Белград, 7 серпня 2003 – Голова сербського уряду перебував у Вашингтонi i Нью-Йорку ще на початку серпня. Американськi мас-медiа цього тижня повiдомили про його пропозицiю. Вона стала несподiванкою для бiльшостi сербiв, включаючи й вiйськових. Виявилося, що прем’єр Живкович запропонував солдатiв зі власної iнiцiативи, без вiдома Мiнiстерства оборони й Генштабу. У середу ввечерi вiн уточнив, що мова йшла про участь вiйськових у миротворчих операцiях ООН. Живкович каже: “Наше повернення в мирнi сили де-небудь у свiтi стало б ще однiєю полiтичною перемогою. Звичайно, йдеся й про фiнансовий iнтерес, оскiльки нам за це будуть платити. Немає кращої новини вiд тiєї, що нашi люди поїдуть до певних кризових регiонiв, щоб там захищати слабших”.
Живкович не згадав, що у складi нинiшньої армiї є чимало тих, хто у складi Збройних сил колишньої Югославiї або в пiдроздiлах сербських добровольцiв воював на територiї сусiднiх країн Словенiї, Хорватiї, Боснiї i Герцеговини та у Косовi.
Мiнiстр закордонних справ Сербiї i Чорногорiї Ґоран Свиланович каже, що йдеться лише про iнiцiативу, яку мали б обговорити Верховне вiче оборони та парламент. Вiн додає, що до складу миротворчих вiддiлiв увiйшли б лише професiонали й добровольцi. А мiнiстр фiнансiв Божидар Делич пояснює, що миротворцi мають не воювати, а заробляти грошi. Представники опозицiї попереджають, що Живкович не має повноважень втручатися у вiйськовi справи й додають, що було б безглуздо посилати вiйськових за кордон, поки Сербiї загрожують терористи й сепаратисти.
Щодо вiйськових експертiв, вони скептичнi. Колишнiй генерал Любодраґ Стоядинович каже, що спрямування тисячi вiйськових до Iраку було б делiкатною й проблематичною операцiю. Близька до уряду газета “Полiтика” зазначає, що Збройнi сили Сербiї i Чорногорiї немають анi кадрiв, нi вiдповiдної техніки ( вiд засобiв транспорту до зброї) для участi в iракськiй операцiї. А в державнiй касi немає коштiв на утримання 60 тисяч вiйськових, скiльки наразi є у складi армiї державного об’єднання. Через це оглядачi роблять висновок, що йдеться про бажання амбiтного сербського прем’єра, яке наразi абсолютно неможливо релiзувати.
Живкович не згадав, що у складi нинiшньої армiї є чимало тих, хто у складi Збройних сил колишньої Югославiї або в пiдроздiлах сербських добровольцiв воював на територiї сусiднiх країн Словенiї, Хорватiї, Боснiї i Герцеговини та у Косовi.
Мiнiстр закордонних справ Сербiї i Чорногорiї Ґоран Свиланович каже, що йдеться лише про iнiцiативу, яку мали б обговорити Верховне вiче оборони та парламент. Вiн додає, що до складу миротворчих вiддiлiв увiйшли б лише професiонали й добровольцi. А мiнiстр фiнансiв Божидар Делич пояснює, що миротворцi мають не воювати, а заробляти грошi. Представники опозицiї попереджають, що Живкович не має повноважень втручатися у вiйськовi справи й додають, що було б безглуздо посилати вiйськових за кордон, поки Сербiї загрожують терористи й сепаратисти.
Щодо вiйськових експертiв, вони скептичнi. Колишнiй генерал Любодраґ Стоядинович каже, що спрямування тисячi вiйськових до Iраку було б делiкатною й проблематичною операцiю. Близька до уряду газета “Полiтика” зазначає, що Збройнi сили Сербiї i Чорногорiї немають анi кадрiв, нi вiдповiдної техніки ( вiд засобiв транспорту до зброї) для участi в iракськiй операцiї. А в державнiй касi немає коштiв на утримання 60 тисяч вiйськових, скiльки наразi є у складi армiї державного об’єднання. Через це оглядачi роблять висновок, що йдеться про бажання амбiтного сербського прем’єра, яке наразi абсолютно неможливо релiзувати.
