Доступність посилання

ТОП новини

Бідність – це надовго


Марія Щур Бідність – це надовго

Прага, 17 липня 2003 – Бідність та пов’язані з нею хвороби та соціальні проблеми є, за визнанням експертів, найбільшою зброєю масового знищення у світі. Тому в Африці обіцянки американського президента Джорджа Буша про збільшення закордонної допомоги бідним країнам сприйняли з особливою надією. Адже на думку фахівців, авторів звіту ООН про світовий розвиток, збільшення закордонної допомоги лише до пів відсотка від Валового Внутрішнього продукту розвинутих країн могло б вирішити основні проблеми чорного континенту. Тему продовжує Марія Щур.

Світ поділився на дві нерівні частини – меншість, а це нецілих 1 мільярд людей живе у пристойних умовах країн з високими доходами, тим часом як більшість живе у бідності, а значна її частина – понад мільярд осіб живе у цілковитих злиднях. Україна перебуває десь посередині між багатим і злиденним світом, і на думку стратегічних мислителів, колись може приєднатися до багатшого світу, бо навіть географічно вона до нього ближче. Швидкість руху у цьому напрямку визначатиме швидкість зміни інституцій з радянсько-номенклатурних на ринково-демократичні. Таку думку висловлює відомий економіст та радник Генерального Секретаря ООН з питань світового розвитку Джерфрі Сакс.

Він вважає, що саме поєднання вдалого географічного розташування з доброю політикою та надійними інституціями стало причиною успіху «азійських тигрів». Про це детальніше варто було розпитати малайзійського прем’єра, який цього тижня гостював у Києві. Магатгір Мохамед був на чолі своєї держави протягом 22 років і був не лише свідком, але і безпосереднім учасником того, як країни південно-східної Азії - Корея, Китай, Гонконг, Тайвань, Сінгапур та Малайзія наздоганяють розвинутий і багатий світ. А ще у 60 роки минулого століття деякі із них були біднішими за африканські держави.

У тому, що кількість бідних на планеті поменшала – велика заслуга азійських країн, і зокрема Китаю. Згідно зі звітом ООН, з 210 мільйонів, на які скоротилася кількість надзвичайно бідних мешканців в східній Азії 150 мільйонів припадає на заможніших китайців.

З іншого боку, географічна ізольованість, скорумповані режими та хвороби ніби змовилися проти мешканців африканського континенту на південь від Сахари. Кількість населення, що живе за межею бідності, зросла там протягом останнього десятиліття із 47 до 49%, коли до традиційних проблем додалася ще й епідемія СНІДу. У такій країні, як Зімбабве, очікувана тривалість життя тепер скоротилася до 35 років.

Але, як вважає Джефрі Сакс, який очолив міжнародні зусилля в ООН, Африку ще можна витягнути з «пастки бідності», однак для цього багатий світ має трошки відкрити свої гаманці. Африка потребує ліки від малярії, СНІДу та туберкульозу, там має з’явитися транспортна інфраструктура і можливість торгувати з багатшим світом. Всього цього, на думку експертів ООН можна було б домогтися, якби пожертви багатшого світу подвоїлись до близько 100 мільярдів на рік. І хоча критики говорять, що допомога бідним країнам - все одне марна витрата грошей, прихильники збільшення допомоги вважають, що спробувати варто. Бо виведення із цілковитого убозтва мільйонів людей є напевно краще застосування грошей, ніж підтримка фермерів у багатих країнах, на яку витрачають утричі більше.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG