Вашингтон, 13 липня, 2003 - Північну Корею спостерігачі називають наступною після Іраку країною, по якій США може завдати превентивного удару. Адже, на відміну від Саддама Гуссейна, північнокорейський лідер Кім Чен Ір не приховує своїх намірів здобути ядерну зброю. Однак Білий дім продовжує наполягати, що у випадку Північної Кореї США вдаватимуться лише до дипломатичного тиску за підтримки інших держав регіону. Наступне коло переговорів щодо ядерного роззброєння Північної Кореї відбудеться у Пекіні наприкінці серпня. Окрім представників США, у ньому візмуть участь дипломати Китаю, Японії, Росії та Південної Кореї.
До останнього часу американська сторона відкидала можливість будь-яких поступок на користь Північної Кореї, поки Пхеньян не розпочне ліквідацію своєї ядерної програми. Однак зараз офіційні особи вже не виключають можливості врахування деяких вимог протилежної сторони. Серед них головною є підписання двостороннього пакту про ненапад, який став би гарантією Кім Чен Іру, що його не спіткає доля іракського диктатора. Вашингтон відмовляється брати на себе жорсткі зобов”язання щодо уникнення превентивних дій. Однак пропонує , як компроміс , письмові запевнення у відсутності намірів розпочинати війну проти Північної Кореї. Окрім того, він готовий погодитися спрямувати на півострів міжнародних інспекторів, а також заохотити міжнародні організації надати Пхеньяну економічну допомогу.
Разом з тим, існують серйозні суперечності всередині американської адміністрації щодо стратегії вирішення північнокорейської проблеми. Державний департамент виступає за часткові поступки для заохочення північнокорейського керівництва відмовитися від ядерної програми. З іншого боку, керівники Пентагону скептично ставляться до ефективності будь-яких поступок на користь комуністичного керівництва і, на думку спотерігачів, підтримують продовження переговорів, розраховуючи на їхній провал. Адже у цьому разі керівникам Пентагону легше буде виправдати посилення політичного та економічного тиску, і, як завершальний крок, військову конфронтацію. Промовистою стала заява одного із чільних посадовців Державного департаменту Джона Болтона, якого відносять до групи неоконсерваторів у адміністрації Буша. Він назвав Кім Чен Іра тираном, якому за жодних обставин не можна довіряти. Хоча Болтон і не братиме участі у переговорах в Пекіні, за відсутності довіри між двома сторонами на їхній успіх навряд чи можна сподіватися. За таких обставин єдиною гарантією безпеки для керівництва Північної Кореї можуть стати президентські вибори у США наступного року. Адже, на відміну від Іраку, провести швидку і блискавичну війну на корейському півострові Бушу навряд чи вдасться.
До останнього часу американська сторона відкидала можливість будь-яких поступок на користь Північної Кореї, поки Пхеньян не розпочне ліквідацію своєї ядерної програми. Однак зараз офіційні особи вже не виключають можливості врахування деяких вимог протилежної сторони. Серед них головною є підписання двостороннього пакту про ненапад, який став би гарантією Кім Чен Іру, що його не спіткає доля іракського диктатора. Вашингтон відмовляється брати на себе жорсткі зобов”язання щодо уникнення превентивних дій. Однак пропонує , як компроміс , письмові запевнення у відсутності намірів розпочинати війну проти Північної Кореї. Окрім того, він готовий погодитися спрямувати на півострів міжнародних інспекторів, а також заохотити міжнародні організації надати Пхеньяну економічну допомогу.
Разом з тим, існують серйозні суперечності всередині американської адміністрації щодо стратегії вирішення північнокорейської проблеми. Державний департамент виступає за часткові поступки для заохочення північнокорейського керівництва відмовитися від ядерної програми. З іншого боку, керівники Пентагону скептично ставляться до ефективності будь-яких поступок на користь комуністичного керівництва і, на думку спотерігачів, підтримують продовження переговорів, розраховуючи на їхній провал. Адже у цьому разі керівникам Пентагону легше буде виправдати посилення політичного та економічного тиску, і, як завершальний крок, військову конфронтацію. Промовистою стала заява одного із чільних посадовців Державного департаменту Джона Болтона, якого відносять до групи неоконсерваторів у адміністрації Буша. Він назвав Кім Чен Іра тираном, якому за жодних обставин не можна довіряти. Хоча Болтон і не братиме участі у переговорах в Пекіні, за відсутності довіри між двома сторонами на їхній успіх навряд чи можна сподіватися. За таких обставин єдиною гарантією безпеки для керівництва Північної Кореї можуть стати президентські вибори у США наступного року. Адже, на відміну від Іраку, провести швидку і блискавичну війну на корейському півострові Бушу навряд чи вдасться.
