Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 10:53

“Альтернатива”


Андрій Охрімович “Альтернатива”

Київ, 21 серпня 2003 року.

Андрій Охрімович









Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра, Добра святого. Волі, волі! Братерства братнього! Найшли, Несли несли з чужого поля І в Україну принесли Великих слов велику силу Та й більш нічого. Кричите, Що Бог создав вас не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. І хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете З братів незрящих гречкосіїв, І сонця правди дозрівать В німецькі землі, не чужії, Претеся знову!.. Якби взять І всю мізерію з собою, Дідами крадене добро, Тойді оставсь би сиротою, З святими горами Дніпро!

Ганна Стеців









Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Альтернатива”. Експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...

За операторським пультом – Артем Мостовий, гості програми – поет Володимир Цибулько, журналіст-культуролог Дмитро Стус та філософ Євген Сверстюк. Модерує Ганна Стеців. Автор – Андрій Охрімович.





“І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє”. Зовсім не випадково цю “Альтернативу” почали ми уривком саме з цієї поеми Шевченка. Тарас адресував її продажній, напівпродажній і часом майже не продажній інтелігенції. Поема досі перебуває в центрі багатьох українських дискусій. Провадять їх ті ж таки інтелігенти. В центрі полеміки, як завжди, Україна з незмінним колом проблем. Всі вони потребують дискусії та нового рівня розвитку. Звідси тема нинішньої програми: “Рівень української дискусії”. Почнемо з мікрополеміки між поетом і, трошки, чиновником Володимиром Цибульком та журналістом Павлом Вольвачем.

Володимир Цибулько

Подивимося: що є незалежність для України? Для одних – це подарунок долі, для інших – це якась незрозуміла процедура, яка з ними сталася. Для частини українства просто є момент украденої Батьківщини (того СРСР), для частини є момент набутої Батьківщини (України). Ми повинні з різних лаптів цієї ковдри (донецької, львівської) зліпити щось цілісне, що буде називатися “український інтерес”.

Павло Вольвач

Володимире, ти зараз мислиш переважно регіонами, передвиборчими кампаніями, нафтовими трубами, а зрештою, слово приходить? Як ти поєднуєш митця і гравця на тому ж згадуваному полі?

Володимир Цибулько

Я недавно сів писати все про свободу, і в якийсь момент я виявив, що це - не текст письменника, а це - текст політолога. Коли мені раніше легко було переключатися з однієї площини на іншу, то зараз я зрозумів, що будь-яке слово, яке виходить від тебе, воно набуває ціни якогось чи то вироку, чи то резолюції на якомусь бланку.

Павло Вольвач

Ти от так м’яко ухилився від питання. Ти в поетичні виміри заходиш, перебуваєш в них чи ні?

Володимир Цибулько

Є час, коли іншої форми, ніж поезія немає. Врешті-решт, людина, яка десятками років живе поезією, не може в собі того закопати, але той інший, який є поетом в тобі, то він все одно колись з тебе вийде.

Павло Вольвач

А як той стереотип, який вкоренився вже в нашій культурній свідомості: поет повинен бути бідним і голодним?

Володимир Цибулько

Поет повинен бути ситим, мудрим, врівноваженим і надзвичайно впливовим. Тільки при цій умові, суспільство буде гуманізуватися, а не дичіти.

Лесь Уляненко

В нас зберігся стереотип 17-18 століття, що митець повинен чомусь здихати з голоду, ніде не повинен працювати. Коли він помирає, тільки тоді в нас його визнають генієм, з ним носяться, його відкопують, а потім цими трупаками смердить більше, ніж від його писання.

Ти запропонуй йому якусь більшу альтернативу, щоб він міг просто писати свої книжки, відпочивати нормально, як кожна людина, мати сім’ю...

Павло Вольвач

При тому мати погляди, які не залежать від того, чи гумовий в тебе хребет, чи ні.

Володимир Цибулько

Я нинішній час вважаю не тільки перехідним, а й часом еластичним, котрий має саме оцю еластичність людську вимити, бо дуже швидко все зміниться – прийдуть принципові люди – носії принципів, і вони будуть формувати життя.

Павло Вольвач

Раз ти кажеш, що “прийдуть”, то ти віриш, що український проект – здійсненний?

Володимир Цибулько

Він не просто здійсненний, а він здійснюється крок за кроком. Я дивлюся на тих людей, яких викристалізовує цей період ломки, ці люди здатні на великі, на глобальні рішення.

Павло Вольвач

Коли він здійсненний, то в чому полягає його альтернатива до світу? Що він може принести нове (не протиставитися, а внести якийсь новий компонент, чим ми можемо бути цікавими цьому світу)?

Володимир Цибулько

В глобальному сенсі, Україна є клондайком глобальних ідей. Зараз в американському університетському середовищі найперспективнішим чи людьми великої перспективи фігурують китайці і українці через працездатність, наполегливість і відносну скромність.

Павло Вольвач

Пригадується один із твоїх афоризмів: всесвіт - український, якщо він не український, то це – не всесвіт.

Володимир Цибулько

Суспільство скаже: “Ми готові до модернізації. Ми не просто машину “кучму” поміняємо на машину “ющенко”, а ми приймемо принципи модерних сучасних відносин керування машиною, і якщо нам дозволяють змінити машину, то давайте змінимо і дороги”.

Андрій Охрімович





Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость би була своя. А то залізете на небо: “І ми не ми, і я не я, І все те бачив, і все знаю, Нема ні пекла, ані раю, Немає й Бога, тілько я! Та куций німець узловатий, А більш нікого!..”. – “Добре, брате, Що ж ти такеє?”...

“Нехай скаже Німець. Ми не знаєм”. Отак то ви навчаєтесь У чужому краю! Німець скаже: “Ви моголи”. “Моголи! Моголи!” Золотого Тамерлана Онучата голі. Німець скаже: “Ви слов’яне”. “Слав’яне! Слав’яне!” Славних прадідів великих Правнуки погані...


Ганна Стеців

Перед тим, як рухатись далі, пару слів варто було б сказати про місце імпровізованої дискусії між Павлом Вольвачем та поетом Володимиром Цибульком. Свято інтелекту відбувалося на пивній точці напроти метра “Хрещатик”. Місце гамірне, але креативне. Побачити там можна кого завгодно. Від митців різних рангів до вуркаганів з присмаком різних регіонів неньки. Трохи згодом до пивних дебатів долучився журналіст-культуролог Дмитро Стус.

Дмитро Стус

Дуже важко говорити про явище, якого не існує (з моєї точки зору). Якщо трошки конкретніше, то рівень української дискусії – це позиція 2-х – 3-х страусів, які представляють різні тусовки і намагаються не помічати того, що відбувається в інших, тому що тоді залишається тільки лаятися, бо вони не вміють або не розуміють, або їм бракне фаху, або просто знання предмету. Тому я вважаю, що сьогодні, принаймні в літературному середовищі, дискусій і контактів загального середовище не існує. Наприклад, беремо дві газети: “Критика” та “Культурна Україна”. Це повне непомічання одне одного. Сюди можна додати й “Нашу віру”, яка також бере тільки ті теми, які їх конкретно цікавлять.

Андрій Охрімович

Чи існують взагалі якісь підвалини в українському інтелектуальному житті, для того, щоб створювалися такі речі, як інтелектуальні клуби, котрі ставили б перед собою небанальні і сакральні задачі?

Дмитро Стус

Думаю, що сакральні завдання перед собою ставлять там і там, а просто вирішують їх по-різному, приходять до різних висновків. Інша справа, який рівень вирішення цих завдань. Щодо інтелектуальних клубів, то я думаю, що це також тусовочна річ, бо немає замовлення: ні національно-державного, ні національного в плані нації (тобто немає сили інтелектуального середовища) - воно ще не готове до цих викликів, воно не готове говорити на різних рівнях і говорити по-різному, воно не готове слухати іншу точку зору і визнавати хибність своїх позицій).

Андрій Охрімович

Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть... Та й спитайте Тойді себе: “Що ми?.. Чиї сини? Яких батьків? Ким? За що закуті?.. То й побачите, що ось що Ваші славні Брути: Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття - ваші пани, Ясновельможнії гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної Украйни! Що добре ходите в ярмі, Ще лучше, як батьки ходили. Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, А з їх, бувало, лій топили...

Ганна Стеців

Пристрасть вихлюпнута Шевченком у тогочасне суспільство не прохолола й досі. От тільки проблему ярма час нинішній поставив під сумнів. Незалежні, як не як. Чи може щось не так? Може то нам тільки сниться. Словом, поля для дискусії більш як достатньо. Тему продовжує філософ Євген Сверстюк.

Євген Сверстюк

Дискусія вимагає певної школи. Людина без навчання вміє тільки плакати. Ми вийшли з цього нездорового суспільства. Нічого дивного, що у нас найяскравіша дискусія останнього часу відбулася між Вітренко і “Бін Ладеншою” в Миколаєві. Ми дуже повільно доростаємо до різних проблем, і нам все ще на рівні примітиву власна сорочка ближча до тіла.

Андрій Охрімович

Рівень української дискусії: ми маємо тут розвиток, деградацію чи зупинку в часі?

Євген Сверстюк

У нас за 70 років, безперечно, була зупинка в часі. У нас ніхто не зважувався мати свою думку, відстоювати її. Навіть та літературна дискусія, яка в нас була в 20-х роках, була фактично тільки заявкою позиції, приблизною заявкою. Зараз ми тільки підходимо до того, щоб відновити нормальну суспільну атмосферу.

Андрій Охрімович

Наскільки добрим є ґрунт для цього?

Євген Сверстюк

Я думаю, що є певний ґрунт, але я думаю, що є багато того, що ми успадкували. Передусім, це атомізація суспільства: немає зв’язку між особистостями, бракує великих особистостей, які можуть вести дискусію, немає тієї критичної маси, яка витворює густу атмосферу, що надає життя діалогу, дискусії і пошукам.

Андрій Охрімович

Візьмемо Шевченка, який вів внутрішні полеміки із самим собою, із Господом Богом, та ті дискусії, які могли би бути в нього з Кулішем – ці дві полярності: пристрасна частина українства і така поміркована кулішівська частина.

Євген Сверстюк

Я думаю, що у Шевченка і Куліша бракувало періоду спільної діяльності, щоб це все викристалізувалося, а так - ми маємо лише два характери. Дискусія має узасаднювати певні позиції. Я не знаю, чи ми зараз визріли до того, щоб засадничі позиції обґрунтовувати, але вони намічаються цілком ясно: намічаються різні форми розвитку чи різні шляхи повернення до норми.

Андрій Охрімович

Зараз проходить Світовий Конгрес українців. Як Ви вважаєте, наскільки є позитивним проведення цього Конгресу, і наскільки він є частиною тої всеукраїнської дискусії?

Євген Сверстюк

Я думаю, що він має певну діаспорну замкненість, певний ритуал звітності. Я не бачу сміливих ініціатив і сміливих кроків для виходу на великі проблеми.

Андрій Охрімович

Ви говорили про те, що “вже прокльовується”. Скажіть, будь ласка, а де прокльовується, і які є приклади нових напрямків, нових людей?

Євген Сверстюк

Наприклад, переді мною є книжка, яку я на тому ж таки Конгресі купив: Мирослав Маринович “Українська ідея і християнство”. Ця книжка, з приводу якої вже можна дискутувати. Дужа важливо було би говорити про голодомор в такому плані, бо багато тих, хто виступають і по радіо, і в пресі, і з кафедр говорять на цю тему, як погано підготовлені студенти. В той час, коли є цілком певне поняття геноциду, це має знати кожна людина освідчена, яка береться про це говорити, то вона повинна коректно прикладати це до реалій 1932-33 років. А просто говорити – в нас є страшенно багато спеціалістів про Шевченка, про голодомор, про Україну мільйон років тому – тут нічого не треба знати, тут просто треба бути впертим. Ми маємо епідемію брошуркового мислення.

Андрій Охрімович

Пане Євгене, як Ви вважаєте, чи існує таке поняття, як “світова дискусія”? Якщо так, то чи може Україна на сьогоднішній день чи, бодай, вже в перспективі бути повнокровним учасником таких світових дискусій?

Євген Сверстюк

Мені здається, що ми ще - в шкільному віці. Є люди, які мають певну школу мислення і певне розуміння великих проблем. В тому розумінні українська дискусія залишається провінційною.

Андрій Охрімович

А перспективи є якісь в цьому сенсі, світло в кінці тунелю?

Євген Сверстюк

Я думаю, що є. Зароджується оця пристрасть, і ця потреба може в нас більше є, ніж в інших. В тих, хто прокидається, є більше енергії, ніж в тих людей, яким здається, що вони вже все бачили і знають.

Андрій Охрімович

Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Бо хто матір забуває, Того Бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають. І немає злому На всій землі безконечній Веселого дому...

Ганна Стеців

Час програми добігає кінця і вимагає назвати творців програми. Це поет Володимир Цибулько, дискусію з яким провадив наш колега Павло Вольвач, згодом до них долучилися журналіст-культуролог Дмитро Стус та філософ Євген Сверстюк. Вела цей випуск “Альтернативи” Ганна Стеців. Звук пантрував Сергій Балабанов. Автор - Андрій Охрімович. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Говорить радіо “Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG