Прага, 11 вересня 2003 - Ще до того, як 11-те вересня стало чорним днем для американців, для багатьох ця дата вже була чорною. 11 вересня, 1973 рік – у цей день відбулося велике потрясіння на південноамериканському континенті. Потрясіння, яке, до речі, коштувало приблизно стільки ж людських жертв, як терористичні акти в Нью - Йорку два роки тому. Цього ж дня в Чилі відбувся державний переворот. Народнообраного президента Сальвадора Альєнде скинули, і до влади прийшов чілійський генералітет на чолі з Августо Піночетом. Чилійська хунта керувала державою 17 років, доки на референдумі 1988 року чілійці однозначно сказали Піночетові “ні”. Роком пізніше до Чилі повернулася демократія.
Смерть прийшла з неба. Будинок, який був символом нації, раптом спалахнув вогнем і розпався. Загинули 3,000 осіб. На календарі була дата: 11-те вересня. Лише це не був дві тисячі перший, а 1973-ій рік. Будинок, який горів 30 років тому внаслідок повітряного обстрілу власними силами, був символом чилійської республіканської влади – президентський палац Ла Монеда в столиці Сантьяґо.
30 років тому схід і захід перебували у вирі німої холодної війни. Обрання лівого президента в Чилі перелякало Сполучені Штати, які боялися, що Альєнде буде другим Кастор, а Чилі перетвориться на Кубу. Розсекречення архівних документів вказує американську причетність до чилійського путчу. Журналіст Пітер Корнблух опрацював ці документи в новій книзі «Справа Піночета». Невідомо поки що, наскільки задіяні у чилійських справах були радянські сили, на розсекречення тих архівів доведеться ще почекати, але якщо повірити деяким колишнім співробітникам військової розвідки, то задіяні були вони не менше, ніж американці.
17 років панування генерала Піночета створило в Чилі міцну економічну структуру, зафіксувало приватну власність і закріпило ринок. Але упродовж тих 17 років було вбито понад 3000 осіб, через слідчі ізолятори чилійської служби безпеки пройшли 150-200 тисяч осіб. Тисячі подалися в екзиль закордон.
30 років після військового путчу Чилі знову має президента- соціаліста. Ювілей перевороту відзначають дискусіями, концертами, різноманітними акціями, в тому числі і відкриттям пам’ятника Альєнде за президентським палацом. Чилійці перестали мовчати, вони демонструють, протестують, вимагають справедливості, хочуть знати, де їхні брати, сестри, батьки, дружини та діти.
«Ми вирушаємо новою дорогою. Ми йдемо без гіда, через непозначену на карті територію»,- сказав Альєнде у своїй першій промові перед конгресом. Його дорога завершилася смертю від власних рук 30 років тому, а на нову дорогу вийшов інший президент, Рікардо Лаґос, колишній репресований член уряду Сальвадора Альєнде з новими пропозиціями, які мають назву «Немає завтра без вчора». Це програма примирення та справедливості, програма яка мала б покарати злочинців і допомогти жертвам. Поки що її лише сильно критикують.
Минулого тижня соціологічна фірма правого спрямування провела опитування, як населення ставиться до Піночета і до Альєнде. Розбіжність між цими постатями становить всього 2-3 % і в популярності і в зневазі.
Памела Перейра є депутатом чилійського конгресу від соціалістичної партії. Ïї батько був жертвою хунти Піночета. Ось як вона схарактеризувала мрійника президента Альєнде та його наступника Піночета: «Де вони сьогодні? Одного увічнили пам’ятником біля Ла Монеди, а другий мусить грати божевільного. Історія поставила кожного на своє місце».
Смерть прийшла з неба. Будинок, який був символом нації, раптом спалахнув вогнем і розпався. Загинули 3,000 осіб. На календарі була дата: 11-те вересня. Лише це не був дві тисячі перший, а 1973-ій рік. Будинок, який горів 30 років тому внаслідок повітряного обстрілу власними силами, був символом чилійської республіканської влади – президентський палац Ла Монеда в столиці Сантьяґо.
30 років тому схід і захід перебували у вирі німої холодної війни. Обрання лівого президента в Чилі перелякало Сполучені Штати, які боялися, що Альєнде буде другим Кастор, а Чилі перетвориться на Кубу. Розсекречення архівних документів вказує американську причетність до чилійського путчу. Журналіст Пітер Корнблух опрацював ці документи в новій книзі «Справа Піночета». Невідомо поки що, наскільки задіяні у чилійських справах були радянські сили, на розсекречення тих архівів доведеться ще почекати, але якщо повірити деяким колишнім співробітникам військової розвідки, то задіяні були вони не менше, ніж американці.
17 років панування генерала Піночета створило в Чилі міцну економічну структуру, зафіксувало приватну власність і закріпило ринок. Але упродовж тих 17 років було вбито понад 3000 осіб, через слідчі ізолятори чилійської служби безпеки пройшли 150-200 тисяч осіб. Тисячі подалися в екзиль закордон.
30 років після військового путчу Чилі знову має президента- соціаліста. Ювілей перевороту відзначають дискусіями, концертами, різноманітними акціями, в тому числі і відкриттям пам’ятника Альєнде за президентським палацом. Чилійці перестали мовчати, вони демонструють, протестують, вимагають справедливості, хочуть знати, де їхні брати, сестри, батьки, дружини та діти.
«Ми вирушаємо новою дорогою. Ми йдемо без гіда, через непозначену на карті територію»,- сказав Альєнде у своїй першій промові перед конгресом. Його дорога завершилася смертю від власних рук 30 років тому, а на нову дорогу вийшов інший президент, Рікардо Лаґос, колишній репресований член уряду Сальвадора Альєнде з новими пропозиціями, які мають назву «Немає завтра без вчора». Це програма примирення та справедливості, програма яка мала б покарати злочинців і допомогти жертвам. Поки що її лише сильно критикують.
Минулого тижня соціологічна фірма правого спрямування провела опитування, як населення ставиться до Піночета і до Альєнде. Розбіжність між цими постатями становить всього 2-3 % і в популярності і в зневазі.
Памела Перейра є депутатом чилійського конгресу від соціалістичної партії. Ïї батько був жертвою хунти Піночета. Ось як вона схарактеризувала мрійника президента Альєнде та його наступника Піночета: «Де вони сьогодні? Одного увічнили пам’ятником біля Ла Монеди, а другий мусить грати божевільного. Історія поставила кожного на своє місце».
