Київ, 2 червня 2003 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі – “Інтернет – майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий передачі Андрій Охрімович.
“Занепад мовлення – це вже не забавки”, – твердить один з авторів сайту “Самвидав нет” і пропонує випадок від якого у нього остаточно відкрились очі на проблему. Маршрутку, у якій їхав учасник випадку, на проспекті Чорновола зупинила огрядна життєрадісна жінка і запитала: “Я попаду – електроенергія?..”. “Ні”, - вигукує свідок події, - “то не була негритянська студентка, ані аборигенка Австралії, ні ескімоска Гренландії, яка могла б породити цю фразу від елементарного незнання мови. Нічого подібного. Слова були сказані з чудовим галицьким прононсом: “Я попаду електроенергія?”. На дикий подив автора цього свідчення, водій її зрозумів і відказав щось на кшталт: “Ні, я завертаю біля ринку”.
В чатах і на форумах цей зовні нічим не примітний випадок породив кривавий філологічний “мордобой”, зрівнятися з яким могла б, хіба що, столітня війна за букву “Ге”. Випльовуючи зуби та розмазуючи мармизами воєнну кров сперечальники риторично запитували себе: “Ну чим тобі гордитись Україно?”. Задовольняючи інформаційний голод вояцтва відповідаю: “Україна має гордитись братами Кличками, футболістом Шевченком, тощо”. Ну а з погордою на решту світу вона може глянути через двадцятип’ятилітнього громадянина України Максима Височанського, який, згідно з повідомленням “Ньюс ру”, почистив кишені владі США та американським виробникам комп’ютерного забезпечення на сто мільйонів доларів. Хлопця шукало ФБР, а загребла таїландська поліція. Направду, Україна потребує політичної реформи. Інакше геніальні пацани порозповзаються по світу “мов мишенята”. Далі огляд віртуальної преси у виконанні Надії Шерстюк.
Надія Шерстюк
“Україна “проковтнула” реформу Кучми”. У статті під таким заголовком “Українська правда” підбиває підсумки обговорення політ реформи. “Громадську думку з цього приводу вивчали п’ять соціологічних служб. І всі вони визнали”, - пише електронний часопис, - “що обговорення відбулось, проте народ не сильно розумів те, що обговорював”. “Якби зараз відбувся референдум щодо пропозицій Президента, то стан українця можна порівняти зі станом командос. Перед ним вибухівка, яку слід знешкодити, перерізавши один з двох проводів – червоний чи синій? Який різати – невідомо”.
За результатами опитування, з усіма запропонованими положеннями знайомий тільки кожен четвертий українець. “Пропозиція про двопалатний парламент набрала однакову кількість голосів - третина підтримала, третина не підтримала, ще третина не змогла визначитися з відповіддю”, - повідомляє “Укрправда”.
Про “двопалатність” пише також “Про.юей.ком”. “Ідея парламентського бікамералізму, схоже, так і не втілиться в українській реальності”, - констатує видання. І далі продовжує. “Народ негативно висловився за “палату №2”.
“Дані соціологічних компаній про результати обговорення президентських ініціатив істотно відрізняються від офіційних даних Міністерства юстиції”, - повідомляє “Кореспондент.нет”. За даними Мінюсту, в обговоренні взяли участь 19 відсотків усього населення. У порівняні з цим, цифри соціологічних центрів виглядають значно скромнішими – усього 8 відсотків.
І на закінчення сьогоднішнього огляду електронної преси – трохи мистецької інформації від “Телекритики”. Фільм українського режисера Олеся Саніна “Мамай” висунули на здобуття премії “Оскар”. “Це перший український фільм”, - пише видання, - “знятий за новітніми технологіями”.
Андрій Охрімович
“Мамай” провокує на думання в напрямку прапамэяті та цитування вірша Гумільова з автентичною назвою. Переклад його на рідну мову знайшов я на тому ж таки сайті “Самвидав нет”:
І ось життя! Круги і співи, Міста, солона даль води, Миттєві блискітні відбиви Загубленого назавжди.
Вогонь реве, звіріють труби, І степом табуни летять. А десь зі сну вологі губи Непевно кличуть забуття.
І знову шал, а потім горе, Було і буде, як колись, Старечу гриву крутить море, Пустеля, встань! Стіна, зведись!
Коли ж видіння недоречні Минуть, і знову буду я — Індієць, що його надвечір Заколисала течія?
Вірш розповідає нам, що саме таке розуміння прапамэяті було у поета Гумільва. А це в свою чергу нагадує нам про відсутність у людському стаді істин абсолютних та присутність істин суб’єктивних. Себто, всенародне обговорення українцями політичної реформи особисто зініційоване Президентом Леонідом Кучмою належить до істин абсолютних, а інтерпретація цього дійства моїм колегою Сергієм Грабовським – до суб’єктивних. Така ось поезія виходить, панімаєш.
Сергій Грабовський
Якщо вірити інформації, вміщеній на офіційному сайті www.reforma.org.ua, кожен четвертий громадянин України взяв участь у заходах з обговорення цієї реформи. При цьому висловили беззастережну підтримку президентським ініціативам близько 13% громадян; підтримали з пропозиціями – 12%; не підтримав – 1%. Президент Леонід Кучма так оцінив ці підсумки обговорення, оприлюднені міністром юстиції Лавріновичем.
Леонід Кучма
Ви ж бачите, напевне по інформації міністра юстиції, що абсолютно владою відкрите, відверте в тому, що ми отримали.
Сергій Грабовський
Проте за даними всеукраїнського соціологічного опитування, оприлюдненими на сайті “Української правди” www.pravda.com.ua, ситуація дещо (а, може, і зовсім) інша. Реальне число учасників обговорення, за цими даними, утричі менше; але що цікаво: показник підтримки практично всіх президентських пропозицій, крім ідеї двопалатного парламенту і пари інших, вищий за половину опитаних. Як відзначають Інтернет-аналітики, ситуація класична: “Не знаємо, не читали, але повністю схвалюємо!” Отож зрозуміло, що президент почувається упевнено, і навіть готовий іти назустріч, як то кажуть, побажанням трудящих.
Леонід Кучма
Я сказав, що незважаючи на те, що в Президента по тому чи іншому питанні є особлива думка, я готовий сідати за стіл і шукати консенсусу по тому чи іншому питанню.
Сергій Грабовський
На згаданому сайті www.reforma.org.ua вміщене, зокрема, інтерв‘ю Віктора Медведчука. Останній в іпостасі керівника об‘єднаних соціал-демократів зазначає, що є низка пунктів, у яких вони (тобто СДПУ(о)) готові йти на поступки, є моменти принципові, а те, що реформу заплановано провести згідно з основними ідеями президентського проекту, не означає, що вона проводитиметься точно за цим проектом.
Нагадаю, що одночасно Віктор Медведчук є керівником адміністрації Президента України, тобто людиною, зацікавленою якраз у найповнішому втіленні президентського варіанту реформи. Можливо, за тим столом, про який говорить Леонід Кучма, і сидітиме якраз Віктор Медведчук у двох своїх іпостасях, щоб узгодити дві власних позиції?
Андрій Охрімович
Провайдери електронних систем (ЯХУ) та «America on Line” вважають, що в інтернеті існує своя “світова організація торгівлі”. В Сполучених Штатах нею користуються більш як один відсоток залиплих у “Павутину” аборигенів. Особливість інтернет–торгівлі, серед іншого, полягає в тому, що товаром тут виступає інформація, а значить, закони існування віртуального ринку дещо відрізняються од визнаних у так званій реальності.
Про місце України на цій віртуальній Бесарабці моя колега Богдана Костюк, зовсім “нєбольно” допитала доцента Києво-Могилянської академії Ростислава Павленка та експерта міжнародного інституту порівняльного аналізу Олену Вітер.
Ростислав Павленко
Це місце, на жаль, дуже мізерне. Це явище пов’язане з декількома речами, де недостатньо розвинені т.з. супровідні галузі, які забезпечують діяльність Інтернет-ринку в інших країнах. Перш за все – це система електронних платежів, відсутність відповідного законодавства. Але тут потрібно сказати, що практично в жодній країні не існує жодного законодавства про Інтернет, де б кожна країна приймала поправки до існуючого законодавства, де прописувалися певні особливості не більше того. Друге – це система оплати. Найчастіше поширювалася проблема з каталоговою оплатою і передплатою товарів і послуг. Цілком можливо, що Україна тут піде цим шляхом. Але виникає питання, що саме ці види торгівлі в Україні є недостатньо розвинені.
Богдана Костюк
Олено, що повинна зробити Україна, щоб долучитися до світової організації торгівлі в Інтернеті?
Олена Вітер
Ринок Інтернету – це є, в першу чергу, інформація, це не товар. Якщо звичайний ринок виходить з того, що попит визначає пропозицію, то в Інтернеті пропозиція визначає попит. Нашому уряду, для того, щоб розвивати, оновлювати якось ринок Інтернету, треба розробляти нові підходи до розвитку цього ринку. Тут має бути важливим міжнародний досвід. Інше –0 це законодавство. Повинні бути якісь законодавчі рішення. Але уряди інших держав приймають якісь конвенції, різні документи для захисту свого ринку. Ринок Інтернету є надзвичайно не стабільний і надзвичайно відкритий до кримінальних дій...
Ростислав Павленко
Зловживань і корупції іт.д.
Богдана Костюк
Ростиславе, чим небезпечний цей тіньовий сегмент в Інтернеті?
Ростислав Павленко
По-перше, Інтернет важко проконтролювати. Є ціла низка розробок, які дозволяють відстежувати те, звідки походить інформація, і коли знаходиться першоджерело: той, хто розмістив інформацію заборонену для розміщення, або той, хто пропонує товари і послуги, які є заборонені, тоді людина несе відповідальність за законами тієї країни, де фізично знаходиться сервер. Можна сказати про певні політичні як позитивні, так і негативні риси. Позитивно – це те, що Інтернет зробив неможливим тоталітаризм. Вихід до мережі достатньо доступний, і ці засоби дешевшають з кожним роком. І навіть такі країни як Китай не можуть говорити, що їм відрізають доступ до Інтернету. Але другою стороною медалі є поширення порнографічної літератури, особливо в їх збочених формах – дитячої порнографії. Виходячи з того, що легко розміщувати таку інформацію в інтернеті, хоча і в багатьох країнах світу це заборонено, подібні речі залишаються. Тут прийнято не одну конвенцію що до того, як координувати і регулювати боротьбу з цим.
Експерти говорять про певні економічні загрози. Дуже часто фірми користуються сайтами інших країн для того, щоб утворювати для себе такі обшорні зони-інтернет. Тут треба певним чином скоординувати зусилля, досягти більш-менш однакових умов для товарних, фінансових операцій в усіх країнах, тоді буде нівельовано цю загрозу. Але на загал, позитивні моменти, які пов’язанні з поширенням інформації торгівлею і послугами в Інтернет переважають.
Андрій Охрімович
Так бачать проблему, доцент Києво-Могилянської академії Ростислав Павленко та експерт міжнародного інституту порівняльного аналізу, Олена Вітер. Ну а ми з вами від страшних житейських бурь та неприємностей спробуємо заховатись в холодок бібліотек. Дарма, що віртуальних. Інна Набока. Рубрика “Букініст”.
Інна Набоба
Сумлінно і старанно блукала я хащами “Укрнету” в пошуках чогось книжково-актуального. Цікавила мене ситуація з бібліотеками української літератури у світовій мережі. Всі, хто має дітей шкільного віку, знає про що йдеться. Воно, часом кортить кинути оком на щось солідне і вітчизняне не полишаючи рідної персоналки. Блукання ці підтвердили давню підозру: переважна більшість текстів “Укрнету” – російські.
Але не все так безнадійно. Намацала таки жовтоблакитний клаптик. Віднайдена книгозбірня декларує себе, як найбільшу в Україні бібліотеку “рідномовної” літератури, має вкрай обмежену кількість текстів і називається “Укрліб ком юей”. Під буквою А притулилося там аж три літератори: Андріяшик, Антоненко-Давидович, Антонич, а в тіні гонорового Я – сумний та невеселий Яновський без компанії.
Результат таких ось дослідів змусив мене вимкнути комп’ютер і податися до Києво-Могилянської Академії на подію опосередковано пов"язану з тою ж таки літературою: громадський перегляд моновистави Галини Стефанової "Польові дослідження з українського сексу" за романом Оксани Забужко. Можу засвідчити, що дійство це було, під будь яким оглядом, значно цікавіше, яскравіше і веселіше од моїх блукань рідною “Павутиною”.
Відомий роман Оксани Забужко свого часу спровокував літературний скандал і ще в середині 90-их став бестселером. До речі, і скандал, і бестселер – чи не єдині в сучасній українській літературі. Проза ця читачів тоді приголомшила. Може через те, що річ, за висловом авторки, сотворено "з позиції жінки, яка сама себе усвідомлює як жінка...”, і публічно, вголос “...проговорює свій жіночий досвід". З того часу роман перекладено і видано в Угорщині, Чехії, Росії, Польщі. Книжка модна. Її досі читають. До того ж, якщо вірити пані Забужко, роман тепер живе окремим від неї життям і навіть має власну долю.
Сценічна версія "Польових досліджень" Галини Стефанової доволі вдало ілюструє цю думку. Переповідати театральне дійство – справа марудна. А ось враження таки можна увігнати в одне слово. Блискуче! Цікава постановка, чудова гра, особистісне прочитання роману. "Театрально-польові дослідження" пані Стефанової роблять виставу непересічною мистецькою подією. Лишається сподіватися, що художня рада Київського експериментального театру, незважаючи на переляк від лексики деяких фрагментів тексту, включить “Дослідження...” до репертуару.
Андрій Охрімович
“Цю ніч в кафе ми смакували к’янті, Коли ввійшов, спитавши “шері-бренді”, Високий і немолодий ефенді, що ворог християнам у Леванті. Йому я кинув: “Друже перестаньте Зневажливо кривитись – ви не денді, У час, коли неначе у легенді Зелену ніч минає Даяманді”. Та він розсердився, ногою тупнув: “баби! На тому тижні чорний камінь Каби Підробкою назвати утвердили”. Тоді зітхнув, замислився глибоко, Прошепотів із сумом: “Миші з’їли Три волосини з бороди Пророка”.
Каже російський поет Гумільов у перекладі Катерини Маслик, а Віталій Пономарьов видовжує поетичну ниточку в напрямку суфізму. Бачте, він регулярно відвідує відповідні сайти.
Віталій Пономарьов
Суфії зазвичай кажуть: усе, що можна висловити словами, не є суфізмом. Натомість один тільки Яндекс подає посилання на 32 тисячі 805 сторінок зі словом «суфізм». Там вистачає і традиційних тлумачень суфізму як містичної течії ісламу, і сумнівів скептиків: чи мусульманське вчення суфізм? – і застережень ортодоксів: мовляв, обережно, іслам не такий! Проте сайтів власне суфійських у Мережі небагато, а україномовних – жодного.
Суфійську поезію Румі, Хафіза, Джамі, Нізамі, Хайяма, Сааді, Навої та інших поетів-містиків в ориґіналі та в англійських перекладах можна відшукати, приміром, на сайті www.bestirantravel.com. Англійські переклади суфійських віршів розміщені також за адресою poetry.dobyns.com, а російські переклади – на сайтах www.sufism.ru та glagol.ru. Кожен такий вірш повниться прагненням єднання з Богом, у суфійській поетичній традиції названим Другом або Коханою. Розчинення поета в абсолютному передається через образ келиха, одного разу наповненого вином і відтоді червоного вже і без вина. Для дервіша, пише шах Німатулла, «світ – лиш блиск від лику Друга, усе інше – тінь його». Душа суфія – метелик, що летить на цей промінь, танцює у ньому, палає і згорає у досконалому світлі. Душа поета – тільки флейта в руках її Творця, і свій молитовний досвід Нурбахш відтворює словами: «Немов коханець божевільний, // Я Бога губ тягну нектар».
Суфійський вірш дає змогу читачеві самому обрати рівень сприйняття: прочитати його як вишукану любовну лірику чи як пристрасне звернення до Бога. Як-от це рубаї, написане у ХVІ столітті засновником держави Великих Моголів, шахом Захіріддіном Мухаммадом Бабуром:
Усе, що є навкруг – все ти, все ти і ти! Мій подих, серця рух – все ти, все ти і ти! Кохання і життя у цьому й тому світі І мій найкращий друг – все ти, все ти і ти!
Андрій Охрімович
І на завершення палиця в мурашник від пана Пріходягі з форуму “Самвидав нет”: “А що тебе більше бентежить”, - запитує він якогось любителя вареників, - “кацап, що говорить по-українськи, чи хохол, що бажає дружити з кацапами”.
Бачте, як заворушилися і вже посідали за свої залізяки на форум строчить чепуху всяку. На цьому я прощаюся з вами. В київській студії разом зі мною працював Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “свобода”. Київ.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі – “Інтернет – майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий передачі Андрій Охрімович.
“Занепад мовлення – це вже не забавки”, – твердить один з авторів сайту “Самвидав нет” і пропонує випадок від якого у нього остаточно відкрились очі на проблему. Маршрутку, у якій їхав учасник випадку, на проспекті Чорновола зупинила огрядна життєрадісна жінка і запитала: “Я попаду – електроенергія?..”. “Ні”, - вигукує свідок події, - “то не була негритянська студентка, ані аборигенка Австралії, ні ескімоска Гренландії, яка могла б породити цю фразу від елементарного незнання мови. Нічого подібного. Слова були сказані з чудовим галицьким прононсом: “Я попаду електроенергія?”. На дикий подив автора цього свідчення, водій її зрозумів і відказав щось на кшталт: “Ні, я завертаю біля ринку”.
В чатах і на форумах цей зовні нічим не примітний випадок породив кривавий філологічний “мордобой”, зрівнятися з яким могла б, хіба що, столітня війна за букву “Ге”. Випльовуючи зуби та розмазуючи мармизами воєнну кров сперечальники риторично запитували себе: “Ну чим тобі гордитись Україно?”. Задовольняючи інформаційний голод вояцтва відповідаю: “Україна має гордитись братами Кличками, футболістом Шевченком, тощо”. Ну а з погордою на решту світу вона може глянути через двадцятип’ятилітнього громадянина України Максима Височанського, який, згідно з повідомленням “Ньюс ру”, почистив кишені владі США та американським виробникам комп’ютерного забезпечення на сто мільйонів доларів. Хлопця шукало ФБР, а загребла таїландська поліція. Направду, Україна потребує політичної реформи. Інакше геніальні пацани порозповзаються по світу “мов мишенята”. Далі огляд віртуальної преси у виконанні Надії Шерстюк.
Надія Шерстюк
“Україна “проковтнула” реформу Кучми”. У статті під таким заголовком “Українська правда” підбиває підсумки обговорення політ реформи. “Громадську думку з цього приводу вивчали п’ять соціологічних служб. І всі вони визнали”, - пише електронний часопис, - “що обговорення відбулось, проте народ не сильно розумів те, що обговорював”. “Якби зараз відбувся референдум щодо пропозицій Президента, то стан українця можна порівняти зі станом командос. Перед ним вибухівка, яку слід знешкодити, перерізавши один з двох проводів – червоний чи синій? Який різати – невідомо”.
За результатами опитування, з усіма запропонованими положеннями знайомий тільки кожен четвертий українець. “Пропозиція про двопалатний парламент набрала однакову кількість голосів - третина підтримала, третина не підтримала, ще третина не змогла визначитися з відповіддю”, - повідомляє “Укрправда”.
Про “двопалатність” пише також “Про.юей.ком”. “Ідея парламентського бікамералізму, схоже, так і не втілиться в українській реальності”, - констатує видання. І далі продовжує. “Народ негативно висловився за “палату №2”.
“Дані соціологічних компаній про результати обговорення президентських ініціатив істотно відрізняються від офіційних даних Міністерства юстиції”, - повідомляє “Кореспондент.нет”. За даними Мінюсту, в обговоренні взяли участь 19 відсотків усього населення. У порівняні з цим, цифри соціологічних центрів виглядають значно скромнішими – усього 8 відсотків.
І на закінчення сьогоднішнього огляду електронної преси – трохи мистецької інформації від “Телекритики”. Фільм українського режисера Олеся Саніна “Мамай” висунули на здобуття премії “Оскар”. “Це перший український фільм”, - пише видання, - “знятий за новітніми технологіями”.
Андрій Охрімович
“Мамай” провокує на думання в напрямку прапамэяті та цитування вірша Гумільова з автентичною назвою. Переклад його на рідну мову знайшов я на тому ж таки сайті “Самвидав нет”:
І ось життя! Круги і співи, Міста, солона даль води, Миттєві блискітні відбиви Загубленого назавжди.
Вогонь реве, звіріють труби, І степом табуни летять. А десь зі сну вологі губи Непевно кличуть забуття.
І знову шал, а потім горе, Було і буде, як колись, Старечу гриву крутить море, Пустеля, встань! Стіна, зведись!
Коли ж видіння недоречні Минуть, і знову буду я — Індієць, що його надвечір Заколисала течія?
Вірш розповідає нам, що саме таке розуміння прапамэяті було у поета Гумільва. А це в свою чергу нагадує нам про відсутність у людському стаді істин абсолютних та присутність істин суб’єктивних. Себто, всенародне обговорення українцями політичної реформи особисто зініційоване Президентом Леонідом Кучмою належить до істин абсолютних, а інтерпретація цього дійства моїм колегою Сергієм Грабовським – до суб’єктивних. Така ось поезія виходить, панімаєш.
Сергій Грабовський
Якщо вірити інформації, вміщеній на офіційному сайті www.reforma.org.ua, кожен четвертий громадянин України взяв участь у заходах з обговорення цієї реформи. При цьому висловили беззастережну підтримку президентським ініціативам близько 13% громадян; підтримали з пропозиціями – 12%; не підтримав – 1%. Президент Леонід Кучма так оцінив ці підсумки обговорення, оприлюднені міністром юстиції Лавріновичем.
Леонід Кучма
Ви ж бачите, напевне по інформації міністра юстиції, що абсолютно владою відкрите, відверте в тому, що ми отримали.
Сергій Грабовський
Проте за даними всеукраїнського соціологічного опитування, оприлюдненими на сайті “Української правди” www.pravda.com.ua, ситуація дещо (а, може, і зовсім) інша. Реальне число учасників обговорення, за цими даними, утричі менше; але що цікаво: показник підтримки практично всіх президентських пропозицій, крім ідеї двопалатного парламенту і пари інших, вищий за половину опитаних. Як відзначають Інтернет-аналітики, ситуація класична: “Не знаємо, не читали, але повністю схвалюємо!” Отож зрозуміло, що президент почувається упевнено, і навіть готовий іти назустріч, як то кажуть, побажанням трудящих.
Леонід Кучма
Я сказав, що незважаючи на те, що в Президента по тому чи іншому питанні є особлива думка, я готовий сідати за стіл і шукати консенсусу по тому чи іншому питанню.
Сергій Грабовський
На згаданому сайті www.reforma.org.ua вміщене, зокрема, інтерв‘ю Віктора Медведчука. Останній в іпостасі керівника об‘єднаних соціал-демократів зазначає, що є низка пунктів, у яких вони (тобто СДПУ(о)) готові йти на поступки, є моменти принципові, а те, що реформу заплановано провести згідно з основними ідеями президентського проекту, не означає, що вона проводитиметься точно за цим проектом.
Нагадаю, що одночасно Віктор Медведчук є керівником адміністрації Президента України, тобто людиною, зацікавленою якраз у найповнішому втіленні президентського варіанту реформи. Можливо, за тим столом, про який говорить Леонід Кучма, і сидітиме якраз Віктор Медведчук у двох своїх іпостасях, щоб узгодити дві власних позиції?
Андрій Охрімович
Провайдери електронних систем (ЯХУ) та «America on Line” вважають, що в інтернеті існує своя “світова організація торгівлі”. В Сполучених Штатах нею користуються більш як один відсоток залиплих у “Павутину” аборигенів. Особливість інтернет–торгівлі, серед іншого, полягає в тому, що товаром тут виступає інформація, а значить, закони існування віртуального ринку дещо відрізняються од визнаних у так званій реальності.
Про місце України на цій віртуальній Бесарабці моя колега Богдана Костюк, зовсім “нєбольно” допитала доцента Києво-Могилянської академії Ростислава Павленка та експерта міжнародного інституту порівняльного аналізу Олену Вітер.
Ростислав Павленко
Це місце, на жаль, дуже мізерне. Це явище пов’язане з декількома речами, де недостатньо розвинені т.з. супровідні галузі, які забезпечують діяльність Інтернет-ринку в інших країнах. Перш за все – це система електронних платежів, відсутність відповідного законодавства. Але тут потрібно сказати, що практично в жодній країні не існує жодного законодавства про Інтернет, де б кожна країна приймала поправки до існуючого законодавства, де прописувалися певні особливості не більше того. Друге – це система оплати. Найчастіше поширювалася проблема з каталоговою оплатою і передплатою товарів і послуг. Цілком можливо, що Україна тут піде цим шляхом. Але виникає питання, що саме ці види торгівлі в Україні є недостатньо розвинені.
Богдана Костюк
Олено, що повинна зробити Україна, щоб долучитися до світової організації торгівлі в Інтернеті?
Олена Вітер
Ринок Інтернету – це є, в першу чергу, інформація, це не товар. Якщо звичайний ринок виходить з того, що попит визначає пропозицію, то в Інтернеті пропозиція визначає попит. Нашому уряду, для того, щоб розвивати, оновлювати якось ринок Інтернету, треба розробляти нові підходи до розвитку цього ринку. Тут має бути важливим міжнародний досвід. Інше –0 це законодавство. Повинні бути якісь законодавчі рішення. Але уряди інших держав приймають якісь конвенції, різні документи для захисту свого ринку. Ринок Інтернету є надзвичайно не стабільний і надзвичайно відкритий до кримінальних дій...
Ростислав Павленко
Зловживань і корупції іт.д.
Богдана Костюк
Ростиславе, чим небезпечний цей тіньовий сегмент в Інтернеті?
Ростислав Павленко
По-перше, Інтернет важко проконтролювати. Є ціла низка розробок, які дозволяють відстежувати те, звідки походить інформація, і коли знаходиться першоджерело: той, хто розмістив інформацію заборонену для розміщення, або той, хто пропонує товари і послуги, які є заборонені, тоді людина несе відповідальність за законами тієї країни, де фізично знаходиться сервер. Можна сказати про певні політичні як позитивні, так і негативні риси. Позитивно – це те, що Інтернет зробив неможливим тоталітаризм. Вихід до мережі достатньо доступний, і ці засоби дешевшають з кожним роком. І навіть такі країни як Китай не можуть говорити, що їм відрізають доступ до Інтернету. Але другою стороною медалі є поширення порнографічної літератури, особливо в їх збочених формах – дитячої порнографії. Виходячи з того, що легко розміщувати таку інформацію в інтернеті, хоча і в багатьох країнах світу це заборонено, подібні речі залишаються. Тут прийнято не одну конвенцію що до того, як координувати і регулювати боротьбу з цим.
Експерти говорять про певні економічні загрози. Дуже часто фірми користуються сайтами інших країн для того, щоб утворювати для себе такі обшорні зони-інтернет. Тут треба певним чином скоординувати зусилля, досягти більш-менш однакових умов для товарних, фінансових операцій в усіх країнах, тоді буде нівельовано цю загрозу. Але на загал, позитивні моменти, які пов’язанні з поширенням інформації торгівлею і послугами в Інтернет переважають.
Андрій Охрімович
Так бачать проблему, доцент Києво-Могилянської академії Ростислав Павленко та експерт міжнародного інституту порівняльного аналізу, Олена Вітер. Ну а ми з вами від страшних житейських бурь та неприємностей спробуємо заховатись в холодок бібліотек. Дарма, що віртуальних. Інна Набока. Рубрика “Букініст”.
Інна Набоба
Сумлінно і старанно блукала я хащами “Укрнету” в пошуках чогось книжково-актуального. Цікавила мене ситуація з бібліотеками української літератури у світовій мережі. Всі, хто має дітей шкільного віку, знає про що йдеться. Воно, часом кортить кинути оком на щось солідне і вітчизняне не полишаючи рідної персоналки. Блукання ці підтвердили давню підозру: переважна більшість текстів “Укрнету” – російські.
Але не все так безнадійно. Намацала таки жовтоблакитний клаптик. Віднайдена книгозбірня декларує себе, як найбільшу в Україні бібліотеку “рідномовної” літератури, має вкрай обмежену кількість текстів і називається “Укрліб ком юей”. Під буквою А притулилося там аж три літератори: Андріяшик, Антоненко-Давидович, Антонич, а в тіні гонорового Я – сумний та невеселий Яновський без компанії.
Результат таких ось дослідів змусив мене вимкнути комп’ютер і податися до Києво-Могилянської Академії на подію опосередковано пов"язану з тою ж таки літературою: громадський перегляд моновистави Галини Стефанової "Польові дослідження з українського сексу" за романом Оксани Забужко. Можу засвідчити, що дійство це було, під будь яким оглядом, значно цікавіше, яскравіше і веселіше од моїх блукань рідною “Павутиною”.
Відомий роман Оксани Забужко свого часу спровокував літературний скандал і ще в середині 90-их став бестселером. До речі, і скандал, і бестселер – чи не єдині в сучасній українській літературі. Проза ця читачів тоді приголомшила. Може через те, що річ, за висловом авторки, сотворено "з позиції жінки, яка сама себе усвідомлює як жінка...”, і публічно, вголос “...проговорює свій жіночий досвід". З того часу роман перекладено і видано в Угорщині, Чехії, Росії, Польщі. Книжка модна. Її досі читають. До того ж, якщо вірити пані Забужко, роман тепер живе окремим від неї життям і навіть має власну долю.
Сценічна версія "Польових досліджень" Галини Стефанової доволі вдало ілюструє цю думку. Переповідати театральне дійство – справа марудна. А ось враження таки можна увігнати в одне слово. Блискуче! Цікава постановка, чудова гра, особистісне прочитання роману. "Театрально-польові дослідження" пані Стефанової роблять виставу непересічною мистецькою подією. Лишається сподіватися, що художня рада Київського експериментального театру, незважаючи на переляк від лексики деяких фрагментів тексту, включить “Дослідження...” до репертуару.
Андрій Охрімович
“Цю ніч в кафе ми смакували к’янті, Коли ввійшов, спитавши “шері-бренді”, Високий і немолодий ефенді, що ворог християнам у Леванті. Йому я кинув: “Друже перестаньте Зневажливо кривитись – ви не денді, У час, коли неначе у легенді Зелену ніч минає Даяманді”. Та він розсердився, ногою тупнув: “баби! На тому тижні чорний камінь Каби Підробкою назвати утвердили”. Тоді зітхнув, замислився глибоко, Прошепотів із сумом: “Миші з’їли Три волосини з бороди Пророка”.
Каже російський поет Гумільов у перекладі Катерини Маслик, а Віталій Пономарьов видовжує поетичну ниточку в напрямку суфізму. Бачте, він регулярно відвідує відповідні сайти.
Віталій Пономарьов
Суфії зазвичай кажуть: усе, що можна висловити словами, не є суфізмом. Натомість один тільки Яндекс подає посилання на 32 тисячі 805 сторінок зі словом «суфізм». Там вистачає і традиційних тлумачень суфізму як містичної течії ісламу, і сумнівів скептиків: чи мусульманське вчення суфізм? – і застережень ортодоксів: мовляв, обережно, іслам не такий! Проте сайтів власне суфійських у Мережі небагато, а україномовних – жодного.
Суфійську поезію Румі, Хафіза, Джамі, Нізамі, Хайяма, Сааді, Навої та інших поетів-містиків в ориґіналі та в англійських перекладах можна відшукати, приміром, на сайті www.bestirantravel.com. Англійські переклади суфійських віршів розміщені також за адресою poetry.dobyns.com, а російські переклади – на сайтах www.sufism.ru та glagol.ru. Кожен такий вірш повниться прагненням єднання з Богом, у суфійській поетичній традиції названим Другом або Коханою. Розчинення поета в абсолютному передається через образ келиха, одного разу наповненого вином і відтоді червоного вже і без вина. Для дервіша, пише шах Німатулла, «світ – лиш блиск від лику Друга, усе інше – тінь його». Душа суфія – метелик, що летить на цей промінь, танцює у ньому, палає і згорає у досконалому світлі. Душа поета – тільки флейта в руках її Творця, і свій молитовний досвід Нурбахш відтворює словами: «Немов коханець божевільний, // Я Бога губ тягну нектар».
Суфійський вірш дає змогу читачеві самому обрати рівень сприйняття: прочитати його як вишукану любовну лірику чи як пристрасне звернення до Бога. Як-от це рубаї, написане у ХVІ столітті засновником держави Великих Моголів, шахом Захіріддіном Мухаммадом Бабуром:
Усе, що є навкруг – все ти, все ти і ти! Мій подих, серця рух – все ти, все ти і ти! Кохання і життя у цьому й тому світі І мій найкращий друг – все ти, все ти і ти!
Андрій Охрімович
І на завершення палиця в мурашник від пана Пріходягі з форуму “Самвидав нет”: “А що тебе більше бентежить”, - запитує він якогось любителя вареників, - “кацап, що говорить по-українськи, чи хохол, що бажає дружити з кацапами”.
Бачте, як заворушилися і вже посідали за свої залізяки на форум строчить чепуху всяку. На цьому я прощаюся з вами. В київській студії разом зі мною працював Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “свобода”. Київ.
