Київ, 17 липня 2003 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом Михайло Петренко. Шановні слухачі, ми вітаємо вас.
Сьогодні у програмі ви почуєте:
Галина Терещук
“... Сергій Хамик, який внаслідок трагедії на Скнилові став непрацездатним, отримує пенсію у розмірі 160 гривень...”
Володимир Притула
“... понад півсотні рибалок разом з капітаном і тралером опинилися в іспанському порту Лас-Пальмас без грошей і перспектив знову вийти в море...”
Тетяна Чорномаз
“...відсутність угод між комунальними службами та споживачами не перешкоджає судові ухвалювати рішення на користь комунальників-монополістів...”
Тарас Марусик
“...Віктор Ольшевський пройшов взагалі через понад 10 судів, але кінця-краю цій справі не видно...”
Надія Шерстюк
Упродовж 3 днів у Львові Уповноважена ВР з прав людини Ніна Карпачова перевіряла дотримання конституційних прав потерпілих та їхніх родин внаслідок падіння винищувача на Скнилівському летовищі 27 липня минулого року.
Генеральна прокуратура України визнала потерпілими у трагедії 534 особи. Однак, як з’ясувалося, людям надали інвалідність за загальними захворюваннями, і вони позбавлені будь-яких державних пільг.
Послухайте матеріал Галини Терещук.
Галина Терещук
У кабінеті, де уповноважена з прав людини Ніна Карпачова вела прийом громадян, я зустріла Сергія Хамика та його маленького синочка. Торік Сергію Хамику виповнилося 30 років. Він працював у службі охорони. У той страшний день 27 липня на Скниліське летовище Сергій прийшов зі своїм 5 річним сином Русланчиком. Коли молодий чоловік збагнув, що літак падає, він відкинув дитину набік. Втім, уламки літака потягнули чоловіка, Сергієві відірвало ногу нижче коліна. Він попросив переляканого сина побігти за військовими, адже розумів, якщо літак трішки зсунеться з місця, то його задушить. Сергія витягнули з-під уламків літака. А далі він втратив свідомість. Усі гроші, які виділила держава, він потратив на лікування. А маленький Руслан довший час проходив лікування у психотерапевта.
Сергій Хамик
Мене потягнуло і відірвало ногу. Я не думав про себе, я думав про сина. Спочатку я врятував сина, а потім син врятував мене.
Галина Терещук
Чоловік вдячний, що бодай простий протез надає йому можливість ходити. Але пересуватися на цьому неякісному протезі довго Сергій не може. Нога травмується.
Сергій Хамик прийшов до Уповноваженої з прав людини просити допомогти поїхати на лікування в Німеччину, щоб там йому поставили якісний протез. Потрібен той і ще одному потерпілому на Скнилові. Уже рік Сергій шукає фінансову допомогу для поїздки в Німеччину.
Ніна Карпачова вислухала десятки звернень потерпілих внаслідок падіння літака.
Ніна Карпачова
Загальне питання, яке сьогодні болить всіх, - це те, що вони сьогодні визнали їх інвалідами по загальному захворюванню. 160 гривень пенсія. І перше, що я виношу для себе з цієї поїздки, поставити питання перед Кабінетом Міністрів про надання окремого статусу потерпілим, сім’ям загиблих під час Скнилівської трагедії. Цей статус дасть захищення по пільгах та по соціальному статусі, спеціальний захист. Тобто, скажімо, пенсія не буде 160 гривень по загальному захворюванню, адже це не є загальне захворювання – трагедія, яка сталася на Скнилові. Це відомо всім. Це питання треба вирішувати на рівні Кабінету Міністрів.
Галина Терещук
Наприклад, Сергій Хамик, який внаслідок трагедії став непрацездатним, отримує пенсію у розмірі 160 гривень. Він не має жодних пільг ні на оплату комунальних послуг, ні на проїзд у громадському транспорті.
Допоки я розмовляла з Сергієм, його Русланчик ховався за деревом. Після пережитого на Скнилові він панічно боїться мікрофонів, телекамер, а ще не дивиться на літаки навіть по телевізору.
Отож відгомін Скнилівської трагедії не стихає. І державі навряд чи вдасться відкупитися від її жертв одноразовими допомогами-подачками.
