Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 20:50

“Економічний журнал”


Марія Щур “Економічний журнал”

Прага, 24 серпня 2003 року.

Марія Щур

На початку добрі новини для тих, хто тримає заощадження в американських доларах. У четвер курс американської валюти перевалив за відмітку 1 долар і 10 центрів за євро. Це найвищий курс долара за останні чотири місяці. На думку аналітиків, таким чином ринки відреагували на оптимістичні повідомлення про початок економічного піднесення у Сполучених Штатах та про триваючу стагнацію у єврозоні. З іншого боку, аналітики побоюються, що розпочинається новий період глобального незбалансованого зростання, коли економіка США розвиватиметься динамічно, а Європа знову відставатиме.

А тим часом російська «Незавісімая газєта» у четвер взялася за деякі негативні економічні пророцтва стосовно України.

В Україні може настати небачена досі бюджетна криза, – мовиться у статті під гучною назвою: «Київ готується до масштабної фінансової кризи». Детальніше про зміст цієї публікації, а також про те, чи варто перейматися похмурими російськими прогнозами йтиметься у матеріалі Петра Кагуя.

Петро Кагуй

«Міжнародні фінансові організації одна за одною відмовляють Києву в наданні кредитів. Для держави це може обернутися небувалою бюджетною кризою. Окрім цього, аналітики вважають, що бойкот з боку закордонних кредиторів незабаром призведе до відставок у вищих ешелонах влади і поставить хрест на президентських амбіціях деяких українських політиків», - пише у четвер «Незавісімая газєта», зосереджуючи увагу на особі голови Національного банку України Сергієві Тигипку.

Які ж аргументи наводить московська газета для таких невтішних висновків?

Менше місяця минуло від часу провалу переговорів української урядової делегації з Міжнародним валютним фондом. І попри усі зусилля голови Національного банку України Сергія Тигипка, розгляд питання про відновлення співпраці між Києвом і МВФ було перенесено з серпня на вересень, - мовиться у статті. А буквально через тиждень після цього головний фінансист України отримав новий удар - вже Світовий банк переніс розгляд питання про кредитування України з вересня на жовтень. Аналітики вважають, що це викличе «ефект доміно», коли усі крупні кредитори та інвестори, орієнтуючись на МВФ, з недовірою ставитимуться до України, - наголошує «Незавісімая газєта».

Наскільки серйозними є такі прогнози московських оглядачів? З таким запитанням ми звернулися до керівника відділу міжнародних валютно-фінансових відносин (українського) Інституту світової економіки Олексія Плотникова.

Олексій Плотников

Я не знаю, що є реальною причиною цієї статті, Тобто, нічого немає надзвичайного у відносинах України з міжнародними фінансовими інституціями. Дійсно, там зараз немає поточного фінансування, але його немає вже півтора роки. Немає якихось інших причин, які дозволяли б стверджувати про те, що в Україні буде неминуча фінансова криза.

Можливо, ну, якісь інші поштовхи авторів статті. Я пам’ятаю, ще у листопаді минулого року ця газета зверталася до мене. Вони запитували, чи буде після нового року в Україні дефолт? Тобто, можливо, це в такому сенсі, час від часу ця газета якось пророкує якісь фінансові неподобства для України, я не знаю. Але, з об’єктивної точки зору, якихось причин для фінансової кризи немає. І це стосується не лише відносин міжнародними фінансовими інституціями, але й внутрішньої ситуації в Україні

Петро Кагуй

«Незавісімая газєта» також передбачає, що під час вересневого засідання Міжнародної організації з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) Україну не виключать із чорного списку цієї організації.

З цього приводу Олексій Плотников зазначив:

Зараз важко сказати, чи буде, чи не буде. Туди потрапити значно легше, ніж бути виключеним з цього списку. Але формально вимоги FATF Україною задовольняються, тому я знову ж таки не бачу тут нічого такого жахливого, що вона у вересні все ще залишатиметься у FATF. Це не призведе до того, що з Україною не будуть рахуватися у світі, чи що з України піде іноземний капітал. Все буде залишатися так, як воно йде і зараз.

Петро Кагуй

Отож, чи варто серйозно перейматися невтішними прогнозами московської «Незавісімой газєти» стосовно фінансової ситуації в Україні? Принаймні, як щойно ми почули, відомий економіст Олексій Плотников вважає, що причин для особливого хвилювання немає!

Марія Щур

Країни Середньої й Східної Європи вже давно вважаються за сприятливе середовище серед світових виробників автомобілів і з Заходу, і зі Сходу. І цей інтерес не вщухає, адже більшість країн регіону ось-ось вступить до Європейського Союзу, а їхні переваги – дешеве виробництво й кваліфікована робоча сила залишаються. Розповідає Сергій Драчук.

Сергій Драчук

Середня й Східна Європа стала важливим місцем виробництва для автомобільних фірм із Європи Західної, країн Азії – Південної Кореї й Японії – та Сполучених Штатів. А тепер, із близьким приєднанням десяти країн реґіону до величезного спільного ринку ЄС, інтерес великих автовиробників наростає саме до цих країн, де витрати на виробництво малі, а праця досить якісна й надійна.

Саме про це говорить аналітик Марк Берса, редактор британського видання «Нові автомобільні ринки»: «Великим рушієм східноєвропейської промисловості наразі є той факт, що такі країни, як Чехія, Угорщина й Польща, ось-ось вступлять до ЄС. Це робить створення нового заводу в Середній Європі дуже-дуже привабливим для автовиробників, особливо ж японських і корейських, які хочуть розширити свою присутність на ринку Західної Європи. Бо ж ці країни стануть частиною Європейського Союзу і в них можна буде збудувати новий завод, на дешевій землі, з доброю державною фінансовою підтримкою, і з добре навченою робочою силою». Така експансія на Сході йде певною мірою на шкоду нинішнім західноєвропейським підприємствам. Але це не зупиняє виробників, каже інший британський аналітик у галузі автомобілебудування, Пол Горал: «Це для західних виробників найлегший спосіб збити кошти. А ще за нинішнього становища, коли загальний ринок потроху скорочується, з’являються надлишкові виробничі можливості – от тільки неефективні, дорогі й застарілі підприємства виявляються більше на Заході Європи, ніж у Середній Європі».

Тож загалом виробництво автомобілів у Середній і Східній Європі переважно можна назвати історією успіху, вважають аналітики.

Марія Щур

Автомобілевиробники не зупиняються на майбутніх кордонах Європейського Союзу, поза якими залишиться Україна. Не менш цікавими для них видаються західні регіони України, де, принаймні за статистикою є досить кваліфікованої робочої сили, а заробітна платня у кілька разів менше, ніж по західний бік кордону. Важливу роль також відіграє географічна близькість до західноєвропейських ринків. Із Закарпаття розповідає Анастасія Осадчук.

Анастасія Осадчук

Концерн «Леоні» вважається одним з основних світових виробників бортових кабельних мереж та електрообладнання для легкових автомобілів. Підприємства групи розташовані усюди і не лише в Європі. В Україні наразі введено в дію завод у місті Стрий Львівської області.

Фірма «Леоні» ухвалила рішення розпочати будівництво заводу у Мукачево, врахувавши при цьому низку особливостей Закарпатського регіону, зокрема сприятливу законодавчу базу щодо функціонування зони приоритетного розвитку. Велику вагу має наявність в регіоні вільної робочої сили. Вартість інвестиційного проекту становить 14 мільйонів євро, на заводі працюватимуть 2000 працівників.

А першим проектом «Леоні» в Закарпатському краї було налагодження спільного виробництва кабельної продукції на базі заводу «Матяш і Матяш», щоправда без вкладення німецьких інвестицій. Як зазначив один з керівників цього заводу Йосип Горват, українське підприємство з виробництва кабельних джгутів для німецьких автомобілів працює з 1995 року, німецькі партнери замовляють продукцію і щороку підприємство збільшує кількість працівників та потужність виробництва. Нині тут працює 2000 осіб, середня заробітна плата становить 485 гривень.

Щоправда на заводі зафіксована значна міграція робочої сили, яка пов’язана з умовами праці. Робітниця заводу «Матяш і Матяш»пані Ольга працює тут в’язальницею системних джгутів. Ось що вона розповіла про умови праці.

Ольга

Деякі роботи доводиться виконувати вручну за конвеєром на ногах. В основному, це в’язання джгутів. Заробітна плата залежить від виробітку, тобто, наскільки в тебе вистачить сил. Повірте, така робота дуже виснажує.

Анастасія Осадчук

Німецький концерн “Леоні “ - не єдина іноземна компанія з автомобілебудування, що виявила бажання залишити в Закарпатті свої інвестиції. Так, японська компанія «Ядзакі», котра вважається одним із світових лідерів з виробництва електронних систем для автомобільної індустрії, будує поблизу Ужгорода завод, на якому виготовлятимуть провідникові системи. Японці планують уже наприкінці літа запустити його першу чергу. Одразу після запуску заводу, тут будуть працювати 700 робітників, а надалі їх кількість зросте до двох тисяч. Наразі майбутні працівники проходять навчання. Загалом, сума цього інвестиційного проекту становить 30 мільйонів доларів.

Нині в Ужгороді завершується будівництво українсько-польського підприємства «Гроклін – Карпати», на якому шитимуть верх для автомобільних сидінь. Загальна сума інвестицій – 17 мільйонів доларів.

А в закритому акціонерному товаристві «Єврокар», що поблизу Чопа, з конвеєра зійшла перша партія автомобілів «Фольксваген-Пасат». Підприємство «Єврокар» розташоване на території пріоритетного розвитку спеціальної економічної зони «Закарпаття» і щодня з конвеєра його сходять автомобілі «Шкода-Фабіа» та «Шкода-Октавіа».

Усі ці проекти є свідченням того, що пріоритетною галуззю в промисловості Закарпаття стає автомобілебудування. Підтвердженням тому - відкриття в Мукачевому автосалону «Закарпатавто», в якому не лише продаватимуть автомобілі марок «Шкода», «Фольксваген», «Лада», але й надаватимуть необхідний сервіс.

Марія Щур

Зараз, коли українські селяни оплакують загибель майже 60% врожаю зернових, важко собі уявити, що на другому кінці Землі американські фермери трясуться від страху перед конкурентами з України. Минулорічний експорт пшениці з України витіснив американців з їхніх традиційних закордонних ринків і, незважаючи на всі цьогорічні катаклізми з врожаєм, американські фермери говорять, що в особі України в них з’явився могутній конкурент, загроза від якого з часом лише зростатиме.

Ані щедрі державні субсидії, ані доступ до останніх новинок на ринку добрив, насіння та техніки минулого року не допомогли американським фермерам втримати свої традиційні ринки збуту – Північну Африку, Близький Схід, Східну Азію. «Хлопці з Чорного моря» витіснили їх із цих ринків великим обсягами та низькими цінами. «Хлопці з Чорного моря» - це, звичайно, не ватага козаків-чорноморців, а звичайні українські хлібороби – так, не без остраху і поваги, називають їх американські фермери.

Говорить Том Мік, голова Вашингтонської Ради Пшениці, організації що об’єднує виробників пшениці штату Вашингтон: «Я маю на увазі країни, що лежать навколо Чорного моря. Це передусім – Україна, Казахстан, інші держави». Через великі українські чорноморські порти: Одесу, Іллічевськ, Південний, - Україна минулого року вивезла декілька десятків мільйонів тонн пшениці.

«Україна вивезла минулого року через Чорне море майже всі 10 мільйонів тонн експорту зернових. До цього слід додати ще близько півтора мільйона тонн з Росії та Казахстану. Тобто чорноморський експорт пшениці – це на 90% українська пшениця», - говорить директор київської консалтингової компанії “Украгроконсалт” Сергій Феофілов.

Незважаючи на те, що цього року природа сильно нашкодила українським фермерам і пшеницю доводиться завозити до України, минулий рік був сигналом для американців, що у них з’явився серйозний конкурент. Продовжує Том Мік: «Якщо подивитися на справу в перспективі, то ми очікуємо, що ця проблема уже залишиться з нами назавжди. Минулого року цей регіон разом із рештою Європи вперше за понад століття експортував більше пшениці, ніж Сполучені Штати. Цього року через посуху ситуація змінилася, але з роками вони відновлять минулорічні обсяги, і ми очікуємо, що це будуть наші конкуренти надовго». За прогнозами американського міністерства сільського господарства, до 2008 року величезний експорт з регіону, такий, як минулого року, стане щорічною реальністю.

«Ми до смерті перелякані тими збитками, що вони можуть нам завдати», - сказав нещодавно американський фермер в інтерв’ю місцевій газеті “Seattle Times”. У телефонній розмові автор статті Алвін Скотт розповів, що американські фермери, які звичайно дуже обізнані та завжди насторожі, були захоплені зненацька появою таких могутніх конкурентів у місці, яке ще не так давно було об’єктом гуманітарної допомоги. «Один з героїв моєї історії розповів мені про свого батька, тутешнього фермера, який їздив допомагати становленню фермерства у колишньому Радянському Союзі у середині 90-х. Його сусіди тепер мають зуб на нього за те, що він це робив, бо ті, кому він допомагав, є їхніми прямими конкурентами».

Єдине, на що сподіваються американські фермери, так це на те, що якість української пшениці ще не скоро дожене їхню, а тому якийсь час їм ще вдасться протриматись.

Марія Щур

У минулій передачі ми розповідали про економічну політику гетьмана Івана Мазепи, яка сприяла господарському піднесенню Гетьманщини. Серед найзначніших тодішніх підприємців переважала козацька старшина, зокрема, одним з провідних виробників заліза, поташу та скла був Стародубський полковник Михайло Миклашевський. Його представнить ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Стародубський полковник Михайло Миклашевський був одночасно політиком і адміністратором, підприємцем та покровителем церкви. Збудований ним Георгієвський собор вже 3 століття є окрасою Видубицького монастиря у Києві, а герб Миклашевського віднедавна прикрашає столичний Майдан Незалежності.

Миклашевський увійшов до кола генеральної старшини 1682 року і відтоді став власником низки, як тоді казали, «ранґових маєтностей», отриманих ним, так би мовити, «за посадою». Він набував земельні угіддя також іншими способами, зокрема коштом міських володінь, і незабаром став одним з найбільших землевласників Гетьманщини.

У своїх численних маєтках на Сіверщині та Стародубщині Миклашевський утворив низку підприємств з виробництва скла, заліза та поташу, часто із слободами для робітників. 1690 року він отримав дозвіл Івана Мазепи заснувати 2 рудні, тобто підприємства з видобутку руди та виплавки заліза – як на продаж, так і для виготовлення гармат. Наступного року гетьман дозволив компанії, що належала Миклашевському, генеральному осавулу Гамалії та стародубівському війту Шираю, (цитата) «в краях полку Стародубівського, відшукавши у пущах придатні на те місця, завести буди і робити на них поташ». 1693 року Миклашевський придбав (цитата) «половину рудні Вепринської за 600 золотих лічби польської монети доброї», а також рудню під Унуковичами за 300 талярів.

Як і більшість козацької старшини, Миклашевський був щедрим благодійником. 1701 року він власним коштом побудував у Видубицькому монастирі у Києві Георгієвський храм та трапезну церкву Преображення Господнього. Над дверима трапезної і досі зберігся герб Миклашевського – лук з двома перехрещеними стрілами.

1703 року Миклашевський вів переговори з литовськими та польськими політиками про створення польсько-українсько-литовської конфедерації. Дізнавшись про це, цар Петро Перший позбавив його посади полковника. Натомість Мазепа своїм універсалом підтвердив належність Миклашевському усіх його маєтностей, а 1704 року знову призначив його Стародубським полковником. Михайло Миклашевський загинув у бою зі шведами 30 березня 1706 року біля білоруського міста Несвіжа. У ХІХ столітті один з його нащадків – Андрій, – володів порцеляновою фабрикою у селі Волокитині, а інший – теж Михайло, заснував суконну фабрику у селі Понурівці.

Марія Щур

Щойно згаданий компаньйон Миклашевського у виробництві поташу Стародубський війт Спиридон Ширай теж був одним з провідних підприємців Гетьманщини. Розповідь про купця Ширая, який породичався з полковником Миклашевським, слухайте у нашій наступній передачі.

А насамкінець – розповідь про сучасного українського підприємця, що захопився українською старовиною, і вирішив, що організація подорожей козацькими містами та місцями України може стати дохідною справою. Розповідає нова ведуча рубрики «Своя справа» Ірина Біла. Ірина Біла

Охочих мандрувати Україною очікує не надто широкий вибір туристичних бюро, де б їх чекали з розпростертими обіймами. А тим часом, підробляючи тривалий час в різних туристичних фірмах вчитель за фахом Сергій Кардаш переконався, що в Україні є багато історичних пам’яток, які незаслужено забуті. Це, а також його мізерна зарплата вчителя, спонукали започаткувати власні екскурсії, які хоч і не принесуть великих прибутків, але, принаймні покращить матеріальні статки родини. До того ж він отримає змогу показувати туристам ті місця, які дійсно гідні уваги.

Сергій Кардаш

Я неодноразово їздив з дітьми у різні подорожі, на екскурсії і задався ціллю, чому б не організувати свою справу, хоча б спробувати? І це було найважче, тому що треба було внутрішнє якось себе переламати, що мені треба організувати щось. У нас звичайно на низькому рівні стоїть свідомість людей і патріотизм людей. Патріотизм формується і в школі, і формується поза школою і важливою ланкою в цьому, звичайно, є любов і повага до свого минулого, до тих пам’яток, які ще збереглися і вціліли в Україні.

Ірина Біла

Перший свій екскурсійний маршрут Сергій Кардаш розпочав з родинного маєтку Богдана Хмельницького, який, як це не дивно, і досі не дуже охоплений екскурсійними маршрутами.

Сергій Кардаш

По-перше, я поставив ціль, якщо вже своєю справою займатися, то я почав з того, які історичні місця охоплені іншими екскурсійними організаціями, екскурсійними подорожами. Я вибрав маршрут - давня українська столиця, можна сказати перша українська столиця часів Богдана Хмельницького місто Чигирин, столиця козацтва Холодний Яр і, звичайно, родове гніздо Богдана Хмельницького. Я неодноразово там бував, показував декілька разів своїм товаришам і всі з захопленням сприймали і казали, що чомусь не чули, не знали про ці місця.

Ірина Біла

Можливість реєстрації приватним підприємцем - платником єдиного податку дала змогу Сергієві Кардашу уникнути занудної паперової тяганини, яка могла б на самому початку відбити бажання продовжувати власну справу.

Сергій Кардаш

Спрощена система оподаткування дає можливість буквально вижити, бо якби була така система, що від копійки до копійки треба довести, що ти там був, ця бухгалтерія, то можна поставити крапку на всій цій діяльності.

Ірина Біла

Натомість, молодий підприємець зіштовхнувся з іншими труднощами, головна з яких – повна відсутність туристичної інфраструктури. Загалом туристичний бізнес в Україні Сергій Кардаш порівняв з незораним полем, яке ще чекає свого господаря. Як приклад навів нещодавню подорож до Чернігівщини.

Сергій Кардаш

У неділю їздив по маршруту «Парки Чернігівщини» і в Сокиринці заїхали. Там чудовий палац зберігся і в цьому палаці немає не те, що екскурсовода, а елементарно щоб хтось розказав.... В палаці парк. Ми готові оплатити це, щоб хтось показав. Крім того, проїхали по палацах Сокиринці, Тростянець, Качанівку - жодної столової немає, не то що кафе, щоб десь можна було поїсти. Тобто, немає такого.

Ірина Біла

Втім, маючи певний запас ентузіазму молодий підприємець вирішив сам зарадити власним проблемам. І звернувся за допомогою до місцевих жителів.

Сергій Кардаш

Якось на одній зупинці ми набирали цілющу воду із Холодного Яру. Місцеве населення продавало насіння. Кажу:«А чому б Вам пиріжки не продавати, мед?...» «А хто тут буде купувати?» Кажу:«Ми будемо їздити, будемо купувати». Жителька села Мельники відгукнулася на цю пропозицію і наступного разу цілу корзину напекла пиріжків з сиром, з маком. Так відразу ж ці пиріжки розійшлися. Вона аж здивувалася, що вторгувала перші гроші. Те ж саме можу сказати про можливість організувати тут кафе.

Ірина Біла

Схоже, що заповзяття та енергії молодому підприємцеві не позичати. Власне, без них йому ніяк не обійтися. Адже найближчим часом його чекають незорані туристичні поля Поділля та Західної України. Марія Щур

І на цьому ми поставимо крапку у сьогоднішній передачі «Економічний журнал», що припала на свято – День Незалежності. Я вітаю всіх, кому не байдужа Україна, хто цікавиться її історією та майбутнім. Зі святом Вас!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG