30 червня 2003 року – Уже деякий час дипломати ООН, лідери численних держав, спостерігачі й засоби масової інформації говорять про повоєнний Ірак. Однак, на думку низки експертів, поточна ситуація викликає сумнів, чи доцільно тепер вживати поняття “повоєнний“ стосовно теперішнього Іраку, на території якого досі тривають бої та гинуть військовослужбовці.
Михайло Мигалисько
Виступаючи першого травня на авіаносці “Абрагам Лінкольн”, що повертався з воєнної кампанії в регіоні Перської затоки, президент США Джордж Буш заявив: “Завершено найбільші збройні операції в Іраку. Сполучені Штати та наші союзники здобули перевагу”. Щоправда, слід наголосити, що глава американської держави взагалі не згадував про те, чи війну в Іраку закінчено, чи отримано перемогу.
Попри те, поняття “повоєнний Ірак” вільно використовується. З іншого боку, два місяці після виступу Буша понад сімдесят американських та британських солдатів загинули (з них – майже половина в бойових операціях з іракцями). В загальному, майже 240 військовослужбовців досі загинули в кампанії коаліції, очолюваної США в Іраку.
Деякі експерти припускали, що Буш, не оголошуючи про закінчення війни, мав на меті не допустити до того, щоб ООН не спромоглася приступати до становлення її контролю над Іраком після усунення режиму Саддама Хусейна.
З такою інтерпретацією справ однак не погоджується Антоні Кордесман, колишній експерт із розвідувальних питань в державному та оборонному департаментах США. На його думку, завершено, так би мовити, конвенційний аспект війни в Іраку, проте, як це й у випадку з Афганістаном, війна й далі триває. Ці війни називають “асиметричними“ війнами поточного століття, які скеровані проти менших неконвенційних сил (часто – терористів).
“Коли ми говоримо про асиметричні війни з вагомим ідеологічним складником, ми маємо на увазі загрози від нерегулярних збройних сил або тероризму. Йдеться про несподівані напади. Лише за умови усунення цієї несподіваної загрози можна говорити про перемогу. Й у цю категорію досі не входять ні Афганістан, ні Ірак”, - сказав у інтерв’ю вашингтонському кореспонденту Радіо “Свобода” Енді Туллі американський експерт Антоні Кордесман.
Тед Ґален Карпентер, експерт із вашингтонського інституту Като, погоджується з тим, що і в Іраку, і в Афганістані завершено збройні дії (в традиційному американському розумінні війни), проте триває “окупаційна війна“:
Тед Ґален Карпентер
Те, що ми зараз бачимо? нагадує визвольні фронти та антиімперські рухи двадцятого століття. Якщо США бажають мінімалізувати ускладнення в Іраку, то вони повинні мати чітку стратегію виходу з Іраку та якомога швидшої передачі управління країною іракському народові. Й це слід зробити навіть у випадку, якщо США не будуть вповні задоволені остаточним результатом.
Наприкінці слід ще додати, що тим часом самі американці толерують той факт, що, попри завершення більших збройних операцій, в Іраку проливається кров американських військовослужбовців. Тобто адміністрація США поки що не зазнає помітного внутрішньополітичного тиску щодо збройних дій в Іраку та в Афганістані.
Як зазначають спостерігачі, важко передбачити, як довго така ситуація терпимості може тривати, зокрема, в Америці, після терористичних нападів 11-го вересня.
Михайло Мигалисько
Виступаючи першого травня на авіаносці “Абрагам Лінкольн”, що повертався з воєнної кампанії в регіоні Перської затоки, президент США Джордж Буш заявив: “Завершено найбільші збройні операції в Іраку. Сполучені Штати та наші союзники здобули перевагу”. Щоправда, слід наголосити, що глава американської держави взагалі не згадував про те, чи війну в Іраку закінчено, чи отримано перемогу.
Попри те, поняття “повоєнний Ірак” вільно використовується. З іншого боку, два місяці після виступу Буша понад сімдесят американських та британських солдатів загинули (з них – майже половина в бойових операціях з іракцями). В загальному, майже 240 військовослужбовців досі загинули в кампанії коаліції, очолюваної США в Іраку.
Деякі експерти припускали, що Буш, не оголошуючи про закінчення війни, мав на меті не допустити до того, щоб ООН не спромоглася приступати до становлення її контролю над Іраком після усунення режиму Саддама Хусейна.
З такою інтерпретацією справ однак не погоджується Антоні Кордесман, колишній експерт із розвідувальних питань в державному та оборонному департаментах США. На його думку, завершено, так би мовити, конвенційний аспект війни в Іраку, проте, як це й у випадку з Афганістаном, війна й далі триває. Ці війни називають “асиметричними“ війнами поточного століття, які скеровані проти менших неконвенційних сил (часто – терористів).
“Коли ми говоримо про асиметричні війни з вагомим ідеологічним складником, ми маємо на увазі загрози від нерегулярних збройних сил або тероризму. Йдеться про несподівані напади. Лише за умови усунення цієї несподіваної загрози можна говорити про перемогу. Й у цю категорію досі не входять ні Афганістан, ні Ірак”, - сказав у інтерв’ю вашингтонському кореспонденту Радіо “Свобода” Енді Туллі американський експерт Антоні Кордесман.
Тед Ґален Карпентер, експерт із вашингтонського інституту Като, погоджується з тим, що і в Іраку, і в Афганістані завершено збройні дії (в традиційному американському розумінні війни), проте триває “окупаційна війна“:
Тед Ґален Карпентер
Те, що ми зараз бачимо? нагадує визвольні фронти та антиімперські рухи двадцятого століття. Якщо США бажають мінімалізувати ускладнення в Іраку, то вони повинні мати чітку стратегію виходу з Іраку та якомога швидшої передачі управління країною іракському народові. Й це слід зробити навіть у випадку, якщо США не будуть вповні задоволені остаточним результатом.
Наприкінці слід ще додати, що тим часом самі американці толерують той факт, що, попри завершення більших збройних операцій, в Іраку проливається кров американських військовослужбовців. Тобто адміністрація США поки що не зазнає помітного внутрішньополітичного тиску щодо збройних дій в Іраку та в Афганістані.
Як зазначають спостерігачі, важко передбачити, як довго така ситуація терпимості може тривати, зокрема, в Америці, після терористичних нападів 11-го вересня.
