Белград, 25 липня 2003 – У час розвалу колишньої Югославiї Радован Караджич був маловiдомим поетом у Сараєвi, столицi Боснiї i Герцеговини, Ратко Младич – полковником у місті Кнiні, що в Хорватiї. Караджич за походженням з Чорногорiї, Младич з Герцеговини. Їхнi дороги схрестилися завдяки великосербськiй iдеологiї Слободана Милошевича, якою, зокрема, захоплювалися завзятi комунiсти.
Уперше вони зустрiлися в горах неподалiк Сараєва, де у квiтнi 1992 року проголосили Сербську Республiку Боснiю i Герцеговину, котру згодом назвали Республiкою Сербською. Караджича обрали її президентом. Младича призначили командувачем Збройних сил. У травнi того ж року пiдроздiли югославської армiї покинули територiю Боснiї i Герцеговини, залишаючи Младичевим силам офiцерiв, зброю, танки та iншу бойову технiку. Через це серби вiд першого дня вiйни мали абсолютну перевагу над босняками-мусульманами й хорватами і до осенi згаданого року захопили бiльше половини боснiйської територiї.
Зухвалий Караджич та, м’яко кажучи, не дуже iнтелiгетний Младич, постiйно повторювали одну фразу: “Серби не хочуть нiчого іншого, крiм сербської землi!” А щоб земля стала сербською, треба було депортувати iншi нацiї. До початку лiта 1995 року серби провели етнiчнi чистки в захiднiй, пiвнiчнiй та пiвденно-схiднiй Боснiї. На перешкодi стояли лише мусульманськi анклави Ґоражде, Жепа й Сребрениця, якi оголошено зонами пiд захистом ООН. Сербський наступ на Сребреницю, котру захищало 250 нiдерландських вiйськових, очолював генерал Младич. Вiн пообiцяв, що серби звiльнять усiх, хто складе зброю. Нiдерландцi повiрили й пустили сербське вiйсько до мiста. А тодi розпочалася кривава вакханалiя. Вiд 13 до 19 липня серби розстрiляли, за даними Мiжнародного червоного хреста, вiд семи до дев’яти тисяч полонених мужчин вiку вiд шiснадцяти до вiсiмдесяти рокiв.
Через кiлька днiв, 25 липня 1995 року, Мiжнародний трибунал порушив кримiнальну справи проти Караджича i Младича. Проте вони досi перебувають на волi. Де саме, знають лише їхнi охоронцi. Младича донедавна захищали югославськi Збройнi сили. Сербський прем’єр Зоран Живкович, котрий перебуває з вiзитом до Сполучених Штатiв, сьогоднi заявив, що генерала заарештують у разi, якщо вiн з’явиться на територiї Сербiї. А щодо Боснiї i Герцеговини, Караджича й Младича тамтешнi серби вважають недоторканними нацiональними iдолами й уже вiсiм рокiв допомагають їм ховатися вiд мiжнародної полiцiї. У сербських корчмах i сьогоднi спiвають пiснi на честь воєнних вождiв.
Уперше вони зустрiлися в горах неподалiк Сараєва, де у квiтнi 1992 року проголосили Сербську Республiку Боснiю i Герцеговину, котру згодом назвали Республiкою Сербською. Караджича обрали її президентом. Младича призначили командувачем Збройних сил. У травнi того ж року пiдроздiли югославської армiї покинули територiю Боснiї i Герцеговини, залишаючи Младичевим силам офiцерiв, зброю, танки та iншу бойову технiку. Через це серби вiд першого дня вiйни мали абсолютну перевагу над босняками-мусульманами й хорватами і до осенi згаданого року захопили бiльше половини боснiйської територiї.
Зухвалий Караджич та, м’яко кажучи, не дуже iнтелiгетний Младич, постiйно повторювали одну фразу: “Серби не хочуть нiчого іншого, крiм сербської землi!” А щоб земля стала сербською, треба було депортувати iншi нацiї. До початку лiта 1995 року серби провели етнiчнi чистки в захiднiй, пiвнiчнiй та пiвденно-схiднiй Боснiї. На перешкодi стояли лише мусульманськi анклави Ґоражде, Жепа й Сребрениця, якi оголошено зонами пiд захистом ООН. Сербський наступ на Сребреницю, котру захищало 250 нiдерландських вiйськових, очолював генерал Младич. Вiн пообiцяв, що серби звiльнять усiх, хто складе зброю. Нiдерландцi повiрили й пустили сербське вiйсько до мiста. А тодi розпочалася кривава вакханалiя. Вiд 13 до 19 липня серби розстрiляли, за даними Мiжнародного червоного хреста, вiд семи до дев’яти тисяч полонених мужчин вiку вiд шiснадцяти до вiсiмдесяти рокiв.
Через кiлька днiв, 25 липня 1995 року, Мiжнародний трибунал порушив кримiнальну справи проти Караджича i Младича. Проте вони досi перебувають на волi. Де саме, знають лише їхнi охоронцi. Младича донедавна захищали югославськi Збройнi сили. Сербський прем’єр Зоран Живкович, котрий перебуває з вiзитом до Сполучених Штатiв, сьогоднi заявив, що генерала заарештують у разi, якщо вiн з’явиться на територiї Сербiї. А щодо Боснiї i Герцеговини, Караджича й Младича тамтешнi серби вважають недоторканними нацiональними iдолами й уже вiсiм рокiв допомагають їм ховатися вiд мiжнародної полiцiї. У сербських корчмах i сьогоднi спiвають пiснi на честь воєнних вождiв.
