Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 03:30

Економічний журнал: 1. Продовження переговорів в Україні з боку представників великих нафтових компаній щодо проекту «Одеса-Броди». 2. Проблема вільних економічних зон в Україні:«за» і «проти».


Василь Зілгалов Економічний журнал: 1. Продовження переговорів в Україні з боку представників великих нафтових компаній щодо проекту «Одеса-Броди». 2. Проблема вільних економічних зон в Україні:«за» і «проти».

Прага, 15 червня 2003 року.

Василь Зілгалов

Говорить радіо «Свобода». В ефірі «Економічний журнал» - це традиційний огляд подій минулого тижня в економіці, фінансах та соціальному житті світу.

У першій частині нашого «Економічного журналу» я Вам пропоную послухати:

- продовження переговорів в Україні з боку представників великих нафтових компаній щодо проекту «Одеса-Броди»;

- проблема вільних економічних зон в Україні:«за» і «проти»:

Міжнародні переговори довкола українського нафтопроводу «Одеса-Броди» тривають. Польща вже давно проявляє велику зацікавленість у цьому проекті. Зокрема, польський міністр Марек Сівєц, який перебував в Україні, заявив минулого тижня, що українці переконали його у тому, що нафтопроводом «Одеса-Броди» має йти каспійська нафта, але змагання за цей трубопровід триває.

Український уряд відклав підписання угоди з Росією щодо транзиту нафти, розрахований на 15 років. Як заявив у середу 11 червня міністр економіки Валерій Хорошковський, спершу потрібно визначити, у якому напрямку піде нафта по трубопроводу «Одеса-Броди». За російську нафту Україну агітують представники і російської Тюменської нафтової компанії та британської «British Petroleum», які на початку року об’єднали свої нафтові активи. З прес-конференції у Києві, яка відбулася на цю тему минулого тижня, репортаж Марини Пирожук.

Марина Пирожук

Виконавчий директор Тюменської нафтової компанії (ТНК) Герман Хан каже, що у разі ухвалення Україною рішення про реверсний режим нафтопроводу «Одеса-Броди», Росія може завантажити його нафтою впродовж тижня і що ТНК має у своєму розпорядженні достатню кількість нафти для її прокачування українським нафтопроводом.

Герман Хан

Стосовно питання, що пов’язане із заповненням трубопроводу, то ми наразі не бачимо ніяких перешкод. Обговорення економічної доцільності і можливості реалізації цього проекту проходить в доволі конструктивному керунку. Ми сподіваємося, що цей процес і надалі буде йти саме так.

Марина Пирожук

Сьогодні ж тема реверсного режиму роботи нафтопроводу обговорювалася представниками компанії під час зустрічі з президентом України Леонідом Кучмою. Генріх Хан каже, що компанії Тюменської нафтової компанії та «British Petroleum», запропонували створити робочу групу для оцінки проекту реверсної роботи нафтопроводу. ТНК також має намір залучити міжнародних експертів для порівняння рентабельності реалізації проекту «Одеса-Броди» в реверсному і прямому режимі. Нагадаємо, що транспортування російської нафти нафтопроводом «Одеса-Броди» запропонувала компанія «Нафтогаз України». Однак, наразі ця пропозиція не отримала широкої підтримки, в тому числі і серед багатьох урядовців, з якими ТНК та «British Petroleum» ведуть наразі переговори.

Відповідаючи на питання журналістів, чому британська компанія підтримує російські інтереси в Україні, віце-президент групи компанії «British Petroleum» Роберт Дадлі зазначив, що його компанія дивиться на цей проект з комерційної точки зору, а не з політичної.

Роберт Дадлі

Цей проект варто розглядати з точки зору інтересів українського уряду і з точки зору можливості заробляння коштів для бюджету. З іншого боку, треба врахувати і інтереси іноземного інвестора. Якщо виявиться, що обидві сторони будуть зацікавлені комерційними можливостями проекту, то я думаю, що тут є всі підстави для того, щоб цей проект став реальним проектом. Це, звичайно, ніяк не може задовольнити тих, хто має на цей проект політичний погляд.

Василь Зілгалов

Про нафтопровід «Одеса-Броди» також йшла мова в Брюсселі. Там говорили минулого тижня саме про транспортування каспійської нафти у Європу. Про це сказав радіо «Свобода» міністр закордонних справ Анатолій Зленко, підсумовуючи свої дводенні переговори у бельгійській столиці.

Український дипломат взяв участь у конференції «Розширена Європа», зустрівся з верховним представником Європейського Союзу у справах зовнішньої політики та політики оборони Хав’єром Соланою, головою Європейської єврейської спільноти та головним рабином Рабаєю Хайкіном. І завершився візит Зленка до Брюсселя зустріччю з комісаром Європейського Союзу у справах зовнішньої політики Крісом Паттеном . Детальніше про це йдеться у матеріалі Славко Волинського.

По завершенні зустрічі Анатолія Зленка з Крісом Паттеном я попрохав міністра закордонних справ України підбити підсумки його поїздки до Брюсселя.

Анатолій Зленко

Конкретним кроком, який може бути використаний Україною для того, щоб наблизитися до Європейського Союзу або в усякому разі говорити про асоційоване членство чи отримати асоційоване членство - це буде так званий робочий план. Ми сподіваємося уже цього року ( можливо після самміту, який відбудеться на початку жовтня цього року в Україні - маю на увазі самміт Україна-Європейський Союз) він дасть чіткі повноваження щодо початку дискусій на рівні експертів щодо вироблення цього робочого плану. Я вважаю, для нас надзвичайно цікаве те, що Європейський Союз позитивно сприйняв ті переговори і той переговорний процес, який відбувається з енергетичних проблем. Я дуже радий тому, що Паттен сказав, що це займає певну нішу у роботі Європейської комісії і Європейська комісія буде дедалі більше уваги приділяти цьому питанню.

Славко Волинський

А як можна прокоментувати слова представників Європейської комісії, що нафтопровід Одеса – Броди – Плотськ - Гданськ – це є одна з енергетичних артерій Європи?

Анатолій Зленко

Саме це і спонукало Європейську комісію дати свої позитивні висновки щодо підтримки і фінансування уже на цьому першому етапі техніко-економічного обґрунтування будівництва цього нафтопроводу. Мені здається, це серйозна підтримка і справді нафтопровід має стратегічну перспективу не тільки для нашої держави, а перш за все для європейських країн. І ми відіграватимемо саме в цьому контексті позитивну роль. Що мені хотілося б ще сказати як про результат тих зустрічей і переговорів, які я мав у Європейському Союзі? Щойно я отримав серйозні запевнення з боку Кріса Паттена відносно підтримки України в наданні їй статусу країни з ринковою економікою.

Славко Волинський

Така насичена програма візиту Анатолія Зленка до Брюсселя, як зазначила речник Єврокомісії Емма Едвін, свідчить про те, що діалог між Україною і Європейським Союзом увійшов у нову фазу. Україна тепер стала безпосереднім сусідом Євросоюзу, тому необхідно форсувати виконання договору про партнерство і співпрацю.

З приводу того, що Україна стала сусідом Європейського Союзу, досить цікаве зауваження зробив посол Польщі при ЄС Марек Ґрела. Він, зокрема, зазначив, що після падіння берлінського муру кордон між Польщею і Німеччиною став кордоном між Польщею і Європейським Союзом. Тепер, мовляв, настала черга України.

Василь Зілгалов

Ще кілька років тому ідея утворення вільних економічних зон викликала в ділових колах в Україні багато ентузіазму. Тай не тільки в ділових. Начувані про ефективність таких зон в країнах Заходу, українські громадяни , ті, хто цікавиться проблемами економіки, сподівалися, що запровадження таких зон в Україні, нарешті, виведе економіку в режим її зростання. Але сталося поки що не так. З 1998 по 2000 рік було створено 11 спеціальних економічних зон. Ïхню діяльність забезпечували і регламентували 17 законів та 2 президентські укази. Поки що нестримно зростають пільги для суб’єктів підприємницької діяльності. Надходження до державної казни відстають. Як не парадоксально, спеціальні економічні зони для держави збиткові. Принаймні, цю думку поділяє багато хто з депутатів. Тему продовжує Віктор Березанець.

Віктор Березанець

Політична інтрига моменту при обговоренні діяльності спеціальних економічних зон полягає в тому, що міністр економіки Валерій Хорошковський, котрий у відповідності до свого статусу мав би активно захищати дітище уряду – спеціальні економічні зони, виступив досить критично.

Валерій Хорошковський

Cпеціальні зони ( СЗ) та території пріоритетного розвитку (ТПР) спричиняють викривлення конкурентного середовища на регіональних ринках. Більше половини всіх інвестицій в СЗ та ТПР - це перетік капіталу з інших територій України. На внутрішньому ринку реалізується майже 70% усього випуску суб’єктів спеціальних зон та територій. На відміну від держави загалом, в цих зонах та територіях відбувається уповільнення темпів залучення інвестицій. Річні темпи залучення інвестицій в СЗ-ТПР знизилися з 147% у 2000 році до 110% у 2002, а основний капітал, відповідно, - із 145 до 105%.

Віктор Березанець

Щоправда, парламентарії цього не оцінили, звинувативши міністра в обтічності висловлювань.

Оцінки самих депутатів були категоричніші. Говорить голова Комітету з питань економічної політики комуніст Станіслав Гуренко:

Станіслав Гуренко

Ідея виправдала не у нас. Ідея виправдала у розумних людей, де ідея була втілена в життя з дотриманням основних принципів і де не бігли вовну стригти, а ще вівця, як кажуть, і на ноги не сперлася.

Віктор Березанець

А у нас виправдала?

Станіслав Гуренко

Я думаю, що вона значної мірою зкомпроментована. Це було сказано і в виступі народних депутатів. Але надія не втрачена. Віктор Березанець

Народний депутат Валерій Асадчев (фракція «Наша Україна»), взагалі, вважає, що вільні економічні зони – зло для української економіки.

Валерій Асадчев

В основній своїй масі вільні економічні зони сьогодні стали злом для української економіки. А окремі з них просто не функціонують. В більшості своїй, особливо Донецька зона, це сьогодні створені для відмивання брудних грошей.

Віктор Березанець

Якщо економічні зони дають збиток державі, то чому держава мириться з цим, чому не скасує ці зони?

Валерій Асадчев

Ну, а як Ви думаєте, якщо у Донецькій зоні зійшов Донецький клан, який прийшов до влади, то буде він скасовувати?

Віктор Березанець

Сьогодні було заявлено про негативне сальдо в розмірі 680 мільйонів гривень, здається, так держава повинна якось реагувати на це?

Валерій Асадчев

А держава повинна реагувати на 300% тінізації економіки?

Віктор Березанець

Ну, і чому ж вона не реагує?

Валерій Асадчев

Чільні посадові особи годуються з цих грошей...

Віктор Березанець

Таке становище, коли-небудь зміниться?

Валерій Асадчев

Я думаю, що це має змінитися, але коли - мені це тяжко сказати. Віктор Березанець

Картина була б неповною, якби не згадати, що основний доповідач від уряду міністр економіки Хорошковський навіть не дослухав свого співдоповідача Станіслава Гуренка і залишив залу сесійних засідань. Депутати обурювалися… Ну той що?

Василь Зілгалов

Сьогодні у нашій традиційній рубриці «Українські підприємці в історії» йтиметься про історію економічного піднесення у ХІХ столітті.

Трохи більше століття тому Україна пережила найбільше в своїй історії промислове та економічне піднесення. Ми і досі їздимо прокладеними тоді залізницями, більшість заснованих тоді підприємств і сьогодні працюють, і саме тоді були зведені більшість будинків у центрах багатьох нинішніх українських міст. Про промисловий бум кінця ХІХ- початку ХХ століття на українських землях ведуть розмову історик Ігор Гирич та мій колега Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Пане Ігорю, коли почалося у ХІХ сторіччі економічне піднесення на українських землях?

Ігор Гирич

Економічне піднесення на українських землях було пов’язане із ліквідацією кріпацтва і тому можна датувати піднесення, приблизно, 60-ми роками ХІХ століття. Вони тоді були пов’язані з обробітком сільськогосподарської продукції і, в першу чергу, йдеться про цукроваріння і про продаж збіжжя. Також у цей період почався розвиток вугільної промисловості. Хоч реальний промисловий вибух відбувся саме в останнє десятиріччя ХІХ століття.

Віталій Пономарьов

Якось воно одне з одним пов’язано: обробка сільськогосподарської продукції вимагає якогось устаткування і це стимулює машинобудівництво?

Ігор Гирич

Безумовно, ми навіть можемо прослідкувати ці всі речі на прикладі напрямків залізниць, які були побудовані у цей період. Якщо сьогодні ми часто їздимо Україною, то звертаємо увагу на те, чому не прямі шляхи? Будівництво залізниць якраз йшло у тому напрямку, де виготовлялася певна продукція, яка вимагала потім вивезення. Величезне будівництво залізниць відбувається на Донбасі, на Катеринославщині і так само заводи Бобринського, Черкащина були пов’язані з цукровим виробництвом.

Віталій Пономарьов

Але якщо цукрове виробництво було сезонним, то машинобудування було постійним...

Ігор Гирич

Так, вже в 70-тих роках стало зрозуміло, що саме Україна стає центром цукрового виробництва. Це потребувало величезної кількості нової техніки. З’являється в Києві завод Гретера і Криванека, який став одним із найбільших заводів з виробництва саме продукції для цукрової промисловості.

Віталій Пономарьов

В останню третину ХІХ сторіччя починається діяльність на Донбасі Джона Юза.

Ігор Гирич

Він, взагалі, з’явився там трошки раніше, але на повну потужність запрацювали його заводи саме у цей період, бо видобуток вугілля вимагав і доповненого розвитку металургійної промисловості. Оскільки добувалося вугілля на півдні України, в східних районах, то саме там починала розвиватися і металургійна промисловість майже в тих самих регіонах.

Віталій Пономарьов

А коли розпочинається видобуток нафти у Галичині?

Ігор Гирич

Теж десь у ці часи. Австро-Угорська імперія, як і Росія розвивалися приблизно в паралельних рамках і відоме оповідання «Борислав сміється» Івана Франка, воно, власне, і пов’язане з цим бумом видобутку нафти в регіоні, де знаходиться Трускавець, Дрогобич і Борислав. Це теж приблизно 80-90-ті роки.

Віталій Пономарьов

Є ще один унікальний випадок. На цей час в Україні - це Одеська зона порто-франко.

Ігор Гирич

Розвиток Одеси, як порто-франко відбувається трошки раніше, це 40-50-ті роки. Порто-франко - це була торгова угода, яка давала можливість за рахунок торгівлі піднятися економіці регіону, безмитна торгівля. Там не було великого виробництва, але за рахунок того, що був величезний транзит товарів через цей регіон піднімається Одеса. Одеса до середини ХІХ століття, взагалі, була найбільшим містом України.

Віталій Пономарьов

І оця вся промисловість потребувала робочих рук.

Ігор Гирич

Так, але більшість виробництв були сезонні, тому може лише металургійна промисловість була постійною. Навіть в шахтах люди працювали сезонно, на виробництвах. Тому ці люди записувалися в селяни і фігурували в звітах, як сільське населення, хоча, фактично, це вже був робітничий клас.

Віталій Пономарьов

Наприкінці ХІХ сторіччя ми спостерігаємо у головних містах України також і будівельний бум.

Ігор Гирич

Будівництво будинків перетворюється на галузь прибутку. Термін такий є- «прибутковий будинок». Це давало можливість підробітку величезній кількості сільського населення навколо міст, бо всі ці будинки будувалися як правило, селянами, які приходили на час літа, бо взимку будівництво не велося.

Віталій Пономарьов

І сьогоднішній центр Одеси, Львова, Києва, Харкова, власне і збудовані під час цього буму?

Ігор Гирич

Фактично, так, бо якщо ми беремо 70-80-ті роки ХІХ століття, то вже на 13 рік було збудовано будинків в кілька разів більше, ніж було, скажімо, в 60-ті роки. Те, що ми бачимо сьогодні і кажемо, що це пам’ятки архітектури, то це, фактично, те місто, яке було створено за часи цього будівельного буму.

Віталій Пономарьов

Дякую за розмову.

Василь Зілгалов

Про те, як у світі ведуть боротьбу проти використання дитячої праці в економіці розповідає Сергій Драчук.

Сергій Драчук

12 червня, на Світовий день боротьби проти дитячої праці, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) звертає увагу на те, що наразі немає точних даних про те, скільки з тих мільйона двохсот тисяч дітей, перевезених щорічно контрабандою, походить із країн Східної Європи. За оцінками, їх десятки тисяч. І займається цим по суті організована злочинність, розповіла в інтерв’ю для Радіо Свобода речниця німецького відділку ЮНІСЕФ Гельга Кун

Гельга Кун

Це міжнародна мережа контрабандистів і ця мережа має посередників у країнах, звідки вивозить дітей. Іноді вони знають навіть конкретні родини, з якими вже розмовляли раніше і обіцяють їм: «Ваша дитина матиме добре майбутнє, коли потрапить за кордон. Так буде краще – він, чи вона зароблять там гроші й перешлють вам і всім буде тільки вигода.

Ось такі посередники привозять дітей до кордону, а там на них чекають інші люди, які використовують цих дітей на тяжкі праці, чи для сексуальної експлуатації.

Сергій Драчук

За словами Гельґи Кун, дітей іноді змушують жебрати на вулиці або ж продавати всілякі дрібниці. Увесь їхній прибуток забирають собі контрабандисти, самим дітям нічого не лишається. А діти, буває, зовсім малі – починаючи від 5, 6 чи 7 років.

Інша велика проблема, каже представниця ЮНІСЕФ, це головно трохи старші дівчата, років 11 – 12. Ïх змушують до сексуальної експлуатації й до проституції.

Контрабанда дітей роками квітла в Африці, чи Південній Америці. Нині ж, за даними дослідження ЮНІСЕФ, до групи ризику потрапляє дедалі більше дітей із відносно бідних країн Східної Європи та Балкан.

Гельґа Кун

Найбільший ризик там, де родини й діти найбідніші. Саме найбідніші країни стають головним джерелом дітей – такі, як Албанія, Румунія, чи Молдова. Але є й інші країни, де проблема постійно зростає. Можна сказати, що до таких країн високого ризику належать майже всі держави колишнього Радянського Союзу – наприклад, Україна, Білорусь, чи й Росія.

Сергій Драчук

А щоб подолати цю проблему, найважливіший крок є усвідомлення, переконані фахівці. Саме тому минулого року Міжнародна організація праці започаткувала відзначати 12 червня Світовий день боротьби проти дитячої праці. А після усвідомлення має йти тиск на контрабандистів, що перевозять і експлуатують дітей і на політиків заможніших країн, до яких дітей і везуть на працю, бо ж визискують дітей там, де є для цього ринок.

Василь Зілгалов

І на завершення, чи готові пацієнти у Словаччині платити більше за медичне обслуговування у матеріали Оксани Пеленської.

Оксана Пеленська

«Потрібно, звикати», - говорять словаки, витягаючи гроші з гаманців. Відтепер кожний похід до поліклініки, кожний рецепт, лікування в шпиталі чи виклик швидкої - це додаткові видатки з родинного бюджету. Всім громадянам Словаччини, згідно з Конституцією, гарантоване безплатне медичне обслуговування. Однак, відтепер дещо треба буде заплатити і з власної кишені. Так, новим законом про оплату окремих видів медичних послуг передбачається заплатити лікареві в поліклініці – 20 словацьких крон, це понад половина американського долара, стільки ж – за виписаний рецепт, за кожен день перебування в лікарні – 50 словацьких крон, тобто близько 2-ох доларів. А ті, хто викликає швидку допомогу, повинні знати, що за кожний кілометр до лікарні водієві треба дати 2 крони. Нині 1 долар США – це 35 словацьких крон. Від оплат звільнені тяжко і хронічно хворі, військовослужбовці термінової служби, інваліди.

З одного боку, підраховують словаки, це не так уже й багато. З іншого, якщо вам, наприклад, лікар виписує 5 рецептів на різні ліки, то це вже понад 3 долари. Для пенсіонера з пенсією 150 доларів – витрата відчутна. Додайте до цього відвідування лікаря і видатки на самі ліки – виходить вже майже третина пенсії. Про перебування у шпиталі краще й не згадувати, принаймні для більшості пенсіонерів це може означати фінансовий крах.

Перші дні чинності нового закону внесли певний хаос в роботу медичних закладів. Наприклад, часто лікарі відчували себе, як продавці в крамницях, в яких немає дрібних на видачу здачі. Медсестри бігали до сусідніх кав’ярень міняти гроші й вмовляли пацієнтів не нервуватись.

В деяких регіонах зовсім зникли традиційні черги в поліклініках, явище небувале, особливо в містах. Були й випадки, коли пацієнти категорично відмовились платити, таким у медичних послугах не відмовляли. Довезли до лікарні й пацієнтів, у котрих не було грошей заплатити за дорогу.

Запровадивши оплату за окремі види медичних послуг, уряд Словаччини передбачає отримати щорічно до казни 2 мільярди крон, це 57 мільйонів доларів, потрібних для проведення реформ у соціальний сфері. Крім цього очікується, що словаки перестануть ходити так часто до лікарів.

Зрештою, запроваджена у Словаччині практика оплати за окремі види медичних послуг існує в багатьох країнах на Заході. Як повідомили в словацькому Міністерстві охорони здоров’я, новий закон поширюється і на іноземців.

Василь Зілгалов

На цьому ми завершуємо «Економічний журнал». На все добре. Говорить радіо «Свобода».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG