Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 23:10

“Права людини”: 1. Безпрецедентний випадок у Криму: вперше за фальсифікацію виборів до кримінальної відповідальності притягли голову дільничого виборчкому. 2. Свобода совісті на Рівненщині: православні Київського і Московського патріархатів воюють за право користуватися храмом. Позиція місцевої влади у цьому конфлікті. 3. Українські громадяни позбавлені права чути якісну українську музику, – стверджують композитор Микола Колесса та експерти Ради Європи з питань культурної політики.


Надія Шерстюк “Права людини”: 1. Безпрецедентний випадок у Криму: вперше за фальсифікацію виборів до кримінальної відповідальності притягли голову дільничого виборчкому. 2. Свобода совісті на Рівненщині: православні Київського і Московського патріархатів воюють за право користуватися храмом. Позиція місцевої влади у цьому конфлікті. 3. Українські громадяни позбавлені права чути якісну українську музику, – стверджують композитор Микола Колесса та експерти Ради Європи з питань культурної політики.

Київ, 29 липня 2003 року.

Надія Шерстюк

На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом Сергій Балабанов. Вітаємо Вас, шановні слухачі!

- Безпрецедентний випадок у Криму: вперше за фальсифікацію виборів до кримінальної відповідальності притягли голову дільничого виборчкому.

- Свобода совісті на Рівненщині: православні Київського і Московського патріархатів воюють за право користуватися храмом. Позиція місцевої влади у цьому конфлікті.

- Українські громадяни позбавлені права чути якісну українську музику, – стверджують композитор Микола Колесса та експерти Ради Європи з питань культурної політики.

Такі теми до вашої уваги впродовж наступних 15 хвилин.

5 років позбавлення волі отримала колишня голова дільничої виборчої комісії №11 сьомого Євпаторійського виборчого округу Венера Владимирова за зловживання і фальсифікації під час виборів у Криму. Екс-голову також позбавили права на 3 роки обіймати посади у виборчкомах всіх рівнів. Окрім цього, пані Владимирова має виплатити 5 тисяч гривень кандидату в депутати Верховної Ради Криму, який переміг, але так і не отримав депутатський мандат.

Подробиці – від нашого кримського кореспондента Володимира Притули.

Володимир Притула

Євпаторійський місцевий суд визнав, а Апеляційний суд Криму підтвердив, що протиправні дії колишньої голови дільничої виборчої комісії №11 виборчого округу №7 у місті Євпаторії Венери Владимирової вплинули на результати виборів, але, зважаючи на похилий вік підсудної, стан її здоров’я та інші пом’якшувальні обставини, призначив їй покарання нижче нижчої межі, ще й із випробувальним строком у 2 роки. Тож пані Владимирова, схоже, за ґрати так і не сяде.

Але представники позивача – колишнього кандидата в депутати Верховної Ради Криму, члена Партії зелених України Юрія Ткача – вважають, що це – серйозний крок у розвитку демократії і захисту прав людини в Криму.

Каже голова Кримської регіональної організації Партії Зелених Юрій Комов.

Юрій Комов

По-перше, – це прецедент, і не тільки в Криму, а можливо, і в Україні, коли судові органи ухвалюють настільки жорстке рішення за перешкоджання здійснення виборчого права. По-друге, – це хороший урок як для тих, хто звик вигравати вибори, використовуючи брудні технології і гроші, так і для тих, хто намагається відстоювати свої права через суд. І по-третє, ми переконалися, що і в судах є порядні і принципові люди. Це тішить, оскільки від цього залежить віра людей в державу та в її захист.

Володимир Притула

На виборах до Верховної Ради Криму в окрузі №7 в Євпаторії в березні 2002 року переміг представник Партії Зелених Юрій Ткач, який більш як на 200 голосів випередив підприємця Миколу Котляревського.

Однак Венера Владимирова, діючи в інтересах третіх осіб, фальсифікувала виборчі документи, і Центрвиборчком Криму визнав переможцем Миколу Котляревського, який має в регіоні досить неоднозначну репутацію. Понад рік “зелені” домагалися скасування таких результатів виборів, але лише зараз у них з’явився якийсь шанс.

Каже симферопольський юрист Арсен Османов.

Арсен Османов

Визнання Юрія Ткача переможцем на виборах до Верховної Ради Автономної Республіки Крим у 7-у окрузі на сьогодні нереальне. Але, водночас, згідно з Цивільно-процесуальним Кодексом України, Юрій Ткач отримав право подати заяву до суду про визнання виборів недійсними за нововиявленими обставинами. Оскільки, виносячи вирок, місцевий суд Євпаторії вказав, що, справді, посадовими особами дільничої виборчої комісії були порушені суттєві вимоги виборчого законодавства (зокрема, визнається фальсифікація документів). І саме на цій підставі Юрій Ткач, як кандидат у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, має право подати заяву.

Володимир Притула

Вирок набрав законної сили.

Надія Шерстюк

Упродовж семи років прихожани Свято-Троїцької церкви Київського патріархату, що у селі Милостів на Рівненщині, моляться під відкритим небом. А у храмі проводять богослужіння православні Московського патріархату. Тривалий час вірні УПЦ Київського патріархату порушували перед місцевою владою питання про почергове користування церквою, проте влада стоїть на позиції московської церкви.

Ситуацію досліджувала наша рівненська кореспондентка Валентина Одарченко.

Валенина Одарченко

Ще в березні 2001 року релігійна громада Київського патріархату звернулася до суду зі скаргою на розпорядження голови рівненської обласної держадміністрації про передачу культових будівель в селах Дядьковичі та Милостів представникам московської церкви. Віруючі Київського патріархату обґрунтовували своє право на церкву тим, що Свято-Троїцький храм у 39-му році був автокефальним. А саме автокефальна церква на зорі незалежності злилася з частиною російської церкви, утворивши Київський патріархат. Говорить священик Степан Маринич.

Степан Маринич

Релігійна громада УПЦ Московського патріархату не пускала не тільки в церкву, а навіть на подвір’я. Всі звернення до рівненської обласної адміністрації, до рівненської районної адміністрації не були підтримані. Так як і священик в категоричній формі навіть відмовляється розмовляти, коли представники громади приходять до нього про погодження якісь, про почергове богослужіння.

Валентина Одарченко

Інша сторона в своє небажання віддавати храм, мотивує тим, що батько нинішнього священика правив у цьому храмі до війни і що на момент московській громаді церква була державною власністю.

Говорить його син, священик УПЦ Московського патріархату Андрій Лозинський.

Андрій Лозінський

В 1945 році було передано в користування по договору про цей храм. І тому передавати якісь іншій громаді – звичайно, це неправильно.

Валентина Одарченко

Після набрання в 91-му році чинності законом України “Про свободу совісті і релігійні організації” до часу ухвалення облдержадміністрацією розпорядження на користь московської громади жодна з громад не користувалася храмом.

21 травня 2001 року Рівненським обласним судом голову рівненської облдержадміністрації було зобов’язано скасувати своє розпорядження з наступним його переглядом. Цього не сталося. Чиновники подали апеляцію.

Говорить працівник юридичного відділу рівненської облдержадміністрації Елеонора Орлова.

Елеонора Орлова

Культові будівлі повертаються або передаються у власність чи безоплатне користування, згідно з рішенням державної адміністрації.

Валентина Одарченко

У Вищому господарському суді залишили без задоволення касаційну скаргу з боку Київського патріархату. Адвокат позивачів Віктор Януль з цим не погоджується.

Віктор Януль

Така постановка апеляційної інстанції суперечить нормам законодавства “Про свободу совісті та релігійних організацій”, ст. 3 Указу президента України про заходи щодо повернення релігійних організацій і культового майна. Адже у всіх цих нормах законодавства передбачається саме обов’язок, а не право державних органів про повернення культових будівель і майна у власність тих релігійних організацій, до яких вони належали на момент переходу у власність держави.

Валентина Одарченко

Священик київської громади отець Степан все ж налаштований звертатись до Верховного суду.

Що цікаво – сільська рада та районна адміністрація все ж пропонували облдержадміністрації встановити почерговість богослужінь, однак державний орган надав перевагу в користуванні будівлею лише одній громаді.

Надія Шерстюк

Експерти Ради Європи з питань культурної політики, які нещодавно відвідали Київ, залишилися у захоплені від краси української столиці. Водночас вони були прикро вражені тим, що на київських вулицях, у кафе чи ресторанах відсутня сучасна українська музика. Високі гості зробили висновок, що у Києві, зокрема, порушується право громадян України слухати українську музику. Далі розповідає моя колега Богдана Костюк.

Богдана Костюк

Посол Боснії і Герцеговини при Раді Європи Ігор Гаон з власного досвіду знає, що таке культурна експансія (за часів існування Югославії з теле- та радіоефіру лунали сербські мелодії). Але союзної “Республіки Югославії” більше не існує, а на радіохвилях у боснійських містах і селах чути національні мелодії. У Києві доктор Гаон знайшов сучасну українську музику у студії Радіо “Свобода”.

Ігор Гаон

Я бачу на київських вулицях добре вдягнених привітних людей таких, які крокують вулицями багатьох європейських міст. І Київ виглядає красивим містом: набагато кращим, ніж тридцять років тому, яким я його запам’ятав. Але, як і тридцять років тому, я звідусіль чую російські пісні, російських виконавців, причому, не найкращих, якщо судити з мелодій і слів. Мені здається, українська музика заслуговує на те, щоб її було чути по радіо, по телебаченню або у кав’ярнях чи ресторанах.

Богдана Костюк

Його колега – експерт Ради Європи, професор Лондонського університету Кевін Робінс – з цього приводу зауважує:

Кевін Робінс

Якщо подивитися на ці явища з точки зору глобалізації, то ситуація виглядає таким чином: з одного боку, відбувається взаємне проникнення національних культур, але, паралельно з процесом збереження та розвитку національних культурних традицій, звичайно, існує небезпека поглинення слабкого сильнішим, але ж українська культура аж ніяк не виглядає слабкою, вона має багаті традиції. Думаю, це стосується і сучасної музики, яку ми послухали у вашій студії.

Богдана Костюк

Він намагався з’ясувати, чому у приймальній Міністерства культури України по радіо лунають “попсові” російські пісні, але відповіді не отримав. І зробив висновок, що в Україні українська культура перебуває у приймах більш “розкрученої” культури північно-східної сусідки.

Надія Шерстюк

Наприкінці травня голова Львівської обласної державної адміністрації видав розпорядження про порядок перевезення пасажирів у маршрутних таксі. У цьому документі, серед іншого, водіям заборонено вмикати у салоні гучну музику, яка заважає пасажирам. Галина Терещук і її короткий репортаж у розвиток теми.

Галина Терещук

Львівські маршрутки у ці спекотні дні нагадують душогубки. У більшості з них не відчиняються вікна. Бо це не передбачено конструкцією. А ще, як правило, на увесь салон гримить музика, через яку не чути прохань пасажирів про зупинку.

Наприкінці травня з’явилося розпорядження голови львівської обласної адміністрації, у якому визначені права і обов’язки для перевізників. Зокрема, водій зобов’язаний бути охайно вбраним, ввічливим і, що цікаво, він не повинен вмикати у салоні музику під час роботи, адже та відволікає увагу.

Свого часу і міськрада ухвалювала відповідні рішення, які забороняли водіям, що перевозять громадян, вмикати пісні, зокрема російські. Однак про всі ці обмеження водії, як правило, не знають. У розмові чимало з них визнають, що голосна музика справді відволікає увагу. Є водії, які прислухаються до прохань львів’ян і вмикають пісні лише українською мовою. Втім, це не зараджує справі. Люди старшого віку висловлюються проти музики у маршрутках, а от молодь вважає навпаки: музика на транспорті не заважає. Правда юнаків та дівчат здебільшого не влаштовує репертуар.

Керівники розвізницьких фірм тим часом розводять руками. Водії, мовляв, мають власні магнітофони з мікроавтобусами, і відбирати їх ніхто не має права. А в який час водій слухає музику – проконтролювати майже неможливо. Зрештою, музика – це їхня єдина розвага під час роботи, і жодні заборони тут не спрацьовують, та й зрештою, чи потрібні вони? Слід запроваджувати адміністративні приписи там, де можна керуватися здоровим глуздом і побажаннями конкретного пасажира.

Надія Шерстюк

А ось що розповідає про стан сучасної української музики, яка звучить по радіо, композитор Микола Колесса, котрий між іншим у грудні відсвяткує свій 100-річний ювілей.

Микола Колесса

Це – тяжка праця, тяжка умова, емоційна. Чую по радіо якесь таке всіляке “бум-бум-бум” дурної мороки. Це була пісня композитора такого-то. Композитором не можна вважати будь-кого. Композитор – це є людина, яка компонує, яка комбінує. То є перебудова, архітектура, то є велика відповідальність.

Надія Шерстюк

На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною працював звукооператор Сергій Балабанов. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG