Вашингтон, 8 липня 2003 - Сьогодні візитом до столиці Сенегалу розпочалося офіційне п’ятиденне турне президента США Джорджа Буша країнами африканського континенту. Під час відвідин Дакара, Буш зустрівся із сенегальським президентом та групою інших західно-африканських лідерів. Кульмінацією першого дня перебування Буша в Африці став його виступ на острові Горі перед будинком, у якому утримувалися тисячі африканців, що згодом продавалися у рабство американським рабовласникам.
Упродовж століття Африка сприймалися американськими лідерами, здебільшого, як джерело дешевої робочої сили чи екзотичних тварин для зоопарків та дорогих приватних колекцій. На початку минулого століття Теодор Рузвельт присвятив цілий рік полюванню на левів та слонів на сході Африки. Перший офіційний візит президента США до африканської держави здійснив Джиммі Картер у 1978 році. Наступним став батько чинного президента, який побував у Сомалі десять років тому. Президент Клінтон, натомість, відзначився найдовшим офіційним турне, відвідавши у 1998 році 6 африканських держав. Президент Буш поки що не зможе перевершити цього рекорду. Окрім мусульманського Сенегалу, він планує відвідати ще чотири країни – Південну Африку, Ботсвану, Уганду і Нігерію. Однак мета його турне не менш амбіційна, ніж у його попередника. Він обіцяє африканцями надати 15 мільярдів доларів допомоги для боротьби зі СНІДом, 200 мільйонів на подолоння голоду та 100 мільйонів для боротьби із тероризмом. На думку провідного американського африканіста, професора Школи міжнародних відносин Університету Джонса Гопкінса Гілберта Гадіагали, ці ініціативи допоможуть Бушу покращити свій імідж на континенті:
“Спочатку в Африці непривітно ставилися до Адміністрації Буша, оскільки усі республіканські адміністрації мають поганий імідж на континенті. Їх вважають байдужими. Однак Буш довів, що він готовий реально допомагати Африці і його імідж став кращим, ніж той, що був у Клінтона. Він заявив про готовність боротися зі СНІДом, а зараз він також розвиває торгівлю із африканськими державами. Тому зараз у нього набагато кращий імідж, ніж багато хто очікував.”
Окрім того, Буш виділив серед африканських лідерів і двох диктаторів, яких він радить позбутися якомого швидше: ліберійського президента Чарльза Тейлора та президента Зімбабве Мугабе. Зараз у Вашингтоні активно обговорюється перспектива залучення американських військових до складу миротворчої місії ООН у Ліберії. Останній раз американці брали участь у миротворчій діяльності десять років тому у Сомалі. Це закінчилося безславним виведенням американського військового контингенту з країни після жорстокого публічного вбивства там 19 американських військовослужбових. Тому, як вважає Гадіагала, рішення Білого Дому знову взятися за миротворчу діяльність буде доволі символічним.
“Важливою є не кількість американських миротворців в Ліберії, а саме рішення їх надіслати туди . Оскільки країни регіону вже забезпечили значний миротворчий контингент. Вони хочуть, щоб США виступили лідером їхньої групи. Це буде добрим жестом американської адміністрації, особливо враховуючи, що американці ухилялися від участі в африканських конфліктах після провалу у Сомалі.”
Під час президентської кампанії у 2000 році тоді ще кандидат у президенти Джордж Буш виявляв слабке зацікавлення Африкою, повторюючи, що вона не належить до сфери стратегічних інтересів США. Його теперішнє африканське турне свідчить не лише про трансформацію поглядів американського лідера, але й про об”єктивне посилення ролі Африки як чинника стабільності у світі. Адже якщо раніше з Африки вивозили рабів та тварин, а згодом нафту, золото і діаманти, то зараз вона ще експортує СНІД, збройні кофлікти і тероризм.
Упродовж століття Африка сприймалися американськими лідерами, здебільшого, як джерело дешевої робочої сили чи екзотичних тварин для зоопарків та дорогих приватних колекцій. На початку минулого століття Теодор Рузвельт присвятив цілий рік полюванню на левів та слонів на сході Африки. Перший офіційний візит президента США до африканської держави здійснив Джиммі Картер у 1978 році. Наступним став батько чинного президента, який побував у Сомалі десять років тому. Президент Клінтон, натомість, відзначився найдовшим офіційним турне, відвідавши у 1998 році 6 африканських держав. Президент Буш поки що не зможе перевершити цього рекорду. Окрім мусульманського Сенегалу, він планує відвідати ще чотири країни – Південну Африку, Ботсвану, Уганду і Нігерію. Однак мета його турне не менш амбіційна, ніж у його попередника. Він обіцяє африканцями надати 15 мільярдів доларів допомоги для боротьби зі СНІДом, 200 мільйонів на подолоння голоду та 100 мільйонів для боротьби із тероризмом. На думку провідного американського африканіста, професора Школи міжнародних відносин Університету Джонса Гопкінса Гілберта Гадіагали, ці ініціативи допоможуть Бушу покращити свій імідж на континенті:
“Спочатку в Африці непривітно ставилися до Адміністрації Буша, оскільки усі республіканські адміністрації мають поганий імідж на континенті. Їх вважають байдужими. Однак Буш довів, що він готовий реально допомагати Африці і його імідж став кращим, ніж той, що був у Клінтона. Він заявив про готовність боротися зі СНІДом, а зараз він також розвиває торгівлю із африканськими державами. Тому зараз у нього набагато кращий імідж, ніж багато хто очікував.”
Окрім того, Буш виділив серед африканських лідерів і двох диктаторів, яких він радить позбутися якомого швидше: ліберійського президента Чарльза Тейлора та президента Зімбабве Мугабе. Зараз у Вашингтоні активно обговорюється перспектива залучення американських військових до складу миротворчої місії ООН у Ліберії. Останній раз американці брали участь у миротворчій діяльності десять років тому у Сомалі. Це закінчилося безславним виведенням американського військового контингенту з країни після жорстокого публічного вбивства там 19 американських військовослужбових. Тому, як вважає Гадіагала, рішення Білого Дому знову взятися за миротворчу діяльність буде доволі символічним.
“Важливою є не кількість американських миротворців в Ліберії, а саме рішення їх надіслати туди . Оскільки країни регіону вже забезпечили значний миротворчий контингент. Вони хочуть, щоб США виступили лідером їхньої групи. Це буде добрим жестом американської адміністрації, особливо враховуючи, що американці ухилялися від участі в африканських конфліктах після провалу у Сомалі.”
Під час президентської кампанії у 2000 році тоді ще кандидат у президенти Джордж Буш виявляв слабке зацікавлення Африкою, повторюючи, що вона не належить до сфери стратегічних інтересів США. Його теперішнє африканське турне свідчить не лише про трансформацію поглядів американського лідера, але й про об”єктивне посилення ролі Африки як чинника стабільності у світі. Адже якщо раніше з Африки вивозили рабів та тварин, а згодом нафту, золото і діаманти, то зараз вона ще експортує СНІД, збройні кофлікти і тероризм.
