Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 06:46

Інтернет - майдан


Андрій Охрімович Інтернет - майдан

Київ, 30 червня 2003 року.

Андрій Охрімович

Шановні слухачі, вітаю Вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.

“Дуже цікаво”, - казав “їден” знайомий дядько, - “що в українських політичних верхах ніхто ніколи не тоне. Прокрався ти, скажімо, на якомусь там зерні, енергоносіях, чи ще якій заразі, - тут же спрацьовує старигань Глібов зі своїм гіперправедним судом та нещасною щукою, яку на довічне ув’язнення кинули у річку”.

“Карність наших політичних щук”, - філософствував далі старий пасічник, - “є дуже подібною. Візьмемо, наприклад, того чи іншого прем’єра, окрім Лазаренка, звичайно. Може хтось із них сидить? Де там! Партії очолюють, комісії різні, і всі - при грошах. Хоч би один “бутилки” здавав. ГАІ чеше перед машинами їхніми, дорогу розчищає. Пальці довгі, біленькі, без мозолів. В сауну ходять. “Дєвочки” у них з ногами – топ-моделі розумні. І в кабаках їх повно. П’ють тільки “найлучше”. Чи бачив ти коли-небудь, щоб Марчук пшеничну пив? І я не бачив. А бурячанку? Де там. Смердить вона їм. І кров у них інакша. Кажуть іншого кольору. А ми їм “воняєм”. Ми уже не та масть...”

Почухав дядько під пахвою, дихнув на мене перегаром і щез. І зрозумів я, що то був віртуальний пасічник. А може й не дядько зовсім, а павук?

Далі Надія Шерстюк зі своїм оглядом віртуальної преси.

Надія Шерстюк

Майже усі віртуальні ЗМІ не залишили поза своєю увагою “топ-сторі” минулого тижня: призначення Євгена Марчука міністром оборони. Що ж до самого Євгена Марчука, то на думку “Форуму”, “в українському політикумі немає більш суперечливої, але й більш стійкої фігури”.

“Складно оцінити”, - веде далі часопис, - “чим є теперішнє призначення для Євгена Кириловича, - підвищенням чи пониженням посади”.

“Версії.ком.юей” у розвиток теми вважає, що “професійний службист”, “кар’єрний силовик”, колишній прем’єр-міністр і екс-секретар Ради національної безпеки і оборони цілком придатний для ролі міністра оборони держави, яка прямує до НАТО.

Нове призначення Марчука, на думку видань, породило болюче кадрове питання: хто заступить Марчука на посаді голови РНБУ? Той таки “Форум” припускає, що це крісло займе Віктор Медведчук. Можливою відставкою голови президентської адміністрації зацікавився “Главред”. “Версія про те, що ініціаторами відставки Медведчука є група Пінчука, лежить на поверхні. Президентському зятю ніколи не подобався Медведчук і методи його роботи. Говорять”, - продовжує “Главред”, - “що Віктору Володимировичу запропонують посісти крісло голови Ради нацбезпеки, яке звільнив Марчук. Таким чином, одразу два прихильника соціал-демократії стануть “силовиками”.

“СБУ отримала безпрецедентні повноваження”, - інформацію знаходимо на “Укр.правді”. Вони дозволяють обмежувати права людини, не маючи відповідного рішення суду. Це зафіксовано у новому законі у світлі посилення боротьби з тероризмом.

“Укр.правда” наводить ще кілька, на її думку, страхітливих цитат. “СБУ має можливість вільного доступу на територію підприємств і організацій, а також у виробничі приміщення громадян, що займаються підприємницькою діяльністю”. “У невідкладних випадках”, - як зазначає часопис, - “опечатувати їхні архіви, каси, накладати арешт на кошти”.

“Справедливості заради треба згадати”, - підсумовує “Українська правда”, - “що нерідко тоталітарні режими виправдовувалися “боротьбою з тероризмом” або з ворогами народу, от тільки поняття тероризму і ворогів постійно змінювалося”.

Андрій Охрімович

Колись “їден” знайомий дядько казав мені дуже мудру фразу про те, що тяжко жить без пістолета. Натякав він, очевидно, на те, що світ теперішній дуже криміналізувався, і придушить тебе можуть де завгодно, навіть у власному ліжку або ж у під’їзді, або, ще гірше, у власному комп’ютері. Бо, бачте, реальний і віртуальний злочинні світи уже знайшли одне одного. Принаймні на це натякає нам CNN.com. І тут же наводить низку прикладів про фінансові зловживання в інтернеті, та закамуфльовані “електронні центри” торгівлі зброєю і наркотиками.

Тему продовжує Богдана Костюк.

Богдана Костюк

В Україні рідко можна почути про злочини, скоєні реальними бандитами завдяки віртуальному просторові. Тим часом на заході сайти таких відомих “джерел інформації” як The Financial Times, BBC, CNN часто повідомляють про криміналізацію “Павутини”. Експерт міжнародного інституту порівняльного аналізу Олена Вітер у цьому зв’язку нагадує...

Олена Вітер

Можна, звичайно, згадати крадіжки, які здійснюються в Інтернеті, відмивання грошей, обкрадання банків. Можна також згадати розбивання бізнесу багатьох корпорацій. За даними ФБР лише 34% бізнесу, який зароджується в Інтернеті, може вижити в ній. Решта стає жертвою ось таких дій. В Інтернеті вільно себе почуває організована злочинність і кримінальні угрупування. Через Інтернет зараз поширюється торгівля зброєю, торгівля наркотиками. Тому дуже багато приймається документів на міжнародному рівні: скажімо, це була Конвенція ООН в 2001 році. Уряди впроваджують такі міжнародні акти, щоб захищати свій ринок. Україна зараз цього не здійснює, вона ще не розвинула нормально свою державну програму розвитку Інтернету.

Богдана Костюк

Українські інтернет-провайдери застерігають своїх клієнтів від небезпек, які чатують на них у “Павутині”. Серед цих ризиків, як уже повідомлялось у попередніх програмах “Інтернет-майдану,” – пограбування, злочини на сексуальному ґрунті, вбивства цілком реальні.

Андрій Охрімович

Київ – це не тільки українська столиця і не тільки 2 мільйони 607 тисяч офіційно зареєстрованого населення, і не тільки одне із найдорожчих міст світу.

Київ – це ще й київська мерія та міська держадміністрація на чолі з Олександром Олександровичем Омельченком. На офіційний веб-портал Київської міської влади kmv.gov.ua сьогодні вдерся Сергій Грабовський.

Сергій Грабовський

“Тільки гарні, дуже гарні і найгарніші новини” – видається, саме цим принципом керувалися упорядники веб-порталу київської влади. Нема підстав хвилюватися – запаси борошна, круп і цукру у місті достатні для задоволення потреб киян.

А на додачу з 27 червня Головне управління з питань цінової політики Київської міськадміністрації встановило такі ціни: борошно – 2,10 грн. за 1 кг, манна крупа - 3,20 грн., гречка - 4,80 грн., пшенична крупа - 1,60 грн., рис - 3,20 грн. Отож ідіть і купуйте. А якщо раптом ціна борошна виявиться 7 грн. за кілограм, то буде мана, фатаморґана. Краще перейматися не цим, а справжнім бразильським карнавалом за участю справжніх бразильських умовно вдягнених красунь! Такий карнавал уперше перетне Атлантику і ступить на землю Європи, отож чекайте на 26 липня, а ще краще – готуйте собі добрий костюм для карнавалу, звісно, якщо у вас залишаться гроші після купівлі макаронів та борошна.

А ще на порталі ви неодноразово зустрінете прізвище “Омельченко”. От, скажімо, київський мер привітав українських юнаків та юнок із Днем молоді. Подія, варта відображення в Інтернеті. Враховуючи, що у липні Україна відзначатиме понад півтора десятки свят, Олександру Олександровичу частенько доведеться працювати таким собі привітайлом.

Цікаво, коли кожен другий день – це якесь свято, то чи є у людей час і змога замислитися про сенс свого життя?

Але на веб-порталі київської міської влади ані слова про сумне. Скажімо, про міські тендери чи про поради пересічному споживачу. Чи, скажімо, про поточну смертність – останні дані про неї там річної давності. І навіть інформація про поразку Віталія Кличка у бою з Ленноксом Льюїсом подається під заголовком: “Лікарі не радять Віталію Кличку виходити на ринг найближчі півроку”.

Чи й справді, якщо про погане не говорити, то воно щезне зі світу?

Андрій Охрімович

На світі так давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться, а вищий нижчого тусає та ще й б’є – затим, що сила є.


Сентенція із хрестоматійної байки делікатно натякає нам на ту обставину, що життя – річ, часто-густо, неприємна і жорстока. В той час, коли байкар складав докупи ці рядки, про жоден бокс ніхто сном духом не відав. Люди слухали класичну музику та бавились у адюльтер. Не було тоді й Інтернету, на форумах якого можна було б публічно роздягнутись у своїх симпатіях або ж антипатіях тому або ж іншому боксерові.

Нині ж все інакше. Скажімо, на форумі сайту “Іст.боксинг.ком” один з глядачів поширив підслухане у кутку Льюїса після другого раунду.

Тренер: “Молодець, він тебе так і не дістав.” Льюїс: “Єге, а чи слідкуєш ти за рефері? А то хтось постійно перфорує мені голову”.

Далі рубрика “Палата номер шість”, регулярним і незмінним санітаром у якій дефілює Віктор Недоступ. Віктор Недоступ

Цю тональність розвиває форум українського сайту “Бокс.ньюс. ком.Юей”. Суто боксерських думок там півтора відсотки. Все інше – райдужні слини землячків довкола того, що Віталій протримався шість раундів і не наклав у боксерські труси. В цьому дехто з невідомих хворобливих причин бачить велику дулю північному сусіду. А назустріч таке: “Хахли охрєнєлі, сидіть у своїй Хахляндії і жуйте подорожники”.

Діагноз останнім ставить, як не дивно, росіянин: “Мене вбивають козли, які нічого в житті не досягли, сидять за компом і розсилають свої геніальні барабольки. Брати зробили стільки, скільки вам не зробити за 10-ть життів. Працювати над собою треба, а не гавкать невідомо на кого і лизати невідомо чий зад.” Землячок під псевдо-Сандерс виливає склянку води на тім’ячко: “Перестаньте плутати Кличків та Україну. Клички – посередні боксери, дарма, що здорові як бугаї, а Україна – велика європейська країна з древньою історією та, на жаль, тупими правителями.”

Заслані політичні дятли поцяцькували форум українського сайту “Команда”. Втім, спортивного аналізу більше. Лають Фріца Здунека. Стосовно Віталія: “Кличко сильний, але техніка кульгає, якщо не схаменеться – наступного разу буде повний капець”, - і справедливо зазначають, що всі коментатори були на боці українського боксера. Джордж Формен, чоловік з важкими ураганними ударами, коментуючи бій, постійно повторював: “Ще один такий хрясь і Льюїсу кінець”.

Тим часом на форумі неофіційного сайту присвяченого Лесеві Подервянському відбулись найтверезіші дебати. Щоправда, приправлені такими матюками, що “слабонєрвні” провокатори бояться туди носа сунути. Може тому балачка набуває щирих та людяних інтонацій. “Кличко таки вивів Люсю з рівноваги і зрівняв шанси, як би не “їдне” “но”: він же ні хріна не захищався! Тупо гасив чайником всі удари. Якась “странна манєра боксірувать” проти чемпіона світу у тяжах з опущеними руками. За це юніорів “дрючать” на першому році тренувань. Таке можна Рою Джонсу. А Кличко більше схожий на ерегований член буратіно, ніж на Роя. А от у Люсі руки були де треба а не в районі трусів. Секунданти Кличку – джеб, шмеб... а про захист ані пари з вуст. Це коли вже вся пика заюшена... гнати треба тренерів Кличків дошкою по дупі.”

Наостанок з сайту Братів Кличків вдалося витягти фото після поєдинку. Око Віталія палало несподіваним і досі непритаманним йому козацьким вогнем. Праве. Ліве було заліплене кривавою капустою.

Андрій Охрімович

Ангели, які хотіли поставити себе нарівні з Богом, були покарані і скинуті з небес. Ті, що впали на людське житло, стали домовиками, ті, що булькнули у воду, перетворились на водяників, ті, що гепнулись на ліс, стали лісовиками. Подібним чином виникли й інші дідьки: очеретяники, гайовики, скарбники, щезники і навіть ті, які полюбляють митися у лазнях з дівчатами та молодицями. Називають їх, зазвичай, лазниками.

Така ось інтересна мітологія виходить. Інна Набока. Рубрика “Букініст”. Інна Набока

Ми ж захоплюємося міфологією античною. Добре знаємо цикл легенд про короля Артура, мешканців скандинавської Валгали, мандрівний європейський сюжет про Трістана та Ізольду. А от із вітчизняною міфологією у нас не склалося. Як, втім, із усім власним. Максимум, що пам’ятаємо, це "Лісову пісню" Лесі Українки зі шкільного курсу літератури. Історія України для нас починається від хрещення Русі, а багатющу міфологію уявляємо дуже приблизно.

Хоч трохи виправити цей ментальний перекіс покликана ґрунтовна праця викладача "Острозької Академії", літератора і художника Валерія Войтовича. Книга вийшла нещодавно у київському видавництві "Либідь" і навіть сподобалася бути виданою у Національній програмі випуску соціально значущих видань.

Цей грубезний, проте досить вишуканий фоліант, - своєрідна ілюстрована, до речі, самим автором, енциклопедія українських народних вірувань. Читач знайде тут чи не весь пантеон давньослов’янських божеств, пояснення символічного та сакрального змісту багатьох звичайних речей, понять і явищ, а також термінів, пов’язаних із звичаями і обрядами наших предків.

Цікаво простежується у книзі співіснування язичницького і християнського світоглядів, переплетіння, змішування подій священної історії та язичницької міфології.

Та значення книги не вичерпується її довідковим аспектом. Адже імена давньослов’янських богів та демонів, пояснення, принаймні, деяких термінів, добре пошукавши, можна знайти і в Інтернеті. Хоча б на сайті адептів РУН-віри, чи у словниках, як от УСЕ-on line. Щоправда, на мої запити щодо, приміром, покровителя худоби Гонила, наші геть зрусифіковані пошукові системи відповідали щось на зразок: “Ти що, гонішь?”

А якщо серйозно, важливою, як на мене, є спроба автора реконструювати міфорелігійну систему, світогляд давніх українців. І хоч не все у цій реконструкції видається безсумнівним, лишимо суперечки науковцям. А самі – зазирнемо у цей, за висловом Валерія Войтовича, "поетично-міфологічний світ праукраїнців, у якому все на довкіллі мало свою душу".

У світовій літературі та кінематографі давно існує інтерес чи, навіть, мода на міфологічні сюжети. Оригінально обігруються і суто слов’янські теми, згадаймо, хоча б "Відьмака" відомого польського письменника Анджея Сапковського. Самим краєчком ця мода зачепила і укрсучліт: у "Відьомській добі" Дяченків, "Очамимрі" Ірванця. Виходить цікаво.

Андрій Охрімович

На звершення хочеться чогось елегійного, чогось такого журно-семенківського і схожого на чекання, бо бач:

“Пройшло 5 веселих трамваїв Вас нема Ах, як зимно на розі чекати в маї, Коли в серці пустка німа. Вийшла панна – на Вас не схожа цілком, В атмосфері конвалій. І довго-довго я стежив зором за блискучим каблучком, І мрії мене заколихали”.

На цьому все. В київській студії разом зі мною працював Сергій Балабанов. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG