Москва, 2 липня 2003 – Інтернет-видання “Політком Ру” підкреслює, що вперше з 1991 року міністри оборони Росії та України розмовляють між собою спільною мовою, яка є недосяжною для їхніх підлеглих. І Сергій Іванов, і Євген Марчук - колишні секретарі Ради безпеки своїх країн, – нагадує Інтернет-видання. До того ж, вони обидва – генерали державної безпеки. Люди, які досить серйозно відрізняються від військових не тільки тим, що вони не є генералами Збройних сил, а тим, що вони виховувалися зовсім у іншій системі. Інтернет–видання “Політком Ру” взагалі вважає, що призначення Євгена Марчука міністром оборони України може засвідчити, що авторитет чекістських структур на усьому пострадянському просторі зростає, і сьогодні ці структури починають вже контролювати Збройні сили. Російські засоби масової інформації вважають, що переговори Євгена Марчука та Сергія Іванова є досить серйозними і з точки зору обміну позиціями з питань зовнішньої політики.
На думку газети «Врємя новостєй», зустріч Марчука та Іванова засвідчила: Україна не збирається якось різко просуватися в напрямку до північноатлантичного союзу. Однак багато хто в Києві, підкреслює газета, вважає, що обіцянки генерала Марчука – лише тактичний крок. Це пов’язано також із заявою міністра оброни України з приводу Чорноморського флоту, в якій міністр пообіцяв, що Київ не буде розривати угоду, котра обумовлює деталі базування російського флоту в українському Севастополі. Таке питання, –зазначив Євген Марчук, – взагалі не ставилося й не буде ставитися. Видання «Ізвєстія» вважає, що головним підсумком переговорів Сергія Іванова в Києві є те, що Україна готова приєднатися до угоди держав СНД про контроль за розповсюдженням переносних зенітно-ракетних комплексів. І цей підсумок, не офіційний, звертає на себе увагу військового спостерігача газети.
Офіційна ж частина закінчилася підписанням двох міжурядових угод, долі яких в якийсь момент залишилися під знаком питання. Адже якраз перед приїздом Сергія Іванова до Києва президент України Леонід Кучма відправив у відставку українського міністра оборони генерала Володимира Шкідченка. Однак, як вважає газета «Ізвєстія», зміна партнера по переговорах не дуже вплинула на настрій Сергія Іванова.
«Нам було дуже легко розмовляти з Євгеном Кириловичем, тим більш, ми добре один одного знаємо ще за часів роботи в спеціальних службах, потім – на посадах секретарів Рад безпеки, а тепер як міністрів оборони», - цитує міністра оборони Росії газета «Ізвєстія», таким чином, підтверджуючи версію Інтернет- видання “Політком Ру”.
На думку газети «Врємя новостєй», зустріч Марчука та Іванова засвідчила: Україна не збирається якось різко просуватися в напрямку до північноатлантичного союзу. Однак багато хто в Києві, підкреслює газета, вважає, що обіцянки генерала Марчука – лише тактичний крок. Це пов’язано також із заявою міністра оброни України з приводу Чорноморського флоту, в якій міністр пообіцяв, що Київ не буде розривати угоду, котра обумовлює деталі базування російського флоту в українському Севастополі. Таке питання, –зазначив Євген Марчук, – взагалі не ставилося й не буде ставитися. Видання «Ізвєстія» вважає, що головним підсумком переговорів Сергія Іванова в Києві є те, що Україна готова приєднатися до угоди держав СНД про контроль за розповсюдженням переносних зенітно-ракетних комплексів. І цей підсумок, не офіційний, звертає на себе увагу військового спостерігача газети.
Офіційна ж частина закінчилася підписанням двох міжурядових угод, долі яких в якийсь момент залишилися під знаком питання. Адже якраз перед приїздом Сергія Іванова до Києва президент України Леонід Кучма відправив у відставку українського міністра оборони генерала Володимира Шкідченка. Однак, як вважає газета «Ізвєстія», зміна партнера по переговорах не дуже вплинула на настрій Сергія Іванова.
«Нам було дуже легко розмовляти з Євгеном Кириловичем, тим більш, ми добре один одного знаємо ще за часів роботи в спеціальних службах, потім – на посадах секретарів Рад безпеки, а тепер як міністрів оборони», - цитує міністра оборони Росії газета «Ізвєстія», таким чином, підтверджуючи версію Інтернет- видання “Політком Ру”.
