-УНСО оскаржуватимуть рішення Апеляційного суду у Верховному Суді України, а згодом у Європейському з прав людини. Вони домагатимуться повної реабілітації політв’язнів. Зараз у слідчому ізоляторі у Києві перебувають ще 11 хлопців – активістів Української Національної Асамблеї. Як розповів радіо “Свобода” А.Шкіль, нагадаю, що він був теж заарештований після подій 9-го березня, хлопців утримують у жахливих умовах.

Надія Шерстюк

Українські громадяни, які утримуються під вартою, невдовзі мають стати більш захищеними, а ставлення до них з боку правоохоронців має бути більш гуманним. Саме на це спрямовані зміни до Кримінально-процесуального кодексу України та до закону “Про попереднє ув’язнення”, які ухвалив український парламент. Подробиці від нашої кореспондентки Майї Нагорняк.

Майя Нагорняк

Зважаючи на болючість та масовість цієї проблеми, законодавці внесли зміни до чинних законів. Відтепер затриманим надається право користуватися телевізором, радіоприймачем, холодильником, книгами, отриманими від родичів чи від інших осіб.

Ліквідуються будь-які обмеження під час листування затриманих із родичами. Відповідно до змін, затриманий має право на побачення із рідними 1 раз на тиждень терміном до 24-х годин. Окрім цього, затримані можуть купувати за безготівковим розрахунком продукти харчування, одяг, предмети першої необхідності за замовленням без обмежень. Передбачається встановити необмежену вагу передач і необмежений розмір грошових переказів.

Юрист, парламентарій Степан Гавриш зазначив, що лібералізація законодавства щодо затриманих є кардинальною вимогою реформи Кримінально-процесуального кодексу та водночас вимогою Ради Європи.

Степан Гавриш

Україна є державою, звідки надходить найбільше скарг в Європейський суд, у зв’язку із діями щодо незаконного ув’язнення громадян. Тут головне, щоб у цьому відношенні більш активну позицію займав суд. Треба ввести альтернативні заходи, які пов’язані з тим, щоб тримання під вартою використовувалося якомога менше по відношенню до тих осіб, які не складають серйозної суспільної небезпеки. Саме на це спрямований цей законопроект.

Майя Нагорняк

Солідарний зі Степаном Гавришем також юрист і парламентарій Василь Онопенко. Він каже, що потрібно виходити із презумпції невинуватості, все інше – дрібниці.

Василь Онопенко

Чому вони не повинні дивитися телевізор, слухати радіо читати пресу? Навіщо обмежувати, як сьогодні робиться, майже до мінімуму передачу фруктів, їжі, утримувати тих, хто курить і не курить в одному приміщенні.

По статистиці, приблизно 25 % , тобто четверта частина, звідти випускаються як такі, що не потрібно було затримувати у СІЗО. Сьогодні взагалі поширена практика людину затримувати і застосовувати саме такий запобіжний захід. А є й інші. Є підписка про невиїзд, запорука, застава. Треба частіше користуватися такими речами.

Надія Шерстюк

Нещодавно Конституційний Суд України ухвалив рішення за зверненням підприємця з Полтави Валерія Сердюка. Пан Сердюк звернувся до цієї високої інстанції з клопотанням офіційно витлумачити статтю 7 Цивільного кодексу в частині, де йдеться про поширення відомостей. Приводом до звернення став конфлікт між підприємцем та співробітником державної податкової інспекції. Рішення Конституційного Суду стало прецедентом у захисті конституційного права громадян на письмові звернення до органів державної влади з оскарженням дій посадовців.

Мій колега Тарас Марусик звернувся за коментарем до наукового консультанта одного із суддів Конституційного Суду, професора кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Міжнародної академії управління персоналом Володимира Годованця. Послухайте його матеріал.

Тарас Марусик

У своєму зверненні до Конституційного Суду підприємець Валерій Сердюк зазначив, що його заяву про неправомірні дії інспектора державної податкової інспекції, подану в Державну податкову адміністрацію Полтавської області, Жовтневий районний суд Полтави визнав такою, що поширює відомості, які не відповідають дійсності, порочать честь, гідність та ділову репутацію працівника ДПІ.

Це судове рішення перегукується з частиною першою статті 7 Цивільного кодексу, яка дає право громадянинові або організація вимагати в суді спростування таких відомостей. Згаданий суд зобов’язав Валерія Сердюка спростувати викладені в заяві відомості і відшкодувати збитки за заподіяну моральну шкоду. Касаційні скарги Валерія Сердюка не були задоволені.

Говорить професор Годованець.

Володимир Годованець

Неправомірні дії інспектора ДПІ, на думку підприємця Сердюка, полягали в тому, що вона, ця інспектор, користувалася певними його послугами, при цьому, вона надавала йому консультативну допомогу. Чи так це було, чи інакше встановлювалося самою Державною податковою інспекцією і судами загальної юрисдикції, а не Конституційним Судом. Конституційний Суд виходив з того, що згідно статті 40-ї Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні звернення або особисто звертатися до органів державної влади та посадових і службових осіб цих органів.

Конституція України, до речі, не встановлює з яких саме питань мають бути такі звернення усіх, хто має таку потребу, і не встановлює меж їх достовірності. Тобто, людина, звертаючись до державних органів з певної інформації має і помилятися.

Тарас Марусик

До речі, ще в грудні 1997 року Пленум Верховного Суду України встановив, що звернення громадян до правоохоронних органів з приводу захисту своїх прав від неправомірних дій інших осіб не можуть вважатися поширенням неправдивих відомостей, а тому й не підпадають під дію згаданої статті Цивільного кодексу.

Володимир Годованець продовжує.

Володимир Годованець

Конституційний Суд, на мою думку, абсолютно правильно вважає, що звернення громадян до правоохоронного органу щомісяць, певні відомості щодо недодержання законів посадовими або службовими особами передаються або передивляються йому не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, не з метою поширення, а з метою перевірки їх уповноваженими на це законом іншими посадовими особам.

Тарас Марусик

Однак у рішенні Конституційного Суду зазначено також, що викладення в листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Ось як прокоментував Володимир Годованець цю частину рішення.

Володимир Годованець

Це положення цілком на місці, адже в українському суспільстві трапляються випадки, коли хтось комусь, в тому числі і успішні посадові або службові особі, з якихось причин, хоче зашкодити. За принципом: “Тобі добре ведеться, солодко живеться, - то ось тобі трішки перцю”. І повідомляє до правоохоронного органу завідомо неправдиву інформацію. Ця за відомість в судовому порядку може бути спростована або доведена. У другому випадку для заявника може настати дисциплінарна або адміністративна, навіть, кримінальна відповідальність згідно чинного законодавства України.

Тарас Марусик

Це був науковий консультант одного із суддів Конституційного Суду, професор кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Міжнародної академії управління персоналом Володимир Годованець.

Надія Шерстюк

Чи мають право кияни на історичне довкілля? Матеріалом на цю тему ми закінчуємо сьогоднішню передачу. Від періодичних перебудов і забудов Києва страждають не лише старі споруди – пам’ятки архітектури, але і їхні мешканці. Про це мовиться у рубриці “Голоси скривджених”, яку веде Богдана Костюк.

Богдана Костюк

Мешканці будинків по вулицях Велика Васильківська, Предславинська та Анрі Барбюса звернулися до народних депутатів України і київського міського голови Олександра Омельченка з приводу запланованої перебудови у сквері біля музею Марії Заньковецької.

Затишний скверик з фонтанами і квітниками, розташований між вулицями Тверською і Ковпака, може бути знищений під час масштабного будівництва офісного центру.

Мешканці навколишніх будинків стверджують, що міська влада відправила їхнього листа до Московської районної держадміністрації столиці, а остання пообіцяли розібратися у ситуації, що склалася. Тим часом, цю частину міста переведено до Печерського району. А будівництво розпочалося. Слово – одній з авторів звернення Валентині Семенівні.

Валентина Семенівна

Тепер ми бачимо, що пішло пожвавлення. Газета “Столичная”, надрукувала інтерв’ю з автором проекту, який сказав, що тут “буде будуватися офіс близько 15 тисяч квадратних метрів, і лише йде спротив з боку жильців будинку по Предславинські 38. А так ми готові вже все розпочати. “Укрсоцбанк” готовий розпочати фінансування”. Це інтерв’ю було десь взимку. Тепер ми бачимо, що машини беруть проби ґрунту і, при чому, з обох кінців: впритул до музею Заньковецької і від вулиці Тверської.

Богдана Костюк

А яка буде доля музею Заньковецької в цьому випадку?

Валентина Семенівна

Нам невідомо.

Богдана Костюк

Ситуація навколо скверу спричинила низку соціальних проблем.

Валентина Семенівна

Три дитсадочки ліквідовані. Дитсадок був для дітей з ознаками туберкульозу. Був пологовий будинок Укрзалізниці, один з найкращих пологових будинків м. Києва. Його закрили.

Богдана Костюк

Ситуацію коментує архітектор, відома громадська діячка Лариса Скорик.

Лариса Скорик

Я не має жодних сумнівів в тому, що сьогодні люди, які обтяжені можливостями вирішувати за мешканців Києва і проти їх волі, вони просто є маргіналами. Маргінал – це той, хто не має ніяких прив’язаностей, хто може сьогодні понівечити все, що завгодно, аби було так, як йому завгодно.

Взагалі-то, там є ще одне підґрунтя – це гроші: комерційний зиск і нажива. Всі знають, що в центрі міста будуються тільки високоприбуткові об’єкти. Нічого іншого, що би було спрямоване на духовний чи культурний розвиток населення за останні 10 років в Києві не збудовано ні на йоту.

Надія Шерстюк

Передача “Права людини: українська реальність” добігла кінця. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Мені допомагала Наталка Антоненко. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG