Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 11:50

“Країна Інкогніта”. Микита Сергійович Хрущов.


Сергій Грабовський “Країна Інкогніта”. Микита Сергійович Хрущов.

Київ, 9 вересня 2003 року.

Сергій Грабовський

Вітаємо вас, шановні слухачі! 50 років тому у житті Країни Рад, чи то пак, Совєтського Союзу відбулася важлива подія. На вищий щабель влади ступив діяч, політична кар‘єра якого нерозривно пов‘язана з Україною. Отож – про нього, про тогочасну Україну і не тільки. З вами, як завжди, Сергій Грабовський, журналіст Радіо Свобода, і Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, член Асоціації українських письменників.

Максим Стріха

Для людей, поколінню якого сьогодні трошки за 40 Микита Сергійович Хрущов входить в їхнє життя, принаймні, тричі. Вперше на картинках, книжок з дитячих садків, де рожевощокий дядечко садив кукурудзу.

Голос Хрущова

”Величие народов бывшей царской России в том, что они живут в дружной братской семье»...

Максим Стріха

Вдруге – коли студентами, вони намагалися розібратися у власній історії, і поставала така симпатична постать першого секретаря ЦК КПРС, який наважився сказати правду про сталінські репресії, за що потім і був усунутий від влади. Нарешті, втретє - вже в часи перебудови, а згодом незалежності, коли флер, романтика людини, яка з вищих міркувань усувала недоліки, допущені Сталіним, розвіявся, і з’явився такий дуже суперечливий, дуже складний портрет радянського діяча, страшенно жорстокого, як і більшість радянських діячів, але людини, якій так чи інакше судилося незбагненною волею історії відіграти значну роль в долі України 20 столітті.

Сергій Грабовський

От яку біографічну довідку про Микиту Хрущова дає Універсальний словник-енциклопедія УСЕ:

Хрущов Микита Сергійович, роки життя 1894-1971, радянський партійний і державний діяч, в Україні розпочав трудову діяльність (Донбас, 1908, робітник заводу Босеє); член Російської комуністичної партії (більшовиків) з 1918.

Роки 1938-49 (з перервою) - 1 -й секретар ЦК комуністичної партії (більшовиків) України, роки 1944-47 водночас голова уряду УРСР; у жовтні 1939 керував заходами щодо включення Західної України до складу УРСР; під час німецько-радянської війни був членом військових рад Київського, 1-го Українського та інших фронтів.

Після смерті Сталіна (1953) поступово усунув конкурентів у боротьбі за владу: Лаврентія Берію, Георгія Маленкова і В‘ячеслава Молотова, залишившись 1-м секретарем ЦК комуністичної партії Радянського Союзу і головою Ради Міністрів.

На ХХ з‘їзді (лютий 1956-го) розпочав десталінізацію (яка пізніше отримала назву “хрущовська відлига”, і яка дала свободу мільйонам політичних в''язнів, змогу вільно пересуватися селянам, котрим видали паспорти, усунула атмосферу тоталітарного терору, однак не зачепила основ рад. системи. Він ініціював низку реформ, зокрема, децентралізацію управління економікою (Раднаргоспи), керував придушення угорської революції 1956, виступів робітників. 1963 року визнаний німецьким судом у Карлсруе головним винуватцем убивства Лева Ребета й Степана Бендери у Німеччині, 1964 року усунутий від влади внаслідок змови в керівництві комуністичної партії, організованої Л. Брежнєвим. В Україні жив і працював близько ЗО років, прихильник форсованої русифікації, ініціатор переслідувань української інтелігенції.

Максим Стріха

Микиті Сергійовичу Хрущову – спільна думка - приписували певний український сентимент – сорочка-вишиванка, яку дехто ще називав потай антисеміткою , але разом з цим це прекрасно сполучалося з роллю Хрущова (про це згадує УСЕ) в посиленій русифікації кінця 50-х. Саме за Хрущова було ухвалено т ой формально-демократичний шкільний закон Союзу РСР, продубльований потім в союзних республіках, який фактично, за умов, які склалися на той час, означав кінець національній школі, бо свобода вибору батьками мови навчання автоматично означала вибір на користь більш просунутої – мови російської. Якщо за часів Хрущова, в кінці 50-х українською мовою ще навчалося понад 70% школярів республіки, на момент здобуття нею незалежності, ця цифра складала вже менше 50%. І при цьому Микиту Хрущова багато хто називає етнічним українцем. Хоч насправді він є росіянином.

Сергій Грабовський

Послухаємо думку професора Юрія Шаповала, котрий вважає: цей політик уміщав у собі кілька особистостей.

Юрій Шаповал

Не можна викреслити з його біографії і той факт, що у 1944 році він вперше спробував приєднати до України Крим. Він поїхав до Москви, але отримав тоді сувору відмову з доганою, хоча рівно через 10 років фактично він реалізує цей свій задум. Не можна забути, що Хрущов бачив Україну у трошки ширших межах, в 1944 році він вніс пропозицію про створення Холмської області, пропонуючи тим самими повернути давні українські землі до складу України. Тоді навіть склали карту Холмської області, але знов-таки з Кремля пролунала відмова. Під час роботи в Україні Хрущов бачив реалії повоєнного голоду 46-47 років і звертався до Сталіна неодноразово з проханням продовольчої допомоги. Все це в Кремлі було розцінено як м’якотілість і як свідчення тиску на Хрущова місцевих українських націоналістів. Це викликало лють диктатора і саме цим було мотивоване призначення на короткий термін а посаду першого секретаря ЦК Компартії Україні Л. Кагановича.

Разом з тим ми бачимо, що він у повоєнний час і, власне, під час війни жорстко спрямовує боротьбу проти Української Повстанської Армії і націоналістичного підпілля в Західній Україні. Він керує проведення в України політико-ідеологічних компаній проти українського націоналізму і безрідного космополітизму.

Максим Стріха

Хрущов безумовно був людиною хазяйновитою, а як людина хазяйновита, він прагнув приєднати до УРСР не тільки Холмщину, але й Берестейщину – 1939 року.

Сергій Грабовський

В ілюстрацію слів Шаповала оцінка самими Хрущовим - постфактум вже – українського націоналізму.

“Українські націоналісти. озлоблені вороги радянської держави чекали на війну і готувалися до неї , вони раділи, бо Гебельс заморочив їм голову тим, що в результаті війни німців проти СРСР Україна отримає державну незалежність. Вони були осліплені націоналізмом і не могли оцінити велич передової радянської влади. Пізніше українські націоналісти побачили, чим все скінчилося, їхні сподівання рухнули, а Гітлер став їх самих саджати у тюрми і вести нещадну боротьбу. Коли Бандера побачив, що німці і не думають виконувати дані обіцянки про створення незалежної України, він повернув свої загони проти них, але при цьому не перестав ненавидіти радянський союз. Наприкінці війни він боровся і проти нас, і проти німців, а після війни відновив боротьбу з радянської владою.”

Максим Стріха

Я б дуже хотів би, щоб цей фрагмент спогадів Хрущова частіше читали сьогоднішні комуністи, і зокрема, депутати Комфракції у Верховній Раді, адже їхній ідейний попередник чесно визнавав, що українські націоналісти боролися з німецькими окупантами, при тому лишаючись і ворогами Радянського союзу.

Голос Хрущова

“В нашей стране победила мудрая ленинская национальная политика...”

Максим Стріха

Микита Сергійович власні українські прагнення сприймав, безумовно, під своїм рідним ракурсом. Швидше, етнографічним, а не національним. І українській професійній культурі він відводив суто утилітарне місце ще одного гвинтика у всенародній справі будівництва комунізму.

Сергій Грабовський

Максиме, цю твою думку яскраво підтверджує ще один фрагмент спогадів Микити Хрущова.

“Пам’ятаю нарком внутрішніх справ Успенський поставив питання про арешт Рильського. Я заперечив: “Ну що Ви, Рильський відомий поет, його звинувачують у націоналізмі, та який же він націоналіст? Він просто українець і відображає національні українські настрої. Не можна кожного українця, який говорить українською, вважати націоналістом. Ви ж на Україні”. Але Успенський був настирливим. Я переконував його: “Зрозумійте, Рильський називав вірш про Сталіна, який став словами пісні. Цю пісню співає вся Україна. І Ви хочете його арештувати. Цього ніхто не зрозуміє.”

Через деякий час приходить до мене Паторжинський і Литвиненко-Вольгемут. Паторжинського я знав, та й у Сталіна він був на хорошому рахунку - як співак і я к людина. Вони розповіли, що в тюрмі сидить композитор, який написав музику на вірші Рильського про Сталіна. Вся Україна співає цю пісню, а він сидить у тюрмі як націоналіст. Я наказав Успенському доповісти , на якій підставі арештували композитора. Він приніс документи. Поглянув я на них і побачив, що ніяких підстав для утримання його в тюрмі немає. Я йому сказав, що він поспішив з арештом, вважаю, що композитора треба випустити. Не пам’ятаю, звільнили його за моєю вказівкою, чи я доповідав про це Сталіну, одним словом його випустили і він продовжував свою діяльність. До кожного першотравня і на жовтневі свята одержував я потім вітання від його дружини і доньки. Я сприймав це як подяку за звільнення його з тюрми і від петлі, бо скінчилося б це саме так. ”

Максим Стріха

Знаєш, Сергію, я так само вдячний Микиті Сергійовичу Хрущову, який свого часу врятував життя Рильському. Очевидно, не тільки Рильському, а й кільком постатям української інтелігенції, бо інший фінал для Рильського був тоді ймовірнішим. А він лишався тим кращим, що було від української літератури в шкільних програмах. Але звернімо увагу і на інше. Для Хрущова і Рильського і композитора, не названого ним, треба було рятувати з однієї причини. Вони були корисні, бо написали прекрасні вірші і прекрасну музику про Сталіна, які стали народними “ Із-за гір, і-за високих сизокрил орел летить”. На жаль, дуже багатьом іншим українським поетам, композиторам, митцям, які не написали таких слів про Сталіна, не намалювали портретів пощастило значно менше, як і представникам просто радянської інтелігенції чи трудового селянства, яким 10 тисяч підписував смертні вироки той самий Хрущов. Є відповідні документи. На жаль, не зважати на це також не маємо права.

Сергій Грабовський

І все ж таки, ким був Микита Хрущов в українській історії, і чим була Україна у долі Микити Хрущова. Професор Юрій Шаповал подовжує розповідь про багатоликого Хрущова.

Юрій Шаповал

Його роки після вересня 1953 року - часом ексцентричний, часом жорсткий, абсолютно суперечливий, але все-таки той Хрущов, який зрештою зміг зробити лінію лібералізації системи домінуючою у тодішньому консервативному керівництві Компартії СРСР, він любив їздити в Україну. Він бував неодноразово тут, згадував роки своєї роботи. На думку деяких західних експертів, саме робота Хрущова в Україні, коли Хрущов був відірваний від інтриг московського двора, коли він був відірваний від тих комбінацій, виховали в ньому людину, яка зрештою змогла кинути виклик сталінізму і меншою мірою спробувати лібералізувати систему. І якось мотивуючи свої антисталінські дії, свою критику сталінізму, критику суперечливу, неповноцінну, він сказав: “Я би міг жити як жив. В принципі Сталін мене не дуже ображав , ну, називав мене “польським шпигуном Хрущовським”. Іронізував. Ну, примушував мене танцювати. Ну, у мене сиділа лише невістка, дружина сина, от і все, зовсім не те, що він робив з іншими членами тодішнього керівництва. Але тим не менш , я пішов на цю критику, тим не менш, вона потрібна всій партії.”

Максим Стріха

Постать Хрущова, ще раз можу сказати, була надзвичайно суперечлива, але вже після того “шкільного” закону було ще й всенародне відзначення 100-річчя від дня смерті Шевченка і не менш всенародне відзначення 150-річчя від дня його народження, які теж благословив Микита Сергійович Хрущов, в які перетворилися на гучну українську маніфестацію. Загалом, у середовищі шістдесятників ще довго панував радше позитивний образ Хрущова, який випустив людей з таборів, який, можливо, дав би Україні трошки більше свободи, якби потримався трошки довше.

Сергій Грабовський

Вели радіожурнал “Країна Інкоґніта” Максим Стріха і Сергій Грабовський. Хай вам щастить, і хай Україна розкриває вам свої загадки. Говорить радіо ”Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG