Прага, 28 червня 2003 року.
Сьогодні і наступні два випуски (5 і 12 липня) з Вами Зиновій Фрис.
Вітаю вас, дорогі слухачі, в суботу, 28 червня. Нинішній випуск ми повторимо в понеділок, 30 червня, о 6:05 ранку на коротких хвилях, і о 6:35 на хвилях ФМ радіо "Довіра".
Наша півгодинна передача не дозволяє, на жаль, ознайомити Вас з усіма листами, що надходять на "Свободу". Вихід, зокрема, бачу в тому, щоб пропонувати Вам листи найхарактерніші, листи, в яких ви порушуєте найболючіші, на Вашу думку, проблеми українського життя-буття.
Все в цих листах є: і радість, і біль, і втома, і натхнення, і якісь несподівані пропозиції, і поради, і побажання, і спростування, і подяки, і прогнози та заперечення... Словом, усі властиві для нас, людей, почуття. Почуття, що, власне, викликає саме життя. Свіфт свого часу сказав: “Якби людина не піддавалася почуттям, вона б ненавиділа життя і прагнула, щоб воно якомога скоріше закінчилося або ніколи б не розпочиналося”. А мудрець Бауст казав: “Якщо людина ніколи не володіє своїми почуттями, то повинна завжди володіти своїми висловлюваннями”. І як тут не згадати ще одну мудрість – “Не говори все, що знаєш, однак знай, що говориш”.
Наші слухачі знають, що вони говорять, а радше, що і для чого вони пишуть на “Свободу”. Григорій Павлович з Харкова листа починає так: “Висловлю свої думки. Може, на душі полегшає”.
Марія Чорна з Рівного зазначає з подібного приводу: “Пишу вам з однією метою – щоб мене і таких, як я, почули наші високі київські можновладці. І не просто почули, а прислухалися до нашого голосу і розпочали якісь серйозні зміни на краще” (кінець цитати). А Степан Сердюк із Миколаєва не вірить, що його думка взагалі когось цікавить (цитую): “Я міг би писати вам частіше, та навіщо? Навіть якщо мого листа почує якийсь чиновник, навіть якщо він погодиться з усім почутим, він ніяк на це не відреагує. В крайньому разі він може сказати: "Знову ця антиукраїнська “Свобода” тільки про наші негативи пише! Але ж у нас багато здобутків. Чому ці здобутки замовчуються?"
Пенсіонер Віктор Щ. з Вінниці і написав якраз з приводу здобутків, – точніше, – одного здобутку, пенсійного. Автор кепкує з приводу того, що підвищення пенсій з 1-го липня на 5 відсотків дехто в Україні називає суттєвим. “Мабуть, учневі початкових класів відомо, - пише слухач на "Свободу", - що 5 відсотків від нинішньої мізерної пенсії не є чимось істотним; коли ж доросла і грамотна людина каже про зворотнє, то вона, схоже, ще не вийшла з дитячого віку. Надсилаю вам вирізку з газети "Експрес-об’ява", в якій її автор, магістр права, з неймовірним захопленням пише про наступне підвищення пенсій, називаючи це підвищення суттєвим. Як знущання звучать його слова, що тепер максимальна пенсія становитиме 150 гривень. Ось вам і вся грандіозність – кілька нещасних гривень надбавки, один долар. Чи вони нас мають за дурнів? Я би тому магістрові права ці кілька гривень віддав, аби він мовчав і не плів усіляких дурниць у пресі. Не магістри права, не президенти і не прем’єр-міністри, а ми, пенсіонери, повинні говорити, багато це чи мало, – кілька гривень надбавки до знущальної пенсії. Так ось, я, пенсіонер, кажу: це не надбавка, це навіть не кістка псові, це просто фарс, це псевдотурбота про найнезахищеніших людей в Україні", - написав Віктор Щ. з Вінниці.
До речі, про пенсії, про пенсійну систему в Україні пишуть й інші наші слухачі. Раїса Деревицька з Шостки Сумської області пише: "У нас люди, котрі працювали 40 і 50 років, дістають подачку голодному до кружки. Моєї пенсії вистачає на 2 тижні, два ж інші тижні – порожнеча. Якщо не має підмоги з боку – вижити неможливо. Кажуть, держава не має грошей на пенсії. А звідки ж у нас тоді так багато мільйонерів? Для них гроші є, для народу – немає. Зараз нас закликають самим накопичувати собі пенсії. А де гарантія, що нас не кинуть? Як це вже було з нашими вкладами. Де ці наші гроші? Як можуть наші так звані слуги, що в парламенті, спокійно сидіти, їсти і пити? Я розумію, що радіо "Свобода" важко змінити щось на краще. Однак ви можете дати зрозуміти тим нашим тимчасовцям, що доти, доки вони не повернуть народові вклади, не дадуть народові зарплатню і пенсії, яка б бодай наблизилась до прожиткового рівня, довіри до влади не буде і близько... ". І на закінчення Раїса Деревицька з Шостки пише: "Ми живемо зараз незрозумілим життям. Минулого у нас нема, майбутнє якесь незрозуміле. Знову все зруйнували, та нічого за всі ці роки не збудували. Це ж які талановиті дядьки!!!” - написала слухачка на "Свободу". А в постскриптумі додала: "Ми є жертвами демократичного аборту".
Наша слухачка Надія Левченко з Бучі на Київщині написала листа про долю ліквідатора-чорнобильця Миколи Голубковського, котрий мешкає в селищі міського типу Гостомелі. "Він, - читаю, - інвалід 2-ї групи, на 80 відсотків втратив зір, хворі печінка, нирки, легені... Дістає Микола 179 гривень (сюди входять і три чорнобильські гривні). Пенсії ледве вистачає на ліки. Лікарі виписують рецепти на безкоштовне отримання, та в аптеці безкоштовні ліки відсутні. Ось так влада дбає про тих, хто ризикував життям, рятуючи людство від біди, якої не знала історія. І це в той час, коли українські гроші можновладці вкладають у закордонні банки, коли в Україні, як гриби, ростуть палаци новітніх князьків. Я ось про що думаю, - продовжує авторка. – Якби щось подібне, борони Боже, знову трапилося в Україні, хто, скажіть, пішов би в це пекло? Хто пошле туди своїх чоловіків, братів, синів? Та ніхто!!! Крім іншого, це має ще й суттєвий виховний момент. Ми запитуємо: чому наша молодь така жорстока? Тому й жорстока, що, крім жорстокості, ця молодь нічого не бачить".
Колективний лист від пенсіонерів з Ківерцівського району на Волині.
Вони обурюються тим, що листоноші, коли приносять пенсію, одразу ж вимагають щось купити – “хліб, конфети, кукурудзяні палички, туалетний папір. Причому товар цей не завжди свіжий”. “Шкода листонош, – пишуть автори, – бо вони мусять з собою тягти сумки з цими продуктами. І взагалі, це кримінальна справа – зобов’язувати листонош нав’язувати пенсіонерам товар. Хто це придумав? Чи не Міністерство зв’язку? На українських поштах що – мафія засіла? Пенсія і так маленька, а тут і те ще мусиш віддавати. Це ж пограбування! Куди дивиться президент, Верховна Рада?...”. “Хочу їх запитати: коли припиниться це ґвалтування пенсіонерів?” Запитують, нагадаю, пенсіонери з Ківерцівського району на Волині. За їхніми словами, цей спосіб пограбування пенсіонерів дуже поширений в їхньому, зокрема, районі.
Написала на "Свободу" Надія Коваленко з Харкова. "Я маю друга, - пише вона. – Це художник Микола Іванович Молочинський, йому 69 років. Він голова нашого клубу екслібристів, до якого входять художники-графіки Харкова. Пан Молочинський мав майстерню – відібрали, бо навіть цього не може собі дозволити український пенсіонер. А тим часом, за плечима художника – 40 років творчої діяльності, виставки в країні і за кордоном, десятки талановитих учнів, книга "Харківський книжковий знак". І ось художник залишився без майстерні, ще й борги з’явилися перед фондом нежитлового майна. Микола Іванович переніс нещодавно дві операції.
Та нова біда – судовий виконавець погрожує відібрати помешкання художника за борги перед згаданим фондом (борги з усіма штрафами складають 340 гривень). Може статися так, що Миколі Івановичу Молочинському та його дружині, також пенсіонерці, невдовзі ніде буде й голову притулити. Це при тому, що художник погано почувається, останній місяць практично не виходив з дому, він погано бачить". На закінчення Надія Коваленко з Харкова пише: "Прошу вас, представники влади, ну не поспішайте ви так відправити нас на той світ. Ми й так скоро помремо".
Рядки з листа Івана Мокрянина з Міжгір’я на Закарпатті: "Згідно з Законом "Про статус народного депутата України", пенсія нашого парламентаря становить 1127 гривень. Таким чином максимальна пенсія перевищує мінімальну в 178 разів. Це – світовий рекорд, гідний книги Гіннеса. Та Європа мовчить, бо, згідно з вимогами міжнародної конвенції пенсійне забезпечення в Україні є прогресивним: маємо не менше 40-а відсотків від середньої зарплатні, що складає десь 340 гривень. Та мало кого цікавить, що пенсійна сума ніяк не збігається з нашим прожитковим рівнем – на нинішню пенсію можна тільки животіти. Прицьому чесного підприємця обдирають як липку. Щомісяця я, як підприємець, перераховую у пенсійний фонд 32 відсотки від чистого прибутку. Плюс 34 проценти від зарплатні кожного працівника. Такого пограбування приватних підприємців, юридичних осіб, які створюють робочі місця для значного числа людей, світ не знав. Підприємці Польщі у пенсійний фонд сплачують 16 відсотків від чистого прибутку, у Чехії – 19,5, у Хорватії – 8,8 %. І, як не парадоксально, там пенсійні фонди наповнюються швидше, бо нема потреби працювати в тіньовому режимі, не треба ризикувати, бо вигідно працювати за законом. У нас все навпаки. В Україні колишні компартійні бонзи, радянські функціонери, котрі в роки незалежності стали державними службовцями і вийшли на пенсію, отримують щомісячно 500-700 гривень. Це набагато більше, ніж вони свого часу вклали у пенсійний фонд. Виходить, народ, який платить найвищі в Європі проценти у пенсійний фонд, на свої кошти утримує колишніх дармоїдів, якими були й надалі наповнені кабінети української влади". Це були лише фрагменти з листа на "Свободу" від Івана Мокрянина з Міжгір’я на Закарпатті.
Готуючи цю передачу, яка якось мимоволі вийшла з листів пенсіонерів, я зателефонував у суботу 28 червня до народного депутата України Тараса Чорновола, і, власне, з ним ми вели мову про українських пенсіонерів і про їхні пенсії. До вашої уваги фрагменти цієї розмови.
Слухачі в своїх листах нарікають, зокрема, на депутатів, скаржаться, що вони не дбають про пенсіонерів, бо, мовляв, це в їхній силі підвищити пенсії, щоб жилося їм якось краще. Що залежить, а що не залежить від народних депутатів, пане Тарасе, коли ми говоримо про пенсії?
Тарас Чорновіл
Безумовно, що депутатів є за що критикувати, але... По-перше, сказати що зовсім Верховна Рада не дбає про це питання - це було б все таки погрішити проти істини. Наприклад, один з останніх законів, який страшно обурював уряд наш, це закон про підвищення рівня мінімальної пенсії. Це закон, який її принаймні вдвічі підвищив. Зараз у нас все одно абсолютно некоректно навіть говорити цю цифру - 70 гривень. Але попередня була на рівні 40 гривень. Тому дещо робиться, і є пенсіонери в нас, які отримують по кілька тисяч. Найбільша пенсія в Україні, як мені відомо, сягає 18 тисяч гривень на місяць. Це просто знущання, інакше його не назвеш. Але попри те все певні законодавчі зміни робляться. Потрібно не забути одну річ – що іноді під красивою упаковкою продають дуже непридатний і поганий товар, саме в пенсійному забезпеченні.
Коли нам зараз пропонують ухвалити “Закон про недержавне пенсійне страхування”, який загалом потрібний, необхідний, і ми будемо однозначно голосувати за нього, коли він буде адекватним, то зараз під цим виглядом пропонується черговий траст, куди можна вкласти гроші. Й вони згорять так само, як в інших фінансових пірамідах. Тому іноді наша відмова голосувати за деякі наші закони пов’язана саме з тим, що під гарною назвою пропонують дуже погане. Є ще момент, який не залежить від депутатів. Це є реальне спрямування коштів, якими відає уряд.
Уряд сьогодні достатньо відверто (і Перший віце-прем’єр, який і виконує роль міністра фінансів, Микола Азаров, – той взагалі у брутальній формі) заявляє: Верховна Рада перевищує свої повноваження, вимагає надати ті гроші, які уряд просто надавати не буде!
Зневага до позиції Верховної Ради і до потреб цих людей просто вражає. Я вважаю, що пенсійні закони мають бути захищеними і йти в першу чергу. А далі уряд має вишукувати ті гроші. Це реально, – сьогодні є ці кошти в державі.
Зиновій Фрис
Пане Чорновіл, наш слухач з Міжгір’я на Закарпатті Іван Мокрянин підрахував, що пенсія народного депутата України в 178 разів більша від мінімальної пенсії пересічного українського громадянина, пенсіонера.
Тарас Чорновіл
Я не вдавався в ці всі деталі точно. Вона дуже висока, непомірно висока як для нинішнього стану в державі. Понад тисячу гривень вона не сягає, це трошки перебільшення. Порівняно з мінімальною пенсією вона перевищує її все ж таки більше, ніж в кільканадцять разів: мінімальна зараз пенсія – 70 гривень, тобто депутатська, можна рахувати, в 15-20 разів перевищує. Тут є свої певні спотворення, які закликав цей чоловік, але річ у тому, що справді в той момент, коли основна маса людей дістають наднизькі пенсії, ті пенсії, які є в депутатів, вони є некоректними.
Хоча на майбутнє, я переконаний, коли буде нормальна пенсія за віком, нормальна пенсія за стажем, потрібно буде підвищувати і пенсії для тих людей, які виконують функції державної служби, наукові пенсії тощо. Тобто це все треба розглядати в комплексі, не може бути надмірно великих розривів між мінімальною і максимальною пенсіями, які виплачуються в державі.
Зиновій Фрис
Пане Чорновіл, інші наші слухачі, зокрема, з Ківерцівського району, скаржаться і запитують, куди дивиться Верховна Рада, Президент, коли дивні речі відбуваються у їхньому, зокрема, Ківерцівському районі. Йдеться про те, що листоноші, коли розносить пенсії, приносять водночас якісь товари і ледве не в обов’язковій формі змушують їх купувати ці товари, часом це вже не дуже свіжі якісь продукти. Чи щось відомо Вам, як народному депутатові, і чи можна якось змінити ситуацію?
Тарас Чорновіл
Я не один раз чув про ці факти, але, на жаль, скільки разів я не звертався в тих випадках, щоб люди дали хоч якесь підтвердження, після того люди уникають ці підтвердження давати.
Подібні дії є звичайним прямим кримінальним злочином. Інша річ, що я тільки остерігаюся, що якщо все-таки нам вдасться виловити факт цього злочину, – щоб не потерпіли ті люди, які в даному випадку виконавцями і заручниками чиєїсь злої волі. Ті ж самі поштарі, які в принципі нічим не винні, бо їх просто зобов’язують: не зробите отакого плану, не продасте стільки-то товару, який нікому не потрібний, але який зав’язаний на якомусь мафіозі, який є в родинних зв’язках чи знайомстві, скажімо, з директором Пенсійного фонду місцевого або пошти, то втратите роботу. І починається оце замкнуте порочне коло. Однозначно, якщо є такі факти, – треба їх розслідувати, це є достатня підстава не тільки для звільнення з роботи посадовця, який цим займається, але навіть для притягнення до кримінальної відповідальності.
Зиновій Фрис
З 1 липня підвищується пенсія, вона становитиме не 141.90, як зараз, а 150 гривень, і всі ми є свідками різкого підвищення цін на продукти харчування, зокрема, – на борошно, інші продукти. Ціна гречки, скажімо, вже в деяких містах сягає семи з половиною гривень, тобто те підвищення на 8 гривень десять копійок – це, практично, один кілограм гречки. Що Ви скажете з цього приводу?
Тарас Чорновіл
Що стосується саме підвищення пенсій, то ми зараз заклали законом підвищення мінімальної пенсії, внаслідок чого всі пенсії мають зрости значно більше, не на цих вісім гривень, а фактично це можна оцінювати зростання в два рази, після того хіба що, як цей закон підпише Президент. Очікую, що не здивуюся, якщо буде вето. Буквально минулого тижня, якщо мене не зраджує пам’ять, ми ухвалили, проголосували цей закон в цілому. Але те підвищення пенсії, яке зараз запропоновано, оце поетапне, незначне, - воно дійсно є дуже схематичним, дрібним, і реального результату не дасть для того, щоб це відчули самі пенсіонери. Що стосується зростання цін на продукти, воно не пов’язане з тим, що підросли пенсії, мовляв, більше грошей на це пішло, і там ніби роздруковують якісь гроші. Насправді це – абсолютно штучний процес. В Україні виникли певні перебої з певною кількістю продуктів, але вже вони закуплені в достатній кількості, і ціни мали б зберегтися на тому самому рівні, якби в цьому ажіотажі не були зацікавлені саме державні службовці, чиновники вищого рівня в регіонах та й самому Києві - в тому, щоб достатньо серйозно нагріти руки. Тому що створюється дійсно цінова вилка, коли реально собівартість продуктів на сьогоднішній день і та ціна, за якою їх зараз відпускають, абсолютно між собою не адекватні.
Зиновій Фрис
Що б Ви хотіли побажати пенсіонерам? Їхня ситуація, їхнє життя, судячи з усього, є дуже й дуже нелегким, і якісь не просто, очевидно, їм потрібні слова, порожні слова, а слова, сповнені якогось бодай реального оптимізму.
Що би Ви могли сказати як представник парламенту і як представник блоку «Наша Україна»?
Тарас Чорновіл
Побажати можна дуже багато, і я прекрасно уявляю, які б мали бути побажання. Це, насамперед, – відповідальної влади, яка відповідає не перед своїми інтересами і своїми зверхниками, а дійсно перед тими людьми, які цій владі дають право правити країною. Але, на превеликий жаль, я і мій блок представляємо не цю Верховну Раду, а меншу частину Верховної Ради. Ми не представляємо позиції Президента, який може в будь-який момент заблокувати будь-яку соціальну ініціативу. Дай нам Боже, щоби швидше вдалося оцей потік, лавину аморальності зупинити в Україні і вирости на світ божий, і ті кошти, які необхідні і для пенсіонерів, і для вчителів, і для лікарів, і для працівників культури, відновити просто реальну, нормальну справедливість. В Україні сьогодні є ресурс для цього. Отой ще один бюджет держави, який є в ціні, – він більше ніж достатній для того, щоб підняти рівень пенсій до абсолютно нормального рівня для життя людини.
Зиновій Фрис
І ще один лист від пенсіонера Олексія Коссе з Донеччини. Йому 73 роки, він 42 роки відпрацював в галузі сільського господарства. "Є одна тема, - пише автор, - яку влада боїться висвітлювати. Це питання про пенсії. Пенсійне законодавство України – це таємна зона. Є категорії, що дістають в 10-20 разів більшу пенсію, ніж та основна маса, яку заколисують абсолютним мізером, – 141гривня... На кожному кроці – парадокси безглуздої та безсоромної пенсійної системи. Лікар, котрий лікував людей, дістає вдвічі-втричі меншу пенсію, ніж лікар, що переглядав папірці в відділі охорони здоров’я. Доярка, котра тяжко працювала все своє життя, має набагато меншу пенсію, ніж чиновник, котрий збирав зведення з надоїв молока в управлінні сільського господарства. Володимир Яворівський якось сказав, що письменник Павло Загребельний має пенсію меншу, ніж "учений", який захистив дисертацію з його творчості". І ще така цитата з листа Олексія Коссе з Донеччини: "Метушня навколо пенсійної реформи, всі балачки про так звану накопичувальну систему – це лицемірство, бажання зберегти діючу злодійську пенсійну систему. Судячи з виступів можновладців, цю систему хочуть увіковічнити".
На тему пенсії є чимало висловлювань, афоризмів. І ось деякі з них:
Краще дожити до малої пенсії, ніж не дожити до великої.
Жити на пенсії було б чудово, якби знати, як тратити час, не витрачаючи грошей.
Скажи мені, хто дружить з тобою після виходу на пенсію, і я скажу тобі, що ти за людина.
Перший віце-прем’єр-міністр України Микола Азаров, виступаючи з приводу різкого подорожчання цін на товари першої необхідності (а це найбільше відчули пенсіонери), заявив, що найближчим часом Кабмін закупить всі необхідні товари і забезпечить потреби ринку. «Звертаюся до громадян, - сказав Азаров, - із закликом зберегти гроші, не робити невиправданих покупок і повірити уряду, що він тримає ситуацію під контролем. Ажіотаж, - провадив він далі, - це є абсолютно тимчасове, ненормальне явище. Коли запаси будуть створені і ціни на продукти впадуть, громадяни будуть думати, що здійснили помилку, віддавши свої скромні збереження спекулянтам».
Зі свого боку, Юлія Тимошенко, аналізуючи ситуацію, що склалася навколо цін на товари першої необхідності, заявила в інтерв’ю журналістам: «Я зрозуміла, що просто людям ніхто вчасно не пояснює реальну ситуацію в Україні, яка стосується забезпечення продуктами харчування. Мені здається, що саме від того, що інформація відсутня, люди мають якісь чутки і намагаються просто якось застрахувати своє життя. Зараз час уряду, час президенту виступати не з якихось абсолютно штучних політичних питань, а час президенту виступити і заспокоїти людей. Коли таке відбувається сьогодні в сільському господарстві, на наших полях, люди не орієнтуються і не розуміють, що робити.
До речі, ми вже шостий тиждень ставимо у Верховній Раді питання заслухати аграрний комплекс, заслухати Прем’єр-міністра стосовно того, що розгортається з продовольчою темою в Україні. На жаль, жодного разу більшість не проголосувала для того, щоб з’ясувати це питання і отримати чіткі відповіді для суспільства. Але я хотіла б сказати для тих, хто зараз слухає: ніякої паніки, ніякого ажіотажу! Бо будь-який ажіотаж і будь-яка паніка викликають надзвичайні процеси, які вже виходять з-під контрою і є абсолютно руйнівними. Просто хочеться, щоб це не від мене, людини, яка далека від виконавчої влади, люди чули, а від людей, які можуть конкретні цифри дати, щоб люди просто не нервувалися».
Отже, дорогі наші слухачі, дорогі наші пенсіонери, і представник влади, і представник опозиції закликають зберігати спокій. Ажіотаж і паніка, кажуть вони, не найкращі радники в ситуації, що складається сьогодні в Україні.
А закінчити нашу передачу хочу поетичними рядками Богдана Козія з Яворівського району на Львівщині:
Україна – не абстракція, Не парламент і не фракція, Україна – це мій дім, Вільна праця – щастя всім!
Сьогодні і наступні два випуски (5 і 12 липня) з Вами Зиновій Фрис.
Вітаю вас, дорогі слухачі, в суботу, 28 червня. Нинішній випуск ми повторимо в понеділок, 30 червня, о 6:05 ранку на коротких хвилях, і о 6:35 на хвилях ФМ радіо "Довіра".
Наша півгодинна передача не дозволяє, на жаль, ознайомити Вас з усіма листами, що надходять на "Свободу". Вихід, зокрема, бачу в тому, щоб пропонувати Вам листи найхарактерніші, листи, в яких ви порушуєте найболючіші, на Вашу думку, проблеми українського життя-буття.
Все в цих листах є: і радість, і біль, і втома, і натхнення, і якісь несподівані пропозиції, і поради, і побажання, і спростування, і подяки, і прогнози та заперечення... Словом, усі властиві для нас, людей, почуття. Почуття, що, власне, викликає саме життя. Свіфт свого часу сказав: “Якби людина не піддавалася почуттям, вона б ненавиділа життя і прагнула, щоб воно якомога скоріше закінчилося або ніколи б не розпочиналося”. А мудрець Бауст казав: “Якщо людина ніколи не володіє своїми почуттями, то повинна завжди володіти своїми висловлюваннями”. І як тут не згадати ще одну мудрість – “Не говори все, що знаєш, однак знай, що говориш”.
Наші слухачі знають, що вони говорять, а радше, що і для чого вони пишуть на “Свободу”. Григорій Павлович з Харкова листа починає так: “Висловлю свої думки. Може, на душі полегшає”.
Марія Чорна з Рівного зазначає з подібного приводу: “Пишу вам з однією метою – щоб мене і таких, як я, почули наші високі київські можновладці. І не просто почули, а прислухалися до нашого голосу і розпочали якісь серйозні зміни на краще” (кінець цитати). А Степан Сердюк із Миколаєва не вірить, що його думка взагалі когось цікавить (цитую): “Я міг би писати вам частіше, та навіщо? Навіть якщо мого листа почує якийсь чиновник, навіть якщо він погодиться з усім почутим, він ніяк на це не відреагує. В крайньому разі він може сказати: "Знову ця антиукраїнська “Свобода” тільки про наші негативи пише! Але ж у нас багато здобутків. Чому ці здобутки замовчуються?"
Пенсіонер Віктор Щ. з Вінниці і написав якраз з приводу здобутків, – точніше, – одного здобутку, пенсійного. Автор кепкує з приводу того, що підвищення пенсій з 1-го липня на 5 відсотків дехто в Україні називає суттєвим. “Мабуть, учневі початкових класів відомо, - пише слухач на "Свободу", - що 5 відсотків від нинішньої мізерної пенсії не є чимось істотним; коли ж доросла і грамотна людина каже про зворотнє, то вона, схоже, ще не вийшла з дитячого віку. Надсилаю вам вирізку з газети "Експрес-об’ява", в якій її автор, магістр права, з неймовірним захопленням пише про наступне підвищення пенсій, називаючи це підвищення суттєвим. Як знущання звучать його слова, що тепер максимальна пенсія становитиме 150 гривень. Ось вам і вся грандіозність – кілька нещасних гривень надбавки, один долар. Чи вони нас мають за дурнів? Я би тому магістрові права ці кілька гривень віддав, аби він мовчав і не плів усіляких дурниць у пресі. Не магістри права, не президенти і не прем’єр-міністри, а ми, пенсіонери, повинні говорити, багато це чи мало, – кілька гривень надбавки до знущальної пенсії. Так ось, я, пенсіонер, кажу: це не надбавка, це навіть не кістка псові, це просто фарс, це псевдотурбота про найнезахищеніших людей в Україні", - написав Віктор Щ. з Вінниці.
До речі, про пенсії, про пенсійну систему в Україні пишуть й інші наші слухачі. Раїса Деревицька з Шостки Сумської області пише: "У нас люди, котрі працювали 40 і 50 років, дістають подачку голодному до кружки. Моєї пенсії вистачає на 2 тижні, два ж інші тижні – порожнеча. Якщо не має підмоги з боку – вижити неможливо. Кажуть, держава не має грошей на пенсії. А звідки ж у нас тоді так багато мільйонерів? Для них гроші є, для народу – немає. Зараз нас закликають самим накопичувати собі пенсії. А де гарантія, що нас не кинуть? Як це вже було з нашими вкладами. Де ці наші гроші? Як можуть наші так звані слуги, що в парламенті, спокійно сидіти, їсти і пити? Я розумію, що радіо "Свобода" важко змінити щось на краще. Однак ви можете дати зрозуміти тим нашим тимчасовцям, що доти, доки вони не повернуть народові вклади, не дадуть народові зарплатню і пенсії, яка б бодай наблизилась до прожиткового рівня, довіри до влади не буде і близько... ". І на закінчення Раїса Деревицька з Шостки пише: "Ми живемо зараз незрозумілим життям. Минулого у нас нема, майбутнє якесь незрозуміле. Знову все зруйнували, та нічого за всі ці роки не збудували. Це ж які талановиті дядьки!!!” - написала слухачка на "Свободу". А в постскриптумі додала: "Ми є жертвами демократичного аборту".
Наша слухачка Надія Левченко з Бучі на Київщині написала листа про долю ліквідатора-чорнобильця Миколи Голубковського, котрий мешкає в селищі міського типу Гостомелі. "Він, - читаю, - інвалід 2-ї групи, на 80 відсотків втратив зір, хворі печінка, нирки, легені... Дістає Микола 179 гривень (сюди входять і три чорнобильські гривні). Пенсії ледве вистачає на ліки. Лікарі виписують рецепти на безкоштовне отримання, та в аптеці безкоштовні ліки відсутні. Ось так влада дбає про тих, хто ризикував життям, рятуючи людство від біди, якої не знала історія. І це в той час, коли українські гроші можновладці вкладають у закордонні банки, коли в Україні, як гриби, ростуть палаци новітніх князьків. Я ось про що думаю, - продовжує авторка. – Якби щось подібне, борони Боже, знову трапилося в Україні, хто, скажіть, пішов би в це пекло? Хто пошле туди своїх чоловіків, братів, синів? Та ніхто!!! Крім іншого, це має ще й суттєвий виховний момент. Ми запитуємо: чому наша молодь така жорстока? Тому й жорстока, що, крім жорстокості, ця молодь нічого не бачить".
Колективний лист від пенсіонерів з Ківерцівського району на Волині.
Вони обурюються тим, що листоноші, коли приносять пенсію, одразу ж вимагають щось купити – “хліб, конфети, кукурудзяні палички, туалетний папір. Причому товар цей не завжди свіжий”. “Шкода листонош, – пишуть автори, – бо вони мусять з собою тягти сумки з цими продуктами. І взагалі, це кримінальна справа – зобов’язувати листонош нав’язувати пенсіонерам товар. Хто це придумав? Чи не Міністерство зв’язку? На українських поштах що – мафія засіла? Пенсія і так маленька, а тут і те ще мусиш віддавати. Це ж пограбування! Куди дивиться президент, Верховна Рада?...”. “Хочу їх запитати: коли припиниться це ґвалтування пенсіонерів?” Запитують, нагадаю, пенсіонери з Ківерцівського району на Волині. За їхніми словами, цей спосіб пограбування пенсіонерів дуже поширений в їхньому, зокрема, районі.
Написала на "Свободу" Надія Коваленко з Харкова. "Я маю друга, - пише вона. – Це художник Микола Іванович Молочинський, йому 69 років. Він голова нашого клубу екслібристів, до якого входять художники-графіки Харкова. Пан Молочинський мав майстерню – відібрали, бо навіть цього не може собі дозволити український пенсіонер. А тим часом, за плечима художника – 40 років творчої діяльності, виставки в країні і за кордоном, десятки талановитих учнів, книга "Харківський книжковий знак". І ось художник залишився без майстерні, ще й борги з’явилися перед фондом нежитлового майна. Микола Іванович переніс нещодавно дві операції.
Та нова біда – судовий виконавець погрожує відібрати помешкання художника за борги перед згаданим фондом (борги з усіма штрафами складають 340 гривень). Може статися так, що Миколі Івановичу Молочинському та його дружині, також пенсіонерці, невдовзі ніде буде й голову притулити. Це при тому, що художник погано почувається, останній місяць практично не виходив з дому, він погано бачить". На закінчення Надія Коваленко з Харкова пише: "Прошу вас, представники влади, ну не поспішайте ви так відправити нас на той світ. Ми й так скоро помремо".
Рядки з листа Івана Мокрянина з Міжгір’я на Закарпатті: "Згідно з Законом "Про статус народного депутата України", пенсія нашого парламентаря становить 1127 гривень. Таким чином максимальна пенсія перевищує мінімальну в 178 разів. Це – світовий рекорд, гідний книги Гіннеса. Та Європа мовчить, бо, згідно з вимогами міжнародної конвенції пенсійне забезпечення в Україні є прогресивним: маємо не менше 40-а відсотків від середньої зарплатні, що складає десь 340 гривень. Та мало кого цікавить, що пенсійна сума ніяк не збігається з нашим прожитковим рівнем – на нинішню пенсію можна тільки животіти. Прицьому чесного підприємця обдирають як липку. Щомісяця я, як підприємець, перераховую у пенсійний фонд 32 відсотки від чистого прибутку. Плюс 34 проценти від зарплатні кожного працівника. Такого пограбування приватних підприємців, юридичних осіб, які створюють робочі місця для значного числа людей, світ не знав. Підприємці Польщі у пенсійний фонд сплачують 16 відсотків від чистого прибутку, у Чехії – 19,5, у Хорватії – 8,8 %. І, як не парадоксально, там пенсійні фонди наповнюються швидше, бо нема потреби працювати в тіньовому режимі, не треба ризикувати, бо вигідно працювати за законом. У нас все навпаки. В Україні колишні компартійні бонзи, радянські функціонери, котрі в роки незалежності стали державними службовцями і вийшли на пенсію, отримують щомісячно 500-700 гривень. Це набагато більше, ніж вони свого часу вклали у пенсійний фонд. Виходить, народ, який платить найвищі в Європі проценти у пенсійний фонд, на свої кошти утримує колишніх дармоїдів, якими були й надалі наповнені кабінети української влади". Це були лише фрагменти з листа на "Свободу" від Івана Мокрянина з Міжгір’я на Закарпатті.
Готуючи цю передачу, яка якось мимоволі вийшла з листів пенсіонерів, я зателефонував у суботу 28 червня до народного депутата України Тараса Чорновола, і, власне, з ним ми вели мову про українських пенсіонерів і про їхні пенсії. До вашої уваги фрагменти цієї розмови.
Слухачі в своїх листах нарікають, зокрема, на депутатів, скаржаться, що вони не дбають про пенсіонерів, бо, мовляв, це в їхній силі підвищити пенсії, щоб жилося їм якось краще. Що залежить, а що не залежить від народних депутатів, пане Тарасе, коли ми говоримо про пенсії?
Тарас Чорновіл
Безумовно, що депутатів є за що критикувати, але... По-перше, сказати що зовсім Верховна Рада не дбає про це питання - це було б все таки погрішити проти істини. Наприклад, один з останніх законів, який страшно обурював уряд наш, це закон про підвищення рівня мінімальної пенсії. Це закон, який її принаймні вдвічі підвищив. Зараз у нас все одно абсолютно некоректно навіть говорити цю цифру - 70 гривень. Але попередня була на рівні 40 гривень. Тому дещо робиться, і є пенсіонери в нас, які отримують по кілька тисяч. Найбільша пенсія в Україні, як мені відомо, сягає 18 тисяч гривень на місяць. Це просто знущання, інакше його не назвеш. Але попри те все певні законодавчі зміни робляться. Потрібно не забути одну річ – що іноді під красивою упаковкою продають дуже непридатний і поганий товар, саме в пенсійному забезпеченні.
Коли нам зараз пропонують ухвалити “Закон про недержавне пенсійне страхування”, який загалом потрібний, необхідний, і ми будемо однозначно голосувати за нього, коли він буде адекватним, то зараз під цим виглядом пропонується черговий траст, куди можна вкласти гроші. Й вони згорять так само, як в інших фінансових пірамідах. Тому іноді наша відмова голосувати за деякі наші закони пов’язана саме з тим, що під гарною назвою пропонують дуже погане. Є ще момент, який не залежить від депутатів. Це є реальне спрямування коштів, якими відає уряд.
Уряд сьогодні достатньо відверто (і Перший віце-прем’єр, який і виконує роль міністра фінансів, Микола Азаров, – той взагалі у брутальній формі) заявляє: Верховна Рада перевищує свої повноваження, вимагає надати ті гроші, які уряд просто надавати не буде!
Зневага до позиції Верховної Ради і до потреб цих людей просто вражає. Я вважаю, що пенсійні закони мають бути захищеними і йти в першу чергу. А далі уряд має вишукувати ті гроші. Це реально, – сьогодні є ці кошти в державі.
Зиновій Фрис
Пане Чорновіл, наш слухач з Міжгір’я на Закарпатті Іван Мокрянин підрахував, що пенсія народного депутата України в 178 разів більша від мінімальної пенсії пересічного українського громадянина, пенсіонера.
Тарас Чорновіл
Я не вдавався в ці всі деталі точно. Вона дуже висока, непомірно висока як для нинішнього стану в державі. Понад тисячу гривень вона не сягає, це трошки перебільшення. Порівняно з мінімальною пенсією вона перевищує її все ж таки більше, ніж в кільканадцять разів: мінімальна зараз пенсія – 70 гривень, тобто депутатська, можна рахувати, в 15-20 разів перевищує. Тут є свої певні спотворення, які закликав цей чоловік, але річ у тому, що справді в той момент, коли основна маса людей дістають наднизькі пенсії, ті пенсії, які є в депутатів, вони є некоректними.
Хоча на майбутнє, я переконаний, коли буде нормальна пенсія за віком, нормальна пенсія за стажем, потрібно буде підвищувати і пенсії для тих людей, які виконують функції державної служби, наукові пенсії тощо. Тобто це все треба розглядати в комплексі, не може бути надмірно великих розривів між мінімальною і максимальною пенсіями, які виплачуються в державі.
Зиновій Фрис
Пане Чорновіл, інші наші слухачі, зокрема, з Ківерцівського району, скаржаться і запитують, куди дивиться Верховна Рада, Президент, коли дивні речі відбуваються у їхньому, зокрема, Ківерцівському районі. Йдеться про те, що листоноші, коли розносить пенсії, приносять водночас якісь товари і ледве не в обов’язковій формі змушують їх купувати ці товари, часом це вже не дуже свіжі якісь продукти. Чи щось відомо Вам, як народному депутатові, і чи можна якось змінити ситуацію?
Тарас Чорновіл
Я не один раз чув про ці факти, але, на жаль, скільки разів я не звертався в тих випадках, щоб люди дали хоч якесь підтвердження, після того люди уникають ці підтвердження давати.
Подібні дії є звичайним прямим кримінальним злочином. Інша річ, що я тільки остерігаюся, що якщо все-таки нам вдасться виловити факт цього злочину, – щоб не потерпіли ті люди, які в даному випадку виконавцями і заручниками чиєїсь злої волі. Ті ж самі поштарі, які в принципі нічим не винні, бо їх просто зобов’язують: не зробите отакого плану, не продасте стільки-то товару, який нікому не потрібний, але який зав’язаний на якомусь мафіозі, який є в родинних зв’язках чи знайомстві, скажімо, з директором Пенсійного фонду місцевого або пошти, то втратите роботу. І починається оце замкнуте порочне коло. Однозначно, якщо є такі факти, – треба їх розслідувати, це є достатня підстава не тільки для звільнення з роботи посадовця, який цим займається, але навіть для притягнення до кримінальної відповідальності.
Зиновій Фрис
З 1 липня підвищується пенсія, вона становитиме не 141.90, як зараз, а 150 гривень, і всі ми є свідками різкого підвищення цін на продукти харчування, зокрема, – на борошно, інші продукти. Ціна гречки, скажімо, вже в деяких містах сягає семи з половиною гривень, тобто те підвищення на 8 гривень десять копійок – це, практично, один кілограм гречки. Що Ви скажете з цього приводу?
Тарас Чорновіл
Що стосується саме підвищення пенсій, то ми зараз заклали законом підвищення мінімальної пенсії, внаслідок чого всі пенсії мають зрости значно більше, не на цих вісім гривень, а фактично це можна оцінювати зростання в два рази, після того хіба що, як цей закон підпише Президент. Очікую, що не здивуюся, якщо буде вето. Буквально минулого тижня, якщо мене не зраджує пам’ять, ми ухвалили, проголосували цей закон в цілому. Але те підвищення пенсії, яке зараз запропоновано, оце поетапне, незначне, - воно дійсно є дуже схематичним, дрібним, і реального результату не дасть для того, щоб це відчули самі пенсіонери. Що стосується зростання цін на продукти, воно не пов’язане з тим, що підросли пенсії, мовляв, більше грошей на це пішло, і там ніби роздруковують якісь гроші. Насправді це – абсолютно штучний процес. В Україні виникли певні перебої з певною кількістю продуктів, але вже вони закуплені в достатній кількості, і ціни мали б зберегтися на тому самому рівні, якби в цьому ажіотажі не були зацікавлені саме державні службовці, чиновники вищого рівня в регіонах та й самому Києві - в тому, щоб достатньо серйозно нагріти руки. Тому що створюється дійсно цінова вилка, коли реально собівартість продуктів на сьогоднішній день і та ціна, за якою їх зараз відпускають, абсолютно між собою не адекватні.
Зиновій Фрис
Що б Ви хотіли побажати пенсіонерам? Їхня ситуація, їхнє життя, судячи з усього, є дуже й дуже нелегким, і якісь не просто, очевидно, їм потрібні слова, порожні слова, а слова, сповнені якогось бодай реального оптимізму.
Що би Ви могли сказати як представник парламенту і як представник блоку «Наша Україна»?
Тарас Чорновіл
Побажати можна дуже багато, і я прекрасно уявляю, які б мали бути побажання. Це, насамперед, – відповідальної влади, яка відповідає не перед своїми інтересами і своїми зверхниками, а дійсно перед тими людьми, які цій владі дають право правити країною. Але, на превеликий жаль, я і мій блок представляємо не цю Верховну Раду, а меншу частину Верховної Ради. Ми не представляємо позиції Президента, який може в будь-який момент заблокувати будь-яку соціальну ініціативу. Дай нам Боже, щоби швидше вдалося оцей потік, лавину аморальності зупинити в Україні і вирости на світ божий, і ті кошти, які необхідні і для пенсіонерів, і для вчителів, і для лікарів, і для працівників культури, відновити просто реальну, нормальну справедливість. В Україні сьогодні є ресурс для цього. Отой ще один бюджет держави, який є в ціні, – він більше ніж достатній для того, щоб підняти рівень пенсій до абсолютно нормального рівня для життя людини.
Зиновій Фрис
І ще один лист від пенсіонера Олексія Коссе з Донеччини. Йому 73 роки, він 42 роки відпрацював в галузі сільського господарства. "Є одна тема, - пише автор, - яку влада боїться висвітлювати. Це питання про пенсії. Пенсійне законодавство України – це таємна зона. Є категорії, що дістають в 10-20 разів більшу пенсію, ніж та основна маса, яку заколисують абсолютним мізером, – 141гривня... На кожному кроці – парадокси безглуздої та безсоромної пенсійної системи. Лікар, котрий лікував людей, дістає вдвічі-втричі меншу пенсію, ніж лікар, що переглядав папірці в відділі охорони здоров’я. Доярка, котра тяжко працювала все своє життя, має набагато меншу пенсію, ніж чиновник, котрий збирав зведення з надоїв молока в управлінні сільського господарства. Володимир Яворівський якось сказав, що письменник Павло Загребельний має пенсію меншу, ніж "учений", який захистив дисертацію з його творчості". І ще така цитата з листа Олексія Коссе з Донеччини: "Метушня навколо пенсійної реформи, всі балачки про так звану накопичувальну систему – це лицемірство, бажання зберегти діючу злодійську пенсійну систему. Судячи з виступів можновладців, цю систему хочуть увіковічнити".
На тему пенсії є чимало висловлювань, афоризмів. І ось деякі з них:
Краще дожити до малої пенсії, ніж не дожити до великої.
Жити на пенсії було б чудово, якби знати, як тратити час, не витрачаючи грошей.
Скажи мені, хто дружить з тобою після виходу на пенсію, і я скажу тобі, що ти за людина.
Перший віце-прем’єр-міністр України Микола Азаров, виступаючи з приводу різкого подорожчання цін на товари першої необхідності (а це найбільше відчули пенсіонери), заявив, що найближчим часом Кабмін закупить всі необхідні товари і забезпечить потреби ринку. «Звертаюся до громадян, - сказав Азаров, - із закликом зберегти гроші, не робити невиправданих покупок і повірити уряду, що він тримає ситуацію під контролем. Ажіотаж, - провадив він далі, - це є абсолютно тимчасове, ненормальне явище. Коли запаси будуть створені і ціни на продукти впадуть, громадяни будуть думати, що здійснили помилку, віддавши свої скромні збереження спекулянтам».
Зі свого боку, Юлія Тимошенко, аналізуючи ситуацію, що склалася навколо цін на товари першої необхідності, заявила в інтерв’ю журналістам: «Я зрозуміла, що просто людям ніхто вчасно не пояснює реальну ситуацію в Україні, яка стосується забезпечення продуктами харчування. Мені здається, що саме від того, що інформація відсутня, люди мають якісь чутки і намагаються просто якось застрахувати своє життя. Зараз час уряду, час президенту виступати не з якихось абсолютно штучних політичних питань, а час президенту виступити і заспокоїти людей. Коли таке відбувається сьогодні в сільському господарстві, на наших полях, люди не орієнтуються і не розуміють, що робити.
До речі, ми вже шостий тиждень ставимо у Верховній Раді питання заслухати аграрний комплекс, заслухати Прем’єр-міністра стосовно того, що розгортається з продовольчою темою в Україні. На жаль, жодного разу більшість не проголосувала для того, щоб з’ясувати це питання і отримати чіткі відповіді для суспільства. Але я хотіла б сказати для тих, хто зараз слухає: ніякої паніки, ніякого ажіотажу! Бо будь-який ажіотаж і будь-яка паніка викликають надзвичайні процеси, які вже виходять з-під контрою і є абсолютно руйнівними. Просто хочеться, щоб це не від мене, людини, яка далека від виконавчої влади, люди чули, а від людей, які можуть конкретні цифри дати, щоб люди просто не нервувалися».
Отже, дорогі наші слухачі, дорогі наші пенсіонери, і представник влади, і представник опозиції закликають зберігати спокій. Ажіотаж і паніка, кажуть вони, не найкращі радники в ситуації, що складається сьогодні в Україні.
А закінчити нашу передачу хочу поетичними рядками Богдана Козія з Яворівського району на Львівщині:
Україна – не абстракція, Не парламент і не фракція, Україна – це мій дім, Вільна праця – щастя всім!
