Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 00:22

“Права людини”. 1. Кіровоград: міська телерадіокомпанія “TTV” опинилася під загрозою ліквідації через конфлікт з місцевою владою. 2. Харків: мовна проблема. Міськрада ухвалила рішення про офіційний статус російської мови. Репортаж нашого кореспондента та експертна оцінка. 3. Рівненщина: суд поновив на роботі незаконно звільненого сільського голову, проте рішення суду не виконується.


Надія Шерстюк “Права людини”. 1. Кіровоград: міська телерадіокомпанія “TTV” опинилася під загрозою ліквідації через конфлікт з місцевою владою. 2. Харків: мовна проблема. Міськрада ухвалила рішення про офіційний статус російської мови. Репортаж нашого кореспондента та експертна оцінка. 3. Рівненщина: суд поновив на роботі незаконно звільненого сільського голову, проте рішення суду не виконується.

Київ, 12 серпня 2003 року.

Надія Шерстюк

На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом Наталія Антоненко. Вітаємо Вас, шановні слухачі!

Сьогодні у програмі такі теми:

- Кіровоград: міська телерадіокомпанія “TTV” опинилася під загрозою ліквідації через конфлікт з місцевою владою.

- Харків: мовна проблема. Міськрада ухвалила рішення про офіційний статус російської мови. Репортаж нашого кореспондента та експертна оцінка.

- Рівненщина: суд поновив на роботі незаконно звільненого сільського голову, проте рішення суду не виконується.

Голова Кіровоградського місцевого суду Володимир Ярошенко подав позов на міську телерадіокомпанію “TTV” за образу честі і гідності.

Нагадаю, що під час минулорічних виборів мера Кіровограда журналісти транслювали репортаж з мітингу на центральній площі міста. На мітингу один з кандидатів у мери Микола Швець звинуватив у хабарництві голову місцевого суду Володимира Ярошенка, котрий теж балотувався на посаду міського голови. Суддя вимагає стягнути матеріальну і моральну шкоду як зі свого колишнього суперника, так і з співробітників телекомпанії.

Журналісти у свою чергу стверджують, що вони не давали жодних коментарів і своїх критичних висловлювань на адресу кандидатів і звернулися з відповідною заявою до Верховного Суду України.

З подробицями – Тетяна Чорномаз.

Тетяна Чорномаз

За образу честі і гідності голови районного суду міста Кіровограда В.Ярошенка Кам’янський районний суд Черкаської області, а потім і Апеляційний ухвалили стягнути з телекомпанії “ТТV” 300 тисяч гривень на користь судді. 16 липня судовиконавці заблокували роботу журналістів. Лише втручання міліції зупинило штурм приміщення телекомпанії. 23 липня, не витримавши нервового стресу, вчинив спробу самогубства головний редактор ТРК “ТТV” Сергій Полулях. Продовжує заступник головного редактора Зоя Пасько.

Зоя Пасько

Представники громадськості зібралися під стінами Верховного Суду на пікет, і була оприлюднена заява, яка потім була передана до Верховного Суду, про ситуацію зі свободою слова на Кіровоградщині. Зокрема, заява стосується судових позовів судді В.Ярошенка до кіровоградських ЗМІ, а також про триденне блокування роботи ТРК “ТТV”.

Тетяна Чорномаз

Щоправда, не всі пікетники вчасно дісталися до місця пікету. На під’їзді до Києва рейсовий автобус Кіровограда був затриманий міліцією. Що ж образило голову районного суду В.Ярошенка, розповів він сам.

Володимир Ярошенко

Коли вони передають, що один виходить на площу і каже, що Ярошенко як суддя довів, що за великі гроші можна не відповідати за вбивство, то, мабуть, це – не критика. Я попросив, щоб спочатку вони ці фрази спростували. Вони відповіли відмовою. Тоді вихід один – йти до суду. Я ніякого відношення до цієї справи не маю.

Ось такі фрази, ось такий набір фантазій були в цьому. Вони почали крутити. Це було вже після виборів, ніякого відношення до виборів це не має. Ні про яку свободу слова не йдеться.

Тетяна Чорномаз

Тим часом журналісти кіровоградської ТРК “ТТV” чекають вісточки з Верховного Суду України.

Надія Шерстюк

На початку кожного навчального року у Харкові загострюється мовна проблема. Російськомовні мешканці міста скаржаться на брак шкіл з російською мовою викладання. Вони вважають, що держава у такий спосіб порушує їхні культурно-освітні права. Щоправда, у квітні цього року міськрада зробила їм своєрідний подарунок: вона ухвалила рішення “про особливий статус російської мови”.

Детальніше повідомляє наша харківська кореспондентка Вікторія Маренич.

Вікторія Маренич

Російськомовне населення, а його – 66% за даними перепису 2002 року, хоче, щоб діти отримували знання у школах та вузах російською мовою. Проте, за словами депутат харківської міськради Анатолія Калініна, двомовність у місті існує лише на папері.

Анатолій Калінін

Історично так склалося, що більшість харків’ян говорить російською, тому, я вважаю, що повинен бути паритет 2-х мов. Нехай вони вільно розвиваються – не треба ніякого адміністративного тиску: свободу російській мові, свободу українській мові, свободу громадянам, щоб вони мали можливість навчати дітей тією мовою, якою хочуть.

Вікторія Маренич

За даними харківського громадського об’єднання “За культурно-мовні рівні права” у трьох районах міста (П’ятихатки, Комунар, селище Жуковського) школи не відкривають російськомовних класів, не зважаючи на бажання батьків навчати дітей російською мовою.

Ситуацію коментую співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.

Євген Захаров

Якщо батьки хочуть дати навчання своїй дитині рідною мовою, то вони мають на це право, а якщо це порушується, то цього не може бути.

Вікторія Маренич

Втім, проблема двомовності постала ще в березні 2002 року, коли відбувся місцевий референдум про особливий статус російської мови. 87% харків’ян висловилися тоді за рівні права російської та української мов в усіх сферах суспільного життя міста. А у квітні цього року сесія міськради своїм рішенням це бажання громадян затвердила.

Євген Захаров

Був референдум, було рішення міськради про офіційний статус російської мови, але це рішення було незаконне, тому що були подання міського прокурора в міськраду. Що стосується опитування, то це не був референдум, який презентували, бо з цього питання місцева влада не має права робити референдуми – це може бути тільки опитування, і його рішення не мають жодних правових наслідків.

Вікторія Маренич

На думку експертів-правозахисників, мовна проблема у Харкові є надуманою, якою намагаються спекулювати напередодні політичних перегонів. До того ж, за найвищим законом (за Конституцією України), державною мовою визначено одну, українську.

Надія Шерстюк

Розмова про порушення мовних прав російської меншини в Україні, зокрема у Харкові, пожвавлюється з регулярністю, яка дивним чином збігається з підготовкою до чергових виборів. Відтак харківський випадок змушує говорити насправді про порушення не прав національних меншин, а чинної Конституції України. Саме так оцінює проблему культуролог, доцент кафедри культурології Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв.

Ігор Лосєв

Наявність єдиної державної мови в багатонаціональній країні (а це переважно більшість країн) не є порушенням прав носіїв інших мов. Як правило, державною стає мова титульної нації в країні. Фактично, у випадку з Харковом йдеться про скасування Конституції України, зокрема, її статті 10: “Державною мовою в Україні є українська мова”. Йдеться про поділ України на україномовну та російськомовну частини. Йдеться в такий спосіб про лінгвістичний аспект політичного сепаратизму по досить близькій історичній перспективі: лінгвістичний поділ буде конвертовано у політичний.

Слід сказати, що це дуже активно робиться практично вже у переддень президентських виборів в Україні, і це буде розігруватися (ця мовна карта) з метою схилити виборців на користь одного чи іншого кандидата на президентську посаду.

Взагалі, такі ігри є дуже-дуже небезпечними для цілісності країни. Фактично, державна влада і гарант Конституції, на жаль, ці свої функції не виконують, бо державна мова є такий же атрибут державності як прапор, герб і гімн.

Крім того, в цій же статті 10-й гарантуються права використання і захист російської мови та мов інших національних меншин України, але 10 стаття абсолютно не гарантує російській мові її використання, як державної мови.

Ми знову ж таки переконуємося, що в Україні питання української мови і культури завжди були, є і, напевне, ще тривалий час залишатимуться питаннями гострополітичними.

Надія Шерстюк

У селі Забороль, що на Рівненщині, склалася парадоксальна ситуація із самоврядуванням: тут упродовж чотирьох років намагається поновитися на посаді сільського голови Валентина Солощук. Суд вона виграла. У постанові мовиться, що пані Солощук незаконно звільнили з роботи. Але у той час, коли Валентина Солощук ходила по судах, у селі відбулися нові вибори, і сільським головою обрали Тараса Шевчука. Згодом Верховний Суд визнав ці вибори нелегітимними, але пан Шевчук залишився працювати на посаді.

От і залишається до цього часу село з двома сільськими головами: де-юре, Валентиною Солощук і, де-факто, Тарасом Шевчуком.

Про цю ситуацію розповідає наша рівненська кореспондентка Валентина Одарченко.

Валентина Одарченко

В 99-му році пані Валентина спробувала здійснити свої обіцянки односельцям: перевірити правильність розпаювання земель. Саме тоді на її адресу посипалися обвинувачення з боку районної влади у корупції. Поки пані Валентина доводила (і довела) безпідставність цих обвинувачень у суді, зацікавлені у зміні керівництва депутати призначили на селі нові вибори. Згодом ці вибори, які бойкотувала більшість односельців, були визнані незаконними усіма аж до Верховного судами.

Однак новий (тоді нелегітимний) голова Тарас Шевчук не виконав рішення суду, а судовиконавці та міліціонери, котрі намагалися допомогти пані Валентині зайти до власного кабінету, згодом чомусь звільнялися з роботи.

Так і пропрацював пан Тарас у Заборолі без печатки та переданих офіційно повноважень сільського голови аж до виборів в минулому році.

У бюлетенях у Заборольській виборчій дільниці проти прізвищ кандидатів було зазначено: “Солощук, Заборольський сільський голова, і Тарас Шевчук, Заборольський сільський голова, балотуються на посаду сільського голови”. Незважаючи на те, що вже через неправильний факт вказування посади, принаймні, одного з кандидатів (адже не може бути село “двохголовим”), можна було визнати вибори не дійсними. Цього не сталося. Цього разу Шевчук отримав невелику перевагу, а складені спостерігачами акти про порушення у ході виборів виборча комісія не взяла до уваги як незначні, котрі не вплинули на їхній результат.

Йти по новому колу судових позовів Валентина Солощук вже не змогла – здало здоров’я. Але й досі у її трудовій книжці немає запису про звільнення з виборної посади, а печатка сільського голови перебуває у її руках. Говорить Валентина Солощук

Валентина Солощук

Впродовж 3-х років я взагалі живу без засобів на існування. Субсидії не отримую, в зв’язку з тим, що не можу взяти довідку з місця роботи, бо, практично, на роботі рахуюся, але довідки мені ніхто не дає. Не отримую ніяких соціальних допомог. Разом з тим, я ніде не можу працевлаштуватися, тому що запису про статус безробітного не маю в трудовій книжці.

Валентина Одарченко

Днями дивувався подібній ситуації і заступник прокурора області А.Чумаченко.

Анатолій Чумаченко

Прокуратура у передбачені терміни розглядала звернення і своєчасно обгрунтовані надавала відповіді заявниці.

Валентина Одарченко

Насправді, відповіді прокурорів на подання судових виконавців існують. У першій із них зазначено, що Шевчук ніяким чином не може перешкоджати пані Валентині, бо, згідно рішення суду, він не є сільським головою. У другій, - що Шевчук є головою після позачергових виборів (тих, які були визнані нелегітимними), а тому звернення судовиконавців, мовляв, не мають підгрунтя. Варто лише розкрити закон “Про місцеве самоврядування”, щоб зрозуміти, чому процедура оформлення трудової книжки затягнулася. Адже для того, щоб внести запис у книжку пані Валентини, треба спочатку зібрати сесію місцевої ради, на якій обовязково підніметься питання про її незаконне звільнення у 99-му. Цього не хочуть і в районній раді, адже в цьому разі проблема повернеться на круги своя: до розмов про розпаювання земель, котре, як доводить пані Валентина, у Лісовому, Дачному, Заборолі було проведене зі значними порушеннями та ущемленням прав місцевих мешканців на користь окремих мешканців обласного центру.

Надія Шерстюк

На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною працював звукооператор Наталія Антоненко. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG