Єрусалим, 1 липня 2003 – У квітні цього року виповнилось 60 років з дня заснування дивізії СС Галичина, чия історія викликає й сьогодні найгостріші суперечки – до дискусії приєдналась ізраїльська газета "Вєсті". На відміну від багатьох попередніх ізраїльських публікацій на цю тему, остання стаття трактує історичні факти з позиції українського національного руху. Стаття не містить негативної формації про дивізію СС Галичина, підтримуючи ідею української національної справи і звільнюючи дивізію від будь-яких обвинувачень у злочинах проти єврейського народу. Напевно, вона викличе чимало листів протесту до редакції.
Колишній харків’янин Шимон Бриман, позаштатний кореспондент ізраїльської газети «Вєсті», охочий до сенсацій. Близько року тому він оприлюднив у цій газеті статтю про євреїв-солдатів гітлерівського вермахту, де навів факти служби у нацистському війську громадян Рейху, один з батьків чи дідів яких був євреєм. Тепер він дав публікацію під заголовком «Золотий лев зі свастикою», де розповідає як історик-ревізіоніст про дивізію СС Галичина. Він наголошує, що обвинувачення солдатів дивізії у злочинах проти цивільного населення і, зокрема, проти євреїв не були ніколи доведені. Характеризуючи відомі факти про спробу реабілітації вояків дивізії міськрадою Івано-Франківська у березні минулого року, Шимон Бриман виступає і проти постанови Держдуми Росії, і проти листа головного рабина Росії Берла Лазара, і проти голови Всеукраїнського єврейського конгресу Вадима Рабиновича, які засудили дії Івано-Франківської міськради. На яких же фактах, запитує Бриман, оснований медіальний ґвалт, який намагається перетворити Україну у всесвітньо антисемітські страховища. А фактів, каже він, як кіт наплакав.
З тим, щоб дізнатися правду про можливу участь вояків дивізії у масових вбивствах цивільного населення, Шимон Бриман вернувся до проводу сучасного УНА-УНСО. Він повністю цитує відповідь прес-служби цього руху, яка заперечує подібні обвинувачення і супроводить її коментарем, прихильним до цієї відповіді. Признаємося собі, каже Бриман, дуже часто наш погляд на воєнну драму в Галичині – це промосковська точка зору, яка взагалі не допускає думки про те, що українці мали та мають право боротися за незалежну державу. Мільйони західних українців могли щиро не бажати повернення радянської окупації з новими підвалами НКВД, депортаціями та колгоспами, пригніченням української культури та релігійний звичаїв.
«Історія дивізії СС Галичина, - завершує свою статтю Шимон Бриман, - це частина трагедії України, затиснутої між двома тоталітарними гігантами, що б’ються між собою, гігантами, що приносили незліченні біди народам».
Колишній харків’янин Шимон Бриман, позаштатний кореспондент ізраїльської газети «Вєсті», охочий до сенсацій. Близько року тому він оприлюднив у цій газеті статтю про євреїв-солдатів гітлерівського вермахту, де навів факти служби у нацистському війську громадян Рейху, один з батьків чи дідів яких був євреєм. Тепер він дав публікацію під заголовком «Золотий лев зі свастикою», де розповідає як історик-ревізіоніст про дивізію СС Галичина. Він наголошує, що обвинувачення солдатів дивізії у злочинах проти цивільного населення і, зокрема, проти євреїв не були ніколи доведені. Характеризуючи відомі факти про спробу реабілітації вояків дивізії міськрадою Івано-Франківська у березні минулого року, Шимон Бриман виступає і проти постанови Держдуми Росії, і проти листа головного рабина Росії Берла Лазара, і проти голови Всеукраїнського єврейського конгресу Вадима Рабиновича, які засудили дії Івано-Франківської міськради. На яких же фактах, запитує Бриман, оснований медіальний ґвалт, який намагається перетворити Україну у всесвітньо антисемітські страховища. А фактів, каже він, як кіт наплакав.
З тим, щоб дізнатися правду про можливу участь вояків дивізії у масових вбивствах цивільного населення, Шимон Бриман вернувся до проводу сучасного УНА-УНСО. Він повністю цитує відповідь прес-служби цього руху, яка заперечує подібні обвинувачення і супроводить її коментарем, прихильним до цієї відповіді. Признаємося собі, каже Бриман, дуже часто наш погляд на воєнну драму в Галичині – це промосковська точка зору, яка взагалі не допускає думки про те, що українці мали та мають право боротися за незалежну державу. Мільйони західних українців могли щиро не бажати повернення радянської окупації з новими підвалами НКВД, депортаціями та колгоспами, пригніченням української культури та релігійний звичаїв.
«Історія дивізії СС Галичина, - завершує свою статтю Шимон Бриман, - це частина трагедії України, затиснутої між двома тоталітарними гігантами, що б’ються між собою, гігантами, що приносили незліченні біди народам».