Надія Шерстюк
Більш, як півтора року, не можуть повернутися в Україну керченські моряки. Рибальське судно, яке належить керченському підприємству “Південьрибпошук”, продане за борги, але його екіпаж не отримав обіцяних грошей. Моряки перебувають за кордоном без коштів, в поганих соціально-економічних і санітарно-побутових умовах, а їхні рідні в Україні шукають захисту і допомоги.
Подробиці – у матеріалі Володимира Притули з Криму.
Володимир Притула
12-го липня з іспанського порту Лас-Пальмас літаком через Київ до Керчі повернулися 23 моряки – це частина членів екіпажу великого морозильного рибальського траулера “Зірка Азова”, порт приписки якого - Керч.
Понад півтора року вони перебували за межами України. Більшість з них пішли в рейс у січні 2002, однак путина не вдалася, а орендатори судна не виконали взятих на себе зобов’язань.
Понад півсотні рибалок разом з капітаном і траулером опинилися в іспанському порту Лас-Пальмас без грошей і перспектив знову вийти в море. А на березі залишилися родини, які з часом почали звертатися до власників судна і до українських властей з вимогою повернути рідних на Батьківщину. Частині моряків вдалося це зробити, але в Лас-Пальмасі залишилися ще понад 30 членів екіпажу “Зірки Азова”.
Розповідає член ініціативної групи дружин моряків великого морозильного рибальського траулера “Зірка Азова” Олена Орлова.
Олена Орлова
Мій чоловік уже 18 місяців перебуває на судні, яке належить “Південьрибпошуку”, що в Керчі. Екіпаж перебуває в жахливому становищі. У них відключена електроенергія, в них немає їжі, взагалі немає жодного життєзабезпечення судна. Вони кинуті напризволяще. Судно вже продали за безцінь. Але екіпаж досі у повному складі не повернули на Батьківщину, з членами екіпажу досі не розрахувалися.
Ми зверталися в Генпрокуратуру України, ми писали до Адміністрації Президента, зверталися до наших депутатів, в Комітет із захисту прав людини, ми неодноразово телефонували і писали в Департамент рибного господарства України. Але ніхто поки що нам не допоміг. Нам надходять лише обіцянки – з місяця в місяць.
Володимир Притула
В керівництві “Південьрибпошук” справді повідомили, що тут намагаються все робити для того, щоб повернути рибалок додому. Усе впирається у відсутність коштів, а моряки та їхні рідні, тим часом, вимагають, щоб їх не тільки повернули на Батьківщину, але й виплатили зароблене, у тому числі, добові за відрядження.
Поки що компанія обіцяє, що поверне тільки 50% добових, оскільки у валюті це досить велика сума. Частина рибалок з цим не погоджується і погрожує залишатися на кораблі до остаточного розрахунку. Конфлікт триває.
Надія Шерстюк
Черкащани очікують підвищення тарифів на комунальні послуги. Але за нинішнього рівня життя преважна більшість громадян України не може самостійно сплачувати вже існуючих тарифів. Люди намагаються відстояти свої права у судах.
Розповідає наша черкаська кореспондентка Тетяна Чорномаз.
Тетяна Чорномаз
В статті 27 Конституції України говориться: “Кожна людина має невід’ємне право життя. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я і здоров’я інших людей від протиправних посягань”. Тож захищаються люди від платежів за комунальні послуги неспівмірних з їх доходами хто як може: хто на громадських слуханнях, хто в суді. Розповідає голова одного з квартальних комітетів Черкащини пенсіонерка Радушна Лідія Якимівна.
Лідія Радушна
Підвищення цін на водопостачання я і люди, які приходять в наш квартальний комітет, ставимося негативно. Ми вважаємо, що влада повинна спочатку підвищити життєвий рівень, а потім підвищувати ціни. В нашому місті норми нам не зрозумілі. В основному ми користуємося колонками загального користування, ставиться норма півтори тонни на місяць або 5 відер води, коли наші всі, вибачте, зручності на вулиці знаходяться, коли немає каналізації – нам достатньо два відра води на добу. Це треба переглянути і платити за ту кількість води, яку ми використовуємо.
Тетяна Чорномаз
Минула перша хвиля судів комунальних підприємств зі споживачами на предмет сплати боргів громадян за комунальні послуги. Комунальні служби намагалися стягнути борги до прийняття ВР Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з комунальних платежів”. Так 8 судових засідань пройшов мешканець міста Умані К.Пахотін. Суд не врахував те, що в ринкових умовах людина повинна платити лише за те, що купила. Тобто тільки за ту воду, що витекла з крана, а не за якусь норму, яку ніхто виміряти не може, - ні продавець, тобто водоканал, ні споживач.
Костянтин Пахотін
Де така норма? Я навіть не маю колонки. Посилаються на статті, які взагалі не регулюють відносини приватного власника з якоюсь службою, якщо квартира у власності комунальника-власника і наймача. Ну, вибачте мене, я - приватний власник. А якщо я - приватний власник, я маю право укладати угоди, я маю розпоряджатися своєю власністю так, як я хочу. З мене здіймають функцію розпорядження. Наді мною знущаються.
Тетяна Чорномаз
Відсутність угод між комунальними службами та споживачами не перешкоджає судові ухвалювати рішення на користь комунальників-монополістів.
Надія Шерстюк
Одеський пенсіонер Віктор Ольшевський вже кілька років шукає правди в правоохоронних органах і судах Одеси. Його історія почалася понад 15 років тому, коли громадянин Азербайджану Акіф Абасов винаймав помешкання у пана Ольшевського. Згодом Акіф Абасов і дочка Віктора Ольшевського побралися. Молодого чоловіка прописали у квартирі, а через чотири місяці шлюб розпався. У своїх негараздах Віктор Ольшевський звинувачує корумпованих одеських чиновників і суд.
З подробицями – Тарас Марусик. Рубрика “Голоси скривджених”.
Тарас Марусик
Віктор Ольшевський пройшов загалом через понад 10 судів, але кінця-краю цій справі не видно. А вимагає він визнати підробними власні підписи з проханням приватизувати квартиру.
Говорить Віктор Ольшевський.
Віктор Ольшевський
Коли я вперше подав заяву до суду, то мені одна секретарка сказала, щоб я дав судді 600-700 доларів, і вона за два тижні вирішить мою справу. Я в житті ніколи не брав хабарів, не давав, я не знаю, як це робиться. Ясна річ, я відмовився.
Тарас Марусик
Оскільки в квартирі Ольшевського, окрім Акіфа Абасова, з’явився його брат Асіф, його мама і колишня дружина з двома дітьми, одеський пенсіонер просить суд виселити родину Абасових. Для цього, як стверджує Віктор Ольшевський, в нього є всі юридичні підстави, і про це знає Акіф Абасов.
Віктор Ольшевський
Коли я давав згоду на мешкання у цій квартирі, я взяв у нього заяву, що він не буде претендувати на житло завірену нотаріально. І що саме головне, я давав згоду на помешкання йому як громадянину іншої держави.
Тарас Марусик
Віктор Ольшевський продовжує.
Віктор Ольшевський
Я зараз борюся зі всією владою корумпованою. Куди я не звернуся - і до Генеральної прокуратури, до Піскуна, і до Касюти (я 3-4 рази був у нього на прийомі) - справа з місця не зрушилася ні на йоту. Я змушений звернутися до радіо “Свобода”, до газет. Я стверджую, що Абасові отримали громадянство України шахрайським шляхом – про це кажуть документи, які в мене є.
Тарас Марусик
Як відомо, рішення про надання українського громадянства іноземним громадян, відповідно до закону “Про громадянство”, приймає Президент України.
Віктор Ольшевський
Я зараз “бомж”. В мене в квартирі проживає чужа іноземна сім’я (6 чоловік). Я вже судом виселяв його дружину, а вона так і мешкає у моїй хаті. Ну, є влада на Україні? Невже наші прокурори – це “криша” для міліції, для судів, яка захищає шахраїв, хабарників?
Тарас Марусик
Вину Віктор Ольшевський
покладає на низку посадових осіб міліції, житлово-експлуатаційних контор № 96 і № 98, Суворовського суду міста Одеси, міської та обласної прокуратур. В інтерв’ю радіо “Свобода” він назвав конкретні прізвища. Ми намагалися зв’язатися з цими посадовими особами, щоб одержати відповіді на деякі запитання, пов’язані як з розповіддю Віктора Ольшевського, так і тими документами, які є в нашому розпорядженні, однак в одних випадках людей не було на місці, інші відмовили в коментарях.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною працював звукооператор Михайло Петренко. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом Михайло Петренко. Шановні слухачі, ми вітаємо вас.
Сьогодні у програмі ви почуєте:
Галина Терещук
“... Сергій Хамик, який внаслідок трагедії на Скнилові став непрацездатним, отримує пенсію у розмірі 160 гривень...”
Володимир Притула
“... понад півсотні рибалок разом з капітаном і тралером опинилися в іспанському порту Лас-Пальмас без грошей і перспектив знову вийти в море...”
Тетяна Чорномаз
“...відсутність угод між комунальними службами та споживачами не перешкоджає судові ухвалювати рішення на користь комунальників-монополістів...”
Тарас Марусик
“...Віктор Ольшевський пройшов взагалі через понад 10 судів, але кінця-краю цій справі не видно...”
Надія Шерстюк
Упродовж 3 днів у Львові Уповноважена ВР з прав людини Ніна Карпачова перевіряла дотримання конституційних прав потерпілих та їхніх родин внаслідок падіння винищувача на Скнилівському летовищі 27 липня минулого року.
Генеральна прокуратура України визнала потерпілими у трагедії 534 особи. Однак, як з’ясувалося, людям надали інвалідність за загальними захворюваннями, і вони позбавлені будь-яких державних пільг.
Послухайте матеріал Галини Терещук.
Галина Терещук
У кабінеті, де уповноважена з прав людини Ніна Карпачова вела прийом громадян, я зустріла Сергія Хамика та його маленького синочка. Торік Сергію Хамику виповнилося 30 років. Він працював у службі охорони. У той страшний день 27 липня на Скниліське летовище Сергій прийшов зі своїм 5 річним сином Русланчиком. Коли молодий чоловік збагнув, що літак падає, він відкинув дитину набік. Втім, уламки літака потягнули чоловіка, Сергієві відірвало ногу нижче коліна. Він попросив переляканого сина побігти за військовими, адже розумів, якщо літак трішки зсунеться з місця, то його задушить. Сергія витягнули з-під уламків літака. А далі він втратив свідомість. Усі гроші, які виділила держава, він потратив на лікування. А маленький Руслан довший час проходив лікування у психотерапевта.
Сергій Хамик
Мене потягнуло і відірвало ногу. Я не думав про себе, я думав про сина. Спочатку я врятував сина, а потім син врятував мене.
Галина Терещук
Чоловік вдячний, що бодай простий протез надає йому можливість ходити. Але пересуватися на цьому неякісному протезі довго Сергій не може. Нога травмується.
Сергій Хамик прийшов до Уповноваженої з прав людини просити допомогти поїхати на лікування в Німеччину, щоб там йому поставили якісний протез. Потрібен той і ще одному потерпілому на Скнилові. Уже рік Сергій шукає фінансову допомогу для поїздки в Німеччину.
Ніна Карпачова вислухала десятки звернень потерпілих внаслідок падіння літака.
Ніна Карпачова
Загальне питання, яке сьогодні болить всіх, - це те, що вони сьогодні визнали їх інвалідами по загальному захворюванню. 160 гривень пенсія. І перше, що я виношу для себе з цієї поїздки, поставити питання перед Кабінетом Міністрів про надання окремого статусу потерпілим, сім’ям загиблих під час Скнилівської трагедії. Цей статус дасть захищення по пільгах та по соціальному статусі, спеціальний захист. Тобто, скажімо, пенсія не буде 160 гривень по загальному захворюванню, адже це не є загальне захворювання – трагедія, яка сталася на Скнилові. Це відомо всім. Це питання треба вирішувати на рівні Кабінету Міністрів.
Галина Терещук
Наприклад, Сергій Хамик, який внаслідок трагедії став непрацездатним, отримує пенсію у розмірі 160 гривень. Він не має жодних пільг ні на оплату комунальних послуг, ні на проїзд у громадському транспорті.
Допоки я розмовляла з Сергієм, його Русланчик ховався за деревом. Після пережитого на Скнилові він панічно боїться мікрофонів, телекамер, а ще не дивиться на літаки навіть по телевізору.
Отож відгомін Скнилівської трагедії не стихає. І державі навряд чи вдасться відкупитися від її жертв одноразовими допомогами-подачками.
Надія Шерстюк
Більш, як півтора року, не можуть повернутися в Україну керченські моряки. Рибальське судно, яке належить керченському підприємству “Південьрибпошук”, продане за борги, але його екіпаж не отримав обіцяних грошей. Моряки перебувають за кордоном без коштів, в поганих соціально-економічних і санітарно-побутових умовах, а їхні рідні в Україні шукають захисту і допомоги.
Подробиці – у матеріалі Володимира Притули з Криму.
Володимир Притула
12-го липня з іспанського порту Лас-Пальмас літаком через Київ до Керчі повернулися 23 моряки – це частина членів екіпажу великого морозильного рибальського траулера “Зірка Азова”, порт приписки якого - Керч.
Понад півтора року вони перебували за межами України. Більшість з них пішли в рейс у січні 2002, однак путина не вдалася, а орендатори судна не виконали взятих на себе зобов’язань.
Понад півсотні рибалок разом з капітаном і траулером опинилися в іспанському порту Лас-Пальмас без грошей і перспектив знову вийти в море. А на березі залишилися родини, які з часом почали звертатися до власників судна і до українських властей з вимогою повернути рідних на Батьківщину. Частині моряків вдалося це зробити, але в Лас-Пальмасі залишилися ще понад 30 членів екіпажу “Зірки Азова”.
Розповідає член ініціативної групи дружин моряків великого морозильного рибальського траулера “Зірка Азова” Олена Орлова.
Олена Орлова
Мій чоловік уже 18 місяців перебуває на судні, яке належить “Південьрибпошуку”, що в Керчі. Екіпаж перебуває в жахливому становищі. У них відключена електроенергія, в них немає їжі, взагалі немає жодного життєзабезпечення судна. Вони кинуті напризволяще. Судно вже продали за безцінь. Але екіпаж досі у повному складі не повернули на Батьківщину, з членами екіпажу досі не розрахувалися.
Ми зверталися в Генпрокуратуру України, ми писали до Адміністрації Президента, зверталися до наших депутатів, в Комітет із захисту прав людини, ми неодноразово телефонували і писали в Департамент рибного господарства України. Але ніхто поки що нам не допоміг. Нам надходять лише обіцянки – з місяця в місяць.
Володимир Притула
В керівництві “Південьрибпошук” справді повідомили, що тут намагаються все робити для того, щоб повернути рибалок додому. Усе впирається у відсутність коштів, а моряки та їхні рідні, тим часом, вимагають, щоб їх не тільки повернули на Батьківщину, але й виплатили зароблене, у тому числі, добові за відрядження.
Поки що компанія обіцяє, що поверне тільки 50% добових, оскільки у валюті це досить велика сума. Частина рибалок з цим не погоджується і погрожує залишатися на кораблі до остаточного розрахунку. Конфлікт триває.
Надія Шерстюк
Черкащани очікують підвищення тарифів на комунальні послуги. Але за нинішнього рівня життя преважна більшість громадян України не може самостійно сплачувати вже існуючих тарифів. Люди намагаються відстояти свої права у судах.
Розповідає наша черкаська кореспондентка Тетяна Чорномаз.
Тетяна Чорномаз
В статті 27 Конституції України говориться: “Кожна людина має невід’ємне право життя. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я і здоров’я інших людей від протиправних посягань”. Тож захищаються люди від платежів за комунальні послуги неспівмірних з їх доходами хто як може: хто на громадських слуханнях, хто в суді. Розповідає голова одного з квартальних комітетів Черкащини пенсіонерка Радушна Лідія Якимівна.
Лідія Радушна
Підвищення цін на водопостачання я і люди, які приходять в наш квартальний комітет, ставимося негативно. Ми вважаємо, що влада повинна спочатку підвищити життєвий рівень, а потім підвищувати ціни. В нашому місті норми нам не зрозумілі. В основному ми користуємося колонками загального користування, ставиться норма півтори тонни на місяць або 5 відер води, коли наші всі, вибачте, зручності на вулиці знаходяться, коли немає каналізації – нам достатньо два відра води на добу. Це треба переглянути і платити за ту кількість води, яку ми використовуємо.
Тетяна Чорномаз
Минула перша хвиля судів комунальних підприємств зі споживачами на предмет сплати боргів громадян за комунальні послуги. Комунальні служби намагалися стягнути борги до прийняття ВР Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з комунальних платежів”. Так 8 судових засідань пройшов мешканець міста Умані К.Пахотін. Суд не врахував те, що в ринкових умовах людина повинна платити лише за те, що купила. Тобто тільки за ту воду, що витекла з крана, а не за якусь норму, яку ніхто виміряти не може, - ні продавець, тобто водоканал, ні споживач.
Костянтин Пахотін
Де така норма? Я навіть не маю колонки. Посилаються на статті, які взагалі не регулюють відносини приватного власника з якоюсь службою, якщо квартира у власності комунальника-власника і наймача. Ну, вибачте мене, я - приватний власник. А якщо я - приватний власник, я маю право укладати угоди, я маю розпоряджатися своєю власністю так, як я хочу. З мене здіймають функцію розпорядження. Наді мною знущаються.
Тетяна Чорномаз
Відсутність угод між комунальними службами та споживачами не перешкоджає судові ухвалювати рішення на користь комунальників-монополістів.
Надія Шерстюк
Одеський пенсіонер Віктор Ольшевський вже кілька років шукає правди в правоохоронних органах і судах Одеси. Його історія почалася понад 15 років тому, коли громадянин Азербайджану Акіф Абасов винаймав помешкання у пана Ольшевського. Згодом Акіф Абасов і дочка Віктора Ольшевського побралися. Молодого чоловіка прописали у квартирі, а через чотири місяці шлюб розпався. У своїх негараздах Віктор Ольшевський звинувачує корумпованих одеських чиновників і суд.
З подробицями – Тарас Марусик. Рубрика “Голоси скривджених”.
Тарас Марусик
Віктор Ольшевський пройшов загалом через понад 10 судів, але кінця-краю цій справі не видно. А вимагає він визнати підробними власні підписи з проханням приватизувати квартиру.
Говорить Віктор Ольшевський.
Віктор Ольшевський
Коли я вперше подав заяву до суду, то мені одна секретарка сказала, щоб я дав судді 600-700 доларів, і вона за два тижні вирішить мою справу. Я в житті ніколи не брав хабарів, не давав, я не знаю, як це робиться. Ясна річ, я відмовився.
Тарас Марусик
Оскільки в квартирі Ольшевського, окрім Акіфа Абасова, з’явився його брат Асіф, його мама і колишня дружина з двома дітьми, одеський пенсіонер просить суд виселити родину Абасових. Для цього, як стверджує Віктор Ольшевський, в нього є всі юридичні підстави, і про це знає Акіф Абасов.
Віктор Ольшевський
Коли я давав згоду на мешкання у цій квартирі, я взяв у нього заяву, що він не буде претендувати на житло завірену нотаріально. І що саме головне, я давав згоду на помешкання йому як громадянину іншої держави.
Тарас Марусик
Віктор Ольшевський продовжує.
Віктор Ольшевський
Я зараз борюся зі всією владою корумпованою. Куди я не звернуся - і до Генеральної прокуратури, до Піскуна, і до Касюти (я 3-4 рази був у нього на прийомі) - справа з місця не зрушилася ні на йоту. Я змушений звернутися до радіо “Свобода”, до газет. Я стверджую, що Абасові отримали громадянство України шахрайським шляхом – про це кажуть документи, які в мене є.
Тарас Марусик
Як відомо, рішення про надання українського громадянства іноземним громадян, відповідно до закону “Про громадянство”, приймає Президент України.
Віктор Ольшевський
Я зараз “бомж”. В мене в квартирі проживає чужа іноземна сім’я (6 чоловік). Я вже судом виселяв його дружину, а вона так і мешкає у моїй хаті. Ну, є влада на Україні? Невже наші прокурори – це “криша” для міліції, для судів, яка захищає шахраїв, хабарників?
Тарас Марусик
Вину Віктор Ольшевський
покладає на низку посадових осіб міліції, житлово-експлуатаційних контор № 96 і № 98, Суворовського суду міста Одеси, міської та обласної прокуратур. В інтерв’ю радіо “Свобода” він назвав конкретні прізвища. Ми намагалися зв’язатися з цими посадовими особами, щоб одержати відповіді на деякі запитання, пов’язані як з розповіддю Віктора Ольшевського, так і тими документами, які є в нашому розпорядженні, однак в одних випадках людей не було на місці, інші відмовили в коментарях.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною працював звукооператор Михайло Петренко. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
