Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 18:09

“Листи на Свободу”


Зиновій Фрис “Листи на Свободу”

Прага, 23 серпня 2003 року.

Зиновій Фрис

Говорить радіо «Свобода». Наша слухачка, пенсіонерка Олена Чернюк з села Довге Іршавського району на Закарпатті написала, зокрема, у своєму листі:«Хочу запевнити радіослухачів, що на «Свободу» справді пишуть листи. Я також спочатку думала, що Ви самі собі пишете та я глибоко помилялася. Я не журналіст, то прошу вибачення, якщо щось не так написала». Ось такий лист. Ситуація майже як у пісні, що її виконує Квітка Цісик:

Я до тебе з щирим серцем, А ти з неправдою...

Зиновій Фрис

Ні, ні! У мене немає жодних претензій до нашої шановної слухачки Олени Чернюк, ба, більше, я думаю, що не одна вона так думала, а може хтось і зараз так думає... Річ у тім, що я, коли ще не працював на радіо «Свобода» думав:«Ні, ні! Вони ці листи придумують...» А чому я так думав, бо надто вже цікавими, надто інтригуючими часто-густо було ці листи і я собі дума:«Ні, такі листи слухачі написати не можуть. Такі листи можна лише придумати». І коли я прийшов на радіо «Свобода» і почав читати Ваші листи, я зрозумів, що я помилявся, тому що придумати такі листи, повірте мені, просто не можливо.

Передача «Листи на «Свободу». Вітаю Вас, дорогі слухачі.

І знову я повертаюся до листа Олени Чернюк з Закарпаття, а щоб у когось з наших слухачів не виникла підозра, що я придумав цього листа, то я вирішив зателефонувати Олені Чернюк. Річ у тім, що свого часу вона вже нам писала і залишила свій телефон. Я в своїх архівах знайшов цей телефон і ось телефоную на Закарпаття, село Довге, Іршавський район.

Добрий день, пані Чернюк.

Олена Чернюк

Добрий день.

Зиновій Фрис

Це радіо «Свобода», Прага.

Олена Чернюк

О, Господі! Я вже надіслала Вам, до речі, три листи...

Зиновій Фрис

А я вже одного Вашого листа сьогодні в передачі зачитав і мені цікаво дізнатися особисто від Вас, чого ж це Ви думали, що ми самі листи придумуємо?

Олена Чернюк

Я так думала, бо деколи іноді по радіо чую, що кажуть, що Ви самі пишете.

Зиновій Фрис

Це дуже цікаво.

Олега Чернюк

А де Ви пропали? Це Зиновій Фрис?

Зиновій Фрис

Так.

Олена Чернюк

А де ж Ви пропали, я не можу Вас ніколи найти. Думаю, де Ви пропали, я впродовж місяця не чула Вашого голосу?

Зиновій Фрис

Ви мені скажіть таке, як у Вас там життя?

Олена Чернюк

Життя... Тяжке життя. Дали нам ту нещасну пенсію... Ми не можемо звести кінці з кінцями. Яке життя може бути на Закарпатті на тих 100 чи 150 гривень, коли ціну підняли в 3-4 рази. Дуже тяжко прожити, а ще якщо треба забезпечити себе паливом на зиму - значить пенсію віддай місячну за машину дров, а сама зуби на полицю поклади, бо їсти нема за що.

Я не знаю, доки це буде, хоч би нам якісь вклади наші дали. У людей є збереження, то дали б їм хоч той мізер. А то і ті гроші не можна взяти і 50 рублів. Люди стоять в черзі від 4 годин ранку, щоб їх вибрати. Чому?

Яке життя на Закарпатті? Зараз сухо, спека стоїть... Все погоріло. Сіна немає, скотині не буде дати навіть сіна. Не знаю, що буде далі. Європа, мабуть, горить... Так що такі справи. Як буде далі не знаю...

Зиновій Фрис

Яка перспектива Вам бачиться?

Олена Чернюк

Перспектива... Я не знаю, що ті депутати там думають, та хай нам хоч якісь наші заощадження дадуть, хоч трошки, хоч тих 200 гривень. І то великий для нас плюс буде. Недавно я отримала прочитала у газеті «Україна молода» десь за 23 червня цього року, що наш Віктор Медведчук третій у списку мільйонерів-українців. Які два ще є, я не знаю. Це часопис польський «Прост» надрукував, що він має 800 мільйонів доларів. То не міг би той Віктор Медведчук ті гроші з себе зняти і дати людям, хоч трошки на збереження? Нащо йому так багато? Мені, наприклад багато так не треба... Дайте, щоб я могла купити, щоб поїсти і більше нічого. Не написали, ще хто два мільйонери, а він третій. Значить ще мабуть є два такі мільйонери в Україні. Ïх є багато. Так нащо йому стільки мільйонів?

Зиновій Фрис

Ви не думаєте, що Медведчук збирається стати президентом, може і тому йому треба так багато грошей?

Олена Чернюк

А... Так, якщо він буде президентом, то він ці мільйони зніме і дасть народу? Народ же його вибрав у кандидати, ми ж за нього голосували, що він нам щось зробить. А він лише собі в кишені... Набивають, набивають кишені, а Ви, народ тут живіть...

Вибори президента... Та звідки ми знаємо, кого, якого обрати президента, коли вони всі наживають свої кишені, а нам нічого. Ну, що я про них знаю про цих депутатів? Десь щось отак прослизне у персі і то рідко читаю, бо й грошей нема за що виписати. Що ми про них знаємо: чи там буде Віктор Медведчук президентом, чи другий, чи третій... Ці, може хоч понакрадалась, а нового оберемо, а той знову почне собі красти і нам знову нічого не попаде. Хоч би нам Віктор Медведчук трошки виділив наших заощаджень, хоча б по 100-200 гривень дав і то людям було б легше. Ми ж працювали, ці гроші вкладали на «чорний день, щоб зняти ці гроші, коли потрібно. Товари є, слава Богу, товари є, повно і продовольчих і промислових товарів. Купити нема за що, абсолютно. На базарах є все, що тільки не хочеш, але купити ми не можемо. Ті, що займаються бізнесом, у них повня кишеня грошей. А ти прийдеш з 55 рублями на базар і не можеш собі дозволити купити навіть кіло м’яса. Добре, що картопля ще вродила. На Закарпатті картопля вродила. Не скрізь, але місцями є.

Що тут є? Життя таке, як усюди в Україні. Погоріло все... Овочі, фрукти відпадають. Дощу немає у нас, осінь була суха, літо сухе, тепер дощу немає... А це вже збираємо врожай. Картоплю вибирають люди. Що є треба вибрати, хоч те.

Так що я сесії хочу побажати: нехай там подбають, хоч щось про народ, а не лише про себе. Я б так побажала, щоб вони не забували, що народ їх обирав в депутати. Медведчука ми висунули на таку посаду, а він тепер сидить... 800 мільйонів не знаю навіщо йому. Це вже занадто. А там ще мабуть і другий мільйонер такий і таких є багато, то нехай би щось поділились з народом України.

Ну, що побажати: миру, добра і щастя, злагоди на всій планеті і громадянам всієї України. Що я ще їм можу побажати?...

Зиновій Фрис

Олена Чернюк, пенсінерка з села Довге Іршавського району на Закарпатті. Жінка щаслива, що цього року картопля вродила добре на Закарпатті. Жінка мріє, що Медведчук, якого свого часу підтримали на Закарпатті, роздасть свої мільйони закарпатцям.

Наша слухачка Раїса Карюк з Полтавщини якось побажала радіо «Свобода»: «Радіо «Свобода» побажаюі надалі з гумором коментувати наші події і не давати скочуватися Україні до печерного періоду.»

Власне оте побажання нашої слухачки з Закарпаття, аби Віктор Медведчук роздав бодай по 100-200 гривень, я сподівався, що прокоментує з гумором чи без гумору Нестор Шуфрич, однопартієць Віктора Медведчука. На жаль, мені не поталанило з ним зв’язатися телефоном, зате я випадково зателефонував Сергію Шевчуку, також народному депутату і ось як він коментує це побажання слухачки.

Сергій Шевчук

Я думаю, що це питання, дійсно, до того депутат, до якого Ви телефонували. Він однопартієць пана Медведчука.

Щодо того, щоб депутат вишукував кошти і дарував, жертвував чи роздавав (по різному можна сказати) своїм виборцям, Ви знаєте, мало є в цьому смішного, тому що тим, хто пройшов по мажоритарних округах під час прийомів досить часто доводилося витягувати свої кошти і заробітну платню і давати старенькій жінці, матері-одиночці чи погорільцям, чи громаді на церкву. Це можна сказати досить звичне явище для депутатів. Безумовно, що не йдеться про всі кошти і про того чоловіка, про якого Ви говорите. Але інколи бувають такі ситуації, про які мало хто любить говорити, але вони трапляються досить часто.

Зиновій Фрис

У суботу, готуючи передачу «Листи на «Свободу», я зателефонував до Черкас до нашого постійного слухача Василя Кучеренка. Він свого часу очолював обласну організацію Ветеранів Великої вітчизняної війни. Пан Кучеренко журналіст. Ось фрагмент моєї розмови з ним.

Василь Кучеренко

А... Зиновій Фрис? Я дуже радий, впізнаю Вас по голосу...

Зиновій Фрис

Ось тут одна наша слухачка висловила таке побажання, щоб Медведчук їм роздав бодай по 100-200 гривень, бо він зараз один з найбагатших людей в Україні.

Василь Кучеренко

Що я про це можу сказати? По-перше, він не найбагатша людина, у нього всього- навсього 400 мільйонів. Є більш багаті люди - Ахметов із Донбасу, шеф команди «Шахтар». І потім, та людина ті мільйони вкрала у народу не для того, щоб роздавати ці мільйони народу. Якби вона вкрала з іншою думкою, наживалася, тому що заробити мільйони не можливо... Я працюю все життя і у мене навіть, не дай Бог скоїться що з мною, немає грошей, тому що я чесно працював і чесно жив. Він жив не чесно, тому у нього мільйони. Надіятися на те, що він роздасть людям - це майже не можливо надіятися. Це не ті люди, які роздають. Якщо совість прокинеться у людини, але це так рідко буває, щоб у таких людей прокидалася совість.

У Черкасах у нас була демонстрація, не демонстрація, а таке пікетування проти Шуфрича. Є такий Нестор Шуфрич.

Зиновій Фрис

Чому?

Василь Кучеренко

Ця людина, вона не відома в Черкасах, вона приїхала десь із Закарпаття.Там Нестор Шуфрич не пройшов у депутати і він тут ввязався у цю політичну драчку, щоб пройти у депутати. А у нас, між іншим, по цьому округу, була Наталя Вітренко, Марченко наш -( У нас у Верховній Раді два Марченка: один - Вітренко, а другий - наш Марченко)- і раптом з’явився Шуфрич і пройшов. На другий день люди почали телефонувати, до мене приходили:«Чи можна зателефонувати у виборчу комісію?» «Будь ласка, лише без грубощів». Вони телефонували і сказали: «Ми не віримо, що він пройшов. Це махінації». Потів вже з’ясувалося, що його прихильники видавали по 20 гривень виборцям, які голосували за Шуфрича. А я зробив так, я зробив таку журналістську перевірку. Я пройшов по своєму району. Три вечора я затратив, підходив до людей, багато хто мене знає, а дехто не знає, я представлявся, хто я такий і запитував їх:«Ви за Шуфрича голосували?» Ви знаєте, я опитав 132 особи. Ні одна людина за нього не голосувала. Через дні два я зустрівся з одним керівником нашої області і запитав його:«Скажіть, будь ласка, Шуфрича вибрали чи призначили?» «Чого це Ви таке питаєте? - він мені у відповідь. - Як можуть призначити, як там були спостерігачі?» Я кажу:«Ну і що спостерігачі? У нас зараз така технологія виборів, що і спостерігачі нічого не помітять протизаконного». «Ви б ото менше влізали в кожну дірку!»- так мені грубо відповів цей чиновник.

Таким чином, Шуфрич - та людина, яка не має права бути депутатом. Він прийшов туди обманом, тому люди протестують проти цього.

Зиновій Фрис

Але ж, пане Кучеренко, Ви ж самі сказали, що Шуфрич роздавав людям по 20 гривень?

Василь Кучеренко

Так, про це в газетах писали.

Зиновій Фрис

Ну, от бачите? Значить люди купилися на ці 20 гривень, а тепер Ви звинувачуєте Шуфрича. Чи Шуфрич винуватий?

Василь Кучеренко

Оце й боляче, що люди купляються на 20 гривень. Це дуже боляче.

Зиновій Фрис

Так може не треба якраз звинувачувати Шуфрича?

Василь Кучеренко

Тут обидві сторони винні, на мій погляд. Є люди не дуже стійкі...

Зиновій Фрис

Але ж пан Шуфрич видається дуже активний депутат. Він дуже часто буває у нас в гостях...

Василь Кучеренко

На СДПУ(о) він працює і у пікетників були такі гасла не лише проти Шуфрича, а «Геть з політичної арени СДПУ(о)». У нас у Черкасах керують областю керівники СДПУ(о), починаючи від губернатора, від голови облвиконкому і закінчуючи навіть деякими головами сільради. Всі з СДПУ(о). Вони зуміли, така непомітна була партія, а вони зуміли все таки пробратися до влади. Отакі у нас новини.

Зиновій Фрис

Василю Кучеренку і його однодумцям в Черкасах не подобається Нестор Шуфрич, як і СДПУ(о), а колишньому народному депутату Наталії Вітренко не подобається опозиція.

Наталія Вітренко

Так звана, оця смішна опозиція, яка бігає і кричить, що вона опозиція, а потім голосує за бюджет, а потім голосує за програму уряду? Вона ж об’єдналася навколо Януковича. Тобто, він (Янукович) продемонстрував всій країні, що він може об’єднати всіх. Парламент весь однаковий, парламент буржуазний, парламент проамериканський, парламент, який захищає інтереси великого капіталу. Ось оця ідеологічна його однорідність і проявилася в тому, що напередодні президентських виборів надали індульгенцію на рік, підтримали Януковича, а сьогодні дивуються. Я не дивуюсь - Янукович вже напівготовий президент України.

Зиновій Фрис

Свою точку зору про українську опозицію висловив у розмові з мною журналіст В’ячеслав Піховшек.

В’ячеслав Піховшек

Я дуже хочу сміятися з пана Головатого. Кожен раз, коли опозиція програє, опозиція говорить, що влада їй готує пастку. А чому не сказати просто: опозиція програла.... Влада хоче виграти, очевидно, і опозиція хоче виграти. Пастка передбачає підлість певною мірою, а тут йде політична гра, хто кого переграє.

Зиновій Фрис

А заговорили про пастку для опозиції після того, як стало відомо, що ніби-то президент України напередодні Дня незалежності чи в День незалежності запропонує парламентську модель республіки. Прихильник Леоніда Кучми, народний депутат України Микола Гапочка в це не вірить, бо:

Микола Гапочка

Ви знаєте, я багато разів зустрічався з Кучмою, як парламентарній, як керівник групи і Кучма за парламентсько-президентську державу, але з збереженням досить впливових відносин і стосунків президента. Він проти маріонеточної, або якоїсь іншої моделі президентства. Він за те, щоб президентська влада лишалася таки діючою, дійсною і впливовою. Це його особисте...

Я не думаю, що за цей короткий час він змінив думку. Я за ним такого не помічав раніше. Я так думаю, що людина в такому віці і з таким досвідом президента, вона не може... (цього зробити). Я не думаю, що кукольною... Він проти цього.

Передача, дійсно, але президент має мати впливи і важелі для регулювання в державі. Сьогодні в цьому є нагальна потреба. Я знаєте проти того, що людина, яка положила стільки часу і здоров’я на державу, (вважає), що після нього, хоч потоп... Я теж так не рахую. Я в це не вірю особисто.

Зиновій Фрис

В Україні заговорили про книгу Леоніда Кучми, президента України. Книга вийшла в Росії і має назву «Україна - не Росія».

Наш слухач з Шепетівки Іван Киреєв, зокрема, з цього приводу написав:«Почув по телевізору і прочитав в газеті, що пан Кучма став письменником. Написав книгу. Тепер у Яворівського проблема - приймати президента до Спілки письменників України. Тільки який екземпляр будуть приймати - український чи російський? Хвилююсь за пана Яворівського».

Петро Гаєвський з Хотина на Буковині з приводу виходу книги Леоніда Даниловича Кучми пише:«У радіопередачі обговорювалося питання про книгу, яку «написав» Кучма. Гадаю, що оту книгу, так писав Кучма, як муха орала, це по-перше. По-друге, епопея з названою книгою - це чистої води піартрюк. Кучма нічого просто так не робить. Український миротворчий контингент в Іраку - це теж спосіб власного рятування. Книга ж, про яку йде мова, це штрих до майбутньої, де-факто давно розпочатої, передвиборчої кампанії. Хоча, в принципі, ця кампанія точиться в Україні ось вже 12 років і практично ніколи не припинялася. те, що Україна - не Росія не знає тільки дуже лінивий, а Кучма, як бачимо, дізнався про це напередодні виборів».

Електронний лист з Запоріжжя від Віктора П., свого повного імені він просить не називати. Лист написаний російською мовою. «Книги Леоніда Кучми «Україна - не Росія» я не читав. Сподіваюся, прочитаю, коли вона з’явиться. Я читав реакцію в російській пресі і ця реакція була невдоволеною.

Леонід Кучма хоче постати в цій книзі великим українським патріотом. Заради того, щоб продовжити свої повноваження чи повноваження своїх найближчих прихильників, він готовий назвати себе великим націоналістом. Але у це не так. Леонід Кучма все життя працював на підприємстві, яке дуже серйозно контролювалося КДБ, а колишні кадебісти, вибачте, не можуть стати націоналістами.

Так, Україна - не Росія і з цим можна погодитися. Але не можливо не погодитися з тим, що Україна ніколи не зможе жити без Росії. Ще один неврожай в Україні і Україна сама попроситься до складу Росії. Втім, не лише Росії ще й Білорусі, бо наскільки я чув, Олександр Лукашенко також готовий допомогти Україні зерном. Коли ж всі три колишні радянські республіки будуть разом, вони не відчуватимуть жодного дефіциту. Отож, книга Леоніда Кучми може комусь і сподобалася, але життя бере своє.»

Зиновій Фрис

Наша передача виходить напередодні Дня незалежності і, звісно, ми не можемо оминути цієї теми. Альберт Сєрик з Одещщини висловлює таке побажання Україні:«Дай, Боже, сил Україні вийти з рабства свого».

А вже згадуваний сьогодні Іван Кирєєв з Шепетівки пише: «Не журися, Україно, буде світла ще година, Гопака ти ще станцюєш, якщо добре поміркуєш».

Напередодні Дня незалежності я дістав електронного листа від незалежного журналіста з Ямполя на Вінниччині Василя Кізки. Він ділиться своїми враженнями від, як він пише, «одного радянсько-незалежно-українського винаходу».

«Нещодавно в Ямполі поновляли, так звану, «Дошку пошани». За моїми нескромними підрахунками робіт на цьому об’єкті майстри різної кваліфікації виконали не менше, ніж на 2 тисячі гривень. Колись цей об’єкт називався «Дошкою передовиків соціалістичного змагання». Тепер, як повідомила мені заступник голови райдержадміністрації Мирослава Марченко - він має іншу назву - «Районна дошка пошани». Я допитувався, чого та кого та «Дошка пошани»: передовиків капіталістичної праці, ударників вільного ринку, правофлангових громадянського суспільства, лідерів незвлежної праці? Але відповіді так і не отримав. «Дошка пошани» і крапка.

І справді, для кого та «Дошка пошани»: для лохів, «гомосовєтікусів»? Став я напружено згадувати, де, в якій країні Європи чи Близького Сходу, де бував, є хоч щось подібне до нашої «Дошки пошани». І пригадати не міг, хоча, звісно, шановних і заслужених і там не бракує. Значить, ми, можна сказати, унікуми - придумали таке чудо, до якого в світі і досі не додумались.

Вивчивши це глибоко радянсько-незалежно-український винахід, я вношу до нього свою раціоналізаторську пропозицію, «рацуху», як колись казали майстри на діючому не порізаному Гонорівському і багатьох інших заводах: відкрити у нас ще «Дошку пошани безробітних». Уявіть, висить портрет безробітної багатодітної мами, високоосвіченого безробітного професіонала, якому в районі ціни немає, безробітної бідної дівчини, яка лише школу закінчила і закрита їй дорога в подальше нормальне життя, безробітного інваліда. І всі раді, усміхаються, а над ними жовто-блакитний прапор, тризуб. Це ж було б почесно, а точніше, хоча б чесно.

