Белград, 9 вересня 2003 – Парламент Сербiї став ярмарком, на якому не лише торгують голосами, але й обманюють. Так каже опозицiя, котра стверджує, що голову Нацбанку Корi Удовичкi нещодавно обрано без необхiдного кворуму, тобто за вiдсутностi бiльше половини депутатiв. Опозицiя посилається на телевiзiйний запис, який свiдчить, що окремих депутатiв, котрi нiбито голосували, не було в залi. Голова Конституцiйного суду Слободан Вучетич каже, що голосування треба визнати недiйсним у разi, якщо парламент порушив процедуру, треба скасувати усi рiшення нелегально обраної голови Нацбанку. Спiкер парламенту Наташа Мiчич, котра одночасно є виконувачкою обов’язкiв президента Сербiї, пояснює, що голосування неможливо повторити.
Отож, склалася патова ситуацiя. Представники уряду й правлячої коалiцiї кажуть, що опозицiя вигадує скандали з метою призупинити процес перебудови. Опозицiонери вiдповiдають, що жодної перебудови немає. На їхню думку, можна говорити лише про розпродаж державного майна та про процес, в якому новi багачi, а це урядовцi та з ними пов’язанi бiзнесмени, легалiзують своє багатство.
Опозицiя вимагає призначення дострокових виборiв. Опозицiйна партiя “Г 17 плюс”, яку очолює впливовий економiст Миролюб Лабус, колишнiй заступник останнього прем’єра Югославiї, закликала усi демократичнi сили розпочати дiалог про полiтичне врегулювання кризи. Кiлька партiй правлячої коалiцiї погодилося з такою пропозицiєю. На пiдставi цього оглядачi роблять висновок, що частина партiй готова вийти з коалiцiї. Прем’єр Зоран Живкович також звернувся до демократичних сил, профспiлок та неурядових органiзацiй iз закликом спiльно обговорити реформаторську програму його уряду.
А громадян бентежить факт, що i Демократична партiя прем’єра Живковича i “Г 17 плюс” Лабуса i Демократична партiя Сербiї Воїслава Коштуниці невтомно заявляють про необхiднiсть прискорення реформ і розбудови демократичних iнституцiй. Здається, що опоненти згоднi лише в тому, що необхiдно ухвалити новий виборчий закон та докладно перевiрити застарiлi списки виборцiв, якi дають широкi можливостi для манiпуляцiї. Опозицiя не вiрить, що це спроможний зробити парламент, у якому також манiпулюють голосами. А виконавча влада не хоче й чути про запропонований дiалог з тими, хто щодня пiддає критицi її дiяльнiсть.
На пiдставi заяв, звинувачень i спростувань громадянин неспроможний збагнути, в чому саме полягає рiзниця мiж трьома найвпливовiшими полiтичними блоками, котрi називають себе демократичними.
Отож, склалася патова ситуацiя. Представники уряду й правлячої коалiцiї кажуть, що опозицiя вигадує скандали з метою призупинити процес перебудови. Опозицiонери вiдповiдають, що жодної перебудови немає. На їхню думку, можна говорити лише про розпродаж державного майна та про процес, в якому новi багачi, а це урядовцi та з ними пов’язанi бiзнесмени, легалiзують своє багатство.
Опозицiя вимагає призначення дострокових виборiв. Опозицiйна партiя “Г 17 плюс”, яку очолює впливовий економiст Миролюб Лабус, колишнiй заступник останнього прем’єра Югославiї, закликала усi демократичнi сили розпочати дiалог про полiтичне врегулювання кризи. Кiлька партiй правлячої коалiцiї погодилося з такою пропозицiєю. На пiдставi цього оглядачi роблять висновок, що частина партiй готова вийти з коалiцiї. Прем’єр Зоран Живкович також звернувся до демократичних сил, профспiлок та неурядових органiзацiй iз закликом спiльно обговорити реформаторську програму його уряду.
А громадян бентежить факт, що i Демократична партiя прем’єра Живковича i “Г 17 плюс” Лабуса i Демократична партiя Сербiї Воїслава Коштуниці невтомно заявляють про необхiднiсть прискорення реформ і розбудови демократичних iнституцiй. Здається, що опоненти згоднi лише в тому, що необхiдно ухвалити новий виборчий закон та докладно перевiрити застарiлi списки виборцiв, якi дають широкi можливостi для манiпуляцiї. Опозицiя не вiрить, що це спроможний зробити парламент, у якому також манiпулюють голосами. А виконавча влада не хоче й чути про запропонований дiалог з тими, хто щодня пiддає критицi її дiяльнiсть.
На пiдставi заяв, звинувачень i спростувань громадянин неспроможний збагнути, в чому саме полягає рiзниця мiж трьома найвпливовiшими полiтичними блоками, котрi називають себе демократичними.
