Нью-Йорк, 27 червня 2003 - Точиться титанічна боротьба за приєднання робітників корпорації “Сінтас” до профспілки працівників текстильної промисловості. Чому титанічна? З необхідності вижити у нових умовах, бо профспілковий рух у Сполучених Штатах занепадає. Лише 13 % американських робітників нині об”єднані у колись всеохопну й потужну Американську федерацію праці-Конгрес виробничих профспілок. Ті часи минулися. У багатьох штатах, особливо на Півдні країни, робітники самі відмовляються від профспілок. Це завдяки зусиллям компаній, які пропонують вищу зарплату, вигідні пенсійні плани та медичне страхування за умов, якщо не буде профспілки. Так наприклад, зробила компанія “Даймлер-Крайслер” на своїх складальних конвейєрах в Алабамі, де виготовляютьть популярні всюдиходи “Мерседес” клас-М. 25 років забрало організованому профспілковому рухові, щоб об”єднати 5200 текстильників на фабриці “Fieldcrest Cannon” у Північній Кароліні. 17 років точилася боротьба 3500 текстильників за створення профспілки на фабриці “J.P. Stevens”. Отож, проблема профспілки на фабриках корпорації “Сінтас”, де працює 17 тисяч робітників, є надзвичайно важливою для майбуття усього профспілкового руху Америки, тим більше, що ця компанія провадить відверто антипрофспілкову політику, і подекуди досить успішно. На 49 фабриках корпорації робітники проголосували проти створення профспілки. Але усього в мережі “Сінтасу” - це пральні комбінати, хімчистки та пункти прокату робітничих уніформ – 365 фабрик по всій країні, і заробітки там за американськими стандартами доволі низкі – 8-9 доларів за годину.
Христина Гомес розповіла в інтерв”ю “The New York Times”, що після 13 років сортування одягу вона заробляє в “Сінтасі” 1419 доларів на місяць. Цього ледь вистачило, щоб придбати собі невелику хату за 40 метрів від залізничної колії, а медичного страхування від корпорації замало, щоб забезпечити медициною двох її дочок. “Мені соромно казати людям, що я отримую 8 доларів і 20 центів за годину. Ми потребуємо профспілки, яка допоможе нам отримати ліпшу зарплату і добре медичне страхування”, - каже міс Гомес. Американська федерація праці - Конгрес виробничих профспілок надсилає на фабрики “Сінтасу” 150 профспілкових організаторів і виділяє принаймні 3 мільйони доларів на оголошення у пресі і публікацію інформаційних буклетів. Профспілки влаштовують демонстрації біля модних кав”ярень “Starbucks”, вимагаючи, щоб ті не віддавали своєї білизни до пралень “Сінтасу”. Також намовляють найбільшу в Америці посилкову компанію UPS не замовляти “Сінтасу” уніформи для водіїв.
Що ж до корпорації, яка має прибутки майже 2,5 мільярда доларів річно, то “Сінтас” витрачає сотні тисяч доларів на консультантів з проблем праці. Вони кажуть працівникам, що профспілки сіють розбрат і зацікавлені лише у членських внесках. Боротьба триває.
Христина Гомес розповіла в інтерв”ю “The New York Times”, що після 13 років сортування одягу вона заробляє в “Сінтасі” 1419 доларів на місяць. Цього ледь вистачило, щоб придбати собі невелику хату за 40 метрів від залізничної колії, а медичного страхування від корпорації замало, щоб забезпечити медициною двох її дочок. “Мені соромно казати людям, що я отримую 8 доларів і 20 центів за годину. Ми потребуємо профспілки, яка допоможе нам отримати ліпшу зарплату і добре медичне страхування”, - каже міс Гомес. Американська федерація праці - Конгрес виробничих профспілок надсилає на фабрики “Сінтасу” 150 профспілкових організаторів і виділяє принаймні 3 мільйони доларів на оголошення у пресі і публікацію інформаційних буклетів. Профспілки влаштовують демонстрації біля модних кав”ярень “Starbucks”, вимагаючи, щоб ті не віддавали своєї білизни до пралень “Сінтасу”. Також намовляють найбільшу в Америці посилкову компанію UPS не замовляти “Сінтасу” уніформи для водіїв.
Що ж до корпорації, яка має прибутки майже 2,5 мільярда доларів річно, то “Сінтас” витрачає сотні тисяч доларів на консультантів з проблем праці. Вони кажуть працівникам, що профспілки сіють розбрат і зацікавлені лише у членських внесках. Боротьба триває.