Мине ще якийсь час, сонце дощі і морози попсують до невпізнанності, як це не раз бувало, фізіономії на «Дошці пошани». Ïх тихенько зберуть, викинуть на сміття і відвезуть на сміттєзвалище і сліду про них не залишиться. А дошку знову оновлять, бо це потрібно не мертвим, це потрібно живим начальникам. Василь Кізка, незалежний журналіст. Ямпіль. Вінницька область.»

Зиновій Фрис

Нещодавно в якості делегата світового Конгресу українців побував Богдан Пиріг, голова Ради регіональної національно-культурної автономії Магаданської області «Колима - Славутич». Для радіо «Свобода» напередодні Дня незалежності він, зокрема, сказав:

Богдан Пиріг

У Магаданській області проживає 58 тисяч українців при загальній чисельності населення Магаданської області 180 тисяч. Тобто, третю частину жителів області становлять українці. Державна влада відноситься до нас дуже добре. На території Магаданської області працюють національні старательські артілі, які добувають дорогоцінний метал для Російської Федерації. Тим самим, люди заробляють гроші і везуть в Україну, підтримуючи її в усіх напрямках. Дуже добре ставиться і сам губернатор Магаданської області Микола Миколаєвич Дудов, підтримує кожне наше починання і фінансує. От, на цей конгрес надали мені 1000 доларів, щоб я зміг приїхати до Києва. А дорога дуже дорога, то в два кінці мені оплатила адміністрація області. На території ми організували український хор, працює виставка народно-прикладного мистецтва.

Але найголовніші проблеми, які існують на сьогоднішній день і ми вже 10 років обговорюємо їх на з’їздах, на конгресах, але не вирішуються між урядом України і Росії - це переказ пенсій, зароблених на території Російської Федерації в Україну. Скільки ми не кричимо в різні голоси, в різних тональностях, але до наших проблем державні керівники глухі, не чують болю. Тисячі людей сидять на валізках, бажаючи виїхати з районів Крайньої Півночі із-за старості, а дехто хоче повернутися в рідну Україну до рідних батьківських могил, але не мають можливості. Єдине - пенсія тримає. Тобто, якщо будували цю демократичну державу, але в деяких напрямках ще залишилося кріпосництво. Лише два президенти можуть розв’язати проблему. Мені не зрозуміло до цього часу, чого на Канаду, на Францію, в Ізраїль зароблені пенсії перераховують, а тут дві слов’янські держави-побратими не можуть дійти єдиної думки, знущаючись над слов’янським народом.

Лише президенти на високому рівні повинні вирішити ці справи. Більше залежить від президента Російської Федерації. На території Росії понад 5 мільйонів українців. Якщо взяти, наприклад, хоча б половину, які б виїхали, самі розумієте, скільки коштів перейде в Україну. Економічне питання вирішується на високому рівні. Але його треба обов’язково вирішити.

Нема доброго керівника, нема господаря в Україні. От, що мене турбує найбільше. А тут назріває революційна ситуація: низи хочуть, а верхи не можуть. Вони можуть лише красти, але не вміють працювати. Я коли подивився, коли виростили той врожай, а його немає де зберегти. Виростили худобу, а немає холодильників. І приїжджають комерсанти, за безцінь скуповують, вивозять, перепродають і так далі. А дядько, як був з порепаними руками... Такого не може бути. Це не справедливо.

Україна повинна бути в садах і в розкоші повинна жити. Треба передивитися все: від і до. Народ треба якось так сколихнути, хто кого обирає в Верховну Раду, до керівництва, щоб були справжні, щирі українці, а не конокради. І кожен в тих ешелонах вищої влади повинен запам’ятати, що голим на цей світ народився, голим з цього світу і піде, лише добра пам’ять може лишитися після нього.

Зиновій Фрис

Дорогі слухачі, цим побажанням українця з Магаданської області Богдана Пирога, яка закінчую передачу «Листи на «Свободу». Зі святом Вас, з українською Незалежністю! До зустрічі і хай Вам щастить.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG