Вашингтон, 4 липня 2003 – Український літак АН-124 “Руслан”, затриманий канадськими правоохоронцями минулої суботи, й надалі знаходиться на аеродромі міста Гуз Бей провінції Ньюфаундленд. Вчора розпочалася його консервація для підготовки літака до довгострокового перебування у Канаді.
Нагадаємо, що літак був затриманий як можлива компенсація компанії “TMR Energy Limited”, що звинувачує український Фонд державного майна в невиплаті їй прибутку розміром більше, ніж 40 мільйонів доларів. На цю суму компанія претендує через свою участь у модернізації нафтопереробного заводу “Лінос”, що розташований у Лисичанську Луганської області.
У той час, як сторони конфлікту ведуть переговори щодо вирішення конфлікту, у Гуз Беї досі перебуває український екіпаж з 19 осіб.
Український Лисичанськ і канадський Гуз Бей – два маленьких міста, розташованих на протилежних кінцях земної кулі, стали пов’язаними між собою невидимими вузами економічної глобалізації. А 19 українців, які виконували транспортний контракт для британської фірми, раптом стали заручниками рішень, ухвалених вже не їхньою владою і не в їхній державі. Ось як охарактеризував першу реакцію українського екіпажу на рішення канадського суду затримати «Руслан» керівник перевезень НТК «Антонов» Борис Васильович Воробейко, що зараз перебуває у Гуз Беї.
Борис Воробейко
Не зрозуміло... Непорозуміння, то з нами перший випадок такий. Не зрозуміло. Передзвонили на підприємство, передзвонили нашим компаньйонам до Англії, щоб з’ясувати ситуацію. Неприємне враження, коли ти ні в чому не повинний, коли тебе затримують.
Сергій Куделя
Однак чужа влада виявилися в ставленні до українців на диво милою і делікатною. А українці, у відповідь, проявили розуміння та толерантність.
Борис Воробейко
Поведінка правоохоронців, шерифа була коректна, він виконував свою роботу, то було зрозуміло.
Сергій Куделя
Як говорить народна мудрість, не буває так погано, щоб не вийшло на добре. Після затримання канадськими правоохоронцями літака, український екіпаж отримав несподівану нагоду відірватися на деякий час від буденних проблем серед дикої природи Лабрадору. Чи можливо замислитися над іронією глобального світу, в якому від нас іноді вже мало що залежить. Про свої враження розповідає пан Воробейко.
Борис Воробейко
Маленьке містечко на півночі Канади... Нове місце завжди цікаве: нові враження, нові люди, якось по-іншому живуть, щось інше, чого ти раніше не бачив. Маленьке містечко, тут немає кудись іти, щось дивитися, якихось музеїв. Так, кругом ходимо, гуляємо години дві по свіжому повітрі, незвична природа.
Сергій Куделя
Хоча майже мільйон жителів Канади мають українські корені, у Гуз Беї таких виявити не вдалося. Спілкування з місцевим населенням ускладнене для українського екіпажу й іншим фактором.
Борис Воробейко
Тут, в основному ж, ескімоси – місцеве населення. Це ж Лабрадор. З України ми нікого не чули і не бачили.
Сергій Куделя
Відпустка, яку подарувала українцям канадська Феміда, незабаром завершується, і вони вже готуються повернутися до рідного Києва. Вже іншим літаком та, можливо, іншими людьми. Такими, що усвідомили, як непомітно для себе вони стали не лише свідками, а й безпосередніми учасниками глобальних процесів. Саме ці непередбачені процеси на тиждень звели разом українців та ескімосів у далекій канадській провінції.
Нагадаємо, що літак був затриманий як можлива компенсація компанії “TMR Energy Limited”, що звинувачує український Фонд державного майна в невиплаті їй прибутку розміром більше, ніж 40 мільйонів доларів. На цю суму компанія претендує через свою участь у модернізації нафтопереробного заводу “Лінос”, що розташований у Лисичанську Луганської області.
У той час, як сторони конфлікту ведуть переговори щодо вирішення конфлікту, у Гуз Беї досі перебуває український екіпаж з 19 осіб.
Український Лисичанськ і канадський Гуз Бей – два маленьких міста, розташованих на протилежних кінцях земної кулі, стали пов’язаними між собою невидимими вузами економічної глобалізації. А 19 українців, які виконували транспортний контракт для британської фірми, раптом стали заручниками рішень, ухвалених вже не їхньою владою і не в їхній державі. Ось як охарактеризував першу реакцію українського екіпажу на рішення канадського суду затримати «Руслан» керівник перевезень НТК «Антонов» Борис Васильович Воробейко, що зараз перебуває у Гуз Беї.
Борис Воробейко
Не зрозуміло... Непорозуміння, то з нами перший випадок такий. Не зрозуміло. Передзвонили на підприємство, передзвонили нашим компаньйонам до Англії, щоб з’ясувати ситуацію. Неприємне враження, коли ти ні в чому не повинний, коли тебе затримують.
Сергій Куделя
Однак чужа влада виявилися в ставленні до українців на диво милою і делікатною. А українці, у відповідь, проявили розуміння та толерантність.
Борис Воробейко
Поведінка правоохоронців, шерифа була коректна, він виконував свою роботу, то було зрозуміло.
Сергій Куделя
Як говорить народна мудрість, не буває так погано, щоб не вийшло на добре. Після затримання канадськими правоохоронцями літака, український екіпаж отримав несподівану нагоду відірватися на деякий час від буденних проблем серед дикої природи Лабрадору. Чи можливо замислитися над іронією глобального світу, в якому від нас іноді вже мало що залежить. Про свої враження розповідає пан Воробейко.
Борис Воробейко
Маленьке містечко на півночі Канади... Нове місце завжди цікаве: нові враження, нові люди, якось по-іншому живуть, щось інше, чого ти раніше не бачив. Маленьке містечко, тут немає кудись іти, щось дивитися, якихось музеїв. Так, кругом ходимо, гуляємо години дві по свіжому повітрі, незвична природа.
Сергій Куделя
Хоча майже мільйон жителів Канади мають українські корені, у Гуз Беї таких виявити не вдалося. Спілкування з місцевим населенням ускладнене для українського екіпажу й іншим фактором.
Борис Воробейко
Тут, в основному ж, ескімоси – місцеве населення. Це ж Лабрадор. З України ми нікого не чули і не бачили.
Сергій Куделя
Відпустка, яку подарувала українцям канадська Феміда, незабаром завершується, і вони вже готуються повернутися до рідного Києва. Вже іншим літаком та, можливо, іншими людьми. Такими, що усвідомили, як непомітно для себе вони стали не лише свідками, а й безпосередніми учасниками глобальних процесів. Саме ці непередбачені процеси на тиждень звели разом українців та ескімосів у далекій канадській провінції.
