Прага, 24 травня 2003 – Західні коментатори порушують низку міжнародних тем, серед яких і далі залишається ситуація в Іраку і дискусії у справі іракської зброї масового знищення, а також недавній саміт ЄС у Греції й окремі питання порядку денного цієї наради.
Британська газета «Файненшл таймс» містить коментар двох науковців Інституту Брукінґса Іво Даалдера і Джеймса Ліндсея, які знову повертаються до дискусій у справі незнайденої в Іраку зброї масового знищення, запевнення у наявності якої послужили виправданням воєнної акції. Іракська зброя масового знищення, підкреслюють автори, стала екзаменом для Бушевої доктрини превентивного удару. Готуючись до удару, Буш заявив, що Ірак представляє серйозну і зростаючу загрозу для світу. За його словами, перед воєнною акцією, не могло бути сумніву, що багдадський режим мав на озброєнні «деякі найсмертельніші види зброї, будь- коли винайдені». Міністр оборони США Рамсфельд, веде далі «Файненшл таймс», пішов ще далі, заявивши, що американські джерела достовірно знають , де ця зброя . Тим часом три місяці після воєнної акції в Іраку не знайдено ні біологічної, ні хімічної, ні жодних елементів ядерної зброї. Тепер, замість ,чому розвідка США допустилася помилки, підкреслюють автори, президент Буш заявляє, що війна була потрібна для визволення іракського народу. Нема сумніву, іракцям буде ліпше без Саддама Гуссейна, продовжують автори коментаря. Проте навіть один з найбільших яструбів, заступник міністра оборони США Вольфовіц змушений був визнати, що усунення від влади Саддама було недостатньою причиною для воєнного удару. У демократичному суспільстві є надзвичайно важливим, підкреслюють на закінчення автори, чи люди можуть вірити, що їм кажуть їхні лідери.
Західні оглядачі порушують також проблеми коаліційних підрозділів в Іраку. У зв’язку із браком миротворчих сил тут активізують опір прорежимні елементи, свого часу наближені до диктатора. Однак, коментатор німецької газети «Ді Вельт» Ґерхард Ґнаух наводить приклад успішної миротворчої місії міжнаціональних підрозділів, передусім польських, під командуванням генерала Тишкевича, які контролюють 80 тисяч квадратних кілометрів території Іраку. Сам генерал, колишній аташе в Туреччині, який добре володіє англійською і російською, сидить у палаці Саддама відразу ж за Вавілонськими руїнами. Спочатку, пише автор, мало хто вірив в успішність миротворчої місії польських підрозділів, яких адміністрація Буша запросила до Іраку за підтримку польського уряду воєнного удару по Іраку. Проте нині польські керівники побоюються, веде далі автор, що нагорода за добру службу може виявитися для Варшави тягарем, бо замість одного року миротворчої місії польські підрозділи можуть залишитися аж на п’ять років і таким чином росте ризик, що до Польщі прибуватимуть цинкові труни з тілами військовослужбовців. Так чи інакше, закінчує коментатор, поляки пишаються участю у цій місії.
Британська газета «Файненшл таймс» містить коментар двох науковців Інституту Брукінґса Іво Даалдера і Джеймса Ліндсея, які знову повертаються до дискусій у справі незнайденої в Іраку зброї масового знищення, запевнення у наявності якої послужили виправданням воєнної акції. Іракська зброя масового знищення, підкреслюють автори, стала екзаменом для Бушевої доктрини превентивного удару. Готуючись до удару, Буш заявив, що Ірак представляє серйозну і зростаючу загрозу для світу. За його словами, перед воєнною акцією, не могло бути сумніву, що багдадський режим мав на озброєнні «деякі найсмертельніші види зброї, будь- коли винайдені». Міністр оборони США Рамсфельд, веде далі «Файненшл таймс», пішов ще далі, заявивши, що американські джерела достовірно знають , де ця зброя . Тим часом три місяці після воєнної акції в Іраку не знайдено ні біологічної, ні хімічної, ні жодних елементів ядерної зброї. Тепер, замість ,чому розвідка США допустилася помилки, підкреслюють автори, президент Буш заявляє, що війна була потрібна для визволення іракського народу. Нема сумніву, іракцям буде ліпше без Саддама Гуссейна, продовжують автори коментаря. Проте навіть один з найбільших яструбів, заступник міністра оборони США Вольфовіц змушений був визнати, що усунення від влади Саддама було недостатньою причиною для воєнного удару. У демократичному суспільстві є надзвичайно важливим, підкреслюють на закінчення автори, чи люди можуть вірити, що їм кажуть їхні лідери.
Західні оглядачі порушують також проблеми коаліційних підрозділів в Іраку. У зв’язку із браком миротворчих сил тут активізують опір прорежимні елементи, свого часу наближені до диктатора. Однак, коментатор німецької газети «Ді Вельт» Ґерхард Ґнаух наводить приклад успішної миротворчої місії міжнаціональних підрозділів, передусім польських, під командуванням генерала Тишкевича, які контролюють 80 тисяч квадратних кілометрів території Іраку. Сам генерал, колишній аташе в Туреччині, який добре володіє англійською і російською, сидить у палаці Саддама відразу ж за Вавілонськими руїнами. Спочатку, пише автор, мало хто вірив в успішність миротворчої місії польських підрозділів, яких адміністрація Буша запросила до Іраку за підтримку польського уряду воєнного удару по Іраку. Проте нині польські керівники побоюються, веде далі автор, що нагорода за добру службу може виявитися для Варшави тягарем, бо замість одного року миротворчої місії польські підрозділи можуть залишитися аж на п’ять років і таким чином росте ризик, що до Польщі прибуватимуть цинкові труни з тілами військовослужбовців. Так чи інакше, закінчує коментатор, поляки пишаються участю у цій місії.
