Вбивства й теракти – не нове явище у Косовi. Люди звикли до насильства. Албанськi й сербськi дiти уже давно не зустрiчаються нi в дитячих садках, нi в школах. Разом зі своїми батьками, вони живуть у паралельних свiтах. Все ж досi здавалося, що дорослi не втягають дiтей у свої полiтичнi й приватнi ворожнечi. У середу порушений ще один ненаписаний закон: злочиннi руки кiлькома чергами обстрiляли беззахисних пiдлiткiв. Та це ще не все: у недалекому мiстечку Печ група етнiчних албанцiв побила двох сербiв, котрi привезли поранених дiтей до лiкарнi, а їхню машину закидала камiнням.
Кожна ненависть – глуха й слiпа. Косовська – безмежна. Незважаючи на заяви представникiв мiжнародної адмiнiстрацiї й косовських урядовцiв, у Косовi неможливо говорити про мирне спiвжиття сербiв i албанцiв. Основна помилка європейцiв у тому, що вони дивляться на Косово європейськими очима. А провiнцiя безнадiйно далеко вiд Європи. Косовськi урядовцi, скажiмо, осудили злочин. Проте вони жодним словом не звернулися до батькiв загиблих та поранених. У Косовi нiхто не говорить про пробачення. Там знають лише помсту.
Злочин у Ґораждевцi, як пишуть окремi белградськi газети, мiг би встати вступом до катаклiзми. Немає сумнiву, що антиалбанськi настрої зростають не лише мiж косовськими сербами, а й в самiй Сербiї. Екстремiсти вимагають вiд влади повернути до Косова сербську армiю й полiцiю. Пiд їхнiм тиском уряд буде змушений ставити радикальнiшi вимоги до мiжнародного спiвтовариства. А радикалiзацiя поганий союзник в пошуках миру.