Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 10:49

Листи на Свободу


Зиновій Фрис Листи на Свободу

Прага, 31 травня 2003 року.

Зиновій Фрис

Говорить радіо «Свобода». Передача «Листи на Свободу». Вітаю Вас, дорогі слухачі.

Розпочну передачу з найсвіжішого листа, електронного листа з Києва від Олександра. Свого повного імені автор не вказав. Взагалі, електронна пошта - це, справді, щось фантастичне, бо дає можливість буквально миттєво зв’язатися з будь-ким і будь-де, якщо, звичайно, Ви маєте доступ до Інтернету.

Так ось, електронний лист від Олександра я дістав у суботу 31 травня. Це, по суті, відгук на «Вечірню Свободу», що вийшла напередодні. В ній гості студії обговорювали діяльність уряду Віктора Януковича за перші півроку його існування.

В передачі йшлося, зокрема, і про деякі сторінки біографії пана Януковича, а точніше - про дві його судимості. Олександр з Києва пише з цього приводу:«В це тяжко повірити, але в Україні схоже проковтнули той факт, що Віктор Янукович двічі сидів у тюрмі. Ба, більше, українське суспільство виявилося настільки не зрілим, що і не хоче особливо знати про ці судимості другої, поки що, другої особи в Україні і лише тому, що Янукович вміє багато і гарно обіцяти своїм співвітчизникам.

Пан Кучма теж обіцяв стати іншим, та «віз і нині там». Мусимо пам’ятати, що Янукович є висуванцем, насамперед, Кучми. Гаранту байдуже кримінальне минуле свого підлеглого. Головне, щоб той забезпечив господарю Банкової тиху і спокійну пенсію. Можна не сумніватися, що коли Янукович стане президентом, Кучма почуватиметься не гірше, ніж Єльцин у путінській Росії.

Втім, особисто для мене, як свідомого українця, є неприйнятною сама думка про те, що людина з сумним кримінальним минулим може бути моїм президентом. Я відкидаю цю думку, бо хочу бачити на найвищій посаді цілковито, підкреслюю, цілковито чисту у всіх відношеннях людину. Переконаний, що серед вже неповних 50-ти мільйонів моїх земляків така людина знайдеться.

Не вважаю ідеальним західний світ, але згадаймо Сполучені Штати Америки, нинішнього президента Буша. Здається, не було у світі газети, чи якогось іншого засобу масової інформації, який би не написав свого часу, що Буша у молодому віці зупинила поліція, коли той був за кермом у нетверезому стані. Смішно сказати, Буш перед тим випив пляшку пива... Але це ледве не вартувало йому президентського крісла.

Чи мав би на Заході бодай один політик шанс претендувати на високу посаду, я вже не кажу про посаду президента, якби він двічі сидів у в’язниці за злочинні дії, нехай і в молоді роки? Та ніколи в світі. А в Україні влада готує собі зміну з кримінальним минулим. Це повний нонсенс, це знущання над усім святим. Тож не даваймо знущатися з нас.

Мене дивує найбільше ось що: чому наша преса практично нічого не пише про кримінальне минуле нинішнього прем’єр-міністра? На тому ж таки Заході вже б вийшла не одна книжка, а в Україні - повна тиша. Як довго ця тиша триватиме? А чи це мовчання означає, що вся преса в Україні вже під Януковичем і К?»

Зиновій Фрис

Так закінчує свого листа Олександр з Києва. Даючи цю точку зору, ми, звичайно, не можемо не дати протилежної точки зору, зокрема, представника партії «Регіони України», яку очолює нинішній прем’єр-міністр Віктор Янукович, Володимира Майстришина. У «Вечірній Свободі» у прямому ефірі 30 травня народний депутат України від «Регіонів України», голова підкомітету державного боргу Володимир Майстришин щодо кримінального минулого свого шефа, зокрема, сказав:

Володимир Майстришин

Я би просив, щоб ми дійсно не скочувались до бульварних варіантів. Давайте звернемо нашу увагу на Конституцію. Чи в конституції прописано щодо заперечення, чи не прописано? Якщо ми один раз собі дозволили про це не говорити щодо, скажімо там, можливості людини, навіть якщо вона притягалась до кримінальної відповідальності, то все – в Конституції прописано і я на цьому буду стояти.

Зиновій Фрис

Іншу точку зору в інтерв’ю для радіо «Свобода» висловив ще один народний депутат Григорій Омельченко.

Григорій Омельченко

Назвіть мені, будь ласка, нормальну цивілізовану країну світу, де б президент країни призначав двічі судимого на посаду прем’єр-міністра?

Зиновій Фрис Кажуть, що це була якась незначна судимість, незначні вчинки, до того ж, у дуже молоді роки? Що це було насправді?

Григорій Омельченко

Це були насильницькі злочини: розбійницький напад, нанесення тілесних пошкоджень. І якщо у людини в її біографії є такі плями і вона йде в політику, то повинен бути якийсь певний рівень. Такі особи не повинні займати такі високі посади, як прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністр, а тим більше, президента.

А якщо у нас така вийшла ситуація в Україні, то тепер, щоб все урівноважити треба по зонах шукати людину, яка відсиджує третю ходку і знаходити там кандидата в президенти України. Ну не може ж бути президент України двічі судимим, якщо прем’єр двічі судимий? Треба, щоб президент України був мінімум тричі судимим, тоді це буде, дійсно, пахан.

Зиновій Фрис

У цьому зв’язку, очевидно, варто нагадати точку зору голови Верховної Ради України Володимира Литвина. Після призначення пана Януковича прем’єр-міністром пан Литвин, відповідаючи на запитання кореспондентів про кримінальне минуле Януковича, зокрема, сказав:

Володимир Литвин

Я думаю, що ми живемо в демократичному суспільстві і кожен має право на отримання шансу довести свою відданість, свою спроможність працювати в загальнодержавних інтересах.

Зиновій Фрис

Відомий письменник багаторічний політв’язень Євген Сверстюк, торкаючись питання про те, чи може людина з кримінальним минулим претендувати на посаду президента, зокрема, сказав:

Євген Сверстюк

В тюрмі може сидіти і незлий чоловік. Але чи можна його вибирати президентом? Якщо він розумний, то і сам скаже: “Це не для мене”. А коли не дуже розумний, то треба нагадати йому.

Зиновій Фрис

У суботу останнього дня травня я зателефонував до Португалії до нашого слухача і автора Богдана Бандури. За фахом він інженер-конструктор. «Та, як і кілька мільйонів співвітчизників, - каже пан Богдан, - мусить поневірятися по світі, щоб заробити копійчину для себе і родини».

Пан Бандура і ті, хто поруч з ним в Португалії, не вірять, що найближчими роками в Україні може щось змінитися на краще. Богдан Бандура ти чисельні земляки хочуть створити в Португалії свою маленьку Україну. Так виникла ідея створення Асоціації українців Португалії.

10 червня має відбутися з’їзд Спілки українців Португалії. Пан Бандура виконує обов’язки голови оргкомітету. Власне з цього і розпочалася розмова з нашим слухачем Богданом Бандурою.

Богдан Бандура

Добрий день, шановні слухачі радіо «Свобода». Питання про створення у Португалії Асоціації українців назріло давно, адже нас тут більше чверті мільйона. З них лише 56 тисяч легалізованих, решта працюють нелегально.

Насамперед хочу сказати, що 24 листопада минулого року відбулися перші регіональні установчі збори північного регіону Португалії в місті Порто, де був обраний оргкомітет з скликання з’їзду Спілки українців Португалії. Я був обраний заступником голови оргкомітету, а фактично з березня виконую обов’язки голови оргкомітету. Так склалася ситуація.

З’їзд скликаємо 10 червня у священному місті Фатіма. Це приблизно географічний центр Португалії. Місце проведення - українська греко-католицька церква недалеко від Сантуарію, місця, де з’явилася Божа Матір трьом португальським дітям на початку минулого століття. Головною метою спілки є збереження нашої мови, національної самобутності українців, що перебувають у Португалії тривалий час, захист мовних і культурних надбань українського етносу на цих землях. Кінцевою метою спілки є створення тут національно-культурної меншини та визнання її урядом Португалії з усіма юридичними наслідками, що з цього витікають.

Оскільки були скарги наших громадян, що не було можливості взяти участь у минулих виборах до Верховної Ради, то ми плануємо створити виборчі комітети з числа громадян України.

Також у нас дуже багато проблем і гуманітарних. Це, насамперед, створення своєї україномовної газети. Складається так, що у найближчі 15-20 років економічна ситуація в Україні не зміниться і тому цей потік емігрантських трудових ресурсів буде продовжуватися і очевидно, що ми будемо ще тут довго працювати. Виникнуть питання про відкриття українських дитячих садків, про відкриття українських класів для наших дітей, адже вони не повинні забувати нашу рідну мову. Плануємо також в галузі економіки створення і сприяння розвитку у Португалії українського бізнесу, промисловців і підприємців, малого та середнього бізнесу, створення відділень українських банків та кас взаємодопомоги, так як це зроблено в демократичних державах Канаді, США, фінансових об’єднань, інвестиційних груп і так далі.

Оскільки португальська держава є демократичною, вона підписала відповідні Хартії Європейськ, то ми хочемо просити уряд Португалії найближчим часом і наш уряд відповідно український, щоб при можливості були легалізовані ті працівники, які тут працюють тривалий час і мають роботу. Ну, а далі буде видно.

Зиновій Фрис

На моє запитання, звідки у них кошти для проведення , зокрема, такого представницького з’їзду, пан Богдан відповів:

Богдан Бандура

Ми зверталися у першу чергу до нашого посольства, яке у питанні приміщення не могло нам допомогти, тому що у них є свій бюджет і він є дуже обмежений. Але посольство виготовило для нашого з’їзду мандати і запрошення і ми їм дуже вдячні за це.

Зверталися ми для того, щоб зробити оголошення, звернення до наших співгромадян у газету «Слово», яка має свій стиль, дуже нам всім подобається, але видає лише одну сторінку українською мовою. Раніше, правда, здається, було 2 сторінки. До речі, хочу сказати, що вони не відмовляються, ми співпрацюємо з цією газетою дуже давно. Але ми хочемо мати свою газету, своєю рідною мовою. Вважаю, що це не так складно. З часом, коли у нас будуть збиратися внески, я думаю, що це можливо.

Хотів ще додати, що у нас на з’їзд запрошені шановні в Україні і у всьому світі люди - це наші Патріархи. Ми хотіли б, щоб наш з’їзд був посвячений ними - Патріархом Філаретом і Владикою Гузарем, але не знаю, як в них складуться обставини, чи зможуть вони приїхати.

Щодо запрошень з діаспори, то ми посилали запрошення панові Аскольду Лозинському і панові Мазуру в Лондон - це голова Європейського конгресу українців. Два рази ми писали листи, але до цього часу, на жаль, відповіді поки що немає. Ми б хотіли бачити, звичайно ж, представників незалежних засобів масової інформації, в першу чергу, це представників радіо «Свобода» і інших ЗМІ.

Ми запросили на наш з’їзд шанованого нами голову Української Всесвітньої координаційної ради пана Михайла Гориня, але на даний час пан Горинь просто з банальної причини сказав, що не зможе приїхати до нас, тому що у нього не відкрита віза. На мою думку і на думку моїх друзів, для такої людини, як Михайло Горинь уряд може зробити дипломатичний паспорт, адже йому по роботі приходиться їздити практично до української діаспори всього світу. І нам дуже дивно, що отака складається ситуація, що пан Михайло Горинь не зможе відвідати наш з’їзд.

Що стосується запрошення на наш з’їзд лідера блоку пані Юлії Тимошенко, то хочу сказати, що Юлія Володимирівна виявила інтерес до нашого життя заробітчанського і якщо зможе приїде. Ми не знаємо також, як там буде з візою.

Зиновій Фрис

Ви сказали, що з чверті мільйона українців, які працюють в Португалії лише трохи більше 60 тисяч легалізувалися, а що перешкоджає іншим легалізуватися в Португалії, адже закон дозволяє це?

Богдан Бандура

Справа у тому, що якраз закон не дозволяє для тих, хто приїхав після 30 листопада 2001року. Дуже великі проблеми тут легалізуватися. Навіть, якщо є контракт і людина працює, і сплачує всі податки. Через те, що нам, багатьом нашим співгромадянам пояснюють, що нас тут приїхало аж занадто багато в таку маленьку Португалію і отже немає можливості усіх легалізувати.

Зиновій Фрис

Пане Бандура, скажіть будь ласка, справді, чому так багато українців саме в Португалії?

Богдан Бандура

Тяжко пояснити це питання. По-перше, так складається ситуація, що не лише в Португалії, до речі, я бачив інформацію, що в Іспанії працює ще більше людей. Я Вам скажу одну річ. Наприклад оці приблизно 250 тисяч наших співгромадян, які працюють нелегально, до них у влади немає претензій, якщо вони не порушують громадський порядок, не причетні до якихось кримінальних справ. Фактично, уряд їх не чіпає. І єдине питання в тому, що всі люди хочуть у законному порядку працювати, але, на жаль, на даний момент це практично не можливо.

Зиновій Фрис

А ось що каже Богдан Бандура звичайнісінький український заробітчанин про репутацію, яку мають українці в Португалії.

Богдан Бандура

Можна сказати, взагалі, нормальна (репутація). Наших людей хочуть тут брати власники підприємств. Але оця проблема з легалізацією перешкоджає навіть у тому плані, що після 30 листопада 2001року приїхали кращі спеціалісти, які раніше не могли приїхати, дипломовані професіонали, але це питання легалізації перешкоджає професійному відбору. Вже лише через те, що людина не приїхала раніше, вона мусить, або повертатися назад, або працювати на низько кваліфікованих роботах.

Зиновій Фрис

А Ви коли приїхали і де Ви працюєте?

Богдан Бандура

Я приїхав після 30 листопада і я мав попередження про те, що повинне залишити Португалію, але в мене не було коштів просто для того, щоб повернутися назад і я змушений був шукати місце, де можна було підзаробити. Звичайно, якщо ситуація не зміниться, то прийдеться десь в кінці року повертатися.

Зиновій Фрис

Яку роботу Ви виконуєте?

Богдан Бандура

Я працював на заводі важких металоконструкцій біля міста Порто, потім - в автосервісі. До речі, там сплачували податки, все в порядку було. Пізніше мені сказав патрон, що в зв’язку з тим, що ти не можеш зробити собі легалізацію, я не маю можливості тебе далі тримати. Ось така ситуація.

Зиновій Фрис

А в Україні?

Богдан Бандурає

Я був останній час головою профспілки Золочинського радіозаводу, це величезне Львівське об’єднання радіотехнічної апаратури, інженер-конструктор радіоапаратури за професією. Коли завод фактично розлетівся, то у 1994-1995 році я мабуть більше 20 разів був на заробітках у Москві, потім в Києві і у Львові. По спеціальності, звичайно, я не їздив туди, я працював будівельником.

Зиновій Фрис

У далекій Португалії на західному кінці Європи Богдан Бандура написав вірші про себе, про земляків, серця яких прагнуть в Україну, додому, до родин.

Богдан Бандура

О, Португаліє, прекрасна. Земле тайн і евкаліптів, Земле сонця, океану і дощів. Чудові люди працьовиті Рідко є таке на світі, обігріли мене радістю душі. Благословенна земле, Ти звільни мене від гіркоти моїх страждань. Я помолюся за землю ту, Тебе обрала Божа Мати нам спасіння дарувати І серце кличе мене в Фатіму святу. Працюю тяжко в цім краю, Лиш зрідка мовчки дістаю в хустинці горстку нашої землі. Я тут живу, я все тут маю, Лиш із журбою споглядаю, як на схід вертають журавлі.

Зиновій Фрис

Для Богдана Бандури з Португалії, для всіх українців, що вимушені працювати за кордоном звучить пісня у виконанні нашого слухача Анатолія Карука «Білі журавлі».

Можливо наші слухачі пам’ятають цьогорічну новорічну, в якій брала участь наша слухачка і авторка Раїса Карюк з Миргорода на Полтавщині. Мені приємно повідомити, що фрагмент з цієї передачі бере участь у конкурсі на кращий матеріал, зокрема, про людські долі. Зараз до Вашої уваги я хочу запропонувати фрагмент з фрагмента цієї передачі, що бере участь у конкурсі радіо «Свобода».

Зиновій Фрис:

Після Другої світової війни родина Карюк відправилася за кордон (батько Раїси був офіцером). Одинадцятирічну дівчинку з маленького українського міста найбільше зачарувала привітливість господарів будинку, в якому родина винаймала помешкання. І ось там Раїса, чи не вперше, сіла за рояль. І вперше за своє коротеньке життя по-справжньому захопилася Шопеном.

І досі Шопен - її улюблений композитор, її кумир, а його 7-й вальс – щось неперевершене з музичного мистецтва. Але й це не дає Раїсі спокою:

Раїса Карюк

Дожила я до пенсійного віку і стало сумно: навіщо я вчила колись, у Німеччині, сьомий вальс Шопена? І він тепер у цій провінційній Україні не потрібен. Ті, що слухали на тім світі (а в мене збереглося фото мого колеги) читаю: "Раї за сьомий вальс Шопена"....

Зиновій Фрис

І все ж, у новий, 2003-й рік Раїса Карюк вступає з добрим настроєм і з добрими надіями. Попри все...

Раїса Карюк

Собі бажаю в наступному році триматися в тому стані, що є: не втрачати надії, друзів, не розчаровуватися в людях. Мамі своїй бажаю дожити до 90-а в цьому році, дочекатися пра-правнуків. Син мій нехай буде успішним, здоровим, щасливим зі своєю дружиною та синами. Любіть, мої діти, Україну і не кидайте її в біді.

Україні – очищення! Дай, Боже, такого весняного дощу, щоб змив отой бруд, в якому опинилася Україна. Хай цей рік наблизить прихід Апостола Правди і Науки, українцям - ставати нацією, щоб люди не страждали: від тероризму, комунізму, фашизму, жлобізму, когутизму, хай проходить біль і тривога в душах людей, що прагнуть правди. Мені здається, що піснею року (а це рік вівці) буде в Україні відома нам пісня (співає):

Вівці, мої вівці, Вівці та отаро, Хто ж вас буде пасти Й грати на гітарі, Як мене не стане?

Зиновій Фрис


У своїх побажаннях не забула пані Раїса і про радіо "Свобода", яке вона називає своїм.

Раїса Карюк

Радіо "Свобода" побажаю й надалі бути носієм правди, з гумором коментувати наші події і не давати скочуватися Україні до печерного періоду. Чистого ефіру Вам і вдячних слухачів.

Зиновій Фрис

Закінчити нашу передачу я хочу листом, як завжди, незвичним листом від нашого дуже давнього і дуже вірного слухача Степана Лісового з калинівки на Вінничині.

«На схилі літ найбільше цінуєш спокій, уникаєш найменших незручностей, але буває від бездіяльності вишукуєш в навколишньому середовищі все, що може у той, чи інший спосіб завдати мені якоїсь шкоди. Як немовля криком, силкуєшся привернути увагу світу до своїх старечих проблем. Нудьга змушує нишпорити серед хаосу протиріч, аби знайти підґрунття своєму невдоволенню.

Чисте поле, на нім тополі дві, Залізна гойдалка звисає. Фотографував я Трійцю, Коли вітер зривав з дерев останні листочки І коли моросив нудний дощ. Фотографував їх у заметіль І коли іскрився під сонцем іній, Фотографував на весну, коли ожила озимина, Але все не те... Прийшов до них спекотним літнім днем, коли хліба дозріли, А гойдалки нема. Даремна ходанина, А пам’ять береже, неначе річ коштовну.

Зиновій Фрис

Дорогі слухачі, це все на сьогодні. Передача добігає кінця. В «Листах на Свободу» я зустрінуся з Вами за тиждень. Хай Вам щастить.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG