Київ, 2 серпня 2003 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Вітаю вас, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі:
- Що стоїть за побиттям журналістів з Луганська і Донеччини?
- У Криму заважають працювати телевізійним репортерам.
- Громадськість протестує проти нових забудов в історичному центрі Києва.
У місті Перевальську, що на Луганщині, невідомі здійснили напад на чотирьох журналістів з Луганської і Донецької областей. Працівники мас-медіа звернулися із заявою про порушення кримінальної справи. Проте, на думку правоохоронних органів, підстав для її порушення немає. Навпаки, співробітники міліції поширили інформацію про те, що журналісти під час інциденту нібито перебували у нетверезому стані. Ситуацію з’ясовував Василь Соколенко.
Василь Соколенко
“Інцидент за участю п’яних журналістів” – під таким заголовком було поширене повідомлення луганського провладного агентства “Схід – інфо”. У ньому, серед іншого, сповіщалося: “Керівник центру громадських зв’язків обласного управління міліції Тетяна Савченко заявила, що правоохоронні органи взагалі спростовують факт нападу на журналістів в місті Перевальську. “З’ясувалося, що нападу як такого не було.” Як вважає міліція, четверо журналістів з видань Алчевська, Луганська та Артемівська Донецької області поверталися додому після святкування, перебуваючи під впливом алкоголю.
За словами Тетяни Савченко, міліція назвала цей випадок “інцидентом з участю п’яних журналістів”. Савченко відзначає, що зараз ведеться слідство і вирішується питання про порушення карної справи. Але, на її думку, для цього немає реальних мотивів.
Журналісти, учасники згадуваного інциденту, зовсім іншої думки. В інтерв’ю для радіо “Свобода” один із них, працівник луганської газети “21 век” Володимир Іногородський заявив наступне:
Володимир Іногородський
Ввечері, близько 11-ї години ми вийшли з будинку в місті Перевальську. На одній із вулиць з невідомого нам автомобіля за луганськими номерами кинули в наш бік дві пляшки і нецензурно облаяли. Автомобіль, переслідуючи нас, міг здійснити наїзд.
Василь Соколенко
До цього слід додати, що невідомі зловмисники завдали все-таки тілесні пошкодження журналістам, і останні звернулися до міліції і до лікарні з відповідними заявами.
Володимир Іногородський
Ми не хочемо остаточно стверджувати чи пов’язувати це з нашою професійною діяльністю, але на момент перебування у Перевальську, коли трапився інцидент, до нас надійшла відеокасета про нелегальні вугільні розробки у Перевальському районі. А тому цілком ймовірно, що деякі хлопці зацікавлені, щоб матеріал ніде не вийшов.
Василь Соколенко
Цю версію підтримав ще один журналіст з Алчевська Юрій Асеєв.
Юрій Асеєв
Після відвідання міліції за декілька днів ми спробували перевірити інформацію про нелегальні розробки вугілля. Виїхавши на місце, ми були здивовані: по всьому районі спостерігалося переміщення важкої землерийної техніки (екскаваторів, тракторів, машин). Наш інформатор назвав це терміновою евакуацією з нелегальних вугільних розробок. Цей факт дав нам можливість припустити, що напад на нашу групу можна пов’язати з нашою професійною діяльністю і переданою нам відеокасетою, на якій зафіксовані порушення.
Надія Шерстюк
У Криму наприкінці минулого тижня сталася трагічна подія – в результаті пожежі в пансіонаті “Алмаз” в селі Морське під Судаком щонайменше 6 осіб загинули, більше десяти отримали травми різних ступенів. Однак журналісти, попри драматичність і резонансність події, не змогли її висвітлити у повному обсязі. Як стверджують репортери, місцеві чиновники і правоохоронці не допустили їх до місця події, спробувавши обмежити витік інформації і зменшити розміри трагедії. Детальніше про це – розповідає наш кримський кореспондент Володимир Притула.
Володимир Притула
Трагедія в пансіонаті “Алмаз” в селі Морське під Судаком сталася після другої години ночі 28 серпня. З невідомих причин тут виникла пожежа. Оскільки ця подія пов’язана із загибеллю великої кількості людей та ще й на курорті, то того дня вона стала головною для більшості засобів масової інформації України, а також країн-сусідів. Але, як стверджують кримські журналісти, місцева влада спробувала применшити розміри цієї трагедії та обмежити доступ працівників мас-медіа до місця події і до інформації.
Як повідомили тележурналісти кримських знімальних груп українського телеканалу “Інтер” та російських “ТВ-Центр” і “Перший канал”, 28 серпня вони виконували редакційні завдання з висвітлення перебігу ліквідації наслідків пожежі в пансіонаті “Алмаз”. Однак представники кримської міліції і підрозділів Внутрішніх військ України не допустили журналістів до місця події, аргументуючи це розпорядженням одного з перших посадових осіб автономії. При цьому доступ місцевих мешканців на територію пансіонату був вільний. Крім того, представники правоохоронних органів відібрали частину відеообладнання та особисті речі журналістів телеканалу “ТВ-Центр”, які, правда, потім повернули.
Голова верховної Ради Криму Борис Дейч на прес-конференції у Симферополі спростував такі повідомлення:
Борис Дейч
Преса, що була присутня там бачила, що навіть мене і віце-прем’єра Шкаберіна не пропускали. Там ішли аварійні роботи, там працювали два великих крани, близько 15 газозварювальних апаратів. Там у будь-який момент міг впасти шматок металу і, крім спеціалістів, туди нікого не пропускали. Преса допускалася до того місця, де було безпечно. Знаєте, красиво - в кіно, але не все красиво в житті.
Володимир Притула.
На прохання телевізійників кримські журналістські правозахисні організації звернулися до Прокурора АРК, керівництва Головного Управління МВС України в Криму, командування Кримського територіального Управління Внутрішніх Військ з проханням провести розслідування безпрецедентного, на їхню думку, інциденту, поставившись до цього з усією серйозністю і відповідальністю. Правозахисники вважають, що питання взаємодії владних і силових структур з журналістами і засобами масової інформації Криму під час надзвичайних ситуацій має стати предметом обговорення у Верховній Раді і Раді міністрів автономії.
Надія Шерстюк
Ми продовжуємо серію матеріалів, присвячених так званій “забудовній лихоманці” у центрі Києва, яка, на думку фахівців, призводить до руйнування історичної частини української столиці.
Віднедавна під загрозою знищення опинився парк імені академіка Богомольця, розташований у престижному районі Києва (на Липках). Київська міська держадміністрація планує використати частину парку під житловий будинок. Громадськість виступає проти забудови. На думку мешканців сусідніх вулиць, знищення парку призведе до погіршення екологічної ситуації, адже у парку зібрані рідкісні породи дерев, які створюють лікувальний мікроклімат. До того ж, у 1992 році Постановою Кабінету Міністрів територія парку була віднесена до архітектурної охоронної зони першої категорії, в якій будувати заборонено.
27 серпня Комітет спасіння парку імені Олександра Богомольця провів акцію громадського протесту, на якій побувала наша кореспондентка Наталя Мусієнко.
Голос дівчинки
Я дуже люблю цей парк. Тут настільки красиві дерева, що їх не треба чіпати, тому що вони дають і свіже повітря, і все для нас саме найкраще.
Голос Хлопчика
Мене звуть Коля. Я не хочу, щоб цей парк знищували, тому що цей парк дуже гарний, і в ньому дуже багато дітей грається. Нехай не чіпають цей парк.
Голос дівчинки
Нехай тут не будують будинок і нічого не чіпають.
Голос дівчинки
Мені тут подобається гратися.
Голос Хлопчика
Я не хочу, щоб зносили цей парк, тому що тут похоронений Богомолець. Навіщо зносити все це? Він же все це посадив.
Наталя Мусієнко
Дитинство цих хлопчиків і дівчаток проходить в парку , який ще в 1932 році закладав академік Олександр Олександрович Богомолець. Тим часом міська адміністрація міста Києва вирішила побудувати в меморіальному парку (а це, зважте, елітний район Липки в центрі) багатоповерховий житловий будинок. Для цього треба викорчувати більшу частину парку. Люди проти цього. 85-ти річна Пані Галина, яка все життя знає цей парк, прийшла з ковінькою і приєдналася до всіх тих, хто став на захист пам’яті про президента національної академії наук Олександра Олександровича Богомольця.
Пані Галина
Я пам’ятаю, як ці дерева ще садив Богомолець, як він любив це місце, як він вважав, що закладає це на віки-вічні, що це місце буде завжди таким прекрасним, як він його зробив. І ми всі дуже жалкуємо, що заради грошей, це все буде понівечене.
Наталя Мусієнко
Онука академіка Богомольця Ольга, каже, що навколо запланованого будівництва відбуваються незрозумілі речі.
Ольга (онука академіка Богомольця)
В свій час, коли ми хотіли цей парк доглянути, нам було відмовлено, тому що Постановою Кабінету Міністрів його віднесено до меморіальних парків та охоронної зони першої категорії. Родина не мала можливості його доглядати. Тепер вважається, що це все забуто, всіх цих постанов немає. Планується будівництво. При тому офіційні джерела і АНУ відповідають, що нічого немає. Є офіційні джерела, які свідчать, що територія вже віддана. Є інформація про те, що вже пройшли торги. Але офіційні джерела запевняють, щоб ми не хвилювалися – вони збудують так, що з парком нічого не трапиться.
Наталя Мусієнко
“Ніколи навіть не думала, - каже онука Ольга Богомолець, - що може бути так боляче, коли на твоїх очах намагаються знищити пам’ять”.
Надія Шерстюк
Після будівництва фітнес–центру у безпосередній близькості до стін Святої Софії Київської і руйнування історичного кварталу колишнього Дитинця, у більшості киян не виникає сумнівів: зміни у центральних районах Києва триватимуть усупереч громадській думці. При цьому громадськість залишає за собою право боротися проти чиновництва, відстоюючи історичну архітектурну спадщину Києва. Далі – Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Київська громадськість вирішила боронити до останнього історичне середовище української столиці, про що свідчать виступи мешканців кварталів, що розташовані у так званому “старому Києві”: районах, які формувалися ще за доби Київської русі та у середні віки. Член Комітету спасіння парку Богомольця, корінний киянин Вадим Березовський вважає, що час проводити міський референдум, щоб урятувати пам’ятки історії та архітектури Києва.
Вадим Березовський
Останні роки буйно розквітла тенденція до ущімлювальної забудови зі знищенням дерев, навіть тих, що тримають склони. І від цього в нас трапилася Куренівка, коли загинуло багато людей, і від Голосіївського парку зараз вже відрізано майже половину. На схилах Дніпра біля Магдебурзької колони будують елітній готель, знищують дерева, і вже дійшла черга до парку Богомольця, де похований всесвітньо відомий вчений.
Для кого все це робиться? Хіба для киян? А якщо не для них, то навіщо новобудови розташовують в самому центрі міста Києва? Міська адміністрація привласнила собі право розпоряджатися загальнонаціональною власністю.
Я вважаю, що корінні кияни і люди, яким важлива пам’ять і збереження культурного і інтелектуального рівня міста Києва, вони повинні піднятися на захист місті і задати питання: “Що керує держадміністрацією міста?” Зрештою, це ж майбутнє Києва та киян.
Богдана Костюк
Свою точку зору на проблему висловив києвознавець, історик Дмитро Малаков.
Дмитро Малаков
Це відбувається саме через відсутність інтелектуального потенціалу столиці, на превеликий жаль. В якому сенсі? Люди, які правлять бал, не розуміються на цих речах, які вони роблять, не розуміють ті цінності, котрі залишилися в Києві. Цінувати Київ необхідно, виходячи з того, що він зберігся, а на жаль, робиться інше. Зупинити це може тільки влада. Але коли ж сама влада це робить, то хто ж її зупинить? Тільки міжнародний осуд чи міжнародна думка, чи якісь зовнішні чинники. А тут немає кому, тому що до голосу громадськості, натовпу не дослухаються.
Надія Шерстюк
А допоки громадськість пише листи до міжнародних організацій і пікетує будівельні майданчики, київський міський голова Олександр Омельченко рапортує про успіхи у будівництві.
Олександр Омельченко
В повному обсязі виконується програма в соціально-культурному розвитку Києва. Питання соціальні, комунального господарства, будівельного комплексу характеризуються позитивно. Щодо розбудови міста Києва, то ми вважаємо, що об’єкти, які будуються додатково на гроші інвесторів, то вони не фінансуються з місцевих бюджетів. Це в основному об’єкти соціальної сфери, торгівлі, спортивні, культурні. Я маю на увазі підземний простір на Європейській площі, Бессарабський підземний простір, сама бессарабська новобудова, яка нараховує біля 7-10 квадратних метрів торговельних, побутових площ, культурного, спортивного направлення.
Богдана Костюк
Судячи зі слів пана Омельченка, перебудови історичного центру Києва триватимуть, адже інвесторам потрібні нові місця для нових супермаркетів, казино і ресторанів.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Вітаю вас, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі:
- Що стоїть за побиттям журналістів з Луганська і Донеччини?
- У Криму заважають працювати телевізійним репортерам.
- Громадськість протестує проти нових забудов в історичному центрі Києва.
У місті Перевальську, що на Луганщині, невідомі здійснили напад на чотирьох журналістів з Луганської і Донецької областей. Працівники мас-медіа звернулися із заявою про порушення кримінальної справи. Проте, на думку правоохоронних органів, підстав для її порушення немає. Навпаки, співробітники міліції поширили інформацію про те, що журналісти під час інциденту нібито перебували у нетверезому стані. Ситуацію з’ясовував Василь Соколенко.
Василь Соколенко
“Інцидент за участю п’яних журналістів” – під таким заголовком було поширене повідомлення луганського провладного агентства “Схід – інфо”. У ньому, серед іншого, сповіщалося: “Керівник центру громадських зв’язків обласного управління міліції Тетяна Савченко заявила, що правоохоронні органи взагалі спростовують факт нападу на журналістів в місті Перевальську. “З’ясувалося, що нападу як такого не було.” Як вважає міліція, четверо журналістів з видань Алчевська, Луганська та Артемівська Донецької області поверталися додому після святкування, перебуваючи під впливом алкоголю.
За словами Тетяни Савченко, міліція назвала цей випадок “інцидентом з участю п’яних журналістів”. Савченко відзначає, що зараз ведеться слідство і вирішується питання про порушення карної справи. Але, на її думку, для цього немає реальних мотивів.
Журналісти, учасники згадуваного інциденту, зовсім іншої думки. В інтерв’ю для радіо “Свобода” один із них, працівник луганської газети “21 век” Володимир Іногородський заявив наступне:
Володимир Іногородський
Ввечері, близько 11-ї години ми вийшли з будинку в місті Перевальську. На одній із вулиць з невідомого нам автомобіля за луганськими номерами кинули в наш бік дві пляшки і нецензурно облаяли. Автомобіль, переслідуючи нас, міг здійснити наїзд.
Василь Соколенко
До цього слід додати, що невідомі зловмисники завдали все-таки тілесні пошкодження журналістам, і останні звернулися до міліції і до лікарні з відповідними заявами.
Володимир Іногородський
Ми не хочемо остаточно стверджувати чи пов’язувати це з нашою професійною діяльністю, але на момент перебування у Перевальську, коли трапився інцидент, до нас надійшла відеокасета про нелегальні вугільні розробки у Перевальському районі. А тому цілком ймовірно, що деякі хлопці зацікавлені, щоб матеріал ніде не вийшов.
Василь Соколенко
Цю версію підтримав ще один журналіст з Алчевська Юрій Асеєв.
Юрій Асеєв
Після відвідання міліції за декілька днів ми спробували перевірити інформацію про нелегальні розробки вугілля. Виїхавши на місце, ми були здивовані: по всьому районі спостерігалося переміщення важкої землерийної техніки (екскаваторів, тракторів, машин). Наш інформатор назвав це терміновою евакуацією з нелегальних вугільних розробок. Цей факт дав нам можливість припустити, що напад на нашу групу можна пов’язати з нашою професійною діяльністю і переданою нам відеокасетою, на якій зафіксовані порушення.
Надія Шерстюк
У Криму наприкінці минулого тижня сталася трагічна подія – в результаті пожежі в пансіонаті “Алмаз” в селі Морське під Судаком щонайменше 6 осіб загинули, більше десяти отримали травми різних ступенів. Однак журналісти, попри драматичність і резонансність події, не змогли її висвітлити у повному обсязі. Як стверджують репортери, місцеві чиновники і правоохоронці не допустили їх до місця події, спробувавши обмежити витік інформації і зменшити розміри трагедії. Детальніше про це – розповідає наш кримський кореспондент Володимир Притула.
Володимир Притула
Трагедія в пансіонаті “Алмаз” в селі Морське під Судаком сталася після другої години ночі 28 серпня. З невідомих причин тут виникла пожежа. Оскільки ця подія пов’язана із загибеллю великої кількості людей та ще й на курорті, то того дня вона стала головною для більшості засобів масової інформації України, а також країн-сусідів. Але, як стверджують кримські журналісти, місцева влада спробувала применшити розміри цієї трагедії та обмежити доступ працівників мас-медіа до місця події і до інформації.
Як повідомили тележурналісти кримських знімальних груп українського телеканалу “Інтер” та російських “ТВ-Центр” і “Перший канал”, 28 серпня вони виконували редакційні завдання з висвітлення перебігу ліквідації наслідків пожежі в пансіонаті “Алмаз”. Однак представники кримської міліції і підрозділів Внутрішніх військ України не допустили журналістів до місця події, аргументуючи це розпорядженням одного з перших посадових осіб автономії. При цьому доступ місцевих мешканців на територію пансіонату був вільний. Крім того, представники правоохоронних органів відібрали частину відеообладнання та особисті речі журналістів телеканалу “ТВ-Центр”, які, правда, потім повернули.
Голова верховної Ради Криму Борис Дейч на прес-конференції у Симферополі спростував такі повідомлення:
Борис Дейч
Преса, що була присутня там бачила, що навіть мене і віце-прем’єра Шкаберіна не пропускали. Там ішли аварійні роботи, там працювали два великих крани, близько 15 газозварювальних апаратів. Там у будь-який момент міг впасти шматок металу і, крім спеціалістів, туди нікого не пропускали. Преса допускалася до того місця, де було безпечно. Знаєте, красиво - в кіно, але не все красиво в житті.
Володимир Притула.
На прохання телевізійників кримські журналістські правозахисні організації звернулися до Прокурора АРК, керівництва Головного Управління МВС України в Криму, командування Кримського територіального Управління Внутрішніх Військ з проханням провести розслідування безпрецедентного, на їхню думку, інциденту, поставившись до цього з усією серйозністю і відповідальністю. Правозахисники вважають, що питання взаємодії владних і силових структур з журналістами і засобами масової інформації Криму під час надзвичайних ситуацій має стати предметом обговорення у Верховній Раді і Раді міністрів автономії.
Надія Шерстюк
Ми продовжуємо серію матеріалів, присвячених так званій “забудовній лихоманці” у центрі Києва, яка, на думку фахівців, призводить до руйнування історичної частини української столиці.
Віднедавна під загрозою знищення опинився парк імені академіка Богомольця, розташований у престижному районі Києва (на Липках). Київська міська держадміністрація планує використати частину парку під житловий будинок. Громадськість виступає проти забудови. На думку мешканців сусідніх вулиць, знищення парку призведе до погіршення екологічної ситуації, адже у парку зібрані рідкісні породи дерев, які створюють лікувальний мікроклімат. До того ж, у 1992 році Постановою Кабінету Міністрів територія парку була віднесена до архітектурної охоронної зони першої категорії, в якій будувати заборонено.
27 серпня Комітет спасіння парку імені Олександра Богомольця провів акцію громадського протесту, на якій побувала наша кореспондентка Наталя Мусієнко.
Голос дівчинки
Я дуже люблю цей парк. Тут настільки красиві дерева, що їх не треба чіпати, тому що вони дають і свіже повітря, і все для нас саме найкраще.
Голос Хлопчика
Мене звуть Коля. Я не хочу, щоб цей парк знищували, тому що цей парк дуже гарний, і в ньому дуже багато дітей грається. Нехай не чіпають цей парк.
Голос дівчинки
Нехай тут не будують будинок і нічого не чіпають.
Голос дівчинки
Мені тут подобається гратися.
Голос Хлопчика
Я не хочу, щоб зносили цей парк, тому що тут похоронений Богомолець. Навіщо зносити все це? Він же все це посадив.
Наталя Мусієнко
Дитинство цих хлопчиків і дівчаток проходить в парку , який ще в 1932 році закладав академік Олександр Олександрович Богомолець. Тим часом міська адміністрація міста Києва вирішила побудувати в меморіальному парку (а це, зважте, елітний район Липки в центрі) багатоповерховий житловий будинок. Для цього треба викорчувати більшу частину парку. Люди проти цього. 85-ти річна Пані Галина, яка все життя знає цей парк, прийшла з ковінькою і приєдналася до всіх тих, хто став на захист пам’яті про президента національної академії наук Олександра Олександровича Богомольця.
Пані Галина
Я пам’ятаю, як ці дерева ще садив Богомолець, як він любив це місце, як він вважав, що закладає це на віки-вічні, що це місце буде завжди таким прекрасним, як він його зробив. І ми всі дуже жалкуємо, що заради грошей, це все буде понівечене.
Наталя Мусієнко
Онука академіка Богомольця Ольга, каже, що навколо запланованого будівництва відбуваються незрозумілі речі.
Ольга (онука академіка Богомольця)
В свій час, коли ми хотіли цей парк доглянути, нам було відмовлено, тому що Постановою Кабінету Міністрів його віднесено до меморіальних парків та охоронної зони першої категорії. Родина не мала можливості його доглядати. Тепер вважається, що це все забуто, всіх цих постанов немає. Планується будівництво. При тому офіційні джерела і АНУ відповідають, що нічого немає. Є офіційні джерела, які свідчать, що територія вже віддана. Є інформація про те, що вже пройшли торги. Але офіційні джерела запевняють, щоб ми не хвилювалися – вони збудують так, що з парком нічого не трапиться.
Наталя Мусієнко
“Ніколи навіть не думала, - каже онука Ольга Богомолець, - що може бути так боляче, коли на твоїх очах намагаються знищити пам’ять”.
Надія Шерстюк
Після будівництва фітнес–центру у безпосередній близькості до стін Святої Софії Київської і руйнування історичного кварталу колишнього Дитинця, у більшості киян не виникає сумнівів: зміни у центральних районах Києва триватимуть усупереч громадській думці. При цьому громадськість залишає за собою право боротися проти чиновництва, відстоюючи історичну архітектурну спадщину Києва. Далі – Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Київська громадськість вирішила боронити до останнього історичне середовище української столиці, про що свідчать виступи мешканців кварталів, що розташовані у так званому “старому Києві”: районах, які формувалися ще за доби Київської русі та у середні віки. Член Комітету спасіння парку Богомольця, корінний киянин Вадим Березовський вважає, що час проводити міський референдум, щоб урятувати пам’ятки історії та архітектури Києва.
Вадим Березовський
Останні роки буйно розквітла тенденція до ущімлювальної забудови зі знищенням дерев, навіть тих, що тримають склони. І від цього в нас трапилася Куренівка, коли загинуло багато людей, і від Голосіївського парку зараз вже відрізано майже половину. На схилах Дніпра біля Магдебурзької колони будують елітній готель, знищують дерева, і вже дійшла черга до парку Богомольця, де похований всесвітньо відомий вчений.
Для кого все це робиться? Хіба для киян? А якщо не для них, то навіщо новобудови розташовують в самому центрі міста Києва? Міська адміністрація привласнила собі право розпоряджатися загальнонаціональною власністю.
Я вважаю, що корінні кияни і люди, яким важлива пам’ять і збереження культурного і інтелектуального рівня міста Києва, вони повинні піднятися на захист місті і задати питання: “Що керує держадміністрацією міста?” Зрештою, це ж майбутнє Києва та киян.
Богдана Костюк
Свою точку зору на проблему висловив києвознавець, історик Дмитро Малаков.
Дмитро Малаков
Це відбувається саме через відсутність інтелектуального потенціалу столиці, на превеликий жаль. В якому сенсі? Люди, які правлять бал, не розуміються на цих речах, які вони роблять, не розуміють ті цінності, котрі залишилися в Києві. Цінувати Київ необхідно, виходячи з того, що він зберігся, а на жаль, робиться інше. Зупинити це може тільки влада. Але коли ж сама влада це робить, то хто ж її зупинить? Тільки міжнародний осуд чи міжнародна думка, чи якісь зовнішні чинники. А тут немає кому, тому що до голосу громадськості, натовпу не дослухаються.
Надія Шерстюк
А допоки громадськість пише листи до міжнародних організацій і пікетує будівельні майданчики, київський міський голова Олександр Омельченко рапортує про успіхи у будівництві.
Олександр Омельченко
В повному обсязі виконується програма в соціально-культурному розвитку Києва. Питання соціальні, комунального господарства, будівельного комплексу характеризуються позитивно. Щодо розбудови міста Києва, то ми вважаємо, що об’єкти, які будуються додатково на гроші інвесторів, то вони не фінансуються з місцевих бюджетів. Це в основному об’єкти соціальної сфери, торгівлі, спортивні, культурні. Я маю на увазі підземний простір на Європейській площі, Бессарабський підземний простір, сама бессарабська новобудова, яка нараховує біля 7-10 квадратних метрів торговельних, побутових площ, культурного, спортивного направлення.
Богдана Костюк
Судячи зі слів пана Омельченка, перебудови історичного центру Києва триватимуть, адже інвесторам потрібні нові місця для нових супермаркетів, казино і ресторанів.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
